Постанова

від 18.11.2019 по справі 280/1404/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/1404/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Олефіренко Н.А., Чумака С.Ю.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника відповідачів Гожди К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. (суддя Лазаренко М.С., повне судове рішення складено 04.07.2019 р.) в справі № 280/1404/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стройсклад до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стройсклад звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про скасування рішення комісії ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, від 27.02.2019 р. № 1088432/42437920, зобов`язання ДФС зареєструвати податкову накладну № 21 від 16.11.2018 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, ГУ ДФС №1088432/42437920 від 27.02.2019 р., зобов`язано ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну ТОВ Стройсклад №21 від 16.11.2018 р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області на користь ТОВ Стройсклад судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6600 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянтом зазначено про неправильне застосування до цих правовідносин нормативно-правових актів, які втратили чинність у лютому 2018 р., а також листа ДФС від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18, тоді як критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (погоджені Міністерством фінансів України листом від 31.10.2018 р. № 26010-06-05/28170), перелік показників та коефіцієнтів, що визначають позитивну податкову історію платника податку (погоджені Міністерством фінансів України листом від 22.03.2018 р. № 26010-06-10/7849), затверджені керівником ДФС згідно з листом № 4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 р. Вважає, що критерії ризиковості пройшли обов`язкове погодження та мають відповідну юридичну силу.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно досліджено питання приналежності позивача до переліку ризикових платників, а також вказано про недоведеність наявності підстав для відмови у реєстрації податкової накладної. Предметом цього спору не є питання підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а є законність рішення комісії, предметом розгляду якої є пояснення та пакет документів на спростування ризику порушення норм податкового законодавства.

Також вказує на необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу за відсутності представника позивача, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

ТОВ Стройсклад , код ЄДРПОУ 42437920, є юридичною особою, яка створена 04.09.2018 р., основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнанням (код КВЕД: 46.73).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Стройсклад укладено договір поставки від 01.10.2018 року №01-10-18 з ТОВ Лідер Будторг (код ЄДРПОУ 41422410), в межах якого позивачем поставлено товар згідно з видатковою накладною від 16.11.2018 року №СС-00043/5 на суму 77297,44 грн., в тому числі податок на додану вартість.

За результатом цієї господарської операції складено та направлено на реєстрацію податкову накладну від 16.11.2018 року №21 на суму 77 297,44 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 12 882,91 грн., реєстрація податкової накладної зупинена з причин: відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем контролюючому органу надано пояснення та пакет документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в межах яких виписано податкову накладну № 21 від 16.11.2018, проте комісією ДФС 27.02.2019 прийнято рішення: №1088432/42437920 про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 16.11.2018 в ЄРПН.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні відсутня належна мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків , відповідачами не доведено додержання вимог пункту 21 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, пункту 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, результатів проведених звірок/перевірок інформаційних джерел та наданих позивачем документів, відсутність переліку конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, оскільки іншого ефективного способу захисту порушеного права позивача не існує.

При вирішенні питання розподілу витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з підтвердження здійснення зазначених витрат позивачем.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції по суті позовних вимог обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ Стройсклад як постачальником та ТОВ Лідер Будторг як покупцем укладено договір поставки від 01.10.2018 р. № 01-10-18.

16.11.2018 р. позивачем здійснено поставку товару за приведеним договором на підставі видаткової накладної від 16.11.2018 р. № СС-00043/5.

ТОВ Стройсклад за правилом першої події 16.11.2018 р. виписано та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 21 на суму 77 297,44 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12 882,91 грн.

Відповідно до квитанції № 1 від 13.12.2018 р. подана на реєстрацію позивачем податкова накладна прийнята контролюючим органом, проте реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

У квитанції відсутнє посилання на конкретну обставину (якому саме абзацу з підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв відповідає дана операція), яка слугувала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної.

ТОВ Стройсклад надано пояснення та копії всіх наявних документів, передбачених пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, на підтвердження реальності господарської операції.

27.02.2019 р. комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1088432/42437920 про відмову у реєстрації податкової накладної № 21 від 16.11.2018 р.

Рішення прийняте з підстав ненадання позивачем копій документів: договори з додатками, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладі.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оспореного рішення хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, на виконання вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій.

На час виникнення спірних правовідносин Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом ДФС України від 05 листопада 2018 р. № 4065/99-99-07-05-04-18.

Згідно з пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і

пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Критерії ризиковості здійснення операцій передбачають, що податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій:

2.1. обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній /розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2.2. відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право платника податку на виробництво, експорт, імпорт і оптову торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Кодексу, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі на дату складання такої податкової накладної/розрахунку коригування;

2.3. відсутність на дату складання податкової накладної/розрахунку коригування відомостей (актуального запису) у Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального щодо суб`єкта господарювання, який реєструє податкову накладну на товар (пальне) із кодами УКТ ЗЕД згідно з п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу;

2.4. Розрахунок коригування складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна номенклатури товару/послуги (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до ДКПП - перших двох цифр кодів), за умови відсутності такого товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування, який поданий на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

2.5. сума компенсації вартості товару/послуги, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, який подано отримувачем такого товару/послуги на реєстрацію в Реєстрі, перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 01 січня 2017 року, зазначеного постачальником в зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувача такого товару/послуги та обсягу постачання з 01 січня 2017 року, зазначеного отримувачем в зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання даного товару/послуги.

Вказані Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

Пунктами 12, 13 Порядку № 117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку № 117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідних рішень Комісії, оскільки у квитанції відповідачем не вказано ані конкретного критерію ризиковості, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Порядком № 117.

Натомість платником податків надано контролюючому органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Всупереч визначеному у рішенні підставах його прийняття контролюючим органом у рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Також суд вказує на те, що зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС від 05.11.2018 р. № 4065/99-99-07-05-04-18, є безпідставним.

З цього приводу суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 р. в справі № 822/1878/18.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення нормативно-правовим актом та, відповідно, контролюючим органом конкретної підстави віднесення господарської операції чи платника податку до категорії ризикових. Вживання контролюючим органом загального посилання на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості, як в цьому випадку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

З приводу доводів апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції до цих правовідносин нормативно-правових актів, які втратили чинність у лютому 2018 р., а також листа ДФС від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18, тоді як критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (погоджені Міністерством фінансів України листом від 31.10.2018 р. № 26010-06-05/28170), перелік показників та коефіцієнтів, що визначають позитивну податкову історію платника податку (погоджені Міністерством фінансів України листом від 22.03.2018 р. № 26010-06-10/7849), затверджені керівником ДФС згідно з листом № 4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 р., які пройшли обов`язкове погодження та мають відповідну юридичну силу, суд вказує наступне.

Незастосування судом першої інстанції листа ДФС № 4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 р. не має правового значення в контексті спірних правовідносин, оскільки зміст цього листа аналогічний змісту листа ДФС від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18, а посилання суду в мотивувальній частині рішення на наказ № 567 від 13.06.2017 р., який втратив чинність, не призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання апелянта на безпідставність дослідження судом першої інстанції питання приналежності позивача до переліку ризикових платників, а також зазначення про недоведеність наявності підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, є необґрунтованим, оскільки приведеними вище висновками суду підтверджено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної.

Стосовно доводів відповідача, що предметом цього спору не є питання підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а є законність рішення комісії, предметом розгляду якої є пояснення та пакет документів на спростування ризику порушення норм податкового законодавства, суд вказує, що судом першої інстанції не робився висновок про доведеність реальності здійснення господарської операції, а зроблено висновок про недотримання суб`єктом владних повноважень процедури прийняття рішення.

Посилання апелянта на необґрунтоване зазначення судом першої інстанції про відсутність належної мотивації у спірному рішенні є безпідставними та спростовуються приведеними вище висновками суду щодо обов`язковості обґрунтованості та вмотивованості будь-якого індивідуального акту як рішення суб`єкта владних повноважень.

Зазначення відповідачем таких порушень судом першої інстанції норм процесуального права як ненадання оцінки доводам відповідача є хибним, оскільки судом першої інстанції розглянуто доводи відповідача, яким в судовому рішенні надана правова оцінка.

Апелянтом в апеляційній скарзі не приведено мотивів у спростування висновків суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання ДФС здійснити реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 117 податкова накладна /розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржених рішень, які були предметом судового контролю у межах цієї справи.

При цьому обов`язок здійснення реєстрації податкової накладної покладається на ДФС, оскільки відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Отже, суд визнає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача.

Разом з тим, суд вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір витрат на правничу допомогу, що має бути стягнуто на користь позивача.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем здійснена оплата правничої допомоги відповідно до рахунків від 20.03.2019 №70, від 30.05.2019 №145 платіжними дорученнями від 06.05.2019 р. та від 19.06.2019 р. в загальному розмірі більше, ніж 6600 грн.

Суд визнає обґрунтованим доводи апелянта щодо проведення трьох судових засідань в порядку письмового провадження, що свідчить про те, що адвокат не брав участі в судових засіданнях, оскільки матеріали справи містять підтвердження, що представник позивача приймав участь тільки в 1 судовому засіданні.

Зазначення судом першої інстанції про те, що представник позивача Штабовенко Д.В. з`являвся до суду, подавав письмові клопотання, тобто витрачав час на представлення інтересів позивача у суді, коли судові засідання не відбувались, суд визнає помилковим та вказує, що позивачем не заявлялись вимоги про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду.

Виходячи з рахунків, наданих Адвокатським об`єднанням Юридична компанія Радник , а також акту прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 140-142), вартість оплати за складання позовної заяви становить 2000 грн., вартість оплати за представництво в суді 25.06.2019 р. (судове засідання, в якому приймав участь адвокат) складає 1200 грн.

Таким чином, на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 3200 грн., відповідно, судове рішення має бути змінено в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального права, проте судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, що стягнуті з суб`єкта владних повноважень на користь позивача, що є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. в справі № 280/1404/19 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2019 р. в справі № 280/1404/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стройсклад до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії змінити в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.

В абзаці п`ятому резолютивної частини рішення цифри та слова 6600 (шість тисяч шістсот гривень 00 копійок замінити цифрами та словами 3200 (три тисячі двісті) грн. .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 18.11.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.11.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.Ю. Чумак