Постанова

від 20.11.2019 по справі 620/1272/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1272/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Непочатих В.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 03 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) (далі - позивач, ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 № Ю-00002861306; визнати протиправним та скасувати рішення від 22.02.2019 № 00002871306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно донараховано єдиний соціальний внесок за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 за використання праці осіб, засуджених до позбавлення волі, для виконання робіт і послуг, оскільки роботодавцем в розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування був не позивач, а державна установа Чернігівська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44), у якої було виключне право укладати трудові договори з засудженими у відповідності до чинної на той час редакції статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 № Ю-00002861306.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 22.02.2019 № 00002871306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Гумарчук І.В., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Кувшиновою О.В., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Філь Ю.І. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та наказу ГУ ДФС у Чернігівській області від 14.12.2018 № 2414, плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на ІV квартал 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) , з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 24.01.2019 № 82/13-06/08681086 Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) , з питань договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018 , яким встановлено порушення:

- пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 7 та частини п`ятої статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , зі змінами та доповненнями, внаслідок чого визначено суму податкових зобов`язань з єдиного внеску за період що перевірявся на суму 1854200,85 грн., в тому числі за 2016 рік - 146 061, 25 грн., за 2017 рік - 996877,56 грн., за 2018 рік - 711 262, 04 грн.;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , зі змінами та доповненнями, пункту 1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасно подано до податкової інспекції звіт про суми нарахованого єдиного внеску за квітень 2017 року;

- розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, а саме звітні податкові розрахунки з ф. № 1 ДФ за 4 квартал 2015 року; 1-4 квартал 2016 року; 1-4 квартал 2017 року та 1-3 квартал 2018 року були подані не у повному обсязі в розрізі платників податків про суми доходів нарахованих на їх користь (засудженим до позбавлення волі), суми утриманого з них податку на доходи фізичних осіб за 127 ознакою доходу Інші доходи .

08.02.2019 позивачем подано заперечення на акт Про результати документальної планової перевірки державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) , з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2018 від 24.01.2019 № 82/13-06/08681086, проте листом від 20.02.2019 № 0604/10/25-01-13-06-10 Головне управління ДФС у Чернігівській області повідомило позивача що аргументи, викладені в запереченні підприємства від 08.02.2019№ 8/82 (вх. від 11.02.2019 № 4470/10) до акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 24.01.2019 № 82/13-06/08681086 не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.

В подальшому, на підставі вказаного акту від відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2019 № Ю-00002861306 в сумі 1854200,85 грн. та рішення № 00002871306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.02.2019 в розмірі 927 100, 44 грн.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 18 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Приписами пунктів 171.1, 171.2 статті 171 Податкового кодексу України установлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Так, згідно підпунктів а , б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Колегія суддів звертає увагу на те, що між Чернігівською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) (виконавець) та Державним підприємством Підприємство Чернігівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№ 44) (замовник) було укладено договір № 22-Г/122-Г на використання праці осіб, засуджених до позбавлення волі, для виконання робіт і послуг від 28.02.2014, відповідно до якого виконавець надає в розпорядження замовника згідно умов договору робочу силу з числа осіб, засуджених до позбавлення волі, в кількості до 600 чоловік для виконання робіт на виробничих об`єктах та у допоміжних приміщеннях замовника.

Згідно підпунктів 2.2.5, 2.2.7 пункту 2.2 Розділу 2 вказаного договору замовник приймає на себе зобов`язання, за умови виконання повної норми виробітку (або тривалості робочого часу) особами, засудженими до позбавлення волі, проводити оплату праці, не нижче встановленого діючими нормами законодавства мінімального рівня заробітної плати. За умови невиконання норм виробітку з вини осіб, засуджених до позбавлення волі, оплата їх праці проводиться відповідно до виконаної ними роботи. Замовник проводить всі відрахування із нарахованих сум оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі, у послідовності, яка визначена пунктом 6.3 наказу Мін`юсту України № 396/5 від 07.03.2013 (зареєстровано в Мін`юсті України 11.03.2013 за № 387/22919) та надає виконавцю розрахунково-платіжні відомості. Відомості щодо вартості одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартості харчування, комунально-побутових та інших наданих Установою послуг (крім вартості харчування); сум матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання, надаються виконавцем замовнику на кожну особу окремо для їх відрахування з доходу осіб, засуджених до позбавлення волі, засуджених до праці на об`єктах замовника до другого числа місяця, наступного за звітним.

В подальшому, між Державною установою Чернігівська виправна колонія (№ 44) (виконавець) та державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) (замовник) було укладено договір № 52-Г/84-Г на використання праці осіб, засуджених до позбавлення волі, для виконання робіт і послуг від 10.04.2018, відповідно до якого виконавець надає в розпорядження замовника згідно даного договору, розрахунку потреб, робочу силу з числа осіб, засуджених до позбавлення волі, в кількості до 300 чоловік для виконання робіт на виробничих об`єктах та у допоміжних приміщеннях замовника.

Згідно підпункту 2.2.5 пункту 2.2 Розділу 2 вказаного договору замовник зобов`язаний надавати інформацію про виконання робіт засудженими та їх вартість - інформацію про нараховані суми оплати за виконану роботу засудженими, а також виконання норми виробітку. Дану інформацію замовник надає виконавцю у формі звіту про залучення засуджених до праці, не рідше одного разу на місяць, не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним. Даний звіт за підписом представників замовника виконавця, із засвідченим обсягом виконаних робіт, є обов`язковим документом для розрахунку між виконавцем та замовником за виконану роботу. Звіт не підлягає послідуючим змінам за виключенням випадків арифметичних помилок та явного завищення чи зменшення обсягів виконаних робіт, встановлених у результаті перевірки керівництвом замовника та представника виконавця.

Крім того, згідно пункту 4.1 Розділу 4 договору всі розрахунки по оплаті вартості виконаних робіт замовник проводить безпосередньо з виконавцем, на підставі виставлених рахунків та підписаних актів (звітів), шляхом перерахування: всієї нарахованої суми вартості робіт із залучення осіб, засуджених до позбавлення волі, без проведення відрахувань, на депозитний розрахунковий рахунок виконавця; доходів від залучення осіб, засуджених до позбавлення волі на спеціальний рахунок виконавця.

Пунктом 6 частини другої статті 13 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні установлено, що підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Приписами абзацу першого частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених від 07.09.2016 № 1492-VIII внесено зміни до абзаців першого та другого статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України та викладено в такій редакції: Засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції ; Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом .

Згідно частини першої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Отже, законодавцем визначено декілька обов`язкових підстав залучення засуджених до суспільно корисної праці, а саме: укладення між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором) строкового трудового договору, за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції; засуджені, які залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

З метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України розроблена відповідно до статей 60-62, 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України Про оплату праці Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України 07.03.2013 № 396/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919 (далі - Інструкція № 396/5).

Пунктом 1.2 Інструкції № 396/5 визначено, що засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати (пункт 5.1 Інструкції № 396/5).

Згідно пункту 6.3 Інструкції № 396/5 відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03.01.2013 № 26/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 за № 68/22600 для проведення відрахувань і утримань із заробітної плати засуджених відповідно до чинного законодавства до 5 числа кожного місяця підприємством установи надаються до бухгалтерії установи відомості нарахування заробітної плати засудженим на підприємстві установи за попередній місяць за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку.

З аналізу викладених норм слідує, що відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, саме на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно абзацу другий пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Як вбачається з копії книги наказів, виправною колонією виносилися накази щодо працевлаштовувалися засуджених.

Таким чином, позивач в даних правовідносинах не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками в розумінні статті 2 Кодексу законів про працю України.

Крім того, доказів того, що позивач є роботодавцем для засуджених та укладав строкові трудові договори, здійснював виплату заробітної плати засудженим та сплачував за засуджених загальнообов`язкові державні соціальні виплати по застрахованим особам відповідачем не надано.

Також встановлено, що грошові кошти за використану працю засуджених позивачем перераховувались на користь виправної колонії, в якій відбували покарання особи, залучені до праці на підставі договорів від 28.02.2014 № 22-Г/122-Г та від 10.04.2018 № 52-Г/84-Г, тому фактично виплата заробітної плати засудженим здійснюється виправною колонією.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходит до висновку про необґрунтованість твердження контролюючого органу про порушення позивачем, який не являється податковим агентом для засуджених до позбавлення волі, які залучалися на підставі договорів для виконання робіт і послуг, вимог податкового законодавства України в частині не виконання обов`язку щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що що позов Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44) підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229. 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 20 листопада 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.П. Мельничук