Постанова

від 08.11.2019 по справі 904/1665/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2019 Справа № 904/1665/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019 у справі №904/1665/19 (суддя Мельниченко І.Ф.; рішення ухвалене о 14:38 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 14.06.2019)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства, с.Глеюватка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 146661,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства про стягнення 78630,85 грн., що складають суму заборгованості за договором №4217/16-БО-5 від 15.12.2015, 25885,32 грн. - пені, 7699,99 грн. - річних та 34445,02 грн. - інфляції.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги порушенням відповідачем неналежним виконанням відповідачем договору постачання природного газу №4217/16-БО-5 від 15.12.2015 в частині своєчасної і повної оплати за переданий природний газ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019 у справі №904/1665/19 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 78630,85 грн. основного боргу, 7699,99 грн. річних, 33521,04 грн. інфляції грошових коштів, 25835,57 грн. пені, 2185,31 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 78630,85 грн. і річних у сумі 7699,99 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Відмовляючи частково у стягненні інфляційних втрат, суд виходив з неправильного визначення позивачем сукупного індексу інфляції. Також у зв`язку з неправильним визначенням позивачем розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення з 16.09.2016 по 14.10.2016, місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги у стягненні пені.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (АТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019. у справі №904/1665/19 в частині відмови у стягненні інфляційних та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у цій частині повністю; відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що здійснив розрахунок інфляційних втрат відповідно до вимог законодавства, застосувавши сукупний індекс інфляції, помноженої на суму боргу, що відповідає як методиці, викладеній у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97, так і роз`ясненням, викладеним у постанові пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013.

Глеюватське комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство (відповідач) відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надало.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у складі колегії суддів: головуючого судді Подобєда І.М. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Широбокової Л.П. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019. у справі №904/1665/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

За розпорядженням керівника апарату суду №1634/19 від 02.09.2019, у зв`язку з відпусткою судді Широбокової Л.П. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/5679/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Подобєд І.М. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2019 колегією суддів у новому складі прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019 у справі №904/1665/19 до свого провадження; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) і Глеюватським комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством (Споживач) укладено договір на постачання природного газу №4217/16-БО-5 від 15.12.2015 (а.с.14-20, далі - Договір).

За умовами пункту 1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ , а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

З урахуванням укладеної сторонами 31.12.2015 Додаткової угоди №1 до Договору (а.с.23-24), газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

У пункті 5.1. Договору, з урахуванням положень Додаткової угоди №1 від 31.12.2015, сторонами встановлено, що ціна на природний газ визначається відповідно до пункту 5.2. цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Ціна за 1000 куб. м газу за цим Договором неодноразово змінювалась Додатковими угодами №1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016 (а.с.23-26).

Додатковою угодою №3 від 22.02.2016 пункт 5.2. договору щодо ціни за 1000 куб.м газу викладено в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 березня 2016 року становить 6255,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%.

До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ "Криворіжгаз", - 454,40 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 545,28 грн.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 6 709,40 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 8 051,28 грн.".

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 31.12.2015, оплата планованих обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 12 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо передачі Споживачу газу Постачальником надано копії підписаних сторонами і скріплених печатками підприємств актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016 та від 31.03.2016, загальна сума поставленого газу за якими, склала 215942,36 грн.

Оплата поставленого газу здійснена споживачем частково і з порушенням строків у сумі 137311,51 грн., що підтверджується довідкою НАК "Нафтогаз України" операції по підприємству "Глеюватське КРЕП" з 01.01.2016 по 31.01.2019 (а.с.31).

Неповна та з порушенням встановлених умовами договору строків оплата поставленого позивачем відповідачу природного газу слугувала приводом для звернення до господарського суду з позовом, який є предметом розгляду в цій справі.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору поставки природного газу.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором постачання природного газу №4217/16-БО-5 від 15.12.2015. в сумі 78630,85 грн. підтверджується матеріалами справи і відповідачем не спростований.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Встановивши відсутність доказів оплати заборгованості у сумі 78630,85 грн. на дату прийняття рішення та наявність підстав для нарахування пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 78630,85 грн. основного боргу і 7699,99 грн. річних і частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 33521,04 грн. (з заявлених 34445,02 грн.) інфляційних втрат та 25835,57 грн. (з заявлених 25885,32 грн.) пені.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим з огляду на наступне:

Скаржником не оспорюється рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019 у справі №904/1665/19 в частині стягнення основної суми заборгованості, річних, 33521,04 грн. інфляційних втрат і 25835,57 грн. пені, у зв`язку із чим судом апеляційної інстанції відповідна частина задоволених позовних вимог визнається обґрунтованою і не переглядається судом апеляційної інстанції.

Предметом апеляційного перегляду є вказане рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 923,98 грн. та 49,75 грн. пені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлено до стягнення за період з березня 2016 по січень 2019 інфляційних втрат загалом у сумі 34445,02 грн.

Як зазначено судом першої інстанції в оскарженому рішенні, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що правильною сумою інфляційних втрат за заявлений позивачем період є 33521,04 грн. При цьому суд виходив з того, що при здійсненні розрахунку позивачем неправильно був визначений сукупний індекс інфляції, який застосовується в період з 01.04.2016 по 31.09.2019, для обрахунку збільшення суми основного боргу за лютий 2016 року.

Колегія суддів виходить із того, що зазначені в статті 625 Цивільного кодексу України нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд також враховує, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції перевірила розрахунок позовних вимог позивача в частині нарахувань втрат від інфляції в означеному вище спірному періоді та встановила, що позивачем було правильно визначено сукупний індекс інфляції в розмірі 134,796714102 за період з 01.05.2016 по 31.01.2019, однак при цьому допущено помилку в розрахунку суми, на яку збільшилася сума основного боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Так, виходячи із розрахунку 15838,91 грн. (залишок основного боргу) х134,79675%(індекс інфляції за період з 01.05.2016 по 31.01.2019)/100%=21350,32 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції), сума основного боргу у дійсності збільшилася на 5511,41 грн., а не на 6435,05 грн., як обрахував позивач (з урахуванням округлення результатів математичних дій).

Отже, позивачем необґрунтовано пред`явлено до стягнення суму 923,64 інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахувань пені за період з 29.07.2016 по 14.10.2016 на суму основного боргу 62791,94 грн., колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що позивач у своєму розрахунку заборгованості обрахував суму пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, виходячи із її розміру 15,5%.

Натомість, як правильно встановив суд першої інстанції, такий розрахунок позивача є помилковим, оскільки з 16.09.2016 по 27.10.2016 Національним Банком України була встановлена та діяла ставка 15,0%.

Відтак належний (з урахуванням округлення результатів математичних дій) до стягнення розмір пені у вказаному спірному періоді становить 4109,85 грн., виходячи із розрахунку: 62791,94 грн. х 15,5%х2/ 100%х49дн.(за період з 29.07.2016 по 15.09.2016)/365дн. = 2613,17 грн.; 62791,94 грн. х 15,0%/100%х29дн (за період з 16.09.2016 по 14.10.2016)/365дн. =1496,68 грн., а загалом 2613,17 грн. +1496,68 = 4109,85 грн.

Отже, позивачем необґрунтовано пред`явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на суму 38,54 грн.

Враховуючи, що незначні розбіжності в розрахунках суду першої та апеляційної інстанції викликані похибками у зв`язку з неоднаковим округленням результатів математичних дій, колегія суддів погоджується, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в стягненні суми 923,98 грн. інфляційних втрат та 49,76 грн. пені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019 у справі №904/1665/19 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 22.11.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Кощеєв