Постанова

від 13.11.2019 по справі 908/602/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 року м.Дніпро Справа № 908/602/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 року (суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/602/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Едельвейс Україна" (адреса вказана у позові: 70422, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, буд. 25, юридична адреса: 69124, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 34, кв. 136, ідентифікаційний код 36711842)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2, ідентифікаційний код 37221590)

про стягнення 20361,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Едельвейс Україна" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" із позовною заявою про стягнення 20361,64 грн. сплачених за непоставлений товар.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019року у справі № 908/602/19 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Едельвейс Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" про стягнення 20.361,64 грн. задоволено.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Едельвейс Україна" - 20361,64 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят одну грн. 64 коп.) основного боргу, 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 року у справі № 908/602/19 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів здійснення оплати саме за рахунком-фактурою № СФ-0000040 від 08.10.2018року, а тому вважати договір укладеним, в розумінні норм частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, немає жодних правових підстав.

Також апелянт посилається на те, що наданий позивачем документ, що поіменований як виписка банку не є первинним документом в розумінні вимог закону, тому цей документ не може бути доказом факту виконання банком розрахункової операції щодо перерахування грошових коштів позивачем на користь відповідача.

Відповідно до частин 1, 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В даному спорі ціна позову становить 20361,64 грн., що менше від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01.01.2019 ця сума дорівнює 192100 грн.), отже, справа в суді апеляційної інстанції підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2019року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 року, ухвалене суддею Азізбекян Т.А., повний текст якого складений 08.08.2019року, у справі № 908/602/19.

Розгляд апеляційної скарги визначено провести відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Форма договору купівлі-продажу наведена у ст. 639 ЦКУ, де сказано, що:

1. договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;

2. якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Те саме прописано й для нотаріального посвідчення договору (ч. 4 ст. 639 ЦКУ).

Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Відтак, враховуючи вищенаведене, сторони вправі укладати договір у тій формі, в який вони домовились це зробити.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рахунку-фактури №СФ-0000040 від 08.10.2018 на загальну суму 20361,64 грн. відповідач зобов`язався поставити зазначений у рахунку-фактурі товар на користь позивача, а позивач зобов`язався сплатити вартість товару спецодяг (жилет утеплений 9 шт., футболка трикотажна 16 шт., кофта флісова 7 шт., черевики робочі шкіряні хутряні 8 пар) загальною вартістю 20361,64 грн.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунку-фактури на оплату №СФ-0000040 від 08.10.2018, де вказані найменування товару, його кількість, ціна, і матеріали справи містять докази сплати позивачем обумовленого в рахунку-фактурі товару, суд дійшов обґрунтованого висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі - продажу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Позивач 16.10.2018 оплатив на користь відповідача 20361,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2081 від 16.10.2018. В графі "призначення платежу" зазначено - оплата за спец.одяг згідно рах. №40 від 08.10.2018 в т.ч. ПДВ 20% - 3393,61 грн.

Також суду надана виписка банку ПАТ "Креді Агріколь Банк", яка підтверджує факт зарахування грошових коштів у розмірі 20361,64 грн., які сплачені клієнтом - ТОВ "Торговий Дім "Едельвейс Україна" на користь ТОВ "ТВП "Універсал-Південь" на підставі рахунку №40 від 08.10.2018.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що правовідносини сторін укладені в простій формі, строк поставки товару сторонами узгоджений не був, а тому, приймаючи до уваги наведені вище норми права, обов`язок відповідача поставити товар виникає з моменту пред`явлення вимоги щодо його поставки.

Суду надані докази дотримання позивачем наведених вище норм права, а саме матеріали справи містять претензію №20/12 від 20.12.2018 з вимогою позивача повернути кошти на протязі 5 діб з дня отримання даної претензії.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України унормовано, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з відсутністю поставки товару, який оплачено позивачем, 22.12.2018 на адресу відповідача була спрямована претензія вих. №20/12 від 20.12.2018 з вимогою протягом 5 діб з дня отримання даної претензії повернути на рахунок позивачу внесену попередню оплату в розмірі 20361,64 грн.

Дана претензія отримана представником відповідача 04.01.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6909703075738 від 22.12.2018. Претензія залишена відповідачем без реагування.

Як встановлено судом, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування позивачем на користь відповідача грошової суми у розмірі 20361,64 грн.

Разом з цим, на день розгляду спору відповідач не довів поставку товару, що обумовлений в рахунку-фактурі №СФ-0000040 від 08.10.2019. Також суду не надані докази добровільного повернення відповідачем отриманої грошової суми, яка є предметом розгляду справи.

Факт порушення відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, доведений та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутність доказів поставки товару за відповідним рахунком -фактурою є неспроможними з огляду на наступне.

Так, відповідач посилається на те, що в копії платіжного доручення № 2081 від 16.10.2018 року, в графі призначення платежу зазначено - оплата за спецодяг згідно рах. № 40 від 08.10.2018 року в т.ч. з ПДВ 3 393,61 грн., в той час як ним було виставлено рахунок-фактура № СФ - 0000040 від 08.10.2018, що свідчить про недоведеність оплати позивачем саме за рахунком фактурою № СФ - 0000040 від 08.10.2018.

Колегія суддів вважає ці доводи надуманими, оскільки оплата рахунку № 40 фактично свідчить про спрощенням нумерації рахунку 0000040, оскільки як дата виставлення рахунку, так і сплачена сума є відповідними.

В той же час, відповідач не надав жодного доказу того, що між ними були інші правовідносини, і товар був поставлений інший, ніж оплачений позивачем.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними доказами поставку товару за іншим рахунком.

Посилання відповідача на здійснення ним поставки товару на підставі видаткової накладної №РН-0000200 від 19.11.2018 (арк. с. 77), фотокопію якою він надав суду першої інстанції, є неспроможним, оскільки вона не є належним та допустимим доказом поставки/передачі позивачу обумовленого в рахунку-фактурі №СФ-0000040 від 08.10.2018 товару, бо не містить ані підпису особи, яка нібито отримала товар від імені ТОВ "Торговий Дім "Едельвейс Україна", ані печатки підприємства позивача. Тобто зазначена видаткова накладна не відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Даний факт також спростовується наданим в ході розгляду спору позивачем для огляду журналом реєстрації довіреностей ТОВ "Торговий Дім "Едельвейс Україна" за листопад 2018 (копія витягу міститься в матеріалах справи арк. с. 123), в якому не міститься інформації (доказів) про видачу (оформлення) позивачем довіреності № 104 від 12.11.2018 на отримання уповноваженою особою товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТВП Універсал-Південь" на підставі рахунку-фактури № 40 від 08.10.2018.

Приймаючи до уваги наведене вище, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дії щодо належного виконання зобов`язання щодо поставки товару на загальну суму 20361,64 грн. спец одягу: жилет утеплений 9 шт., футболка трикотажна 16 шт., кофта флісова 7 шт., черевики робочі шкіряні хутряні 8 пар.

Посилання апелянта на те, що виписка з особового рахунку клієнта банку не є належним доказом здійснення позивачем оплати за поставлений товар, оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку, також є безпідставними, оскільки порядок здійснення переказів та зарахування коштів на рахунки виконуються установами банку на підставі Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги.

Інші доводи відповідача є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Універсал-Південь"- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 року у справі № 908/602/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.11.2019року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін