Рішення

від 14.11.2019 по справі 904/3256/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3256/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марстройсервіс", м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІНС-БУД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 485 248,02грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Філипенко Є.С. адвокат

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марстройсервіс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІНС-БУД" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 485 248,02 грн., з яких: сума попередньої оплати у розмірі 388 456,70 грн., пеня у розмірі 83 126,16 грн., 3% річних у розмірі 13 665,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання за договором купівлі - продажу №29/11/16 від 29.11.16 в частині здійснення повної поставки попередньо оплаченого товару.

04.09.2019 року судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2019 року.

Ухвалою суду від 24.10.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні 14.11.2019 року

Відповідач явку повноважного представника в підготовчі та судове засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 51,63)

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 14.11.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 року між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Подавцем) укладено договір купівлі - продажу №29/11/16 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов`язується на протязі дії даного Договору передати у власність покупця елементи фасадної системи, що вентилюються «марморок» надалі - товар в асортименті та кількості, що зазначені в рахунку та узгодженій сторонами, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти та сплатити його на умовах встановлених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець зобов`язався після підписання договору та отримання попередньої оплати в строк не пізніше 9 робочих днів передати Покупцю товар згідно рахунку та поставити на об`єкт школа № 66 в м. Маріуполь, Донецької області.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем за договірними цінами шляхом передачі грошових коштів. Продавцю в наступному порядку: оплата згідно рахунку на протязі 3 банківських днів з моменту укладення даного договору в порядку оплат узгоджених сторонами.

На виконання умов зазначеного Договору, протягом 2016 - 2018 років Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача попередню оплату в загальному розмірі 2 098 694,80 грн. (а.с. а.с. 10-14). Водночас, поставку товару Відповідачем здійснено лише на суму 1 710 239, 10 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.а.с. 15-21).

Аналіз наданих у справу доказів свідчить про те, що Відповідачем допущено порушення своїх зобов`язань в частині поставки товару на суму 1 947,70 грн. за першою попередньою оплатою (1 000 000,00 грн. п/д № 361 від 29.11.2016), а також, в частині поставки товару на суму 386 508,00 грн. за здійсненою Позивачем попередньою оплатою від 13.02.2018 року (п/д № 67).

Таким чином, загальна сума попередньо оплаченого Позивачем та не поставленого Відповідачем товару, становить 388 455,70 грн. (1 947,70 + 386 508,00=388 455,70)

На час розгляду справи доказів передачі Позивачу товару або доказів повернення сплаченої суми грошових коштів, суду не надано.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання Відповідачем у строки визначені договором обов`язку з поставки попередньо оплаченого Позивачем товару, останній набув право вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 388 455,70 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 6.6. Договору поставки сторони передбачили, що при порушенні Продавцем строків поставки товару він сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,05% за кожен день затримки непоставленого товару.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 83 126 грн. 16 коп. за період прострочення з 26.02.2018 року по 30 квітня 2019 року, яка розрахована від загальної суми непоставленого товару - 388 456,70 грн.

З урахуванням вище встановлених судом обставин, зобов`язання Відповідача в частині поставки товару на суму 1 947,70 грн., виникло зі спливом дев`яти робочих днів від тати здійснення попередньої оплати на суму 1 000 000,00 грн., яка була здійснена 29.11.2016 року. Отже, прострочення в зазначеній частині настало відповідно 13.12.2016 року

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що нарахування штрафних санкцій на вказану суму простроченого зобов`язання здійснено позивачем після спливу встановленого законом терміну, вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування пені за прострочення поставки товару на суму попередньої оплати в розмірі 386 508,00 грн., судом, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснено перерахунок, за яким розмір пені в період прострочення з 27.02.2018 року по 27.08.2018 року (шість місяців) склав 35 172 грн. 23 коп.

Крім повернення суми попередньої оплати та стягнення пені за несвоєчасну поставку товару, Позивач вимагає стягнення з Відповідача суми 13 665,16 грн. - три відсотки річних, посилаючись на ст. 536, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми трьох процентів річних є помилковим.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, договором розмір таких процентів встановлено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена в постанові Верховного Суду по справі 922/1151/18 від 24.09.2019 року.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 423 627 грн. 93 коп., з яких: 388 455 грн. 70 коп. повернення суми попередньої оплати, 35 172 грн. 23 коп. пені, в решті позову слід відмовити.

У складі судових витрат Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., Позивачем подано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 02.05.2019, рахунок-фактура № 05/15 від 15.05.2019 року, платіжне доручення № 255 від 29.05.2019 року та акт прийому-передачі послуг від 11.11.2019 року .

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо їх розмір не відповідає вимогам ч. 4 даної статті.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає зазначені витрати обґрунтованими в заявленому розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІНС-БУД" (49006, м. Дніпро, вул. Надії Олексієнко, 25, код ЄДРПОУ 37376149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марстройсервіс" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів 83/100, код ЄДРПОУ 34843591) 388 455 грн. 70 коп. основного боргу та 35 172 грн.23 коп. пені, 6 354 грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору, 8 730 грн. 14 коп. витрати на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.11.2019

Суддя О.В. Ліпинський