Ухвала

від 18.11.2019 по справі 908/454/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/34/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.11.2019 Справа № 908/454/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С, розглянувши скаргу Запорізького державного підприємства Кремнійполімер , м. Запоріжжя № 0100 від 08.11.2019 на дію державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14

до відповідача Запорізького державного підприємства Кремнійполімер , 69009, м. Запоріжжя, вул. Теплична, б. 7

про стягнення коштів

орган виконання: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13

при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Седляров В.С., довіреність № 338 від 30.05.2019;

від відповідача - Ляховецький Т.І., адвокат, ордер ЗП № 118255 від 15.11.2019;

від ВПВР - не з`явився.

Установив:

20.06.2019 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/454/19 позов Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м. Запоріжжя до відповідача Запорізького державного підприємства Кремнійполімер , м. Запоріжжя про стягнення коштів задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Запорізького державного підприємства Кремнійполімер на користь Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго основний борг за спожиту активну електричну енергію в розмірі 66 938 310,54 грн, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 26 751 881,25 грн; пені у розмірі 25 878 982,27 грн, інфляційних втрат у розмір 17 263 424,43 грн, 3% річних у розмір 4 260 569,25 грн, судового збору у розмірі 672 350,00 грн.

02.08.2019 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області видано відповідні накази.

18.10.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савка Л.О., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60348779 та постанову про арешт майна боржника (ЗДП Кремнійполімер ).

08.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Запорізького державного підприємства Кремнійполімер , м. Запоріжжя № 0100 від 08.11.2019 на дію державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій заявник просить суд:

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л.О., які виявилися у винесенні незаконної постанови про арешт майна боржника від 18.10.2019 у ВП № 60348779 незаконними та скасувати постанову від 18.10.2019 у ВП № 60348779.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.11.2019, скаргу передано для розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 11.11.2019 скаргу Запорізького державного підприємства Кремнійполімер , м. Запоріжжя № 0100 від 08.11.2019 на дію державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до розгляду. Призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 18.11.2019 о/об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 18.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває наказ № 908/454/19 Господарського суду Запорізької області від 02.08.2019. Постановою державного виконавця Савкою Л.О. від 18.10.2019 за вказаним наказом відкрито виконавче провадження № 60348779. Одночасно винесено Постанову про арешт майна боржника від 18.10.2019, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ЗДП Кремнійполімер . Однак, з 01.08.2018 ЗДП Кремнійполімер перебуває в процедурі приватизації згідно Наказу №1020 Фонду державного майна України Про прийняття рішення про приватизацію Запорізького державного підприємства Кремнійполімер . Незважаючи на вищевказані обставини, державний виконавець в порушення приписів п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження не зупинив вчинення виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження, та виніс постанову про арешт майна боржника. Незаконні дії державного виконавця унеможливлюють роботу підприємства ЗДП Кремнійполімер та виконання Наказу № 1020 Фонду державного майна України Про прийняття рішення про приватизацію Запорізького державного підприємства Кремнійполімер . Враховуючи викладене, ЗДП Кремнійполімер звернулося до суду з вказаною скаргою.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу у повному обсязі.

Представник позивача проти скарги заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях від 18.11.2019. В обґрунтування заперечень зазначив, що посилання боржника на включення його до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, не є підставою для скасування постанови про арешт майна від 18.10.2019. Просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до судового засідання 18.11.2019 не з`явився, вимоги ухвали суду від 11.11.2019 не виконав, письмових заперечень на скаргу не надав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи обмеженість розгляду скарги визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для її розгляду, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності представника ВПВР ДДВС МЮУ.

В судовому засіданні 18.11.2019 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, суд встановив наступне.

18.10.2019 Постановою державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ відкрито виконавче провадження № 60348779 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02.08.2019 у справі № 908/454/19. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір стягується державним виконавцем в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Постановою державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ від 18.10.2019 Про арешт майна боржника ВП № 60348779, керуючись ст. 56 Закону України Про виконавче провадження накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ЗДП Кремнійполімер , в межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору в сумі 103 059 210,96 грн.

Боржник вважаючи, дії державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ щодо винесення Постанови про арешт майна боржника від 18.10.2019 ВП №60348779 незаконними та такими, що порушують права ЗДП Кремнійполімер , звернувся до господарського суду Запорізької області з даною скаргою.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону № 1404-VIII державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України Про виконавче провадження , а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Положеннями ст.2 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання встановлюються Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI.

Так, Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження та особливості їх виконання (ч. 1 ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закон України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.

Стаття 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з ч. 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону, а саме, про звернення стягнення на майно боржника.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України Про виконавче провадження згідно до ч. ч. 1, 2 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Наказом Фонду державного майна України від 01.08.2018 № 1020 прийнято рішення про приватизацію Запорізького державного підприємства Кремнійполімер (ідентифікаційний код юридичної особи 00203625). Пунктом 2 вказаного наказу визначено, приватизувати Запорізьке державне підприємство Кремнійполімер шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні з умовами.

Частиною 3 статті 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України встановлено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна регулює Закон України Про приватизацію державного і комунального майна .

Частиною 1 статті 3 Закону Про приватизацію державного і комунального майна від 18.01.2018 N 2269-VIII визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Цим Законом у статтях 26, 28 установлено, що під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін, зокрема, щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства. З моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Згідно із статтею 10 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Слід зазначити, що цим Законом, як до речі і Законом Про виконавче провадження , не встановлюється заборона (мораторій) на звернення стягнення на підставі виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню на майно боржника у разі його включення до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до пункту 12 частини 1 якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Частиною 2 статті 34 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Частиною 4 статті 35 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Як вбачається з матеріалів справи, держаним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ при відкритті виконавчого провадження ВП № 60348779 було одночасно винесено Постанову про арешт майна боржника від 18.10.2019.

Зазначені дії не суперечать вимогам Закону України Про виконавче провадження , за приписами норм ст. ст. 26, 56 якого державний виконавець може накласти арешт з винесенням відповідної постанови як під час відкриття виконавчого провадження, так і не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Скаржником не надано доказів про те, що на момент винесення Постанови про арешт майна боржника від 18.10.2019 державному виконавцю було відомо про прийняття рішення про приватизацію ЗДП Кремнійполімер , а також доказів письмового повідомлення виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій.

У даному випадку виконавець відкрив виконавче провадження, у його межах постановою ВП № 6048779 від 18.10.2019 наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення, тобто вжив необхідних заходів для забезпечення в майбутньому реального виконання рішення.

Отже, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень при винесенні Постанови про арешт майна боржника від 18.10.2019 ВП № 6048779 діяв у відповідності до Закону та в межах повноважень задля реального виконання судового рішення.

Крім того, наявність підстав для зупинення провадження у виконавчому провадженні не тягне за собою в якості безумовного наслідку зняття арешту.

Статтею 59 Закону України Про виконавче провадження визначено перелік підстав для зняття арешту майна (коштів) боржника, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд дійшов висновку, що при винесенні постанови ВП № 6048779 про арешт майна боржника від 18.10.2019 державним виконавцем було дотримано процедуру її прийняття, підстави для зняття арешту визначені ст. 59 Закону України Про виконавче провадження відсутні.

За таких обставин оскаржена постанова від 18.10.2019 про арешт майна боржника ВП № 6048779 є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, тому підстав для визнання її незаконною і скасування не вбачається.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви , заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України , заява № 71186/01, п. 84).

На державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі Comingersoll S.A. проти Португалії , заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Суд вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника були спрямовані на реальне виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, суд вважає вимоги скарги Запорізького державного підприємства Кремнійполімер , м. Запоріжжя № 0100 від 08.11.2019 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України області по справі № 908/454/19 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 233 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив

У задоволенні скарги Запорізького державного підприємства Кремнійполімер , м. Запоріжжя № 0100 від 08.11.2019 щодо визнання дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л.О., які виявилися у винесенні незаконної постанови про арешт майна боржника від 18.10.2019 у ВП № 60348779 незаконними та скасування постанови від 18.10.2019 у ВП № 60348779, відмовити у повному обсязі.

Згідно із ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено та підписано 22.11.2019.

Суддя І. С. Горохов