Рішення

від 18.11.2019 по справі 910/11339/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2019Справа № 910/11339/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 53; ідентифікаційний код 26189408)

про стягнення 187 216, 85 грн.

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 187 216, 85 грн., яка складається з суми основного боргу за спожиту теплову енергію - 159 020, 42 грн., інфляційних втрат - 6 410, 91 грн., 3 % річних 1932,30 грн., пені - 19 853, 22 грн., які нараховані на існуючу суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 позовну заяву залишено без руху, Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в розмірі 887, 25 грн.

05.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, до якого було долучено докази доплати судового збору в розмірі 887, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 09.09.2019, якою відповідачу встановлювався п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву направлялася поштовим повідомленням № 0103051633370 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 53.

З матеріалів справи, а саме поштового повідомлення № 0103051633370, вбачається, що ухвала суду від 09.09.2019 була отримана представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" 17.09.2019, однак відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/11339/19 за правилами спрощеного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином позивач здійснює постачання теплової енергії до будинку за адресою: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 53.

Позивач у своєму позові зазначає, що відповідно до акту приймання-передавання житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 11.11.2002 будинок за адресою вул. Олеся Гончара, буд. 53 був переданий з балансу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на баланс Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.08.2005 № 1601.

На підставі Протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" від 10.10.2018, яким визнано КП "Київтеплоенерго" виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, між сторонами, а саме КП "Київтеплоенерго" та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" здійснювались заходи щодо укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320917.

Позивач зазначає, що 22.03.2019 договір № 320917 був підписаний відповідачем та переданий позивачу для його підписання. Однак, враховуючи, що відповідачем не було надано документу, що підтверджує повноваження голови правління, позивачем договір підписаний не був.

В той же час, позивач вказує, що підписання відповідачем договору та здійснена останнім 08.11.2018 часткової сплата за отриману теплову енергію з призначення платежу "оплата за теплову енергію за договором 320917", свідчить про прийняття умов останнього.

Також позивач у своєму позові зазначає, що номер договору (320917) ідентичний номеру облікового запису, тому при зміні постачальника теплової енергії номер облікового запису 320917 не змінився (01.01.2006 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" був укладений договір № 320917 на постачання теплової енергії у гарячій воді).

Враховуючи, що позивач є постачальником теплової енергії, в актах приймання-передавання та інших розрахункових документах наданих останнім зазначається номер облікового запису 320917.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до корінців нарядів № 34 від 20.10.2017, № 2019 від 22.11.2018, № 218 від 06.04.2019 позивачем було здійснено підключення та відключення подачі теплової енергії до будинку за адресою: вул. О. Гончара, 53 за період з травня 2018 року по березень 2019 року.

Отже, позивач безперебійно постачав теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із відповідачем, а саме до будинку вищезазначеної адреси для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року.

Будинок за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 53 обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданими відповідачем щомісячними відомостями обліку споживача теплової енергії (копії додаються), а тому кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів (п. 23 Правил користування тепловою енергією).

Також позивач вказує, що за період постачання позивачем теплової енергії (з травня 2018 по березень 2019) при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом (обліковою карткою), а враховуючи умови п. 10 додатку 2 договору передбачено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Проте, порушуючи умови договору та вимоги чинного законодавства України, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з травня 2018 року по березень 2019 року утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2019 складає 159 020,42 грн.

Із позову вбачається, що позивачем з метою врегулювання спору в досудовому порядку 20.05.2019 направлялася на адресу відповідача претензія щодо сплати заборгованості у сумі 159 020,42 грн, проте, відповідач заборгованість не сплатив та жодної відповіді на претензію позивачу не надав.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Що стосується, не підписання позивачем договору № 320917 на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320917 від 22.03.2019, суд вказує, що останній, не зважаючи на те, що він не був підписаний позивачем, виконувався, а саме здійснювалася поставка теплової енергії позивачем відповідачу, а відповідач в свою ергу здійснював часткову оплату по такому договору за отриману ним теплову енергії від позивача.

Факт передачі позивачем з березня 2018 по травень 2019 теплової енергії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та актами приймання-передавання товарної продукції по договору.

Також, як вбачається з довідки розрахунків за спожиту відповідачем теплову енергії, останнім 08.11.2018 було здійснено часткову оплату за договором № 320917 в розмірі 10 002, 00 грн із зазначенням призначення платежу "Оплата за теплову енергію за договором 320917 у сумі 8 335, 00 грн, ПДВ -20 % 1667, 00 грн).

Відтак, з огляду на те, що сторонами було вчинено дії, спрямовані на виконання умов договору, суд дійшов висновків, що договір № 320917 на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320917 від 22.03.2019 є укладеним, оскільки є фактично виконаним та відповідно яким сторони керувалися при здійсненні своєї діяльності.

Крім того суд вказує, що Бобовський І.І. , який відповідно підписав вказаний договір від імені Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником з 14.11.2013.

Відтак, проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 320917 від 22.03.2019 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 322, 700 Гкал/рік.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок "Постачальника" відкритий у ТВБВ № 100/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" щомісячно: забезпечує не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок "Постачальника" - р/р НОМЕР_1 ; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок "Постачальника" згідно з його розрахунками за кожною тарифною групою окремо.

Згідно з п. 1 Додатку № 2, розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22.12.2018 № 2340, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: опалення та гаряче водопостачання житловими організаціями - 1342,98 грн./Гкал.; госпрозрахунковим організаціями 1511,40 грн./Гкал.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 року.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач на підставі укладеного договору надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, зокрема у період з травня 2018 по березень 2019 року.

У період з травня 2018 по березень 2019 року позивачем застосовувалися затверджені тарифи на теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та актами приймання-передання товарної продукції, відповідно до яких позивач було відвантажено теплову енергію наступним чином: за травень 2018 - 2 715, 77 грн. (1,86068 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 0,17132 Гкал - інші споживачі), за червень 2018 - 2 096, 63 грн (1,44101 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 0,12899 Гкал - інші споживачі), за жовтень 2018 - 1 409, 76 грн (1,07000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації); за листопад 2018 - 54 055,07 грн (36,68001 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 3,07199 Гкал - інші споживачі); за грудень 2018 - 67 116, 14 грн (40,81409 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 7,15553 Гкал - інші споживачі); за січень 2019 - 6 912, 38 грн (23, 87116 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 3,94884 Гкал - інші споживачі; перерахунки (житло) - 35,20332 Гкал та перерахунки (промисловість та інші) - 3, 30529 Гкал; за лютий 2019 - 39 786, 19 грн (20,84914 - Гкал житлово-експлуатаційні організації; 3,41086 Гкал - інші споживачі); за березень 2019 - 8 755, 24 грн (4,54239 Гкал - житлово-експлуатаційні організації; 0,79111 Гкал - інші споживачі).

Суд, вказує, що зазначені акти не підписані представником відповідача оскільки всупереч п. 9 додатку № 2 до договору не отримувалися споживачем (відповідачем) та відповідно по яким у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 159 020, 42 грн.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок "Постачальника" відкритий у ТВБВ № 100/020 філії -Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" щомісячно: забезпечує не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок "Постачальника" - р/р НОМЕР_1 ; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок "Постачальника" згідно з його розрахунками за кожною тарифною групою окремо.

Відтак, з огляду на викладені вище обставини, враховуючи п. 10 додатку № 2 до договору, а також те, що позивачем належним чином надавалися послуги постачання теплової енергії, які в свою чергу споживалися відповідачем, суд дійшов висновку, що, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з основного боргу в розмірі 159 020,42 грн підлягає задоволенню в повному обсязі у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 320917 від 22.03.2019, ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору здійснено нарахування пені в розмірі 19 853, 22 грн, інфляційних втрат в розмірі 6 410, 91 грн та 3 % річних - 1932 ,30 грн.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.3. договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більшої суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, суд здійснив перерахунок пені, враховуючи періоди зазначені позивачем, те, що суд не може виходити за межі позовних вимог та проплату в сумі 10 002, 00 грн, яку було здійснено відповідачем 08.11.2019, то за розрахунком суду пеня, яка розраховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України підлягає стягненню в загальному розмірі 19 853, 22 грн, а відтак дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перерахунок суми нарахувань 3 % річних по періодам, зазначених позивачем, дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 1 932 ,30 грн.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відтак враховуючи викладене вище, з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог та враховуючи наданий позивачем розрахунок, суд здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат за повні місяці вважає, що стягненню підлягає сума інфляційних втрат в загальному розмірі 5 004, 83 грн, нарахована наступним чином: на суму 2 715,77 грн.(травень) за період з 01.07.2018 по 31.10.2018 в розмірі 78,94 грн; на суму 2096,63 грн. (червень) за період з 01.08.2018 по 31.10.18 в розмірі 76,16 грн; на суму 50 275,23 грн.(листопад) за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 в розмірі 2 094,88 грн; на суму 67 116, 14 грн. (грудень) за період з 01.02.2019 по 31.05.2019 в розмірі 2 104, 41 грн; на суму 39 786, 19 грн. (лютий) за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 в розмірі 679,15 грн ; на суму 8 755, 24 грн.(березень) за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 в розмірі 61, 29 грн.

Відтак вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме, на суму 5004, 83 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олеся Гончара, 53" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 53; ідентифікаційний код 26189408) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 159 020 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двадцять) грн 42 коп., пеню в розмірі 19 853 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн 22 коп., 3 % річних в розмірі 1 932 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дві) грн 30 коп., інфляційні втрати в розмірі 5004 (п`ять тисяч чотири) грн 73 коп. та судовий збір в розмір 2 787 (дві тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 15 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.11.2019

Суддя Д.О. Баранов