Рішення

від 22.11.2019 по справі 905/1784/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.11.2019 Справа № 905/1784/19

Суддя господарського суду Донецької області Левшина Я.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» , м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамліс» , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 56508,24грн., пені у розмірі 16348,69грн., штрафу у розмірі 2825,40грн., 3% річних у розмірі 1388,71грн., інфляційних втрат у розмірі 2817,66грн.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» , м.Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамліс» , м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 56508,24грн., пені у розмірі 16348,69грн., штрафу у розмірі 2825,40грн., 3% річних у розмірі 1388,71грн., інфляційних втрат у розмірі 2817,66грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою суду від 24.09.2019 відкрито провадження у справі №905/1784/19; постановлено справу №905/1784/19 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів до 15 днів з дня отримання цієї ухвали; визначено позивачу строк для подання суду відповіді на відзив до 5 днів з дня отримання відзиву, запропоновано відповідачу у строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду заперечення (за наявності).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №3078-ТД від 16.04.2018 з оплати поставленої продукції, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: договір поставки №3078-ТД від 16.04.2018; видаткові накладні: №ТТДИз067494 від 29.10.2018, №ТТДИз067720 від 30.10.2018, №ТТДИз070584 від 16.11.2018; претензію №11-П від 16.05.2019 та докази її направлення відповідачу; оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за період 01.01.2018 - 12.09.2019.

09.10.2019 від відповідача надійшла заява №45-юр від 07.10.2019 з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яку було залишено без задоволення ухвалою суду від 10.10.2019.

21.10.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив №83-юр від 17.10.2019, в якому останній заперечив проти позову, посилаючись на те, що товар за накладною №ТТДИз067494 від 29.10.2018 не поставлявся. Також зазначив, що позивач посилається на умови укладеного договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018, однак вони не передбачають відповідальність у вигляді неустойки у розмірах, вказаних позивачем, а надана позивачем копія договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018 не є остаточною фінальною копією, яка була підписана відповідачем.

Разом з відзивом відповідач надав клопотання про витребування доказів, а саме оригіналів договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018 та накладної №ТТДИз067494 від 29.10.2018.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що товар за накладною №ТТДИз067494 від 29.10.2018 не поставлявся. Зазначив про те, що підпис на вказаній накладній візуально відрізняється від підписів, проставлених на договорі постачання та наданих позивачем накладних, а також про відсутність у відповідача договору №3078-ТД від 16.04.2018 та накладної №ТТДИз067494 від 29.10.2018.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до п.2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідач посилався на те, що надана позивачем копія договору не є остаточною фінальною копією, яка була підписана відповідачем, однак не надав суду в підтвердження вказаних обставин належним чином засвідчену копію або оригінал договору №3078-ТД від 16.04.2018 в іншій редакції. Витребування ж у позивача оригіналу договору №3078-ТД від 16.04.2018 є недоцільним з огляду на те, що останнім було надано суду разом з позовною заявою копію наявного у нього договору №3078-ТД від 16.04.2018.

Отже, суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача про витребування доказів з огляду на те, що вказані докази (договір №3078-ТД від 16.04.2018 та видаткова накладна №ТТДИз067494 від 29.10.2018) вже були надані позивачем разом з позовною заявою в належним чином засвідчених копіях, відповідно до вимог п.2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Також 21.10.2019 від відповідача надійшло клопотання №85-юр від 17.10.2019 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якого відповідач посилався на те, що договір поставки №3078-ТД від 16.04.2018 та накладна №ТТДИз067494 від 29.10.2018 підписані не уповноваженою особою директором Шепіловим ОСОБА_1 , а іншою, не уповноваженою на таке підписання, особою. У вказаному клопотанні відповідач просив поставити на вирішення експерта наступні питання:

1) чи виконано на першій, другій сторінках (у правому нижньому куті) та третій сторінці договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018, укладеного 16.04.2018 між ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» , та ТОВ «Крамліс» в графі _____ ОСОБА_2 . (на третій сторінці) ОСОБА_2 ;

2) чи виконано на видатковій накладній №ТТДИз067494 від 29.10.2018 (у правому нижньому куті) по договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018, укладеного 16.04.2018 між ТОВ «Торговий дім «Інтерелектро» , та ТОВ «Крамліс» в графі Отримав(ла) ОСОБА_2 .

За приписами ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначалось вище, відповідач, посилаючись на необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи, зазначав про те, що договір поставки №3078-ТД від 16.04.2018 та накладна №ТТДИз067494 від 29.10.2018 підписані не уповноваженою особою директором Шепіловим ОСОБА_1 , а іншою, неуповноваженою на таке підписання, особою.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд зазначає, що договір поставки №3078-ТД від 16.04.2018 та накладна №ТТДИз067494 від 29.10.2018, окрім підписів відповідача, містять відтиски печатки юридичної особи, які також містяться на видаткових накладних, складених пізніше (№ТТДИз067720 від 30.10.2018, №ТТДИз070584 від 16.11.2018) та отримання товару за якими відповідач не заперечує.

Крім того, як вже зазначалось вище, відповідач посилався на те, що надана позивачем копія договору не є остаточною фінальною копією, яка була підписана відповідачем, а норми підписаного відповідачем договору не передбачають стягнення неустойки у розмірах, вказаних позивачем. Однак, відповідач зазначає, що підписи не виконано директором відповідача ОСОБА_2 на усіх сторінках договору, а не лише на тій, що містить розділ про відповідальність сторін. Щодо невідповідності інших умов договору відповідачем не зазначено.

Вказаний договір виконувався сторонами, що підтверджується наданими позивачем разом з відповіддю на відзив видатковими накладними №ТТДИз043696 від 25.04.2018, №ТТДИз046488 від 21.05.2018, №ТТДИз062309 від 22.09.2018, за якими відсутня заборгованість з боку відповідача.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про проведення судової почеркознавчої експертизи, враховуючи, що для повного, об`єктивного розгляду справи та дослідження обставин, які входять до предмета доказування у даній справі відсутня потреба у спеціальних знаннях.

При цьому слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамліс» , м. Краматорськ, Донецька область №85-юр від 17.10.2019 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №905/1784/19.

05.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив від 30.10.2019, у якій останній посилався на те, що підпис на видатковій накладній №ТТДИз067494 від 29.10.2018 є ідентичним з підписом на інших видаткових накладних, по яких відповідачем здійснювалась оплата. Також зазначив, що на всіх видаткових накладних, по яким здійснювалась оплата та по яким виникла заборгованість, стоїть одна й та сама печатка відповідача, яка йому належить та використання якої здійснюється директором та уповноваженими ним особами. Крім того, позивач заперечив проти заявлених відповідачем клопотань про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на зловживання відповідачем процесуальними правами та затягування судового процесу.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.241 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.252 ГПК України).

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч.5 ст. 252 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку.

Отже, суд вважає, що справа №905/1784/19 може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір №3078-ТД, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію (далі -продукція), а покупець - прийняти продукцію і вчасно сплатити постачальнику її вартість. Тип, марка і кількість продукції вказується в рахунках-фактурах та/чи накладних, наданих покупцеві на кожну окрему партію продукції.

Загальна сума договору визначається виходячи із вартості поставленої продукції протягом усього строку дії даного договору. Ціна на кожну окрему партію продукції визначається окремо та узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/чи накладних (п.п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору покупець сплачує постачальнику вартість кожної окремої партії продукції шляхом внесення передоплати у розмірі 100% від вартості партії продукції на розрахунковий рахунок постачальника, який вказано в рахунку-фактурі. Тара є оплатною та її вартість сплачується разом з оплатою вартості продукції. У разі неоплати вартості тари у строки, передбачені у даному договорі, покупець зобов`язаний повернути постачальнику тару протягом 30 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення оплати. Однак це не позбавляє постачальника права вимагати сплати вартості тари у встановленому законом порядку. Повернена тара повинна бути придатною для подальшого використання, збереження продукції від тиску, вологості та іншого виду ушкоджень. У разі, якщо постачальник вважатиме можливим відпустити продукцію без передоплати, покупець зобов`язаний сплатити вартість протягом 5 календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Згідно п. 5.4 договору у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожний день затримки оплати. У разі порушення покупцем термінів сплати більш ніж на 10 банківських днів, постачальник вправі вимагати від нього сплати штрафу у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Договір набирає сили з дня його підписання і діє до повного виконання зобов`язань по договору (п. 7.10 договору).

На виконання умов договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 56508,24грн. за видатковими накладними №ТТДИз067494 від 29.10.2018, №ТТДИз067720 від 30.10.2018, №ТТДИз070584 від 16.11.2018.

Зазначена продукція була прийнята відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних, скріплені печаткою юридичної особи.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків з оплати поставленої продукції за договором поставки №3078-ТД від 16.04.2018, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов`язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов`язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №3078-ТД від 16.04.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили умови оплати продукції за договором поставки №3078-ТД від 16.04.2018, а саме - шляхом внесення передоплати 100% від вартості партії продукції; у разі, якщо постачальник вважатиме можливим відпустити продукцію без передоплати, покупець зобов`язаний сплатити вартість протягом 5 календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем, на підставі договору поставки №3078-ТД від 16.04.2018 було поставлено відповідачу продукцію за видатковими накладними №ТТДИз067494 від 29.10.2018, №ТТДИз067720 від 30.10.2018, №ТТДИз070584 від 16.11.2018 на загальну суму 56508,24грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не погодився з вимогами в частині стягнення заборгованості з оплати товару за видатковою накладною №ТТДИз067494 від 29.10.2018 у розмірі 52100,16грн., заперечивши факт отримання продукції за вказаною видатковою накладною.

Доводи, на які посилається в обґрунтування своїх заперечень відповідач, а саме про те, що товар за видатковою накладною №ТТДИз067494 від 29.10.2018 на суму 52100,16грн. відповідачу не поставлявся, судом до уваги не приймаються, оскільки є недоведеними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що продукція за видатковими накладними №ТТДИз067494 від 29.10.2018, №ТТДИз067720 від 30.10.2018, №ТТДИз070584 від 16.11.2018 на загальну суму 56508,24грн. була прийнята відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних, скріплені печаткою юридичної особи.

Поставлена продукція за видатковими накладними №ТТДИз067494 від 29.10.2018, №ТТДИз067720 від 30.10.2018, №ТТДИз070584 від 16.11.2018 не була оплачена відповідачем.

Відповідачем дане у порядку, встановленому господарським процесуальним законодавством, не спростовано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №3078-ТД від 16.04.2018 на загальну суму 56508,24грн. є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 16348,69грн., штраф у розмірі 2825,40грн., 3% річних у розмірі 1388,71грн., інфляційні втрати у розмірі 2817,66грн.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку порушення покупцем термінів розрахунку, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожний день затримки оплати. У разі порушення покупцем термінів сплати більш ніж на 10 банківських днів, постачальник справі вимагати від нього сплати штрафу у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони передбачили строк оплати продукції у випадку її відпуску постачальником без передоплати, а саме протягом 5 календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Таким чином, позивач набув право вимоги за видатковими накладними №ТТДИз067494 від 29.10.2018, №ТТДИз067720 від 30.10.2018 - 06.11.2018, №ТТДИз070584 від 16.11.2018 - 22.11.2018.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що норми підписаного відповідачем договору не передбачають стягнення неустойки у розмірах, вказаних позивачем, а надана позивачем копія договору не є остаточною фінальною копією, яка була підписана відповідачем, однак іншого підписаного сторонами договору в підтвердження своїх доводів не надав, у зв`язку з чим такі заперечення є безпідставними і судом до уваги не приймаються.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення 718,52грн., 2825,40грн., 1388,71грн. та 1998,57грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені обумовлено тим, що позивачем безпідставно визначено кінцеву дату періоду її нарахування - 16.09.2019 з огляду на те, що відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже, нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання з оплати продукції за видатковими накладними №ТТДИз067494 від 29.10.2018, №ТТДИз067720 від 30.10.2018 припиняється 06.05.2019, за видатковою накладною №ТТДИз070584 від 16.11.2018 - 22.05.2019.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» , м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамліс» , м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 56508,24грн., пені у розмірі 16348,69грн., штрафу у розмірі 2825,40грн., 3% річних у розмірі 1388,71грн., інфляційних втрат у розмірі 2817,66грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамліс» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Залізнична, буд. 2С; ЄДРПОУ 36693986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерелектро» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 8; ЄДРПОУ 40914220) заборгованість у розмірі 56508,24грн., пеню у розмірі 718,52грн., штраф у розмірі 2825,40грн., 3% річних у розмірі 1388,71грн., інфляційні втрати у розмірі 1998,57грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1525,44грн.

В решті вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 22.11.2019.

Суддя Я.О. Левшина