Рішення

від 18.11.2019 по справі 910/12763/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2019Справа № 910/12763/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 27, м.Харків, 61050, код ЄДРПОУ 32134535)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтеко" (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 34764761)

про стягнення 124 142,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтеко" про стягнення суми 100 000,03 грн основного боргу, 1479,45 грн 3% річних, 5000,17 грн інфляційних, 17 663,02 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Дилерської угоди №70/03-14 від 01.11.2018 щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою від 18.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 18 .0 9.2019 була надіслана відповідачу 23 .0 9.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 28 . 10.2019 з приміткою: за закінченням встановленого строку зберігання , що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 263.10.2019 на відповідному конверті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" (далі - Підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтеко" (далі - Дилер, відповідач) укладена Дилерська угода №70/30-14 (далі - Договір), відповідно до умов якої Підприємство доручило, а Дилер прийняв на себе зобов`язання за власний рахунок та в якості самостійного продавця здійснювати закупку та подальший продаж товару Підприємства.

Відповідно до п. 3.5 Договору, оплата товару повинна здійснюватися Дилером на умовах, вказаних в Договорі чи/або в рахунку-фактурі.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати товару Дилер сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.

На виконання умов Договору, позивач надав відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-0001150 від 22.11.2018 на загальну суму 750 003,00 грн, а відповідач в свою чергу здійснив попередню часткову оплату товару в розмірі 650 000,00 грн про що свідчить, наявна в матеріалах справи банківська виписка №БВ-0000503 від 23.11.2018.

Як вбачається з видаткової накладної №РН-0000973 від 30.11.2018 та товарно-транспортних накладних: №000001245 від 30.11.2018; №000001247 від 04.12.2018, позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 750 003,00 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

На виконання умов зазначеного Договору, позивач виконав його умови і здійснив поставку товару відповідачеві, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно рахунку-фактури №СФ-0001150 від 22.11.2018, оплата за товар повинна бути здійснена відповідачем в строк до 29.11.2018.

Спір у справі виник з неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а саме, за твердженням позивача, відповідач розрахувався за отриманий товар не в повному обсязі, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість яка складає 100 000,03 грн (загальна вартість товару 750 003,00 грн - 650 000,00 грн вартість оплаченого товару = 100 000,03 грн вартість несплаченого товару).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з гарантійного листа від 18.12.2018, відповідач підтвердив проведення повної оплати за товар, отриманий за рахунком №СФ-0001150 від 22.11.2018 до кінця поточного року (до 31.12.2018).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією №34/01-19 від 25.04.2019 про сплату заборгованості в розмірі 100 000,03 грн, про що свідчить, наявна у матеріалах справи належно засвідчена копія інформації про відправлення.

Крім того, сторони підписали акт звірки розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, який підписаний без заперечень та зауважень, вбачається, що залишок по сплаті за товар на 31.12.2018 у відповідача перед позивачем складає 100 003,00 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар, але відповідач в свою чергу розрахувався за отриманий товар не в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 100 003,00 грн.

Враховуючи викладене та доданих до матеріалів справи позивачем належно засвідчених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортних накладних, суд дійшов висновку щодо задоволення позовний вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 100 000,03 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1479,45 грн 3% річних, 5000,17 грн інфляційних, 17 663,02 грн штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати спірного товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару.

Положеннями статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду її нарахування з 30.11.2018 по 28.05.2019, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 663,02 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційного збільшення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних розмірі 1479,45 грн та інфляційних в розмірі 5000,17 грн за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтеко" (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 34764761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 27, м.Харків, 61050, код ЄДРПОУ 32134535) основний борг в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 03 коп., пеню в розмірі 17 663 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн 02 коп., 3% річних в розмірі 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять) грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 20.11.2019

Суддя Н.І. Ягічева