Рішення

від 18.11.2019 по справі 922/3220/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3220/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Український державний науково- дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків про стягнення 30269,52 грн. без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", в якій просить суд стягнути з останнього 21600 грн. основного боргу, 3834,74 грн. пені, 980,38 грн. 3% річних та 3854,40 грн. інфляційних витрат. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором № 107.2017 на науково-технічне забезпечення виробничої діяльності від 10.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3220/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) була отримана відповідачем 16.10.2019 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/3220/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

10.01.2017 року між Державним підприємством "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)" (виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (замовник, відповідач) укладено договір № 107.2017 на науково-технічне забезпечення виробничої діяльності (далі - Договір), відповідно до умов якого, замовник доручає, виконавець приймає на себе відповідно до умов даного договору виконання роботи "Надання технічної допомоги з досліджень складу та властивостей концентратів, які постачаються на завод, виробничої шихти та коксу з метою стабілізації його якості".

Термін виконання роботи по Договору до 25 грудня 2017 року (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору при завершенні кожного етапу роботи виконавець представляє замовнику акт здавання-приймання виконаної роботи з додатком до нього комплекту наукової, технічної та іншої документації, передбаченої умовами Договору.

На виконання умов Договору, позивач виконав, а відповідач прийняв отримав науково-технічну роботу "Надання технічної допомоги з досліджень складу та властивостей концентратів, які постачаються на завод, виробничої шихти та коксу з мстою стабілізації його якості" вартістю 33600,00 грн., що підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт № 772.17 від 21.12.2017 року, який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

За умовами Договору (п. 2.3.) оплата виконаної роботи здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здавання-приймання.

Позивач зазначає, що 10.01.2019 року відповідачем проведено часткову оплату на суму 7000,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача склала 21600,00 грн.

20.09.2018 року позивач направив на адресу відповідача претензію вих.№03/1346, в якій вимагав погасити борг у тому числі за спірним договором.

Втім, відповідач на вказану претензію ніяким чином не відреагував, грошові кошти не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її (ст. 892 ЦК України).

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На виконання умов Договору, позивач виконав, а відповідач прийняв отримав науково-технічну роботу "Надання технічної допомоги з досліджень складу та властивостей концентратів, які постачаються на завод, виробничої шихти та коксу з мстою стабілізації його якості" вартістю 33600,00 грн., що підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт № 772.17 від 21.12.2017 року, який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

За умовами Договору (п. 2.3.) оплата виконаної роботи здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здавання-приймання.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за виконану останнім роботу, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 21600,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором на суму 21600,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3834,74 грн. пені, 980,38 грн. 3% річних та 3854,40 грн. інфляційних витрат.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором виконавець і замовник несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Суд звертає увагу, що в даному випадку Договором не встановлено забезпечення виконання зобов`язання у вигляді сплати неустойки. Діюче законодавство також не надає право позивачу нараховувати у спірних відносинах неустойку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та незаконність вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3834,74 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, зазначає, що вимога про стягнення 3% річних у розмірі 980,38 грн. (за період за 21.01.2018 року по 09.01.2019 року на суму 33600,00 грн. та з 10.01.2019 року по 11.01.2019 року на суму 21600,00 грн.) є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, індекс інфляції за лютий - грудень 2018 року складає 108,15478205, а тому інфляційні втрати за вказаний період складають 2740,00 грн. За період лютий - червень 2019 року позивачем правильно нараховані інфляційні втрати в сумі 561,60 грн. Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 3301,60 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Державного підприємства "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 570, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 546, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 317 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, 24, ідентифікаційний код 24481702) на користь Державного підприємства "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 7, ідентифікаційний код 00190443) 21600 грн. основного боргу, 980,38 грн. 3% річних, 3301,60 грн. інфляційних витрат та 1642,55 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.11.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова