Рішення

від 19.11.2019 по справі 914/1842/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2019

3 справа № 914/1842/19

Суддя Юркевич М.В. при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали справи

позовної заяви: Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Вуд Індустрія", м. Львів

до відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Кам`янопіль, Львівська область

до відповідача-3: ОСОБА_2 , с. Кам`янопіль, Львівська область

про: солідарне стягнення 486 706,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Басов В.В.- представник

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Український капітал" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Вуд Індустрія", до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про солідарне стягнення 486 706,58 грн., з яких: 359 216,81 грн. заборгованість за кредитом; 47 548,36 грн. заборгованості за відсотками за користування коштами; 38 916,24 грн. пені; 34 650,00 грн. простроченої комісії; 3 552,97 грн. 3% річних; 2 822,19 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 08.10.2019 року.

Розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 08.10.2019р. та 29.10.2019р.

В жодне підготовче судове засідання відповідачі явку своїх представників не забезпечили, причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали, заперечень проти позовних вимог та доказів не подали.

В ході підготовчого засідання судом було перевірено виконання сторонами ухвали про відкриття провадження та вимог, передбачених ст. 182, 183 ГПК України.

Так, суд звертає увагу на те, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також отримували судову кореспонденцію, про що свідчать повернуті повідомлення про вручення поштових відправлень з ухвалами суду, зокрема від 12.09.2019р. (вх. № 40832/19, №40820/19, 40818/19).

Ухвалою від 05.11.2019р. підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 19.11.2019р.

В судове засідання по розгляду справи по суті з`явився представник позивача, виступив зі вступним словом, в якому підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача вкотре явку в судове засідання не забезпечили, причини неявки суд не повідомили.

Досліджуючи обставини справи та представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом було з`ясовано наступне:

18.10.2018р. між Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Вуд Індустрія" (відповідачем - 1) було укладено кредитний договір №42мсб-18/м, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов`язався на умовах, визначених цим договором, сплачувати проценти, комісію за користування кредитом та виконувати інші зобов`язання передбачені цим договором, та повернути кошти в строк до 17.10.2019р.

Крім того, 18.10.2018р. між фізичною особою ОСОБА_1 (відповідачем - 2) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Український капітал" (позивачем), а також між фізичною особою ОСОБА_2 (відповідачем - 3) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Український капітал" (позивачем) були укладені договори поруки №128 та №129, відповідно до яких поручителі взяли на себе зобов`язання в повному обсязі відповідати перед банком, як солідарні боржники за кредитним договором.

На виконання умов договору, позивачем 18.10.2019р. було перераховано відповідачу - 1 - 500 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1446802.

Як стверджує позивач, після чергового щомісячного платежу 19.02.2019р., який було фактично сплачено в березні 2019 року, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконував.

17.04.2019р. позивач направив позичальнику вимоги №10/1/09-967, 10/1/09-968, 10/1/09-969, в яких зазначив про невиконання позичальником умов кредитного договору і відповідних обов`язків поручителями та пропонував в 7-денний строк з дня отримання вимоги сплатити суму простроченого зобов`язання (включаючи комісію) в розмірі 48 721,57 грн., як свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана вимога була отримана відповідачем - 1 - 15.05.2019р.

Вподальшому, 18.06.2019р. позивачем було повторно направлено вимогу відповідачам, яку було отримано останніми - 15.07.2019р.

Однак, за твердженням позивача, заборгованість відповідачем та його поручителями погашена не була, і станом на 29.08.2019р. становить 464 272,76 грн., які було заявлено до стягнення з відповідачів за позовними вимогами.

В ході розгляду даної справи, позивачем, у зв`язку з подальшим невиконанням збоку відповідачів кредитного договору та зростанням заборгованості, було збільшено заявлені позовні вимоги в частині додаткових нарахувань. Таким чином, з урахуванням поданої заяви, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно 486 706,58 грн., які складаються з:

- 359 216,81 грн. заборгованість за кредитом;

- 47 548,36 грн. заборгованості за відсотками за користування коштами;

- 38 916,24 грн. комісії пені;

- 34 650,00 грн. простроченої комісії;

- 3 552,97 грн. 3% річних;

- 2 822,19 грн. інфляційних втрат;

Суд зазначає, що відповідачі з моменту відкриття провадження у справі та до прийняття судом рішення не надали суду відзив на позов, не спростували заявлені позовні вимоги та не надали жодних доказів в їх заперечення. Суд наголошує, що відповідачам було надано можливість захищати себе в судовому процесі та реалізувати належні права. Розгляд даної справи здійснювався протягом більше 2-ох місяців. Разом з тим, судом додатково здійснювалися всі можливі заходи для належного повідомлення про розгляд справи з наявних даних про юридичну та фізичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, як вже наголошувалося, відповідачі неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд даної справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом, спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за кредитним договором.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення зобов`язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зокрема, досліджуючи обставини справи та подані докази судом встановлено, що відповідно до п.1.1 кредитного договору, відповідач - 1 зобов`язався здійснювати погашення кредиту за погодженим графіком, а саме з 19.11.2018р. по 18.09.2019р. шляхом щомісячної сплати по 54 143,00 грн. (в т.ч. тіло кредиту, проценти та комісія), а 17.10.2019р. (останній платіж) - 54 133,89 грн.

В той же час, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту неналежного виконання кредитного договору відповідачем починаючи з березня 2019р., що підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача за період з 18.10.2018р. по 30.08.2019р.

Дослідивши представлені судом докази, суд констатує, що позивачем доведено підставність своїх позовних вимог та наявність у відповідача непогашеної заборгованості згідно кредитного договору. Натомість, відповідачем не було спростовано позовні вимоги, не подано доказів погашення чи відсутності заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У розглядуваній справі поручителями відповідача - 1 виступили фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до договорів поруки від 18.10.2019р. №128 та №129.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем - 1 не виконано передбаченого договором та законом обов`язку щодо виконання умов кредитного договору, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати солідарного стягнення з відповідача - 1 та його поручителів суми заборгованості за кредитним договором.

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2018 року у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40 цс 18), в якій зазначено наступне:

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Перевіряючи підставність нарахування позивачем солідарним відповідачам, окрім заборгованості по тілу кредиту в розмірі 359 216,81 грн., також процентів, комісії, пені та інфляційних, суд виходить з наступного:

Пунктом 1.1. кредитного договору визначено, що за користування кредитом банк нараховує, а позичальник щомісячно сплачує банку процентну ставку, яка є фіксованою та становить 23,88% річних.

Відповідно до п. 1.3.2. кредитного договору передбачено сплату комісії щомісячно за супроводження кредиту в розмірі 0,99% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. договору.

Правова підстава стягнення неустойки (штрафу та пені) врегульовано сторонами в п. 9.1 договору, в якому визначено, що у разі недотримання позичальником строків оплати платежів встановлених договором, позичальник сплачує банку за кожен день такого прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Нараховуючи 3% річних та інфляційні втрати, позивач покликався на ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, за результатами перевірки нарахованих банком сум, суд встановив, що такі розрахунки було здійснено позивачем правильно та складають: 47 548,36 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, нарахованими за весь період; 38 916,24 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту, нарахована за період 19.02.2019 року по 05.10.2019 року; 34 650,00 грн. - простроченої комісії; 3 552,97 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту та процентів, нараховані за період 19.02.2019 року по 05.10.2019 року; 2 822,19 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, процентів, нараховані за період з 19.02.2019 року по 05.10.2019 року.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, врахувавши позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 486 706,58 грн., з яких: 359 216,81 грн. заборгованість за кредитом; 47 548,36 грн. заборгованості за відсотками за користування коштами; 38 916,24 грн. пені; 34 650,00 грн. простроченої комісії; 3 552,97 грн. 3% річних; 2 822,19 грн. інфляційних втрат - є обгрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судовий збір в розмірі 7 300,60 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" задовольнити повністю.

2. Стягнути СОЛІДАРНО з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Вуд Індустрія" (79014, м. Львів, вул. Мечнікова, буд. 15, кв. 1, код ЄДРПОУ 41430933) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_2 ) 486 706,58 грн., з яких: 359 216,81 грн. - заборгованість за кредитом; 47 548,36 грн. - заборгованості за відсотками за користування коштами; 38 916,24 грн. - пені; 34 650,00 грн. - простроченої комісії; 3 552,97 грн. - 3% річних; 2 822,19 грн. - інфляційних втрат та 7 300,60 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 19.11.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.11.2019р.

Суддя Юркевич М. В.