Рішення

від 11.11.2019 по справі 525/754/19

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/754/19

Провадження №2/525/240/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Лопатка О.В., розглянувши на підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 3/8 часток земельної ділянки в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , останнє місце проживання та реєстрації якого було АДРЕСА_1 . До складу спадкового майна, поряд з іншим, увійшло 3/8 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області загальною площею 3,9828 га, яка перебувала в цілому у власності ОСОБА_5 , баби позивачки, та на ім`я якої був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №085337 з кадастровим номером 5320255400000010050 від 17.08.2004 року. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце відкриття спадщини Друга Криворізька державна нотаріальна контора Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області вул. Томського, 37), після її смерті спадщину прийняли: ОСОБА_2 та отримав свідоцтво про право на спадщину серія та номер 2-955, виданого 18.04.2018 року Другою криворізькою державною нотаріальною конторою на 3/8 частини цієї земельної ділянки та ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину серія та номер 2-954 виданий 18.04.2018 року Другою криворізькою державною нотаріальною конторою на 1/4 частини цієї земельної ділянки. Також заяву про прийняття спадщини подав батько позивачки по справі ОСОБА_4 , тим самим фактично її прийнявши, але свідоцтва про право на спадщину на 3/8 частин, які йому належали відповідно, не отримав, оскільки не встиг і помер.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , інших спадкоємців немає, спадщину позивачка прийняла шляхом подання заяви до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шуть О.Г. ( АДРЕСА_2 ), але коли позивачка звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на 3/8 частин спадкової земельної ділянки, то їй було відмовлено на тій підставі, що на ім`я батька позивачки за життя не була виділена його частина на спадщині, в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_5 вказано, що сам Державний акт втрачений згідно оголошення в газеті та згідно Витягу з ДЗК про земельну ділянку, який також знаходиться в матеріалах цієї спадкової справи у відомостях про право власності зазначено прізвище ОСОБА_5 в цілому, а інформація про право власності на 3/8 часток ОСОБА_5 відсутня. Оригінал Державного акту на цю спадкову земельну ділянку на ім`я баби позивачки ОСОБА_5 є в наявності. Також позивач зазначає, що відділ у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомив їй, що дійсно за життя ОСОБА_5 видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гоголівської селищної ради площею 3,98 га. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що дійсно за ОСОБА_2 зареєстрована 3/8 часток приватної власності на вищезазначену земельну ділянку, та за ОСОБА_3 1/4 частка. Відповідно, якщо вирахувати в цілому, батькові позивачки ОСОБА_1 повинна була належати 3/8 часток від цілої земельної ділянки.

Посилаючись на вищевказані обставини позивачка ОСОБА_1 вважає, що її батькові ОСОБА_4 на момент смерті належала 3/8 часток від вищезазначеної земельної ділянки та позивачка бажає успадкувати спадкове майно в цій частині, оскільки в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивачка змушена звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.а.с.2-3).

Загальне позовне провадження у справі було відкрите ухвалою суду від 31.05.2019 року, розгляд даної цивільної справи призначено за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2019 року (а.с.20).

Після відкриття провадження у справі за нормами ЦПК України, суд витребував відповідну інформацію з Другої Криворізької державної нотаріальної контори Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області про те, хто прийняв спадщину (відмовився від прийняття спадщини) та про наявність/відсутність заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , останнім місцем проживання якої було м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та чи надходили претензії кредиторів. А також витребувати від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шуть О.Г. про те, хто прийняв спадщину (відмовився від прийняття спадщини) та про наявність/відсутність заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнім місцем проживання якого було АДРЕСА_1 та чи надходили претензії кредиторів. Відповідна інформація надійшла до суду та документи спадкової справи приєднані до матеріалів справи.

Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_6 .В ОСОБА_7 в період часу з 15 липня 2019 року по 24 липня 2019 року перебував на лікарняному, в період часу з 22 липня 2019 року по 09 серпня 2019 року включно суддя Хоролець В.В. перебував у щорічній відпустці (в межах цього періоду з 29 липня 2019 року по 06 серпня 2019 року перебував на лікарняному), тому процесуальний рух у справах не здійснювався (справи не розглядались). Підготовче засідання по справі відкладено на 06.09.2019 року, а в подальшому знову було відкладено на 30.09.2019 року в зв`язку з тим, що було зроблено повторний запит до державного нотаріуса Другої Криворізької державної нотаріальної контори відносно того, хто прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , останнім місцем проживання якої було м. Кривий Ріг.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надавши їм право протягом п`ятнадцяти днів направити свої пояснення щодо позову в порядку передбаченому ст.ст.181,192 ЦПК України. Підготовче засідання відкладено на 11.11.2019 року.

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області до суду неодноразово надходили листи про те, що даний відповідач визнає заявлені позовні вимоги позивача і просять провести відповідне засідання у відсутність представника даної селищної ради.

Треті особи отримали копію позовної заяви з додатками та належним чином повідомлялися про день та час розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходило, заперечень до суду не направляли.

Від представника позивача по справі, яка діє згідно угоди про надання правової допомоги адвоката Ситник О.В. до суду надійшла письмова заява про підтримання заявлених позовних вимог позивача та про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

11.11.2019 року на підготовче засідання учасники справи не з`явилися, вони належним чином сповіщені про день і час судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В підготовче засідання представник позивача адвокат Ситник О.В. подала письмову заяву про підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевказану заяву, лист відповідача у справі про визнання позовних вимог і про розгляд справи у його відсутність, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, при цьому керуючись положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України та Рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 3/8 часток земельної ділянки в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

Відповідно до змісту статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У пункті 42 рішення Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі Руїз Торійа проти Іспанії від 09.12.1994 року).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , яка на момент смерті проживала м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Судом також встановлено, що батько позивачки по справі ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с.6,13-14).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №085337 від 17.08.2004 року вбачається, що на підставі розпорядження Великобагачанської райдержадміністрації від 24.05.2004 року № 240, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 3,98 у межах згідно з планом, яка розташована в адміністративних межах Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що дійсно за ОСОБА_2 зареєстрована 3/8 часток приватної власності на вищезазначену земельну ділянку, та за ОСОБА_3 1/4 частка (а.с.а.с.8-9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права сформованого 16.12.2014 року вбачається, що земельна ділянка площею 3,9828 га, яка належить ОСОБА_5 перебуває в оренді ПСП Гарант - 2005 строком на 10 років (а.с.10).

З повідомлення відділу у Великобагачанському районі ДГУ Держгеокадастру у Полтавській області вбачається, що на ОСОБА_5 видавався Державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гоголівської селищної ради площею 3,98 га серія ПЛ № 085337, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010455100382 від 17.08.2004 року (а.с.11).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постановою від 05.12.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шуть О.Г. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/8 часток земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка належала померлій ОСОБА_5 , матері спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, в зв`язку з відсутністю актуальної інформації про те, що власником 3/8 часток вищезазначеної земельної ділянки є ОСОБА_5 (а.с.а.с.13-14).

З повідомлення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шуть О.Г. №367/01-16 від 24.06.2019 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, щодо померлого ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини подала його дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також заяву 16.03.2017 року про відмову від спадщини на користь доньки спадкодавця ОСОБА_1 від сина спадкодавця - ОСОБА_8 , та відсутні претензії кредиторів. Свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 не видавалися (а.с.а.с.34-39).

З повідомлення державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Биконов Р.І. від 02.07.2019 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 відсутні претензії кредиторів. Також надіслано копію Дублікату заповіту ОСОБА_5 , посвідченого секретарем виконкому Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області 20.03.2018 року за реєстровим № 5 від імені померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ; сам заповіт ОСОБА_5 від 22.04.2014 року, реєстровий номер 84 (а.с.а.с.41-44). При цьому, з копії дублікату заповіту ОСОБА_5 вбачається, що вона належну їй на праві власності земельну ділянку (пай) площею 3,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гоголівської селищної ради вона заповідала в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.42).

Отже, в силу положень ЦК України спадкоємцем першої черги як за законом, так і за заповітом після смерті ОСОБА_5 , є, зокрема, ОСОБА_4 .

З повідомлення державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Биконов Р.І. від 13.09.2019 року вбачається, що ними направлено копію спадкової справи № 127/2016 року померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с.а.с.61-106). З копій матеріалів, які знаходяться в даній спадковій справі об`єктивно вбачається, що заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подали ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та гр-ка ОСОБА_3 (в порядку ст.1241 ЦК України) (а.с.а.с.62-63). В подальшому, 18.04.2018 року державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий номер 2-955 на 3/8 частки земельної ділянки площею 3,9828 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області; в цьому свідоцтві вказано, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки земельної ділянки ще не видано ; також вказано, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку земельної ділянки видано ОСОБА_3 (а.с.103). Отже,з досліджених матеріалів справи вбачається, що за життя син ОСОБА_5 - ОСОБА_4 прийняв частину спадщини за заповітом ОСОБА_5 після її смерті, подавши відповідну заяву до нотаріуса, однак за життя не встиг її оформити (йому за життя свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки спадкової земельної ділянки не видавалося) та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спадщину після нього у встановленому порядку прийняла спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є позивачка у справі, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку та є належним спадкоємцем майна, однак в даний час, з урахуванням підстав відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину (у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу), позивач ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , тому змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

В контексті звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на відповідну частину спадкового майна в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Пайн Велів Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Отже, з урахуванням вищевикладених обставин, визнання відповідачем у справі позовних вимог, при цьому, це визнання не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, вбачаються передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог вимог ОСОБА_1 в межах доводів позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1261,1296,1297 ЦК України, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 3/8 часток земельної ділянки в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати, що на момент смерті на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 належала на праві власності 3/8 часток земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5320255400:00:001:0050, яка розташована в адміністративних межах Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області загальною площею 3,9828 га, яка перебувала в цілому у власності ОСОБА_5 , після смерті якої ОСОБА_4 фактично прийняв цю частину (3\8 частки), але юридично не оформив.

В порядку спадкування, визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємницею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , право власності на 3/8 (три восьмих) часток земельної ділянки, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5320255400:00:001:0050, яка розташована в адміністративних межах Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала ОСОБА_5 , відповідну частку якої (3/8 частини) прийняв її син ОСОБА_4 (батько ОСОБА_1 ), однак юридично її за життя не оформив.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ; представник позивача - адвокат Ситник Оксана Володимирівна, місце знаходження АДРЕСА_4 ; відповідач Гоголівська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження сел. Гоголеве, вулиця С.Горєва, 27; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 та ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складений 21.11.2019 року.

Суддя В.В. Хоролець