Вирок від 22.11.2019 по справі 183/4499/18

Справа № 183/4499/18

№ 1-кп/183/1283/19

В И Р О К

іменем України

22 листопада 2019 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 18.06.2018 року за № 42018041500000205, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, фізичної особи - підприємця, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 477335 від 07.09.2009 року, виданого на підставі рішення Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 24.04.2009 року № 718, є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для комерційного використання за кадастровим номером 1211900000:03:010:0036, розташованої за адресою:, АДРЕСА_3 . Крім того, ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 12.11.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 24.10.2012 року № 577, є власником кафе з літнім майданчиком, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .

04.01.2017 року між ОСОБА_8 (орендодавець) та ОСОБА_6 (орендар) укладено договір № 1 оренди нежитлового приміщення, загальною площею 160 м2 і прилеглий до нього літній майданчик, загальною площею 248 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (назва вулиці змінена з АДРЕСА_3 згідно з розпорядженням в.о. Новомосковського міського голови ОСОБА_9 № 61-р від 19.02.2016 року «Про здійснення заходів з декомунізації у м. Новомосковську»). Положеннями вказаного договору також передбачено наступне:

-п. 1.2. орендар приймає нежитлове приміщення для використання під кафе;

-п. 2.1. договір оренди діє з 04.01.2017 по 01.01.2020 включно;

-п. 5.3. орендар має право тільки з письмової згоди орендодавця створювати реконструкцію, технологічне переоснащення, поліпшення і будівництво орендованого приміщення, земельної ділянки і прилеглої території землі за рахунок власних коштів.

Таким чином, починаючи з 04.01.2017 року, ОСОБА_6 є землекористувачем земельної ділянки з цільовим призначенням для комерційного використання за кадастровим номером 1211900000:03:010:0036, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

В період часу з квітня 2018 року по липень 2018 року ОСОБА_6 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог:

- ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону,

- ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону,

- ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю),

- ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації,

- ст. ст. 60, 61, 150 ч. 1 п. «г» Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими уздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів,

самовільно зайняв суміжну з земельною ділянкою з цільовим призначенням для комерційного використання за кадастровим номером 1211900000:03:010:0036, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,0824 га, з них прибережної захисної смуги, площею 0,0824 га, яка нікому не надана у власність чи користування, розташовану у прибережній захисній зоні р. Самара, яка згідно з положенням ст. 61 Земельного кодексу України є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, самовільно розпочав укріплення берегової лінії та будівництво плиткового покриття, з метою збільшення площі земельної ділянки, яка використовувалась під літній майданчик кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння і користування, а також не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки. Тобто ОСОБА_6 самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,0824 га прибережної захисної смуги р. Самара, яка віднесена до земель охоронної зони.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, у скоєному розкаявся.

В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:

- витяг з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 18.06.2018 року за № 42018041500000205, згідно з яким невідомі особи самовільно зайняли земельну ділянку, кадастровий номер 1211900000:03:010:0036, площею 0,0824 га, розташовану у водоохоронній зоні р. Самара в районі АДРЕСА_3

(а.п. 26);

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 520-ДК/505/АП/09/01-18 від 20.07.2018 року, за результатами проведення якої встановлено, що в діях ОСОБА_7 встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, кадастровий номер 1211900000:03:010:0036, площею 0,0824 га, розташованої у водоохоронній зоні р. Самара в районі АДРЕСА_3

(а.п. 28);

- договір № 1 оренди нежитлового приміщення від 04.01.2017 року, який укладено між ОСОБА_8 (орендодавець) та ОСОБА_6 (орендар), згідно з яким укладено договір № 1 оренди нежитлового приміщення загальною площею 160 м2 і прилеглий до нього літній майданчик, загальною площею 248 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_3

(а.п. 37-38);

- акт прийому-передачі майна до договору № 1 оренди нежитлового приміщення від 04.01.2017 року, який укладено між ОСОБА_8 (орендодавець) та ОСОБА_6 (орендар)

(а.п. 39-43);

- копія Державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,0832 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_7

(а.п. 39-43);

- копія детальної інформації про фізичну особу ОСОБА_6 , видану Міністерством юстиції

(а.п. 45-46);

- копії прибуткових касових ордерів, прийнятих від ОСОБА_6 детальної інформації про фізичну особу ОСОБА_6 , видану Міністерством юстиції

(а.п. 47-54);

- копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане власнику ОСОБА_7

(а.п. 55);

- протокол огляду місця події від 12.07.2018 року, під час якого оглянуто земельну ділянку за кадастровим номером 1211900000:03:010:0036, площею 0,0824 га, розташовану у водоохоронній зоні р. Самара в районі вул. Д.Бідного, 27, м. Новомосковська Дніпропетровської області

(а.п. 57-58);

- технічний звіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_3

(а.п. 59-69).

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони, кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_6 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 1971 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, а саме у прибережній захисній зоні р. Самара.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_6 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставиною, яка пом`якшує покарання, визначеною ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення.

Також суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, є особою-підприємцем, не одружений.

Санкція ч. 2 ст. 1971 КК України передбачає покарання у виді: обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченим ОСОБА_6 , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією зазначеної статті, буде занадто суворим, а призначення мінімального покарання належним чином сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_6 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому суд вважає, що з причин, визначених раніше, обвинуваченому ОСОБА_6 можливо застосувати ст. 75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі, строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 не виїздити за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1