Рішення

від 19.11.2019 по справі 280/4428/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2019 року (о 12 год. 01 хв.)Справа № 280/4428/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулії О.В., представника відповідача Піддубної О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (69084, м.Запоріжжя, вул.Кольорова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39380838)

до Державної податкової служби України (04053, м.Київ, пл.Львівська 8, код ЄДРПОУ 43005393)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Елтранс Україна (далі - позивач, ТОВ Елтранс Україна ) до Державної фіскальної служби України (далі ДФС України), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними і скасувати рішення:

- №1265746/39380838 від 02.09.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 21.03.2019;

- №1265772/39380838 від 02.09.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 21.03.2019;

2) зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: №4 від 21.03.2019; №5 від 21.03.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у відповідності до норм податкового законодавства ним складені податкові накладні по взаємовідносинам з контрагентом, які направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена з підстав того, що податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку , позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На виконання зазначених вимог позивач направив до відповідної Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, пояснення та копії документів, однак в реєстрації податкових накладних відмовлено з посиланням на загальні підстави неподання первинних документів без визначення конкретних документів, подання яких фіскальний орган вважав би достатнім. З посиланням на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач вважає таку відмову безпідставною, оскільки надані ним документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення господарських операцій і є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Просить зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

Ухвалою суду від 13.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 07.10.2019.

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 28.10.2019.

15.10.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№42480), у якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що реєстрація податкових накладних, виписаних ТОВ Елтранс Україна , була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України у зв`язку з тим, що податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Позивач скористався своїм правом та подав на розгляд Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, пояснення та копії документів щодо зупинених податкових накладних, однак в реєстрації податкових накладних відмовлено у зв`язку з не наданням позивачем: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, складські документи. Вважає, що у відповідача були законні підстави для прийняття рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних, а тому рішення є правомірними, просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 28.10.2019 замінено неналежного відповідача ДФС України на належного - Державну податкову службу України (далі ДПС України).

Ухвалою суду від 28.10.2019 задоволено заяви представників сторін про зупинення провадження у справі та призначено наступне судове засідання на 18.11.2019.

05.11.2019 представник позивача подав відповідь на відзив (вх.45848), в якому не погоджується з доводами представника відповідачів, викладеними у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначає, що у квитанціях про зупинення спірних податкових накладних не вказано конкретний критерій ризиковості платника податку. Крім того, відповідач не обґрунтував, в чому саме недостатність наданих ним документів для підтвердження господарських операцій та прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

05.11.2019 до суду надійшло клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.11.2019 поновлено провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкладено розгляд справи на 19.11.2019.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, стягнути з відповідача понесені судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Під час судового розгляду справи по суті представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити, також просив відмовити в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на безпідставність та не співмірність заявлених до стягнення сум.

У судовому засіданні 19.11.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі матеріалів справи, наданих представником відповідачів у судовому засіданні пояснень та поданих письмових доказів судом встановлено такі обставини.

Між позивачем (постачальник) та Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , в особі директора відокремленого підрозділу Атомкомплект (покупець) укладено Договір поставки товарів №53-129-01-19-01731 від 09.01.2019 відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити панелі виробництва ТОВ Екніс-Україна для потреб ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (а.с.21-25 на звороті).

На виконання умов даного договору позивачем здійснено поставку товару:

- за видатковою накладною №8 від 21.03.2019 товару Панель 7Р в кількості 1шт., Панель 9Р в кількості 1шт., Панель 10Р, виставлено рахунок на оплату №9 від 21.03.2019 (а.с.27, 26);

- видатковою накладною №9 від 21.03.2019 товару Панель 23Р в кількості 1шт., Панель 16Р в кількості 1шт., Панель 14Р в кількості 1шт., Панель 5Р в кількості 1шт. (а.с.75).

На виконання вимог ПК України позивачем складено:

- податкову накладну № 4 від 21.03.2019 на загальну суму 4 073 342,04 грн., у тому числі ПДВ 678 890,34 грн. та надіслано її до ЄРПН для реєстрації (а.с.14);

- податкову накладну №5 від 21.03.2019 на загальну суму 4 031 156,40 грн., у тому числі ПДВ 671 859,40 грн. та надіслано її до ЄРПН для реєстрації (а.с.67).

Через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів позивач отримав квитанції від 15.04.2019 до податкової накладної № 4 від 21.03.2019 та від 15.04.2019 до податкової накладної № 5 від 21.03.2019, в яких містилась інформація про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України. В квитанціях зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН (а.с.15, 68).

Позивач скористався своїм правом та 21.08.2019 направив на адресу відповідача повідомлення №3 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 4 від 21.03.2019; повідомлення №4 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 5 від 21.03.2019 (а.с.16, 69).

До повідомлення позивачем надано пояснення та копії первинних документів на підтвердження господарських операцій: Договори поставки; Специфікації; Рахунки на оплату; Видаткові накладні; Товарно-транспортні накладні; Акти приймання-передачі; Паспорта; Рахунки-фактури; Акти здачі-прийняття (надання послуг); Платіжні доручення; Договір поставки товарів; Оборотно-сальдові відомості; Договори; Додаткову угоду; Акти здачі-прийняття (надання послуг), Лист; Виписка; Протокол №4; Статут. (а.с. 18-19, 21-66, 74, 76-100).

Комісією ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 02.09.2019 №1265746/39380838 та №1265772/39380838 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 і №5 від 21.03.2019 відповідно (а.с. 20, 73).

За змістом вказаних рішень причиною відмови в реєстрації є ненадання позивачем копій документів: - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури (інвойси), акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (а.с.20 на звороті, 73 на звороті).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог, надаючи оцінку аргументам сторін, наведеним в поясненнях та викладеним у заявах по суті справи, оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 (надалі - Порядок №1246).

Положеннями пункту 2 Порядку №1246 (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до абзацу 10 пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, крім іншого, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено, крім іншого, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок зупинення реєстрації ПН/РК).

За змістом пунктів 5-7 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК (тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку (пункт 5).

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6).

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7).

Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

21.03.2018 Міністерством фінансів України погоджено Критерії ризиковості платника податків, які розроблені ДФС України. Вказані Критерії викладені в листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, підпунктом 1.6 пункту 1 якого визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

В подальшому 13.11.2018 на офіційному веб-сайті ДФС України оприлюднено Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів згідно листа від 31.10.2018 №26010-06-05/28170), перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку (погоджений Міністерством фінансів згідно листа від 22.03.2018 № 26010-06-10/7849), визначені у відповідності до вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, підпунктом 1.6 пункту 1 якого визначеного, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

- платник податку юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Разом з тим, суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 по справі №822/1878/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, як на підставу зупинення реєстрації спірної податкової накладної з огляду на те, що лист ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, яким оприлюднено дані критерії, не є нормативно-правовим актом, як не є нормативно-правовим актом критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, оприлюднені 13.11.2018 на сайті ДФС України.

Таким чином, відповідачами не доведено, а судом не встановлено наявності підстав для зупинення реєстрації складених позивачем спірних податкових накладних.

Відповідно до пункту 21 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи письмових доказів, а саме квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. При цьому суд звертає увагу, що конкретного переліку документів, які податковий орган вважає достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, не вказано.

Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків та подальша пропозиція про надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної без наведення переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Вищезазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, постанові від 14.05.2019 по справі №817/1356/18 тощо.

Судом встановлено, позивачем подані до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо господарських операцій, реєстрацію податкових накладних по яким зупинено.

Разом з тим, комісією ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, незважаючи на надані пояснення та додані документи, що підтверджують наведені у поясненнях факти, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Реєстрі.

Так, в рішеннях від 02.09.2019 №1265746/39380838, №1265772/39380838 підставою для відмови в реєстрації податкових накладних №4, 5 стало не ненадання позивачем копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури (інвойси), акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Суд зазначає, що в приписі до даного пункту, у дужках, зазначено, що документи, які не надано платником необхідно підкреслити. Між тим, рішення відповідача не містить жодних підкреслень, що свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Суд звертає увагу, що позивачем надавались письмові пояснення та документи, на підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, до яких застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п.201.16 ст.201 ПК України.

Суд погоджується з доводами позивача, що надані ним документи та пояснення були достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію в ЄРПН складених позивачем податкових накладних.

Крім того, суд зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, що інші надані документи підтверджують проведення господарської операції.

Таким чином, зважаючи на виконання платником податку обов`язку щодо підтвердження господарських операцій з Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , а також на те, що у подальшому не обґрунтував неможливість розблокування реєстрації податкових накладних на підставі поданих позивачем документів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в реєстрації податкових накладних №4 та №5 від 21.03.2019.

Зміст оскаржуваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія ДПС України, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясувала специфіку проведеної господарської операції та не визначила документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням їх змісту і обсягу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Державної податкової служби України №1265746/39380838 та №1265772/39380838 від 02.09.2019 прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні в Реєстрі, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 28 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246 накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи встановлені судом обставини, протиправного прийняття комісією ДПС України рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні, виписані ТОВ Елтранс Україна за №№4,5 від 21.03.2019.

При цьому, у даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження поданими до матеріалів справи письмовими доказами, є обґрунтованими, а тому позовні вимоги ТОВ Елтранс Україна підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 7 684,00 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 7684,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Крім цього, 05.11.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому він просить стягнути з ДПС України витрати в розмірі 8000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення такого клопотання. В обґрунтування заперечень зазначив, що дана справа є справою незначної складності, розглядається в порядку спрощеного провадження. Крім того, щодо спірних правовідносин наявна усталена судова практика.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано Договір про надання правової допомоги №76 від 06.09.2019, попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 06.09.2019, детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат від 01.11.2019, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі, акт приймання-передачі наданих послуг від 01.11.2019, рахунок-фактура №7601 від 06.09.2019, платіжне доручення №1997 від 09.09.2019.

Згідно п.1.1 вищезазначеного договору клієнт (ТОВ Елтранс Україна ) доручає, а адвокат (Хілько А.С.) приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, пов`язану із захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій що діють в системі судоустрою України, на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності незалежно від підпорядкування у справі про визнання протиправним та скасування рішень комісії ДФС України №1265746/39380838 від 02.09.2019; №1265772/39380833від 02.09.2019 та зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних №4 від 21.03.2019, №5 від 21.03.2019.

Як зазначено у п.4.1 договору про надання правової допомоги, за надання правової допомоги адвокатом, клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар. Розмір гонорару визначається з урахуванням складності справи, ціни позову, значенням справи для клієнта, витрат адвоката, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стан клієнта, а також розумності та інших істотних обставин і визначається у описі робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги. Гонорар на підставі цього Договору за виконану роботу сплачується клієнтом на підставі рахунку адвоката протягом 3 робочих днів з дня його виставлення. Сторони домовились, що оплата за судове засідання можлива до його проведення. За результатом наданих послуг складається акт приймання-передачі послуг, який підписується клієнтом протягом 3 робочих днів з дня його отримання.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) та здійснення витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 01.11.2019, який є додатком до договору про надання правової допомоги №76 від 06.09.2019, адвокатом Хілько А.С. надано наступні послуги:

- підготовка позовної заяви з додатками - 3000 грн. (5 год);

- збір та ознайомлення з доказами у справі та аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом - 2000 грн (3 год.);

- участь у судовому засіданні (підготовче провадження) -1000 грн. (1 год);

- підготовка відповіді на відзив - 1000 грн. (1 год).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу складає разом 8 000,00 грн.

Досліджуючи надані представником позивача документи, суд встановив, що договором про надання правової допомоги №76 від 06.09.2019 передбачено надання правової допомоги у справі про визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, які були предметом розгляду в даній адміністративній справі 280/4428/19. Також з акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що адвокат надав юридичні послуги саме у справі про визнання протиправним та скасування оскаржуваних у даній справі рішень та зобов`язання зареєструвати спірні накладні в ЄРПН, а в платіжному дорученні вказано призначення платежу з посиланням на договір №76 від 06.09.2019.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №280/4428/19.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми коштів за критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, зокрема, суд враховує, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та з огляду на законодавство, яке регулює спірні правовідносини, є справою незначної складності та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши детальний опис виконаних робіт та вартість наданих послуг з огляду на заперечення представника відповідача щодо їх співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу.

Так, суд зазначає, що дана справа є справою незначної складності, складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребувало значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, у спірних правовідносинах наявна усталена практика Верховного Суду, крім того, за змістом відповідь на відзив дублює аргументи позовної заяви, у зв`язку з чим заявлена сума у розмірі 8 000,00 грн. винагороди є дещо неспівмірною.

На думку суду, з урахуванням складності справи, витраченого представником позивача часу та обсягу наданих у справі правничих послуг, справедливим є відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України №1265746/39380838 від 02.09.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 21.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України №1265772/39380838 від 02.09.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 21.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №4 від 21.03.2019 та №5 від 21.03.2019, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7684,00 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» , місцезнаходження: 69084, м.Запоріжжя, вул.Кольорова, буд. 7, код ЄДРПОУ 39380838.

Відповідач - Державна податкова служба України, місцезнаходження: 04053, м.Київ, пл.Львівська 8, код ЄДРПОУ 43005393.

Повне судове рішення складено 21.11.2019.

Суддя М.О. Семененко