Рішення

від 18.11.2019 по справі 340/2401/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2401/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Надніпрянське" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення18.09.2019 р. № 00000040511, № 00000050511.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні рішення винесені за результатами перевірки, згідно якої зроблено хибні висновки про заниження податку на прибуток і завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту. Підставою таких висновків стало визнання контролюючим органом господарських операцій з контрагентами такими, що фактично не відбулися у дійсності. Позивач не погоджується з цим, оскільки підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. При цьому, в даному випадку, господарські операції з контрагентом підтвердженні належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а отриманий товар було використано у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовній вимоги підтримав повністю.

Згідно поданого до суду відзиву на позовну заяву представник відповідача просив суд в задоволені позову відмови, оскільки враховуючи той факт, що господарські операції між ПП "Надніпрянське" та ТОВ "Сіті-Буд-Інвест" не відбулися у дійсності, ПП "Надніпрянське" при декларуванні допущено порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2019 р. на суму 36 457 889 грн. та завищення суми податкового кредиту з ПДВ за січень, березень та квітень 2019 р. в розмірі 39 246 810 грн. (т.12 а.с.19-26).

Представник відповідача у судовому засіданні також просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач відповіді на вищевказаний відзив до суду не подавав.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач зареєстрований як юридична особа 10.10.2018 р., перебуває на обліку в Світловодській ДПІ Олександрійського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області як платник податків.

Відповідач є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 25 по 31 липня 2019р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Сіті-Буд Інвест" (код 39504640) за січень, березень, квітень 2019 р. показників декларацій з податку на додану вартість за січень, березень, квітень 2019 р. та за І квартал 2019 р. показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2019 р. № 20/11-28-14-12/42546015 (т.1 а.с.23-86), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за І квартал 2019 р. на суму 36457889 грн.;

- п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту на суму 39246810 грн., у т.ч.: за квітень 2019 р. - на суму 39246810 грн..

18.09.2019 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00000040511, яким позивачу було збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 45572361 грн., у т.ч.: 36457889 грн. - основного платежу, та 9114472 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (т.1а.с.87);

- № 00000050511, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 39246810 грн. (т.1 а.с.88-89).

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинам між ПП "Надніпрянське" і ТОВ "Сіті-Буд-Інвест". На думку контролюючого органу, встановлено відображення в податковій звітності операцій, які фактично не відбулися, а відображені тільки на первинних документах, що не дає право платнику податків на формування складу податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення операцій з придбання останнім товарів. Крім того, враховуючи наявну негативну інформацію по контрагента-постачальника, задекларовані господарські операції із придбання товару не відбулися у дійсності. Рух активів від ПП "Надніпрянське" товарної продукції, а саме у ТОВ "Сіті-Буд-Інвест" до ПП "Надніпрянське" в дійсності не відбувся.

Відповідач дійшов таких висновків на підставі того, що згідно до бази даних ІС "Податковий блок" встановлено, що у ТОВ "Сіті-Буд-Інвест" відсутні необхідні умови для здійснення вирощування насіння соняшника, а саме: відсутні трудові ресурси з відповідними фаховими знаннями щодо здійснення продажу продукції; відсутні повні виробничі потужності, транспортні засоби, матеріальні та фінансові ресурси, наявність відповідних складських приміщень; відсутність підтвердження щодо наявності земель, які знаходяться в користуванні та/або оренді (відсутність достатньої кількості земельних площ).

При цьому, перевіркою встановлено, що за період січень, березень, квітень 2019 р. згідно аналізу ЄРПН було встановлено єдиного контрагента-постачальника - ТОВ "АЛЬТКОМ ІНВЕСТ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 41409562), який зареєстрував податкові накладні з номенклатурою насіння соняшнику на адресу ТОВ "Сіті-Буд-Інвест". Однак, згідно поданої звітності та даних баз ДФС у ТОВ "АЛЬТКОМ ІНВЕСТ-ПЛЮС" відсутні необхідні умови для здійснення вирощування насіння соняшника.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пункт 198.1 ст.198 ПК України передбачає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у п. 201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку,визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, п. 201.10 ст.201 цього Кодексу передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам і підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено у абз.5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.1 ст.9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

З аналізу вищевказаних положень слідує, що всі господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими і підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Судом встановлено, що для ведення фінансово-господарської діяльності позивач має в операційній оренді основні засоби для ведення господарської діяльності (т.1 а.с.92-107).

Крім того, позивачем з ПП "Вікторія і К" було укладено договір про надання послуг №03121816 від 03.12.2018р. з метою проведення лабораторних вимірювань (органолептичні та фізико-хімічні) продукції, отриманої від контрагентів (т.1 а.с.90-91).

Позивачем було відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ "Сіті-Буд-Інвест" (код 39504640) на загальну суму 235480855,6 грн. (в т.ч. ПДВ - 39246809,26 грн.), з яких: за січень 2019 - на суму ПДВ 32297149,78 грн.; за березень 2019 - на суму ПДВ 1449661,95 грн.; за квітень 2019 - на суму ПДВ 5499997,53 грн..

ПП "Надніпрянське" (покупець) та ТОВ "Сіті-Буд-Інвест" (постачальник) було укладено договори поставки №09011901 від 09.01.2019 р. (т.2 а.с.1-2), №25031912 від 25.03.2019 р. (т.2 а.с.3-4), відповідно до умов яких постачальник зобов`язувався передати у власність покупцю сільськогосподарську продукції - насіння соняшника за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем вказаних у даному Договорі, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар.

Факт поставки та отримання товару підтверджується:

- видатковими накладними: за січень 2019 р. на суму 193845852,97 грн., в т.ч. ПДВ - 32307642,31 грн. (т.2 а.с.5-250, т.3 а.с.1-250, т.4 а.с.1-40); за березень 2019 р. на загальну суму 8697971,70 грн., в т.ч. ПДВ - 1449661,95 грн. (т.4 а.с.41-64); за квітень 2019 р. на загальну суму 132999985,16 грн., в т.ч. ПДВ - 22166664,20 грн. (т.4 а.с.65-88);

- податковими накладними: за січень 2019 р. на суму 193782900 грн., в т.ч. ПДВ - 32297150 грн. (т.9 а.с.1-250, т.10 а.с.1-250, т.11 а.с.1-43); за березень 2019 р. на суму 8697972 грн., в т.ч. ПДВ - 1449662 грн. (т.11 а.с.44-67) та квітень 2019 р. на суму 32999985 грн., в т.ч. ПДВ - 5499998 грн. (т.11 а.с.68-87);

- товарно-транспортними накладними: за січень 2019 р. (т.4 а.с.90-250, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-28); за березень 2019 р. (т.7 а.с.29-52); за квітень 2019 р. (т.7 а.с.53-250, т.8 а.с.1-170).

- книгами відвантаження вантажу, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги за січень 2019 р. (т.11 а.с.169-180), за березень 2019 р. (т.11 а.с.195-198) та квітень 2019 р. (т.11 а.с.202-223);

- книгами кількісно-якісного обліку олійного насіння за січень 2019 р. (т.11 а.с.181-194), за березень 2019 р. (т.11 а.с.199-201) та квітень 2019 р. (т.11 а.с.224-235, 236-250).

Розрахунки за відвантажений товар в сумі 156968722,39 грн. були проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень (т.11 а.с.88-168).

Відтак, суд дійшов висновку, що формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток, по спірним господарським операціям з ТОВ "Сіті-Буд-Інвест" підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Факт отримання позивачем товару, часткової оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача (т.1 а.с.108-177).

Твердження відповідача про відсутність факту реальності господарських операцій спростовуються наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстровані як юридична особа та як платник податку на додану вартість, доказів протилежного відповідачем не надано, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Крім того, не виконання податкових обов`язків контрагентом не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі №817/1422/13-а.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, підтвердження позивачем фактів отримання послуг, проведення розрахунків, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Як зазначалось судом вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та порядок його формування, а також порядок виникнення від`ємного значення, визначені ст.198 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків покупця - отримувача товарів.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентом, доречним є застосування доктрини "Ділова мета" (business purpose) та "Реальність господарської операції".

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

Крім того, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач і його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Також, Податковий кодексу України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків-покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд не бере до уваги й доводи відповідача з посиланням на інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах ДФС відносно контрагента позивача, оскільки вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем і контрагентами, факт чого підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.77 КАС України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями його постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

Поруч з цим, в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність господарських операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних інформації щодо контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

05.11.2019 р. до суду від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат, згідно якої просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22000 грн. (т.12 а.с.36-47).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст. 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на пункт 1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI встановлено те, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п. 95 рішення від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України", п. 80 рішення від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України", п. 88 рішення від 30.03.2004 р. у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 р. у справі "East/West Aliance Limited" проти України ), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі 826/841/17 (провадження К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг

Суд враховує, що надані представником позивача суду докази на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідають вимогам ч.5 ст.134 КАС України (т.12 а.с.38-46).

Таким чином, на підставі викладеного та враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторін, суд вважає обґрунтованими, співмірними, пов`язаними з розглядом цієї справи та такими, що підтверджені належними доказами витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 22000 грн..

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.09.2019 р. №00000040511.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.09.2019 р. №00000050511.

4.Стягнути на користь приватного підприємства "Надніпрянське" (код 42546015) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 19210 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 22000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код 43142606).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Згідно пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько