Ухвала

від 22.11.2019 по справі 420/6888/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6888/19

УХВАЛА

22 листопада 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Юхтенко Л.Р., вивчивши позовну заяву громадської організації Незламна позиція (код ЄДРПОУ 42734820, місцезнаходження: 67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Портова, 7) до Овідіопольської районної ради (код ЄДРПОУ 24766994, місцезнаходження: 67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченка, 169) про визнання протиправним та скасування рішення від 20 вересня 2019 року Про створення комунального некомерційного підприємства Овідіопольскої районної ради Овідіопольська районна лікарня шляхом перетворення та затвердження Статуту № 519-VII в частині призначення директором комунального некомерційного підприємства районної ради Овідіопольська центральна районна лікарня Солтика ОСОБА_1 строком на 5 років та в частині доручення директору вжити передбачених діючим законодавством організаційно-правових заходів, пов`язаних зі створенням КНП Овідіопольська центральна районна лікарня ,-

В С Т А Н О В И В:

До суду 19 листопада 2019 року надійшов позов громадської організації Незламна позиція (код ЄДРПОУ 42734820, місцезнаходження: 67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Портова, 7) до Овідіопольської районної ради (код ЄДРПОУ 24766994, місцезнаходження: 67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченка, 169) про визнання протиправним та скасування рішення від 20 вересня 2019 року Про створення комунального некомерційного підприємства Овідіопольскої районної ради Овідіопольська районна лікарня шляхом перетворення та затвердження Статуту №519-VII в частині призначення директором комунального некомерційного підприємства районної ради Овідіопольська центральна районна лікарня Солтика ОСОБА_1 строком на 5 років та в частині доручення директору вжити передбачених діючим законодавством організаційно-правових заходів, пов`язаних зі створенням КНП Овідіопольська центральна районна лікарня .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що ця справа не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення від 20 вересня 2019 року Про створення комунального некомерційного підприємства Овідіопольскої районної ради Овідіопольська районна лікарня шляхом перетворення та затвердження Статуту № 519-VII в частині призначення директором комунального некомерційного підприємства районної ради Овідіопольська центральна районна лікарня Солтика ОСОБА_1 строком на 5 років та в частині доручення директору вжити передбачених діючим законодавством організаційно-правових заходів, пов`язаних зі створенням КНП Овідіопольська центральна районна лікарня .

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, як стверджує про їх порушення.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

За приписами пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

З огляду на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки та властивості нормативно-правового й індивідуального актів оскаржуване рішення в частині призначення директора комунального некомерційного підприємства районної ради Овідіопольська центральна районна лікарня Солтика ОСОБА_1 строком на 5 років є актом індивідуальної дії, оскільки: видане рішення стосується вирішення кадрового питання; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо призначення ОСОБА_2 на посаду; адресоване виключно ОСОБА_2 ; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на виникнення конкретних правовідносин між Овідіопольською районною радою та ОСОБА_2 ; не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує дію після призначення на посаду.

Тому, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується, а отже, такий спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зазначена позиція вкладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року по справі №2040/6074/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно із ч.ч.4, 5 ст.3 Господарського кодексу України, сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ст.78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Згідно із ч.4 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що юрисдикція адміністративних судів, встановлена статтею 19 КАС України на цей спір не поширюється, а даний спір в частині доручення директору вжити передбачених діючим законодавством організаційно-правових заходів, пов`язаних зі створенням КНП Овідіопольська центральна районна лікарня належить розгляду судом у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовне слідрозглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, позовна заява громадської організації Незламна позиція (код ЄДРПОУ 42734820, місцезнаходження: 67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Портова, 7) не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а тому суд відмовляє позивачу у відкритті адміністративного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 170,171, 256, 293,295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою громадської організації Незламна позиція (код ЄДРПОУ 42734820, місцезнаходження: 67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Портова, 7) до Овідіопольської районної ради (код ЄДРПОУ 24766994, місцезнаходження: 67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченка, 169) про визнання протиправним та скасування рішення від 20 вересня 2019 року Про створення комунального некомерційного підприємства Овідіопольскої районної ради Овідіопольська районна лікарня шляхом перетворення та затвердження Статуту №1519- VII в частині призначення директором комунального некомерційного підприємства районної ради Овідіопольська центральна районна лікарня Солтика ОСОБА_1 строком на 5 років та в частині доручення директору вжити передбачених діючим законодавством організаційно-правових заходів, пов`язаних зі створенням КНП Овідіопольська центральна районна лікарня .

Копію ухвали разом із заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбаченіст.ст.293,295 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя: Л.Р. Юхтенко