Рішення

від 21.11.2019 по справі 640/5802/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2019 року № 640/5802/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Севсервіс

до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Севсервіс (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2019 року №00004651402.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки доводи, викладені в акті перевірки щодо надання не в повному обсязі запитуваних документів, не відповідають дійсності; позивачем вірно відображено витрати на збут майбутніх періодів, що підтверджено первинними документами та вірно відображено у податковому обліку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02 травня 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток за період, що перевірявся шляхом віднесення до витрат майбутніх періодів відповідних сум шляхом їх відображення в бухгалтерському обліку без надання до перевірки первинних документів.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2019 року №00004651402 згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.1, 2 п.123.1 ст.123, п.31 підрозд.10 розд.ХХ Податкового кодексу України за порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 з урахуванням п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 549678,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 536021 грн. та за штрафними санкціями - 13657,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 30 листопада 2018 року №2874/14-29-14-02/32789517 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Севсервіс за період діяльності з 01.01.2015 по 30.09.2018, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018 року (далі по тексту - акт перевірки).

У висновки перевірки встановлено наступні порушення:

- п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 з урахуванням п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 536021,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 481394,00 грн., за 2016 рік на суму 39605,00 грн. ( за І квартал 2016 року - 6872,00 грн., півріччя 2016 року - 14581,00 грн., три квартали 2016 року - 22506,00 грн.), за 2017 рік на суму 15022,00 грн. (за І квартал 2017 року - 11000,00 грн., півріччя 2017 року - 15022,00 грн., три квартали 2017 року - 15022,00 грн.;

- п.п.141.4.4 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України у частині утримання податку з доходу, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті доходу нерезиденту СП Санта Импэкс Брест , Білорусь, згідно договору транспортно-експедиційних послуг №109 від 20 жовтня 2014 року, в результаті чого занижено суму податку на прибуток іноземних осіб у розмірі 2432,18 грн. за 2015 рік;

- п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України у частині утримання податку з доходу, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті доходу нерезиденту ТОВ БелГлобалСтарт , Білорусь згідно агентського договору б/н від 01 липня 2014 року, в результаті чого занижено суму податку на прибуток іноземних осіб в розмірі 23802,53 грн. за 2015 рік.

Висновки акта перевірки мотивовані безпідставним віднесенням до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку позивача станом на 01 січня 2015 року за Д-т 391.010 Витрати майбутніх періодів , використання яких не доведено підприємством в господарській діяльності та не підтверджено відповідними первинними (бухгалтерськими) документами в ході проведення перевірки; в бухгалтерському обліку позивача зазначена операція відображена наступною проводкою: К-т рах. 391.010 Витрати майбутніх періодів - Д-т рах. 93 Витрати на збут , в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 536021,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 481394,00 грн., за 2016 рік на суму 39605,00 грн. ( за І квартал 2016 року - 6872,00 грн., півріччя 2016 року - 14581,00 грн., три квартали 2016 року - 22506,00 грн.), за 2-17 рік на суму 15022,00 грн. (за І квартал 2017 року - 11000,00 грн., півріччя 2017 року - 15022,00 грн., три квартали 2017 року - 15022,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) встановлено Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року №291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186 (далі по тексту - Інструкція №291). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Відповідно до класу 3 Кошти, розрахунки та інші активи рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), електронних грошей, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Згідно розділу Рахунок 39 Витрати майбутніх періодів рахунок 39 Витрати майбутніх періодів призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 Витрати майбутніх періодів , відносяться витрати, пов`язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

За дебетом рахунку 39 Витрати майбутніх періодів відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.

При цьому, згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

З наведених положень вбачається наявність у позивача права на відображення у даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування на підставі первинних документів, складених відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які відображають факт вчинення господарських операцій.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку станом на 01 січня 2015 року за Д-т 391.010 Витрати майбутніх періодів , використання яких не доведено підприємством в господарській діяльності та не підтверджено відповідними первинними (бухгалтерськими) документами в ході проведення перевірки; в бухгалтерському обліку позивача зазначена операція відображена наступною проводкою: К-т рах. 391.010 Витрати майбутніх періодів - Д-т рах. 93 Витрати на збут , в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 536021,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 481394,00 грн., за 2016 рік на суму 39605,00 грн. ( за І квартал 2016 року - 6872,00 грн., півріччя 2016 року - 14581,00 грн., три квартали 2016 року - 22506,00 грн.), за 2-17 рік на суму 15022,00 грн. (за І квартал 2017 року - 11000,00 грн., півріччя 2017 року - 15022,00 грн., три квартали 2017 року - 15022,00 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів стосовно викладених в акті перевірки порушень щодо віднесення до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку станом на 01 січня 2015 року за Д-т 391.010 Витрати майбутніх періодів .

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження правомірності віднесення до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку станом на 01 січня 2015 року за Д-т 391.010 Витрати майбутніх періодів надано копії наступних документів: агентський договір від 01 липня 2014 року, укладений з ТОВ БелГлобалСтарт щодо надання послуг з вивчення внутрішнього ринку Республіки Білорусь на предмет поставки риби, збирання та узагальнення інформації, розробки та оформлення комерційної пропозиції та форми договорів; договір доручення на декларування від 16 червня 2014 року №20, укладений з ФОП ОСОБА_1 щодо декларування з метою здійснення позивачем своєї діяльності; договір про виконання ветеринарних робіт та надання послуг від 12 березня 2013 року №02/13, укладений з Придніпровською ветеринарною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про виконання ветеринарних робіт; договори про надання платних ветеринарних послуг від 03 червня 2013 року №13/12, від 08 січня 2014 року №13/62, укладені з Придніпровською ветеринарною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 жовтня 2014 року №01/10, укладений з ЧП Континент-Транс-Черкаси ; договір від 01 вересня 2012 року №1/09, укладений з ТОВ Інтеррибфлот-Сервіс на вантажно-розвантажувальні роботи в ДП Севастопольський морський рибний порт ; договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01 листопада 2014 року №1т/с, укладений з ТОВ Дистрибуція-центр ; договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 14 листопада 2014 року №14/11, укладений з ТОВ СУГП Інтертрансторгсрвіс ; договір про надання ветеринарних послуг на підприємствах дрібнооптової та роздрібної торгівлі від 26 червня 2014 року №16, укладений з Миколаївською міською лікарнею ветеринарної медицини; договір про надання послуг від 24 вересня 2014 року №16/00623/ІМ-00, укладений з ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною; договір про надання послуг від 24 жовтня 2012 року №20/268 ІМ, укладений з ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 20 жовтня 2014 року №109, укладений з СП Санта Імпекс Брест ТОВ; договір про надання послуг від 27 червня 2014 року №201, укладений з ТОВ Техноторг-Агро ; договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 17 березня 2014 року №0904-2014/ЖД-3, укладений з ТОВ Ітл-Груп ; договір міжнародних автомобільних перевезень від 01 жовтня 2014 року №10012, укладений з ФОП ОСОБА_2 ; договір міжнародних автомобільних перевезень від 20 жовтня 2014 року №10201, укладений з ТОВ Ан-Транс ; договір міжнародних автомобільних перевезень вантажів від 12 листопада 2014 року №11121, укладений з ПП Фірма Голд Транс ; договір на транспортно-експедиційні послуги зовнішньоторгових і транзитних вантажів від 02 січня 2014 року №ІТС-06/14, укладений з ТОВ Ай Ті Сі Груп ; договір оренди від 13 листопада 2014 року №2333-04-03/14, від 26 липня 2014 року №2276-040-03/14, від 22 серпня 2014 року 2290-04-03/14, від 16 вересня 2014 року №2291-04-03/14, від 17 жовтня 2014 року №2328-04-03/14, від 07 листопада 2014 року №2332-04-03/14, від 14 листопада 2014 року №2334-04-03/14, від 25 грудня 2014 року №2383-04-03/14, від 19 грудня 2014 року №2338-04-03/14, від 18 грудня 2014 року №2339-04-03/14, укладені з ПрАТ Фрост ; договір про надання послуг з зберігання від 30 квітня 2013 року б/н, укладений з ТОВ Южний РКК ; акти здачі-прийняття робіт, акти надання послуг, акти фітосанітарного контролю імпортних та транзитних підакцизних матеріалів та об`єктів, транспортних засобів, а також відбору зразків для фіто санітарної експертизи.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що позивачем також надавались до перевірки первинні документи, на підставі яких позивачем відносились до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів відповідні суми у перевіряємому періоді; жодних зауважень щодо первинних документів контролюючим органом не висловлено як і не направлено запитів щодо надання додаткових документів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено безпідставність віднесення позивачем до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку позивача станом на 01 січня 2015 року за Д-т 391.010 Витрати майбутніх періодів , використання яких не доведено підприємством в господарській діяльності та не підтверджено відповідними первинними (бухгалтерськими) документами в ході проведення перевірки; в бухгалтерському обліку позивача зазначена операція відображена наступною проводкою: К-т рах. 391.010 Витрати майбутніх періодів - Д-т рах. 93 Витрати на збут , в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 536021,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 481394,00 грн., за 2016 рік на суму 39605,00 грн. ( за І квартал 2016 року - 6872,00 грн., півріччя 2016 року - 14581,00 грн., три квартали 2016 року - 22506,00 грн.), за 2-17 рік на суму 15022,00 грн. (за І квартал 2017 року - 11000,00 грн., півріччя 2017 року - 15022,00 грн., три квартали 2017 року - 15022,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2019 року №00004651402 є підтвердженими нормативно та документально та, як наслідок, є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Севсервіс підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Севсервіс - задовольнити.

2. Взнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 22 січня 2019 року №00004651402.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Севсервіс (пр-т Академіка Палладіна, 44, м. Київ, 03142, код ЄДРПОУ 32789517) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 245,17 грн (вісім тисяч двісті сорок п`ять гривень 17 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277).

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В. В. Аверкова