Рішення

від 14.11.2019 по справі 640/16152/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2019 року № 640/16152/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представників позивача Дордочкіної К.В. (ордер від 01.08.2019 року серії ДН №082209), Марченко Н.М. (ордер від 09.01.2018 року серії КВ №422418), вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сателлит (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.05.2019 року № 1191 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сателлит (код ЄДРПОУ 13501985).

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.08.2019 року №0005314101 та податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.08.2019 року № 005324101.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ про проведення перевірки від 31.05.2019 року № 1191 та податкові повідомлення - рішення від 14.08.2019 року (далі також - ППР), на думку позивача, прийнято відповідачем без достатньої правової підстави та в порушення діючого законодавства.

Позивач вважає, що наказ про проведення перевірки видано з порушенням приписів податкового законодавства, а саме, за відсутності передбачених законом підстав.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем не порушено норм податкового законодавства, натомість зі своїм контрагентом позивачем укладено реальні договори, на підставі яких відбувались реальні господарські операції. Також представником позивача вказано на відсутність доказового значення інформації, яка міститься в АІС Податковий блок , на яку посилається відповідач у акті перевірки, та яка жодним чином не має відношення до проведених господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ ТБ Агрофудекспорт .

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.09.2019 року.

У підготовче засідання 19.09.2019 року прибули представники сторін.

Представником відповідача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою подання відзиву на позов, яке судом задоволено.

Судом відкладено судове засідання на 04.11.2019 року.

Через канцелярію суду 23.09.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки, та задоволення позову в цій частині не призведе до відновлення порушених прав платника податків; висновки Акту перевірки ґрунтуються на аналізі звітних документів, податкових декларацій з додатками та іншої податкової інформації, що надійшла засобами ІС Податковий блок та за даними Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до якого, контролюючим органом не встановлено законного джерела походження товарів від контрагента ТОВ ТБ Агрофудекспорт по ланцюгу постачання.

Контролюючим органом встановлено нереальність придбання ТОВ Сателлит товарів у вказаного контрагента та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалися.

Враховуючи викладене, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Також, через канцелярію суду 03.10.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, 21.10.2019 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, 31.10.2019 року позивачем подано пояснення на заперечення відповідача.

У підготовче засідання 04.11.2019 року прибули представники сторін.

Представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог у зв`язку з допущенням технічної помилки у позовній вимозі, а саме, у даті оскаржуваного наказу. Так, представник позивача просить змінити дату наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.07.2019 року № 1191 на 31.05.2019 року. Судом прийнято заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 14.11.2019 року.

У судове засідання 14.11.2019 року прибули представники позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 14.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31.05.2019 року №1191 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сателлит (код ЄДРПОУ 13501985) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ТБ Агрофудекспорт (код ЄДРПОУ 36490819) за вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

Наказом Офісу великих платників податків державної фіскальної служби від 26.06.2019 року № 1376 продовжено термін проведення перевірки на 10 робочих днів.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки від 18.07.2019 року №2195/28-10-41-01/13501985 , у висновку якого зазначено про порушення позивачем підпункту підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України з урахуванням П(с)БО 11,15 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 24 801 066 грн.; підпункту а пункту 198.1 та абзаців першого і другого пунктів 198.1., 198.2., 198.3 та 198.6. статті 198, пункту 201.10. статті 201, пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень-листопад 2016 року у сумі 26 904 598 грн.

ТОВ Сателлит складено та направлено до Офісу ВПП ДФС заперечення до Акту перевірки від 18.07.2019 року №2195/28-10-41-01/13501985 (отримано Офісом ВПП ДФС 31.07.2019 року).

Відповідно до листа Офісу ВПП ДФС від 09.08.2019 року №39170/10/28-10-41-01-10 про розгляд заперечення, прийнято рішення викласти висновки акту в наступній редакції: Перевіркою ТОВ Сателлит встановлено порушення:

1. п.п.134.1.1.п.134.1.ст.134 Податкового кодексу України, в результаті встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у сумі 137 783 702 грн.;

2. п.п. а п.198.1. та абзаців першого і другого п.п.198.1., п.п.198.2., п.п. 198.3. та п. 198.6. ст.198, п. 201.10 ст.201, п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень-листопад 2016 року у сумі 26 904 598 грн .

Тобто, висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми В4 від 14.08.2019 року №0005314101, згідно з яким ТОВ Сателлит зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 26 904 598 грн та податкове повідомлення - рішення форми П №0005324101, згідно з яким зменшено суму об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 137 783 702 грн.

Вважаючи наказ про проведення документальної позапланової податкової перевірки та податкові повідомлення-рішення (форма В4 та форми П ) від 14.08.2019 року №0005314101 та №0005324101 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як свідчить зміст наказу, в якості підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача зазначено підпункт 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, посилання на який міститься в оскаржуваному наказі, підставою для здійснення документальної позапланової перевірки є виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надає пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.

Щодо позовної вимоги про визнання наказу протиправним та його скасування, суд зазначає наступне.

На думку позивача, право платника, передбачене пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України, не допустити посадових (службових) осіб до перевірки є лише додатковою гарантією захисту прав платника у сфері публічного права, яким платник вправі скористатися на власний розсуд, невикористання такого права не може жодним чином виправдовувати допущені суб`єктом владних повноважень порушення під час призначення і проведення податкової перевірки та виключати юридичні наслідки таких порушень.

Судом встановлено, що 05.03.2019 року ТОВ Сателлит отримано запит Офісу ВПП ДФС від 01.03.2019 року №10725/10/28-10-41-01-10 про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ ТБ Агрофудекспорт .

Підставою для направлення запиту зазначено, що проведеним аналізом наявної податкової інформації встановлено можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій ТОВ Сателлит у вересні-листопаді 2016 року з ТОВ ТБ Агрофудекспорт .

Отже, запит направлено за результатами аналізу податкової інформації по господарських операціях ТОВ Сателлит з ТОВ ТБ Агрофудекспорт .

На думку позивача, запит контролюючого органу не відповідає вимогам статті 73 Податкового кодексу України, оскільки не містить посилань, які б підтверджували інформацію, викладену у запиті. Крім того, ані в запиті від 01.03.2019 року, ані в оскаржуваному наказі, не зазначено про невідповідність даних у податкових деклараціях ТОВ Сателлит , взагалі відсутнє посилання на будь яку декларацію як ТОВ Саптеллит , так і його контрагента ТОВ ТБ Агрофудекспорт , що не відповідає положенням підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, який зазначено як підставу для направлення запиту, так і як підставу для прийняття наказу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наведені обставини могли б слугувати підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, проте позивач таким правом не скористався.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 року №21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, суд зауважує позивачу, що саме на стадії допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного наказу Офісу ВПП ДФС від 31.05.2019 року №1191 задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку безпосередньо порушенням, встановлених відповідачем в ході проведення перевірки та покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача складено Акт від 18.07.2019 року №2195/28-10-41-01/13501985.

Відповідно до змісту Акту перевірки, контролюючим органом досліджено взаємовідносини позивача із контрагентом ТОВ ТБ Агрофудекспорт , в результаті чого не встановлено законного джерела походження товарів від зазначеного контрагента.

В акті перевірки зазначено, що проведеним аналізом інформаційних баз ДФС (Єдиного реєстру податкових накладних) встановлено, що ТОВ ТБ Агрофудекспорт не є виробником даної продукції, та формувало показники податкової звітності по операціях із ТОВ Комерційна фірма Донгоспром , ТОВ Будмонтаж технологія , ТОВ Мегасіті Альянс , ПНВСП Агро-Восток .

При цьому, як зазначено в акті, з аналізу даних, які містяться в ІС Податковий блок щодо зазначених контрагентів ТОВ ТБ Агрофудекспорт , інформація стосовно кількості працівників відсутня, податкова звітність має статус Історія подання , відсутня інформація щодо об`єктів оподаткування та земельних ділянок в період взаємовідносин із ТОВ ТБ Агрофудекспорт . На підставі чого контролюючим органом зроблено висновок в акті, що дані підприємства не мали необхідних ресурсів для вирощування та придбання Соняшнику .

Так, контролюючий орган посилається на відсутність реальності господарських відносин з ТОВ ТБ Агрофудекспорт , що встановлено під час перевірки первинних документів, які стосуються фінансово-господарських відносин.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ Сателлит та ТОВ ТБ Агрофудекспорт укладено 39 договорів поставки насіння соняшника українського походження 2016 року, перелік та детальний опис яких наведено у додатку 11 до Акту перевірки.

За умовами вказаних договорів постачальник зобов`язався постачати покупцю насіння соняшника українського походження 2016 року; загальна кількість товару, ціна, загальна вартість товару, умови поставки товару зазначається у договорі.

Поставка сільськогосподарської продукції за одними договорами здійснюється на умовах DAP Інкотермс (доставлено до місця призначення) та право власності на товар за такими договорами переходить від постачальника до покупця з дати отримання товару покупцем; датою отримання товару покупцем є його відмітка про отримання товару в товаротранспортній накладній. За іншими договорами поставка товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс (Франко-елеватор: назва та адреса елеватора) та право власності на товар за такими договорами переходить від постачальника до покупця після оформлення на ім`я покупця та передачі оригіналу відповідної складської квитанції на товар.

Про фактичне постачання товару свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, податкових накладних, складських квитанцій.

Про факт транспортування товару свідчать надані позивачем товарно-транспортні накладні разом з дозволами на зважування, дозволами на вивантаження та ваговими квитками.

Згідно даних документів на ТОВ Сателлит від ТОВ ТБ Агрофудекспорт було поставлено насіння соняшника в кількості 16 882,7 тон на загальну суму 156 345 192,38 грн.

В якості підтвердження оплати за поставлений товар позивач перераховував на рахунок постачальника грошові кошти відповідно до платіжних доручень, перелік яких міститься в додатку 6 до Акту перевірки, та не заперечується сторонами.

Надання вказаних вище документів для перевірки визнається сторонами та зафіксовано в акті перевірки.

Сплачені за усіма вказаними вище зобов`язаннями кошти включено позивачем до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ ТБ Агрофудекспорт товар ТОВ Сателлит експортувало компанії КОФКО РЕСОРСИЗ С.А .

На підтвердження реальності господарських операцій, руху активів та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності позивачем надано суду копії наступних документів: контракт № S20037/555417 від 03.11.2016 року, укладений між компанією КОФКО РЕСОРСИЗ С.А. і ТОВ Сателлит , додаткову угоду №1 від 07.12.2016 року до контракту №S20037/555417 від 03.11.2016 року, інвойс № 294 від 14.11.2016 року, декларацію ЕК 10 ДР №700120003/2016/005129 від 15.11.2016 року, повідомлення про фактичне вивезення №700120003/2016/004961 від 04.11.2016 року, коносамент від 14.11.2015 року № ST1, інвойс № 298 від 24.12.2016 року, декларацію ЕК 10 ДР №700120003/2016/005762 від 28.12.2016 року, повідомлення про фактичне вивезення №700120003/2016/005608 від 16.12.2016 року, коносамент від 27.12.2016 року № ST4, які у сукупності свідчать про фактичне здійсненні спірних господарських операцій та у наявності правових підстав у позивача для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання товару ТОВ ТБ Агрофудекспорт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачено обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що у Акті перевірки контролюючим органом не вказано, які саме помилки чи недоліки у документах виявлено, які саме документи позивачем оформлено формально, неякісно тощо, яким чином такі недоліки/помилки можуть ставити під сумнів реальність господарських операцій, які саме факти неможливо встановити, дослідити на підставі наданих документів.

Крім того, важливим для визнання реальності господарської операції є сам первинний документ, який підтверджує її здійснення, його наявність та факт здійснення такої господарської операції як такої. Недоліки форми документу не можуть ніяким чином нівелювати факту реалізації господарської операції та поставити під сумнів її реальність.

Судова практика свідчить про те, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, усі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій - договори, податкові та видаткові накладні, документи, що підтверджують якість продукції, документи, що підтверджують отримання та використання продукції надані податковому органу.

Так, під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що контролюючим органом отримано від позивача під час перевірки усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у Акті перевірки, але, відповідачем залишено без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.

Таким чином, судом встановлено, що доводи та висновки відповідача базуються лише на припущеннях та не мають під собою жодного документального підґрунтя або мотивування.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що на момент здійснення позивачем господарських операцій у 2016 році з ТОВ ТБ Агрофудекспорт , останнє зареєстровано в установленому законом порядку, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серед видів діяльності, згідно витягу, є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що відповідає проведеним з позивачем фінансово-господарським операціям. Крім того, позивачем надано суду копії наступних документів: статут ТОВ ТБ Агрофудекспорт , протокол загальних зборів учасників ТОВ ТБ Агрофудекспорт про призначення керівника, наказ ТОВ ТБ Агрофудекспорт про призначення директора, копію паспорта та ІПН директора ТОВ ТБ Агрофудекспорт , довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборі, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства з квитанцією за 2015 року, фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва з квитанцією за 2015 року, лист ТОВ ТБ Агрофудекспорт про кількість співробітників, лист з реквізитами ТОВ ТБ Агрофудекспорт , заявку на реєстрацію від контрагента. Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.

Протокольною ухвалою суду під час підготовчого засідання задоволено клопотання позивача та долучено до матеріалів справи заяву директора ТОВ ТБ Агрофудекспорт , підпис на якій посвідчений нотаріально, датовану 25.07.2018 року, в якій ОСОБА_3 підтверджує як фактичне здійснення фінансово-господарських операцій з поставки насіння соняшнику українського походження врожаю 2016 року на умовах укладених договорів між ТОВ ТБ Агрофудекспорт та ТОВ Сателлит , так і те, що як посадова особа забезпечував поставку тільки того товару, що був попередньо придбаний із дотриманням норм діючого законодавства у належним чином зареєстрованих юридичних осіб.

Також, суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи заяви ОСОБА_4 від 18.09.2019 року та ОСОБА_5 від 11.11.2019 року, справжність підпису яких засвідчено нотаріально, які в перевіряємий період займали посади представників торгівельних ТОВ Сателлит , та саме приймали участь в організації поставок насіння соняшника від ТОВ ТБ Агрофудекспорт , та зазначають, зокрема, що з директором ТОВ ТБ Агрофудекспорт були проведені переговори про закупівлю насіння соняшника, ним були надані установчі та інші реєстраційні документи Товариства, необхідні для укладення договорів, ОСОБА_4 на підставі довіреності отримував сільськогосподарську продукції відповідно до укладених договорів з ТОВ ТБ Агрофудекспорт протягом вересня-листопада 2016 року, отримання товару засвідчував особистим підписом на документах, в тому числі підписував видаткові накладні директором, поставка продукції на завод ТОВ Сателлит фіксується на всіх етапах, за період взаємовідносин з ТОВ ТБ Агрофудекспорт товар було поставлено в повному обсязі та належної якості відповідно до укладених договорів.

Отже, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем підтверджено первинними документами реальність спірних господарських операцій за взаємовідносинами із контрагентом ТОВ ТБ Агрофудекспорт та підтверджено прояв належної обачності при виборі контрагента.

Щодо інших встановлених контролюючим органом порушень, які зазначені в акті перевірки та на які посилається відповідач, обґрунтовуючи заперечення проти позову, суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач посилається на інформацію, яка міститься в ІС Податковий блок та Єдиному реєстрі податкових накладних та зазначає, що ТОВ Айрон-Проф , який зазначений як перевізник в товарно-транспортних накладних, не мав технічної можливості з перевезення та не залучало інші підприємства для здійснення перевезень в значних обсягах.

Дослідивши зміст Акту перевірки в цій частині, судом встановлено, що відповідачем не надано жодного документального підтвердження не тільки недостатньої кількості зазначених ресурсів, але й будь-якого підтвердження аналізу їх кількості взагалі, що свідчить про те, що таку інформацію контролюючим органом не перевірено, а висновки є лише припущеннями відповідача.

Разом з тим, у матеріалах справи містяться договір транспортного експедирування, укладений між ТОВ ТБ Агрофудекспорт та ТОВ Айрон-Проф , акти надання послуг та рахунки на оплату. Відповідно до умов договору факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг, а вартість послуг визначається сторонами на договірній основі і вказується в рахунках на оплату.

Висновок контролюючого органу щодо відсутності транспортування не підтверджено жодним документом, тобто висновки відповідача у Акті перевірки в цій частині не мають доказового підґрунтя.

Доводи відповідача про те, що перевізник не мав технічної можливості з перевезення товару, що є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, суд вважає помилковими, тому що у межах спірних правовідносин позивач не є замовником перевезення товару, а тому не має обов`язку володіти документами чи інформацією щодо перевізника, та, як наслідок, не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

З твердженнями відповідача, що не надання позивачем сертифікатів якості, на підставі яких можливо встановити походження товару та якісні властивості (відповідність ДСТУ), вказує на те, що у ТОВ ТБ Агрофудекспорт відсутні умови для виконання зобов`язань перед ТОВ Сателлит , також не знаходять правового підґрунтя.

Так, в акті перевірки відповідачем детально проаналізовані надані ТОВ Сателлит документи щодо поставки товару на умовах EXW (франко склад), а саме складські квитанції на зберігання зерна у місці поставки на зернових складах ПрАТ ЕКОПРОД та ТОВ Оптімус плюс та договори складського зберігання, відповідно до яких на зазначених умовах поставлено 885,779 тон насіння соняшника.

У матеріалах справи містяться договір складського зберігання зерна № 378 від 22.08.2016 року, укладений між ТОВ Сателлит та ПрАТ ЕКОПРОД , договір складського зберігання зерна, укладений між ТОВ Сателлит та ТОВ Оптімус плюс , складські квитанції №113 від 04.10.2016 року та №131 від 01.11.2016 року, складські квитанції №9012 від 12.10.2016 року, №9040 від 11.10.2016 року, № 9054 від 25.10.2016 року, №9074 від 02.11.2016 року, №9086 від 08.11.2016 року. На підтвердження якості насіння соняшника позивачем надані картки аналізу зерна №1023 від 01.11.2016 року та №934 від 04.10.2016 року, картки аналізу зерна №18 від 12.10.2016 року, №20 від 21.10.2016 року, №24 від 02.11.2016 року, № 26 від 08.11.2016 року, №21 від 25.10.2016 року, видані лабораторіями ПрАТ ЕКОПРОД та ТОВ Оптімус плюс .

Судом встановлено, що відповідач без достатнього правового обґрунтування пов`язує факт поставки товару з наявністю сертифікату якості, враховуючи те, що його обов`язковість не встановлена нормативними актами, а відповідно до умов поставки ІНКОТЕРМС 2010 EXW (Франко-склад) та умов договорів поставки, підтверджується саме оригіналами складських квитанцій на товар, виданими на ім`я покупця елеватором, але в жодному разі не сертифікатами якості. Акт перевірки не містить жодних зауважень до змісту та оформлення складських квитанцій, наданих позивачем до перевірки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в Акті перевірки зазначає про отримання від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві, в ході відпрацювання ТОВ ТБ Агрофудекспорт , інформації про відсутність за податковою адресою.

В матеріалах справи міститься долучені позивачем до позовної заяви наступні документи: договір найму (оренди) нежитлового приміщення №71/1/2016 від 30.09.2016 року, за умовами якого ТОВ ТБ Агрофудекспорт орендує частину нежитлових приміщень адмінбудівлі за адресою м . Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, з 2016 року по сьогоднішній день (з урахуванням додаткових угод про продовження договору строк дії договору до 31.12.2019 року).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що ТОВ ТБ Агрофудекспорт без змін з 2016 року фактично використовує офісне приміщення за адресою м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 , що повністю відповідає адресі, яку зазначено в установчих та реєстраційних документах, в тому числі і податковій адресі.

Суд зауважує, що інформація оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві, датована 19.03.2019 роком, не стосується господарських взаємовідносин між ТОВ Сателлит та ТОВ ТБ Агрофудекспорт , які мали місце в 2016 році.

Щодо індивідуалізації відповідальності за ланцюгом постачання з контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно з висновками податкового органу реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ТБ Агрофудекспорт ставиться під сумнів у зв`язку із обривом ланцюгу постачання та неможливістю встановити законне джерело походження товару.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ ТБ Агрофудекспорт не є виробником сільськогосподарської продукції та формувало показники податкової звітності по операціях з ТОВ Мегасіті-Альянс , ПНВСП Агро-Восток, ТОВ Будмонтаж технології , ТОВ КФ Донгоспром .

В якості обґрунтування висновків щодо безтоварності операцій із закупівлі насіння соняшника, перевіряючими в акті наведено аналіз діяльності зазначених контрагентів ТОВ Агрофудекспорт .

При цьому, як вбачається з Акту перевірки, висновки вибудовано на підставі аналізу Єдиного реєстру податкових накладних та даних ІС Податковий блок .

Так, відповідач в якості обґрунтування безтоварності господарських операцій між ТОВ Сателлит та ТОВ ТБ Агрофудекспорт , висновуючись на аналізі податкової інформації, зазначає про відсутність матеріально-технічної бази, в тому числі, про відсутність відомостей про земельні ділянки у контрагентів постачальників ТОВ ТБ Агрофудекспорт .

Водночас, відповідачем не вказано, за який період перевірялися контрагенти позивача та, відповідно, його контрагенти за ланцюгом, яким чином перевірялися, висновки контролюючого органу не підтверджено жодними доказами, документами.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Разом з тим, матеріали справи містять документи, які достеменно свідчать про наявну можливість у контрагентів-постачальників ТОВ ТБ Агрофудекспорт , контрагента позивача, виростити та поставити спірний товар.

Так, ТОВ КФ Донгоспром та ПНВСП Агро-Восток є сільськогосподарськими підприємствами і безпосередніми виробниками товару, на підтвердження чого матеріали справи містять довідку з питань статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої ТОВ КФ Донгоспром Управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 22.04.2016 року, звіт форми 37-сг Звіт про сівбу та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 01.10.2016 , звіт форми №29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2016 , подана ТОВ КФ Донгоспром , звіт форми №29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2016 , подана ПНВСП Агро-Восток ,

З аналізу зазначених документів висновується, що наявна площа земельних ділянок та офіційна інформація щодо врожайності зазначеної культури, свідчить про реальну можливість здійснити поставку насіння соняшника

На підтвердження можливості поставити насіння соняшника ТОВ Будмонтаж Технологія та ТОВ Мегасіті-Альянс матеріали справи містять договори про спільну діяльність, за умовами яких зазначені підприємства здійснювали закупівлю насіння соняшника у сільськогосподарських підприємств.

Крім того, позивачем, на підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ ТБ Агрофудекспорт та його контрагентами-постачальниками, а саме ПНВСП Агро-Восток, ТОВ Мегасіті-Альянс , ТОВ КФ Донгоспром , ТОВ Будмонтаж технології , діяльність яких була предметом дослідження контролюючого органу в Акті перевірки, надані наступні документи: договори поставки, специфікації до договорів поставок, видаткові накладні, податкові накладні.

Крім цього, в матеріалах справи наявні надані ТОВ ТБ Агрофудекспорт в адресу ТОВ Сателлит листи до договорів поставки про підтвердження реальності угоди щодо купівлі насіння соняшника у кількості, яка відповідає умовам договору, назва підприємства-постачальника товару, який в подальшому постачається на адресу позивача, інформація щодо земельних ділянок, на яких вирощена продукція. Також, в листах від контрагентів-постачальників ТОВ ТБ Агрофудекспорт (ТОВ КФ Донгоспросм , ТОВ Мегасіті Альянс , ПНВСП АГРО-ВОСТОК , ТОВ Будмонтаж Технології ) підтверджена реальність угоди щодо продажу насіння соняшника, з зазначенням інформації про земельні ділянки, на яких вирощувалася продукція.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи можливість контрагента позивача ТОВ ТБ Агрофудекспорт придбати та поставити в адресу ТОВ Сателлит насіння соняшника відповідно до укладених договорів, а висновки податкового органу спростовуються вищезазначеними документами, в тому числі офіційними даними, які містяться в статистичній звітності.

Водночас, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-XII Про інформацію (із змінами і доповненнями) податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

З урахуванням статей 73, 74, пункту 78.1. статті 78 ПК України, податкова інформація є підставою для направлення платникам податків з метою здійснення податкового контролю, а також для проведення перевірок платників податку.

Однак, судом встановлено, що Акт перевірки не містить даних про проведені податковим органом перевірки відносно контрагентів на підставі отриманої податкової інформації.

Верховним Судом у своїй постанові від 13.03.2018 року у справі № 809/1062/17 зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит. Інформаційні бази даних ОДПІ не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачено належність таких баз до засобів доказування.

Аналогічну позицію висловлено у постановах Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11.

Таким чином, дослідивши Акт перевірки в частині взаємовідносин позивача із ТОВ ТБ Агрофудекспорт судом встановлено, що висновки контролюючим органом зроблено лише на підставі податкової інформації, не підтвердженою жодними документами.

Суд також звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачено статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинну (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі №824/942/13, від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладено з метою настання реальних обставин, а тому, викладені висновки в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що податковим органом жодним чином не доведено, що операції між позивачем та контрагентом, є недійсними та/або такими, що не пов`язані з отриманням доходу, не наведено вагомих доказів та аргументів для обґрунтування своєї позиції.

Наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14.08.2019 року, винесені Офісом великих платників податків ДФС на підставі Акту перевірки від 18.07.2019 року №2195/28-10-41-01/13501985.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містяться квитанції від 30.08.2019 року №ПН1116 та від 23.08.2019 року №316, якими підтверджується сплата позивачем судового збору у сумі 21 131 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ТОВ Сателлит .

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.08.2019 року №0005314101 та податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 14.08.2019 року №0005324101.

3. В іншій частині відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сателлит сплачену суму судового збору у розмірі 21 131, 00 грн. (двадцять однієї тисячі сто тридцять однієї грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сателлит (код ЄДРПОУ 13501985, адреса: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд.32-Б, офіс 1019);

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г).

Повне рішення складено 21.11.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна