Рішення

від 20.11.2019 по справі 640/10020/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2019 року № 640/10020/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Автокомпанія АНВІ доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 березня 2019 року №0011581404 в частині,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Автокомпанія АНВІ (далі - ТОВ Автокомпанія АНВІ , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 березня 2019 року №0011581404 в частині збільшення податкового зобов`язання у сумі 6 097, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 1 524, 00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем неправильно розраховано грошове зобов`язання з податку на прибуток, оскільки застосована ставка оподаткування у розмірі 19 % замість 18 %.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

17 липня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, господарські операції між ТОВ Автокомпанія АНВІ та його контрагентом - ТОВ ДРОНТ не мали реального характеру.

22 липня 2019 року позивачем була надана відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відзив на позовну заяву взагалі не стосується позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлення від 31 січня 2019 року №175/26-15-14-04-04, виданого ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Автокомпанія АНВІ (код ЄДРПОУ 38808316) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ДРОНТ (код ЄДРПОУ 40639920) за грудень 2016 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 13 лютого 2019 року №178/26-15-14-04-04/38808316 (далі - Акт перевірки), за висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ Автокомпанія АНВІ (код ЄДРПОУ 38808316) вимог:

1. пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 41 052, 00 грн. за 2016 рік;

2. пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на загальну суму 38 839, 00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2019 року:

- №0011561404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 48 549,00 грн., з яких: 38 839, 00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 9 710, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0011581404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 51 315, 00 грн., з яких: 41 052, 00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 10 263, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись із розміром суми податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням - рішенням від 12 березня 2019 року №0011581404 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на прибуток - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 136.1 статті 136 Податкового кодексу України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

З підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ Акта перевірки вбачається, що ТОВ Автокомпанія АНВІ :

- у порушення пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 листопада 1999 року №290 та абзацу а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України занижено дохід всього в сумі 131 198, 00 грн. за 2016 рік;

- у порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу Інші операційні витрати рядок 2180 Звіту про фінансові результати віднесено витрати з придбання послуг, які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без документального підтвердження, в результаті чого підприємством завищено Інші операційні витрати на загальну суму 84 865, 00 грн.

У зв`язку з чим, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2016 рік встановлено заниження об`єкту оподаткування у сумі 216 063, 00 грн., та заниження податку на прибуток у сумі 41 052, 00 грн.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що відповідачем при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток неправомірно включено у суму фінансового результату до оподаткування податок на додану вартість у розмірі 21 866, 25 грн., на що суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 23.1 та 23.2 статті 23 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів (пункт 29.1 статті 29 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У відповідності до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - дохід, що визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежів від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості) наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

У відповідності до пункту 6.1 пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, зокрема, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Таким чином, податок на додану вартість не є доходом у розумінні наведених вище приписів податкового законодавства.

У той же час, з Акту перевірки вбачається, що при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, відповідачем було включено у цю суму податок на додану вартість у розмірі 21 866, 25 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про неправомірність дій ГУ ДФС у м. Києві щодо включення до бази оподаткування податком на прибуток вказаної суми ПДВ.

Таким чином, ТОВ Автокомпанія АНВІ занижено об`єкт оподаткування на 194 196, 00 грн., а не на 216 063, 00 грн., як зазначено відповідачем в Акті перевірки.

Крім того, з огляду на приписи пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України судом встановлено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків, проте, у спірних правовідносинах при визначенні суми податку на прибуток відповідачем застосована ставка 19 % (216 063, 00 грн. х 19 % = 41 052, 00 грн.).

При цьому, застосування ставки у розмірі 19 % відповідачем жодним чином не обґрунтовано як у Акті перевірки, так і в ході розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем неправомірно визначено позивачу податкові зобов`язання з податку на прибуток, із застосуванням ставки оподаткування у розмірі 19 % замість встановлених пунктом 136.1 статті 136 Податкового кодексу України 18 %.

З огляду на вище викладене, суд зазначає, що при заниженні позивачем об`єкта оподаткування на 194 196, 00 грн., сума податну на прибуток повинна становити 34 955, 28 грн. (194 196, 00 грн. х 18 % = 34 955, 28 грн.), а не 41 052, 00 грн., як зазначено в Акті перевірки та податковому повідомлення - рішенні від 12 березня 2019 року №0011581404.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, з урахуванням наведених приписів, у разі порушення платником законодавства з питань оподаткування законодавства, до нього застосовується штрафна санкція у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Відтак, враховуючи суму податкового зобов`язання з податку на прибуток, сума штрафних санкцій повинна становити 8 738, 82 грн. (34 955, 28 грн. х 25 % = 8 738, 82 грн.), а не 10 263, 00 грн., як зазначено відповідачем.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автокомпанія АНВІ (код ЄДРПОУ 38808316, адреса: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12 березня 2019 року №0011581404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток на 6 096, 72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 524, 18 грн.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автокомпанія АНВІ (код ЄДРПОУ 38808316, адреса: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко