Рішення

від 22.11.2019 по справі 640/10930/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2019 року № 640/10930/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДепартаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту від 25 травня 2018 року №235/к Про організацію та проведення перевірки професійних компетентностей керівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти м. Києва, з якими планується переукладання контрактів у 2018 році ;

- визнати протиправними дії Департаменту щодо переукладання трудових договорів, строк дії яких закінчувався у 2018 році без проведення конкурсу;

- зобов`язати Департамент провести конкурсний відбір керівників комунальних закладів загальної середньої освіти, з якими були переукладені трудові договори (контракти) у 2018 році без проведення конкурсу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05 червня 2019 року під час проведення засідання постійної комісії Київської міської ради з питань освіти, науки, сім`ї, молоді та спорту йому стало відомо, що у 2018 році Департаментом були перекладені трудові договори (контракти) з керівниками закладів загальної середньої освіти, строк дії яких закінчувався у 2018 році без проведення конкурсного відбору та без рішення конкурсної комісії. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать частині 2 статті 26 Закону України Про загальну середню освіту , підпункту 2 пункту 3 Типового положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, а також, порушують права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), або заяву про визнання позову, а третій особі запропоновано надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

19 липня 2019 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що 25 травня 2018 року Департаментом видано наказ №235 Про організацію та проведення перевірки професійних компетентностей керівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти м. Києва, з якими планується переукладання контрактів у 2018 році , яким зобов`язано начальників управлінь освіти в районних у м. Києві державних адміністрацій створити комісії для проведення відповідного тестування керівників підпорядкованих закладів освіти; забезпечити проведення звітування керівників закладів освіти; провести тестування керівників закладів освіти. У перевірці приймало участь 79 керівників закладів загальної середньої освіти та 88 керівників закладів дошкільної освіти, у яких закінчується термін строкового трудового договору у 2018 році. Перелік питань завчасно опубліковано на офіційному веб - сайті, що є доступним для всіх бажаючих для ознайомлення. Таким чином, Департамент забезпечив організацію та визначив умови проведення перевірки компетентностей, що повністю узгоджується з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді. Також, відповідач зазначив, що на день подання зазначеної позовної заяви оскаржуваний наказ втратив свою чинність у зв`язку з його повним виконанням.

Відповідач посилався на те, що питання щодо конкурсного відбору керівників закладів освіти регулювались постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року №827 Про затвердження Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності , пунктом 3 якої визначено: рекомендувати органам місцевого самоврядування з урахуванням Порядку, затвердженого цією постановою, визначити протягом місяця процедуру призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності за результатами конкурсного відбору . У зв`язку із зазначеним, Київською міською радою прийнято рішення від 20 червня 2017 року №438/2660 Про затвердження Порядку проведення конкурсного відбору керівників дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів комунальної власності територіальної громади м. Києва . Проте, після вступу в силу нового Закону України Про освіту та внесення відповідних змін до Закону України Про загальну середню освіту запроваджено обов`язкову норму щодо конкурсного відбору керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, механізм якого не було запроваджено до 02 травня 2018 року, тобто до дати набрання чинності Типовим положенням про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28 березня 2018 року №291. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 цього Типового положення, засновники закладів загальної середньої освіти на підставі цього Типового положення розробляють і затверджують власні положення про конкурс на посаду керівника закладу середньої загальної освіти. У той же час, станом на дату прийняття спірного наказу, Київською міською радою, як засновником, не було прийнято власного положення про конкурс. З огляду на зазначене, позовна вимога про проведення конкурсного відбору подана не до суб`єкта владних повноважень, що може вирішити це питання. При цьому, позовна вимога щодо зобов`язання Департаменту провести конкурс не може розглядати у межах даного спору, оскільки з огляду на статтю 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не має ознак публічно - правового характеру. Також, відповідач зазначив, що позивачем не наведено факту порушення його особистих немайнових прав прийняттям спірного наказу.

22 липня 2019 року відповідачем подані доповнення до відзиву на позовну заяву, у яких він зазначив, що дії Департаменту щодо видання оскаржуваного наказу повністю узгоджувались з Типовим положенням про конкурс, оскільки конкурс у 2018 році міг оголошуватись на вакантні посади у визначений строк, а саме не меншу ніж за два місяці до завершення строкового трудового договору (контракту), укладеного з керівником закладу загальної освіти. При цьому, видання наказу Департаменту про оголошення конкурсу у 2018 році, яку заявляє позивач, як похідну позовну вимогу, призвело б до порушення прав працюючих керівників комунальних закладів загальної середньої освіти.

09 серпня 2019 року позивачем надана відповідь на відзив, у якій він зазначив, що з огляду на зміст відзиву на позовну заяву, відповідач не довів правомірність своїх дій та правомірність видачі оскаржуваного наказу.

Також, позивач зазначив, що у зв`язку з видачею спірного наказу, яким передбачено проведення тестувань та не проведенням конкурсу, відповідач порушив право позивача брати участь у конкурсі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Департаментом видано наказ від 25 травня 2018 року №235к Про організацію та проведення перевірки професійних компетентностей керівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти м. Києва, з якими планується переукладання контрактів у 2018 році , згідно з пунктом 1 якого, відповідно до пункту 13 Порядку укладання контрактів з керівниками дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, затвердженого наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24 вересня 2013 року №925к Про порядок призначення та звільнення керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (зі змінами і доповненнями), з метою перевірки професійних компетентностей директорів закладів освіти міста Києва, з якими планується переукладення контрактів у 2018 році, комунальному комерційному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Освітня агенція м. Києва):

1.1. розробити до 05 червня 2018 року тести на знання керівниками закладів освіти міста Києва, з якими планується переукладання контрактів у 2018 році, Конституції України, законодавства України у сфері дошкільної, загальної середньої освіти, зокрема, Законів України Про освіту , Про дошкільну освіту , Про загальну середню освіту , інших нормативно - правових актів, а також Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти Нова українська школа на період до 2029 року, у термін до 06 червня 2018 року передати їх до управлінь освіти районних в м. Києві державних адміністрацій та оприлюднити на офіційному сайті Департаменту освіти і науки, молоді та спорту.

1.2. розробити анкети та провести опитування серед батьків щодо рівня їх довіри до закладів освіти м. Києва, з керівниками яких планується переукладання контрактів у 2018 році.

1.3. узагальнити до 20 червня 2018 року матеріали щодо тестування керівників закладів дошкільної, загальної середньої освіти міста Києва, з керівниками яких планується переукладання контрактів у 2018 році та результати опитування батьків щодо рівня їх довіри до закладів освіти.

За результатами узагальнення до 27 червня 2018 року проінформувати Департамент освіти і науки, молоді та спорту та управління освіти районних в м. Києві державних адміністрацій.

Пунктом 2 цього наказу, начальникам управлінь освіти районних в м. Києві державних адміністрацій:

2.1. створити комісії для проведення тестування керівників закладів дошкільної, загальної середньої освіти міста Києва, з якими планується переукладення контрактів у 2018 році. До складу комісії включити представника Департаменту освіти і науки, молоті та спорту.

2.2. Забезпечити умови для проведення звітування керівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти міста Києва, з якими планується переукладання контрактів у 2018 році перед педагогічною та батьківської громадськістю в режимі он - лайн згідно графіка, що додається.

Згідно з пунктом 3 наказу, комунальному некомерційному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Освітня агенція міста Києва , начальникам управлінь освіти районних в м. Києві державних адміністрацій провести тестування керівників, з якими планується переукладання контрактів у 2018 році.

Позивач, вважаючи зазначений наказ неправомірним, а дії Департаменту щодо його прийняття протиправними, звернувся до адміністративного суду з позовом, з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Отже, вищезазначеними правовими нормами передбачено, що обов`язковою умовою звернення до суду є наявність порушеного права.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

У частині 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

Позивач, у зазначеній позовній заяві посилається на те, що дії Департаменту щодо прийняття спірного наказу суперечать частині 2 статті 26 Закону України Про загальну середню освіту , підпункту 2 пункту 3 Типового положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, а також, порушують його права, які полягають у позбавленні права приймати участь у конкурсі на зайняття посади керівника закладу загальної середньої освіти.

Між тим, суд зазначає, що за приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Зважаючи на наведені вище положення Кодексу адміністративного судочинства України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів оскаржений наказ є актом індивідуальної дії, оскільки:

- виданий відповідачем у результаті застосування вказаних у преамбулі до наказу норм права - пункту 13 Порядку укладання контрактів з керівниками дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, затвердженого наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24 вересня 2013 року №925к Про порядок призначення та звільнення керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (зі змінами і доповненнями);

- не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи, зокрема:

а) комунальному комерційному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Освітня агенція м. Києва) щодо розробки тестів на знання керівниками закладів освіти м. Києва на знання законодавства України у сфері дошкільної, загальної середньої освіти, розробки анкет, проведення опитування серед батьків щодо рівня їх довіри до закладів освіти міста Києва та узагальнення матеріалів щодо тестування керівників закладів дошкільної, загальної середньої освіти;

б) начальникам управлінь освіти районних в м. Києві державних адміністрацій щодо створення комісії для проведення тестування керівників закладів дошкільної, загальної середньої освіти та забезпечення умов для проведення тестування вказаних осіб;

- не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після виконання особами, зазначеними у наказі необхідного переліку дій.

Таким чином, на думку суду, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Оскільки ОСОБА_1 не була, станом на час виникнення спірних правовідносин, працівником комунального комерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Освітня агенція м. Києва), начальником управління освіти районної в м. Києві державної адміністрації або керівником або керівником закладу дошкільної чи загальної середньої освіти, тобто учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в оскарженому наказі індивідуального характеру, то такий наказ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом.

Доводи позивача щодо позбавлення її права на участь у конкурсі на посаду керівника закладу дошкільної чи загальної середньої освіти, не спростовують вищевикладеного висновку суду, оскільки адресатами актів індивідуальної дії, тобто особами, для яких у зазначених актах передбачені права та/чи обов`язки, завжди є конкретно визначені, персоніфіковані суб`єкти (ці організації) незалежно від того, чи може вчинення визначених в наказі дій потенційно вплинути на невизначене коло суб`єктів (наприклад, на осіб, які бажають прийняти участь у конкурсі на зайняття посади).

Відтак, законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18 (провадження № 11-531заі18).

З огляду на вищевикладене, та встановлення відсутності порушеного права позивача спірним наказом, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині судом не встановлено.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дії Департаменту щодо переукладання трудових договорів, строк дії яких закінчувався у 2018 році без проведення конкурсу та зобов`язання Департаменту провести конкурсний відбір керівників комунальних закладів загальної середньої освіти, з якими були переукладені трудові договори (контракти) у 2018 році без проведення конкурсу, то суд зазначає наступне.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що обґрунтовуючи протиправність дій Департаменту щодо переукладання трудових договорів, строк дії яких закінчувався у 2018 році без проведення конкурсу та необхідність його зобов`язання провести конкурсний відбір керівників комунальних закладів загальної середньої освіти, з якими були переукладені трудові договори (контракти) у 2018 році без проведення конкурсу, позивач не зазначає будь - яких інших доводів, ніж прийняття відповідачем спірного наказу усупереч частині 2 статті 26 Закону України Про загальну середню освіту та підпункту 2 пункту 3 Типового положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти.

З огляду на викладене, та те, що оскаржуваним наказом не порушено жодних прав та законних інтересів позивача, а інших доводів адміністративний позов не містить, позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко