Рішення

від 18.11.2019 по справі 305/760/19

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/760/19

Провадження по справі № 2/305/412/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Біроваш О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Поштак ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивує тим, що за свого життя її мати, ОСОБА_6 , як спадкодавець, склала заповітне розпорядження (заповіт), посвідчений 21 березня 2001 року нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області за №442, згідно якого в разі відкриття спадщини все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме матері на день її смерті, і на що вона матиме право, вона заповіла їй, ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати, ОСОБА_6 , померла, про що виконавчим комітетом Білинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області було вчинено відповідний запис акта про смерть за №5 від 03 липня 2017 року. Після її смерті, у відповідності до частин 1-2 статті 1220 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 №435-IV) відкрилася спадщина на все спадкове майно, належне їй на праві приватної власності, в тому числі, на те, на яке вона має відповідне право. Таким майном, являється, в тому числі й зокрема, житловий будинок № НОМЕР_1 сім) АДРЕСА_1 . Являючись спадкоємцем за заповітом від 21 березня 2001 року вона, у відповідності до положень частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України, подала нотаріусу за місцем розташування спадкового майна заяву про прийняття спадщини за заповітом та проконсультувалася щодо порядку отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом після спливу строку, встановленого статтею 1270 цього ж Кодексу. Після того, зокрема, 06 лютого 2018 року, вона звернулася із заявою до нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області про отримання у відповідності до Розділу 5 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, ОСОБА_6 . Однак, у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено в зв`язку з існуванням заповіту, складеного від імені її матері, ОСОБА_6 , 05 листопада 2013 року секретарем виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області за №120 на ім`я/користь громадянина ОСОБА_3 . Згідно даного заповіту, спадкодавець, ОСОБА_6 , на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, а також належний їй на праві особистої власності житловий будинок № АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), АДРЕСА_4 знаходиться АДРЕСА_5 села Білин, АДРЕСА_1 району АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_3 . Не погоджуючись із даними обставинами, вона звернулася через Рахівський районний суд Закарпатської області до відповідачів ОСОБА_3 , виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що положеннями ч.2 ст.215 ЦК України встановлені обставини, за якими недійсним є правочин, якщо його недійсність встанавлена законом (нікчемний правочин). Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2018 по справі №305/268/18, провадження по справі 2/305/339/18 у позові про визнання заповіту недійсним їй було відмовлено з тих підстав, що нею перед судом ставилася вимога саме про визнання заповіту недійсним, однак, в ході судового розгляду нею не доведено, а матеріалами справи не встановлено підстав для визнання недійсності оспорюваного заповіту, тому у задоволенні заявлених позовних вимог щодо недійсності заповіту слід відмовити, як у недоведених. Разом з тим, суд першої інстанції, з посиланням на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 по справі №6-2424 цс 16, проаналізувавши вище наведені правові норми та дійсні обставини цивільної справи №305/268/18 встановив, що заповіт, складений від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та посвідчений 05.11.2013 посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем виконкому Білинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області Кабаль О.В., складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, отже в силу ч.1 ст.1257 ЦК Укаїни, є нікчемним та не потребує визнання його таким судом. Тобто, судовим рішенням по справі №305/268/18, провадження №2/305/339/18, зокрема, його мотивувальною частиною встановлено нікчемність заповіту, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та посвідченого 05.11.2013 секретарем виконкому Білинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області. Рішення, в силу положень ч.1 ст.273 ЦПК України, набрало законної сили і у відповідності до положень ч.4 ст.82 цього ж Кодексу, містить в собі обставини, які встановлені рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили та не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Зважаючи на наведені обставини та на те, що рішенням суду першої інстанції встановлений висновок щодо нікчемності заповіту №120, посвідченого 05.11.2013 секретарем виконкому Білинської сільської ради від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , нею, 03.08.2018, до Рахівської ДНК подано заяву про повторний розгляд її питання щодо видачі їй, як спадкоємцю за заповітом від 21.03.2001 №442, свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно в цілій частині, яким являється 1/1 (одна ціла) частина спадкового майна, а саме - житлового будинку разом із надвірними спорудами та господарськими прибудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який до дня смерті належав спадкодавцю, а саме її матері, ОСОБА_6 . Постановою нотаріуса №5 від 13.02.2019, державним нотаріусом Рахівської ДНК, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що на спадкове майно, яке являється предметом спору, Рахівською ДНК 20.12.2018 за реєстром №1-1073 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 . Ввважає, що нотаріус в порушення вимог ст.215 ЦК України, не взяв до уваги нікчемності заповіту, складеного на ім`я відповідача, видавши останньому свідоцтво про право на спадщину за нікчемним заповітом. В зв`язку з наведеним таке свідоцтво підлягає скасуванню у відповідності до положень ст.1301 ЦК України. Згідно фактичних обставин цього цивільного спору в даному випадку спадкування здійснюється за заповітом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві, ОСОБА_6 , на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті. Заповіт, складений 21.03.2001 від імені ОСОБА_6 її ім`я, який посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №442 державним нотаріусом Рахівської ДНК, на даний час є чинним, що підтверджується дійсним витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №55865747, виданим 16.04.2019 Рахівською ДНК. Спадщина в порядку вимог ст.1268 ЦК України нею прийнята. Її звернення до суду із вимогою визнання за нею права власності на спадкове майно, в цілій частині, зумовлене порушенням, її права на оформлення власності в порядку спадкування за заповітом, зокрема у видачі їй свідоцтва про право на спадщину в її користь. Згідно інвентаризаційної справи №46, зокрема, зі зведеного акту оцінки одноквартирного (садибного) житлового будинку, плану будинку, експлікації приміщень до плану будинку АДРЕСА_2 , даний спадковий будинок на сьогоднішній час технічно придатний для його використання за цільовим призначенням. Згідно виписки з погосподарської книги №13 за 2011-2015 роки с. Білин, №207, Рахівського району, Закарпатської області, виданої Білинською сільською радою, Рахівського району, Закарпатської області, виданої Білинською сільською радою, Рахівського району, Закарпатської області 18.04.2019 за №116, рік побудови будинку - 1980, а за останнім рахується земельна ділянка, площею 0,25 гектара, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі наведеного, просила венести рішення, яким свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.12.2018 державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області та зареєстроване за реєстром №1-1073 на ім`я ОСОБА_3 , визнати недійсним в цілому. Визнати за громадянкою ОСОБА_1 , право власності на 1/1 (в одній цілій) частині на житловий будинок АДРЕСА_2 , з надвірними АДРЕСА_6 та господарськими спорудами, АДРЕСА_7 земельною ділянкою, площею, АДРЕСА_8 гектара АДРЕСА_9 селі Білин АДРЕСА_10 Рахівського району, Закарпатської області.

Разом з позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.04.2019 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_11 разом АДРЕСА_12 та господарськими спорудами та на АДРЕСА_13 земельну ділянку площею 0,25 АДРЕСА_14 цілих АДРЕСА_15 сотих) гектара, АДРЕСА_4 розташовані по АДРЕСА_16 імені АДРЕСА_17 селі АДРЕСА_1 . Заборонено громадянину ОСОБА_3 , вчиняти особисто чи через третіх осіб будь-які дії, які б були направлені на перебудову, добудову, прибудову, розбудову, демонтаж, розібрання, знищення будь-яким способом житлового будинку АДРЕСА_2 (двісті дев`яносто сім), його надвірних споруд та/чи господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 , виготовлення правовстановлюючих документів, в тому числі, вчинення дій, направлених на відчуження майна будь-яким способом. Заборонено Білинській сільській раді Рахівського району Закарпатської області та її виконавчому комітету на вчинення дій, які б були направлені на виготовлення будь-яких документів чи на прийняття будь-яких рішень стосовно земельної ділянки площею 0,25 (нуль цілих двадцять п`ять сотих) гектара, яка відведена під будівництво та обслуговування житлового будинку № АДРЕСА_2 (двісті дев`яносто сім), господарських будівель та споруд, що знаходиться на АДРЕСА_18 села Білин АДРЕСА_1 району, Закарпатської області.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 08.05.2019, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10:30 годину 10 червня 2019 року. Залучено до участі у справі: Рахівську державну нотаріальну контору Закарпатської області, ОСОБА_5 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.06.2019 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що рішенням суду від 12.06.2018 по справі №305/268/18, яке набрало законної сили 24.07.2018 встановлено, нікчемність заповіту складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 . В зв`язку з наведеним, її довірителька 03.08.2018 звернулася до Рахівської ДНК із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 березня 2001 року за №442. Однак, у цьому їй було відмовлено у зв`язку з видачею 20 грудня 2018 року відповідачу ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 листопада 2013 року за №120. Враховуючи ту обставину, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідачу ОСОБА_3 видано на підставі недійсного (нікчемного) заповіту, просила визнати таке свідоцтво недійсним та визнати за її довірителькою ОСОБА_7 право власності в цілій частині на все майно належне на праві власності громадянці ОСОБА_6 . Питання про відшкодування судових витрат позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 в судовому засіданні не ставилося.

Відповідач, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача, ОСОБА_8 в судовому засіданні, позовні вимоги заперечила. Зазначила, що визнання заповіту недійсним заповіту, у відповідності до ст.1254 ЦК України, не відновлює чинність попереднього заповіту. В разі визнання заповіту недійсним, спадкування здійснюється за законом. Разом з тим, позивачем та її представником не надано доказів того, що ОСОБА_6 у момент підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними чи заповіт складений під впливом насильства. Також зазначила, що саме державний натаріус, повинна була встановити нікчемність заповіту складеного 05 листопада 2013 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 . Однак, державний нотаріус цього не зробила та, відповідно видала її довірителю свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Просила взяти до уваги той факт, що позивачем та її представником не надано жодного доказу, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_6 . З вище викладених підстав просила відмовити у задоволені позову.

Представники відповідачів Білинської сільської та виконавчого комітету Білинської сільської ради, в судове засідання не з`явилися. Були належним чином повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання. Про причину своєї неявки суд не повідомили. Відзив на позов не подавали.

Представник третьої особи без самостійних вимог, Рахівської ДНК в судове засідання не з`явився. Державний нотаріус, Кицка М.М. надала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги залишає на розсуд суду.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03 липня 2017 року виконавчим комітетом Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, актовий запис №5, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщина за померлою ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Книги шостої "Спадкове право" ЦК України (в редакції 2004 року).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Судом встановлено, що 21 березня 2001 року, ОСОБА_6 , склала заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповіла усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона матиме за законом право - ОСОБА_9 .

Поряд з цим, 05 листопада 2013 року, ОСОБА_6 , склала заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповіла усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона матиме за законом право, а також житловий будинок АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 . Даний заповіт посвідчено секретарем виконкому Білинської сільської ради - Кабаль О.В. та зареєстровано в реєстрі за №120.

Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2018 по справі №305/268/18, провадження по справі 2/305/339/18, яке набуло законної сили 24.07.2018, зокрема його мотивувальною частиною встановлено, що заповіт, складений від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та посвідчений 05.11.2013 посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем виконкому Білинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області Кабаль О.В., складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, отже в силу ч.1 ст.1257 ЦК Укаїни, є нікчемним та не потребує визнання його таким судом.

У відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно подожень ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Так, державний нотаріус Рахівської ДНК Закарпатської області, ОСОБА_10 О.І ОСОБА_11 , в порушення вимог ст.215 ЦК України, не взяла до уваги висновок суду про нікчемність заповіту складеного ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , посвідченого 05.11.2013 секретарем виконкому Білинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області Кабаль О.В. та видала 20.12.2018 ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за недійсним заповітом, яке підлягає визнанню судом недійсним.

Поряд з цим, суд не погоджується з позицією позивача ОСОБА_1 , що у зв`язку з недійсністю заповіту, складеного 05.11.2013 ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , вона має право на спадкування за заповітом від 21 березня 2001 року, складеного ОСОБА_6 на її ( ОСОБА_1 ) користь, виходячи з наступних правових підстав.

У відповідності до ч.4 ст.1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Позивачем та її представником, не надано жодного доказу того, що спадкодавець ОСОБА_6 у момент підписання заповіту на користь ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, чи доказів того, що заповіт складений під впливом насильства.

Згідно ч.4 ст.1257 ЦК України, у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

У зв`язку з наведеним, суд констатує, що відповідач ОСОБА_3 , який був позбавлений права на спадкування за заповітом від 05.11.2013, має право на спадкування після смерті своєї матері, як спадкоємець першої черги за законом.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Позивач, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною дочкою нині померлої ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , отже, у відповідності до ст.1261 ЦК України, являється спадкоємцем першої черги за законом спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 .

Іншими спадкоємцями першої черги за законом, являється діти померлої ОСОБА_6 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач по справі та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору, що стверджується довідкою виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 02.01.2018 за №4.

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно звертається увага на зміну редакції ч.4 ст.331 і ч.4 ст.334 ЦК України та інших норм цивільного законодавства і застосовується редакція закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті громадянки ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі, і на житловий будинок АДРЕСА_2 , позначений на плані літерою А, загальною площею 59,65 кв.м., АДРЕСА_19 , позначеною на плані літерою Б, сараєм, позначеним на плані літерою В та сараєм, позначеним на плані літерою Г, що розташовані АДРЕСА_1 .

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно звертається увага на зміну редакції ч.4 ст.331 і ч.4 ст.334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовується редакція закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, оскільки до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Країні (УРСР) із 1979 року, в яких при визначення року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку, тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно виписки з погосподарської книги №13 за 2011-2015 роки с. Білин, спірний будинок побудований у 1980 році.

За таких обставин, суд констатує, що вище зазначений житловий будинок з господарськими спорудами не можна розцінювати, як об`єкт самочинного будівництва.

Стаття 1268 ЦК України проголошує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , у відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України, прийняла спадщину, після смерті своєї матері ОСОБА_6 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 , подала у строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, до Рахівської ДНК Закарпатської області заяву про прийняття спадщини (номер у спадковому реєстрі 61356078) (номер у нотаріуса - 331/2017), що стверджується заявою від 03.08.2018.

Відповідачем та її представником не надано жодних доказів на спростування того, що позивач ОСОБА_1 не прийняла спадщину, після смерті своєї матері.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 прийняв спадщину, після смерті своєї матері ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20.12.2018 (спадкова справа №331/2018, зареєстрована в реєстрі за №1-1073). Натомість позивачем та її представником, ця обставину не заперечувалась.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що третя особа без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 .

Узв`язку з тим, що третя особа ОСОБА_5 проживає на території АР Крим, яка є непідконтрольна Україні, суд не мав можливості повідомити її про розгляд справи, в якій вирішувалося питання про спадщину, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_6 .

З метою захисту прав третьої особи ОСОБА_5 на спадщину, суд залишає відкритим питання про прийняття 1/3 частини спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 .

Беручи до уваги вище наведене, суд прийшов до висновку, що спадкування після смерті ОСОБА_6 , повинно здійснюватися за законом. Позивач, ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 та третя особа, ОСОБА_5 мають право на спадщину за законом (по 1/3 частині за кожним).

Таким чином, враховуючи, що позивачка по справі являється спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом, спадщину прийняла, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності на на житловий будинок АДРЕСА_2 с АДРЕСА_20 Білин, Рахівського району, Закарпатської області слід задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину вказаного будинку з надвірними та господарськими спорудами.

Поряд з цим, суд, відмовляє у задоволенні позовної вимоги позивачки про визнання за нею права власності на присадибну земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_2 , оскільки останньою та її представником не надано належних та допустимих доказів того, що вказана земельна ділянка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_6 .

Суд не бере до уваги, як належний да допустимий доказ виписку з погосподарської книги №13 за 2011-2015 роки с. Білин, оскільки у відповідності до ст.126 Земельного кодексу, право власності, на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Натомість позивачкою не надано державного акту, свідоцтва про право власності, витягу чи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, іншоїцивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки, які би посвідчували право власності за померлою ОСОБА_6 .

24.04.2019, Рахівським районним судом Закарпатської області постановлено ухвалу про забезпечення позову.

У частині 7 ст.158 ЦПК України зазначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Питання про відшкодування судових витрат, позивачем та його представником у судовому засіданні не ставилося.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.12.2018 державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області та зареєстроване за реєстром №1-1073 на ім`я ОСОБА_3 , визнати недійсним в цілому.

Визнати за громадянкою ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_5 , мешканка АДРЕСА_21 .

Відповідачі:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_2 ;

- Білинська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження, с. Білин, №208а, Рахівського району, Закарпатської області;

- виконавчий комітет Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження, с. Білин, №208а, Рахівського району Закарпатської області.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 Сімферопольського АДРЕСА_24 , АР Крим, поштовий індекс: 97518;

- Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, місцезнаходження, м. Рахів, вул. Миру, №1, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2019 року.

Головуюча: Марусяк М.О .