Постанова

від 21.11.2019 по справі 487/1539/16-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1539/16-ц

Провадження № 4-с/487/83/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Оцабера М.С., розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця Баришнікова А.Д. про опис та арешт майна боржника від 16.10.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із вищезазначеною скаргою, в якій просить визнати дії приватного виконавця Баришнікова А.Д. щодо постановлення опису та арешту майна ОСОБА_1 (земельних ділянок кадастрові номери 4825184800:04:000:0233, 4825184800:04:000:0231 за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с/рада Чорноморське) протиправними та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 від 16.10.2019 № 59911184.

Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлені про розгляд скарги належним чином.

Дослідивши скаргу, наявні матеріали, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приватним виконавцем Баришніковим А.Д. було відкрито виконавче провадження № 59911184 за заявою ТОВ Вердикт Капітал про виконання виконавчого листа Заводського райсуду м. Миколаєва від 25.10.2017 № 487/1539/16-ц, де боржниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Стягнувачем у зазначеному вище виконавчому листі являється ПАТ Банк Фінанси та кредит , яке відступило своє право вимоги заборгованості ТОВ Вердикт Капітал .

16.10.2019 приватним виконавцем Баришніковим А.Д. прийнято постанову про опис та арешт майна боржника від 16.10.2019. Згідно цієї постанови виконавцем було описано та арештовано дві земельні ділянки за призначенням для індивідуального дачного будівництва за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с рада Чорноморське; на описане майно накладено арешт та встановлена повна заборона відчуження. За даними постанови відповідальним зберігачем майна ОСОБА_1 було призначено ОСОБА_3 .

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. Зет. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою-третьою статті 56Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Крім того, на момент розгляду скарги судом, приватним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.10.2019 року, якою виконавчий лист №487/1539/16-ц виданий 25.10.2017 року повернуто стягувачу та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов переконання, що заявник не довів у встановлено порядку обставин на які покликається у поданій скарзі, в діях приватного виконавця відсутні обставини вчинення неправомірних дій щодо прийняття спірних постанов з подальшим їх скасуванням судом, а тому вимоги скарги є необґрунтованими.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи наведене вище та встановлені обставини, суд прийшов переконання що у задоволенні скарги необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, ст.ст.11, 37 Закону України Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця Баришнікова А.Д. про опис та арешт майна боржника від 16.10.2019 року - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення (ухвали).

Суддя Д.Г. Нікітін