Ухвала

від 19.11.2019 по справі 607/26543/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

19.11.2019 Справа №607/26543/19

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черничинець Світлана Петрівна про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черничинець С.П. подав до суду заяву про встановлення факту родинних відносин, у якій просить встановити, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .

Вказана заява подана у порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Натомість у поданій заяві не зазначено заінтересованої особи.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , вбачається, що суддя при проведенні підготовчих дій зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи та підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог.

Як убачається із змісту поданої заяви, встановлення факту родинних відносин необхідне заявнику для прийняття спадщини.

Таким чином, в заяві повинні бути зазначені заінтересовані особи, інтересів яких стосується така заява, які є обов`язковими учасниками процесу окремого провадження, до заяви повинні бути надані копія заяви та доданих до неї документів для заінтересованих осіб, відповідно до ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Всупереч вказаних вимог закону, у поданій заяві не зазначено поштового індексу, реєстраційного номера облікової картки платника податків заявника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти заявника.

Згідно п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, подана позовна заява не містить підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Конвенція 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22.12.2003. Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Натомість до поданої заяви про встановлення факту родинних відносин заявником долучено документ виданий іноземною мовою, однак, не долучено копію перекладу, вчиненого відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За вказаних обставин, суддя приходить до висновку, що заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черничинець Світлана Петрівна про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка