Постанова

від 20.11.2019 по справі 752/7676/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/14393/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/7676/16-ц

20 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Желепи О.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року, постановлену під головуванням судді Колдіної О.О., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 в порядку ст.. 236 КЗпП України про стягнення середнього заробітку в зв`язку з невиконанням рішення про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою в порядку ст.. 236 КЗпП України про стягнення з Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 93 788,32 грн.

На обґрунтування заяви зазначав, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2017 року, позивача поновлено на посаді головного бухгалтера ГБК Прогрес та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 838,82 грн. за період з 19.03.2016 року по 27.10.2016 року.

24.11.2016 року ОСОБА_1 разом із державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві прибув до Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес , керівнику якого було повідомлено про обов`язок негайно виконати рішення суду від 27 жовтня 2016 року.

Однак, зазначене рішення виконано не було, в зв`язку з чим після неодноразових застосувань заходів до відповідача державним виконавцем, 22.02.2017 року винесено подання щодо притягнення керівника Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, а виконавче провадження закінчено.

Посилаючись на те, що відповідачем у встановлений законом спосіб не було виконано рішення суду про поновлення на роботі, ОСОБА_1 просив стягнути середній заробіток за період з 28.10.2016 року по 16.10.2018 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019 року заяву ОСОБА_1 в порядку ст.. 236 КЗпП України про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиконанням рішення про поновлення на роботі задоволено частково.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на користь ОСОБА_1 середній заробіток в зв`язку з невиконанням рішення суду в розмірі 69 162,97 грн.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Прогрес подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду в частині задоволених вимог змінити, стягнувши середній заробіток у зв`язку з невиконанням рішення суду в розмірі 16 983,85 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду суперечить нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Зазначав, що наведений в судовому рішенні розрахунок суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є невірним, оскільки суд при розрахунку взяв до уваги відомості, які зазначені у довідці форми ОК-7 Пенсійного фонду України, проте відомості які у ній зазначені є застарілими та не відповідають дійсності, так як вони були відкориговані з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2016 року, що складатиме 1 378,00 грн. Оскільки розмір посадового окладу посадових осіб кооперативу затверджується Загальними зборами, а посадовий оклад бухгалтера в даному випадку затверджений не був, то розмір середньої заробітної плати повинен був вираховуватися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином, розмір середнього заробітку за час невиконання рішення суду буде складати 16 983,85 грн. (1378 грн.+1378 грн.) : (21+19) (кількість робочих днів) : 2 = 34,45 грн. (середня заробітна плата); 34,45 грн. * 493 = 16 983,85 грн.)

06 листопада 2019 року надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019 року, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Позивач та його представник - ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву про стягнення середнього заробітку за невиконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконане рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року в частині поновлення позивача на посаді головного бухгалтера Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес , тому відповідно до ст.. 236 КЗпП України, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 27.10.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді головного бухгалтера Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2016 року по 27.10.2016 року в розмірі 18 838,32 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено судом до негайного виконання.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2017 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2017 року залишено без змін.

На підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року були видані виконавчі листи та відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення.

23 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маріуцою Т.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 752/7676/16-ц, виданим 02.11.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес в зв`язку з невиконанням рішення суду та направлення подання до Голосіївського УП ГУ НП України в м. Києві про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків .

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами .

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України Про виконавче провадження .

Враховуючи встановлені судом обставини та норми матеріального права, встановивши, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року в частині поновлення позивача на посаді головного бухгалтера Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес не було виконане відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення в цій частині.

Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції виходив з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. І VПорядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Заробітна плата за січень 2016 р. згідно відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України становить 3900 гривень, а за лютий 2016 р. становить 1711,80 гривень.

Середньоденна заробітна плата позивача становить (3900 грн. + 1711,80 грн.) : ( 21+19 ) : 2 =140,29 гривень.

Розмір середнього заробітку за час невиконання рішення суду за період з 28.10.2016 року по 16.10.2018 року складає 140,29 грн. х 493 = 69 162,97 грн.

Колегія суддів вважає, що вищезазначений розрахунок середнього заробітку за час невиконання рішення суду здійснено за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 , тому погоджується з ним.

Доводи апеляційної скарги, що наведений в судовому рішенні розрахунок суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є невірним, оскільки суд при розрахунку взяв до уваги відомості, які зазначені у довідці форми ОК-7 Пенсійного фонду України, проте відомості які у ній зазначені є застарілими та не відповідають дійсності, так як вони були відкориговані з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2016 року, що складатиме 1 378,00 грн., колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено що позивача було звільнено з посади головного бухгалтера Гаражно-будівельного кооперативу Прогрес з 18 березня 2016 року (том 1 а.с. 90-93).

Вказаним рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ГБК Прогрес , стягнуто з КБК Прогрес на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2016 року по 27.10.2016 року в розмірі 18 838,82 грн.

Як вбачається з штатного розкладу працівників ГБК Прогрес , затвердженого наказом голови правління ГБК Прогрес від 31 травня 2013 р. № К-14, посадовий оклад головного бухгалтера становить 3900 грн.

Згідно виписки Пенсійного фонду України форми ОК-5, сформованої 19.01.2017 року, заробіток ОСОБА_1 за січень 2016 року становив 3 900 грн., за лютий 2016 року - 1711,80 грн. (том 1 а.с. 188).

Згідно виписки Пенсійного фонду України форми ОК-7, сформованої 27.04.2017 року, заробіток ОСОБА_1 за січень 2016 року становив 3 900 грн., за лютий 2016 року - 1711,80 грн. (том 2 а.с. 80).

Разом з тим, як вбачається з виписки Пенсійного фонду України форми ОК-7, сформованої 16.08.2017 року, заробіток ОСОБА_1 за січень 2016 року становив 3 900 грн., за лютий 2016 року - 0 грн. (том 2 а.с. 234), а з виписки, сформованої 03.09.2019 року, заробіток за січень 2016 року становив 1378 грн., а за лютий 2016 року - 0 грн. (том 2 а.с. 201).

Проте, відомості щодо заробітку ОСОБА_1 за січень та лютий 2016 року, зазначені у виписках Пенсійного фонду України форми ОК-7, сформованої 16.08.2017 року, та 03.09.2019 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності внесення коригування до індивідуальних відомостей про застраховану особу до раніше визначених сум заробітку та підстави внесення таких коригувань. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес на користь ОСОБА_1 , зокрема, заборгованість по заробітній платі в розмірі 4 031,31 грн.

Заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 031,31 грн., стягнута рішенням суду, складається із заробітної плати за лютий 2016 року у розмірі 1 711,80 грн., та за березень 2016 року у розмірі 2 319,51 грн.

Зазначене свідчить, що підстав для внесення коригувань до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 до раніше визначеної суми заробітку, зокрема у лютому 2016 року відповідач не мав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про помилковість розрахунку суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, проведеного судом, є безпідставними.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 , 381 -384 ЦПК України , суд , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Прогрес залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року.

Головуючий: Судді: