Рішення

від 20.11.2019 по справі 923/75/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року м. Херсон Справа № 923/75/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

Позивача-1 - Стрілківської сільської ради (Генічеський район Херсонської області, 75583, с. Стрілкове, код ЄДРПОУ 26283863)

Позивача-2 - Генічеської районної державної адміністрації ( м.Генічеськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 04060045 )

до Відповідача: Приватного підприємства "Чонгар" (75560, Херсонська обл., Генічеський район, смт. Новоолексіївка, код ЄДРПОУ 32785782)

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

за участю: представника прокуратури Херсонської області - Хамідової Е.Ф.,

та представників сторін:

від позивача-1 - Гулько С.О., представник, довіреність від 20.09.2017

від позивача-2 - не прибули

від відповідача - не прибули

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів,

а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивача-1 - Стрілківської сільської ради та Позивача-2 - Генічеської районної державної адміністрації до відповідача - Приватного підприємства "Чонгар" про розірвання договору оренди від 09.12.2008, укладеного між відповідачем та позивачем-2, та повернення позивачу-1 земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що п. 14 договору земельну ділянку передано в оренду для розміщення бази відпочинку, цільове призначення земельної ділянки відповідно до п. 15 договору - для розміщення бази відпочинку. Однак, на думку прокурора, відповідач не використовує земельну ділянку відповідно до вимог договору і закону, не здійснюючи її забудову.

Крім того, прокурор вважає, що незважаючи на те, що сторонами укладено договір оренди землі від 09.12.2008, фактично укладений змішаний договір, а вказані відносини мають правову природу, передбачену ч. 1 ст. 413 ЦК України, ч. 1 ст. 102-1 ЗК України права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та оренди землі.

Прокурор посилається на те, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3 років підряд відповідно до п. 4 ст. 416 ЦК України, що має місце в даному випадку.

Ухвалою від 05.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.02.2019.

Ухвалою від 28.02.2019 розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача на 14.03.2019.

Відповідач подав до суду 14.03.2019 відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підстав необґрунтованості позовних вимог відповідач не навів. Крім того, вважає, що особа, яка звернулась з позовом, не обґрунтувала та не надала доказів наявності виключних підстав, за яких можна реалізувати право, передбачене ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". З огляду на викладене, відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 14.03.2019 розгляд справи відкладено на 22.03.2019.

Прокурор 21.03.2019 подав до суду заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі разом з доказами направлення іншим учасникам справи.

22.03.2019 прокурор подав для залучення до матеріалів справи копію листа Херсонської обласної держадміністрації від 19.02.2019, в якому на запит прокуратури, зокрема, повідомлено, що листом від 17.07.2018 № 39-5048/0/18/313 відповідачу було запропоновано внести зміни до спірного договору оренди землі від 09.12.2008 з метою приведення у відповідність орендної плати за використання земельних ділянок державної власності до розмірів в трикратному розмірі земельного податку, однак відповіді не отримано та додаткові угоди не укладались. Прокурор зазначає, що даний лист було отримано вже після звернення з позовом до суду.

Ухвалою від 22.03.2019 розгляд справи відкладено.

Відповідачем 05.04.2019 було заявлено клопотання про визнання явки позивачів в засідання суду обов`язковою та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 05.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження, призначено засідання на 16.04.2019, визнано явку в засідання представників позивачів обов`язковою.

Прокурор подав 16.04.2019 для залучення до матеріалів справи докази отримання відповідачем позову та ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме: роздруківку з сайту Укрпошти.

Ухвалою від 16.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні 16.05.2019.

Адвокат Величко М.М. подав 16.05.2019 доповнення до відзиву, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того, прокурор не надав доказів наявності виключних підстав для реалізації, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

16.05.2019 адвокатом Стамбулою В.М. суду подано письмове повідомлення відповідача, про те, що з 01.05.2019 ним скасовуються всі довіреності видані Величко М.М. та про припинення всіх договорів про надання правової допомоги, укладених відповідачем з Величко М.М .

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Величко М.М. на підтвердження повноважень представника відповідача надав до матеріалів справи копії ордеру серії МК №63136 від 28.02.2019 та перший і останній аркуші договору від 28.02.2019 про надання правової допомоги ПП "Чонгар" (код 32785782), однак на останній сторінці підпис директора ПП "Чонгар" Ібрагімової Гульнар засвідчено печаткою зовсім іншої юридичної особи - Приватне орендне підприємство "Чонгар" (код 30874762).

Адвокат Величко М.М. посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Отже, договір про надання правової допомоги може бути розірваний після того, як відповідач оплатить адвокату гонорар.

З огляду на викладене, суд ухвалою від 16.05.2019 відклав розгляд справи по суті на 31.05.2019. Цією ж ухвалою суд визнав явку в засідання представників позивачів обов`язковою та попередив позивачів, що в разі невиконання вимог суду, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету штрафу в сумі від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст. 135 ГПК України.

Зобов`язано представників відповідача адвокатів Величко М.М. та Стамбулу В.М. надати суду оригінали для огляду, а належним чином засвідчені копію договорів про надання правової допомоги, укладені з відповідачем для представництва його інтересів у даній справі.

Ухвалою від 31.05.2019 розгляд справи по суті відкладено на 14.06.2019. Суд повторно визнав явку в засідання представників позивачів обов`язковою та попередив позивачів, що в разі невиконання вимог суду, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету штрафу в сумі від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст. 135 ГПК України. Зобов`язано представників відповідача адвокатів Величко М.М. та Стамбулу В.М. надати суду оригінали для огляду, а належним чином засвідчені копію договорів про надання правової допомоги, укладені з відповідачем для представництва його інтересів у даній справі.

Ухвалою суду від 12.06.2019 задоволено клопотання позивача про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Представники відповідача адвокати Величко М.М. та Стамбула В.М. не надали суду оригінали для огляду, а належним чином засвідчені копії договорів про надання правової допомоги, укладені з відповідачем для представництва його інтересів у даній справі.

Ухвалою від 14.06.2019 зупинено провадження у справі до перегляду судового рішення у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц, призначеного ухвалою від 11.03.2019. Зобов`язано прокурора надати суду результати розгляду справи № 587/430/16-ц.

17.10.2019 прокурор подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі, додавши до нього копію постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою від 05.11.2019, з урахуванням перебування судді у відпустці з 16.10.2019 до 04.11.2019, провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду по суті на 20.11.2019. Копію ухвали надіслано учасникам справи а також адвокатам Величко М.М. та Стамбула В.М.

Відповідач в засідання суду не прибули з невідомих причин, незважаючи на те, що поштовим повідомленням (а.с. 47) підтверджується те, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі.

Також поштовим реєстром суду за 05.11.2019 підтверджується те, що ухвала від 05.11.2019 надіслана відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньhttps://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області вул. Петровського 162.

Адвокат Стамбула В.М. не прибув в засідання і не надав суду оригінал для огляду, а належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги, укладеного з відповідачем для представництва його інтересів у даній справі, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим реєстром про направлення на його адресу, та роздруківкою з сайту Укрпошти про вручення йому ухвали від 05.11.2019.

Адвокат Величко М.М. в засідання суду не прибув, подавши клопотання про розгляд справи без його участі, а також копію договору про надання правової допомоги від 28.02.2019, укладеного ним з відповідачем. Крім того, просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись, що укладеним між сторонами договором оренди не передбачено строку, коли повинно бути розпочато будівництво, і крім того, зазначений договір не є договором суперфіцію.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Щодо заперечень адвоката Величко М.М., викладених в клопотанні від 20.11.2019, то суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Позивач-1 не подав до матеріалів справи письмової позиції щодо позовних вимог прокурора.

Позивач-2, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в засідання суду не прибув.

Позивач-2 у своїх клопотаннях про розгляду справи без його участі повідомляв суд, що він діє відповідно до вимог чинного законодавства та підтримує позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

09.12.2008 між Генічеською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Приватним підприємством "Чонгар" (Орендар) укладений договір оренди землі (а.с. 21-23).

Згідно з п. 2-5 в оренду передається земельна ділянка площею 8 га, на якій відсутні об`єкти нерухомого майна, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 223898грн.

Пунктами 9-12 договору визначено розмір та порядок сплати орендної плати, що становить 129681,12 грн щороку.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 49 років.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час укладення договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ст. 125 ЗК України (в редакції, яка діяла на час укладення договору) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Зазначений договір зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі Херсонська регіональна філія ДП "Центру ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2008 №4АА002179-040872000021.

З огляду на викладене, договір оренди землі від 10.12.2008 діє до 23.10.2057.

09.01.2009 сторонами підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а.с. 28).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.09.2009 у справі № 16/163-ПД-09 за позовом ПП "Чонгар" до Генічеської РДА про зобов`язання внести зміни до договору оренди земельної ділянки, зобов`язано Генічеську РДА внести зміни до п. 9 Договору оренди землі від 09.12.2008 та викласти абзац перший п.9 Договору у наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, але не більше 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає - 26867,76 грн. на рік."

28.12.2009 Херсонською ОДА винесено розпорядження № 1599 "Про внесення змін до деяких договорів оренди землі", пунктом 6 частини 1 якого передбачено внесення зміни до договору оренди від 09.12.2008, укладеного між Генічеською РДА і ПП "Чонгар" та зареєстрованого у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 10.12.2008 року за № 4АА002179-040872000021, шляхом укладання додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати на період будівництва об`єкта - 12% від нормативної грошової оцінки.

Прокурор в позовній заяві посилається на те, що на підставі вказаного рішення суду та розпорядження Херсонської ОДА від 28.12.2009 року № 1599 між Генічеською РДА та ПП "Чонгар" 31.12.2009 укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008 №4АА002179-040872000021, яку зареєстровано в Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК"

Однак, копії зазначеної додаткової угоди від 31.12.2009 суду не надано.

Між тим, постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 28.09.2010 рішення господарського суду скасовано, в задоволені позову ПП "Чонгар" відмовлено.

Прокурор зазначає в позовній заяві, що незважаючи на існування зазначеної постанови, ПП "Чонгар" відповідні зміни до договору оренди не внесено, а орендна плата сплачується у значно меншому розмірі, ніж передбачено умовами договору. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про те, що відповідач є недобросовісним користувачем земельною ділянкою.

Однак документального підтвердження наявності заборгованості у відповідача з орендної плати за договором оренди землі від 09.12.2008, суду не надано. Так само орендодавець не надавав суду доказів вчинення дій по укладенню іншої додаткової угоди до договору оренди для встановлення належного розміру орендної плати за спірним договором.

Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивача-1 - Стрілківської сільської ради та Позивача-2 - Генічеської районної державної адміністрації до відповідача - Приватного підприємства "Чонгар" про розірвання договору оренди від 08.12.2008, укладеного між відповідачем та позивачем-2, та повернення позивачу-1 земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що п. 14 договору земельну ділянку передано в оренду для розміщення бази відпочинку, цільове призначення земельної ділянки відповідно до п. 15 договору - для розміщення бази відпочинку. Однак, на думку прокурора, відповідач не використовує земельну ділянку відповідно до вимог договору і закону, не здійснюючи її забудову.

Крім того, прокурор вважає, що незважаючи на те, що сторонами укладено договір оренди землі від 09.12.2008, фактично укладений змішаний договір, а вказані відносини мають правову природу, передбачену ч. 1 ст. 413 ЦК України, ч. 1 ст. 102-1 ЗК України права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та оренди землі.

Прокурор посилається на те, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3 років підряд відповідно до п. 4 ст. 416 ЦК України, що має місце в даному випадку.

Щодо представництва прокурора.

Вирішуючи питання наявності підстав для представництва прокурора суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у поставі від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (Провадження № 14-104 цс 19), що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах. в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Закріплений Конституцією та законодавством України порядок у галузі земельних відносин, у тому числі щодо передачі земель державної власності у постійне користування чи оренду, спрямований на забезпечення інтересів територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави та окремих громадян.

За приписами ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Проте, за інформацією Стрілківської сільської ради відповідач не звертався щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту с. Стрілкове.

Таким чином, нездійснення будівництва бази відпочинку на орендованій земельній ділянці, відсутність укладеного забудовником із власником земельної ділянки (сільською радою) договору про пайову участь, ненадходження за таким договором коштів негативно впливають на розвиток туристичної інфраструктури с. Стрілкове.

Вказане свідчить про порушення суспільного інтересу, який у даному випадку полягає у створенні та належному функціонуванні туристичної інфраструктури с. Стрілкове, раціональному використанню земель рекреації курортного населеного пункту.

За таких обставин у позові "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні не лише законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання використання землі, яка належить територіальній громаді, а також забезпечення можливості раціонального використання земель для їх забудови та покращення інфраструктури с. Стрілкове.

Тривале невикористання економічно привабливих земель рекреаційного призначення на території Генічеського району, нездійснення їх забудови об`єктами рекреації (в даному випадку бази відпочинку, як то передбачено умовами договору) негативно впливає на розвиток туристичної інфраструктури с. Стрілкове, перешкоджає інвестиційним надходженням до місцевих бюджетів Херсонщини.

Крім того, за умов тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та невикористання внаслідок цього рекреаційного ресурсу вказаного регіону, розвиток туристично-рекреаційної сфери Херсонської області є стратегічно важливим напрямком у розбудові та зміцненні економічного потенціалу, що у свою чергу сприятиме додатковим матеріально-фінансовим надходженням.

Норми ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави.

Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).

За умовами договору оренди від 09.12.2008, розташована на території Стрілківської сільської ради земельна ділянка площею 8 га до 2017 року відносилася до земель державної власності та після розширення адміністративних меж с. Стрілкове перейшла у комунальну власність.

Генічеська районна державна адміністрація, до переходу ділянки з державної у комунальну власність, була уповноваженим державним органом, який від імені держави здійснював права власника щодо спірної земельної ділянки.

Стрілківська сільська рада відповідно до п. п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та ч. 1 ст. 122 ЗК України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Стрілківська сільська рада є органом, через який місцевою територіальною громадою безпосередньо здійснюється самоврядування.

Разом з цим, вказана земельна ділянка знаходиться в оренді у ПП "Чонгар", що є перешкодою для подальшого здійснення сільською радою прав власника земельної ділянки.

Також, будучи обізнаними про невиконання у повному обсязі обов`язків за договором оренди у вигляді невикористання земельної ділянки відповідно до умов договору та нездійснення забудови, ані Генічеською районною державною адміністрацією, ані Стрілківською сільською радою з часу набуття у листопаді 2017 року права комунальної власності на земельну ділянку не надано оцінку зазначеним обставинам, упродовж 13 місяців не вжито заходів до розірвання договору оренди в судовому порядку.

Вказані обставини свідчать про неналежне здійснення орендарями - Генічеською районною державною адміністрацією (за час перебування ділянки у державній власності) та Стрілківською сільською радою (з часу переходу ділянки у комунальну власність), захисту порушених інтересів держави та місцевої територіальної громади та наявність внаслідок цих обставин передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вказаної вимоги Генічеською місцевою прокуратурою повідомлено позивачів - Генічеську районну державну адміністрацію та Стрілківську сільську раду про звернення до суду із вказаним позовом (лист від 21.12.2018 № 96/3745-18).

З огляду на викладене, в судових засіданнях та заявах по суті справи прокурором самостійно обґрунтовано підстави звернення до суду, викладено обставини, в яких він вбачає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, самостійно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та які не здійснюють такого захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи позивачі підтримали позов, але у цій справі прокурор здійснює захист права самостійно, замінюючи сторону, яка не здійснювала та не здійснює будь-яких активних дій щодо захисту того права, яке прокурор вважає порушеним - незаконне користування відповідачем землею комунальної власності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Пунктом 14 договору оренди землі від 09.12.2008 передбачено, що земельну ділянку передано в оренду для розміщення бази відпочинку; цільове призначення земельної ділянки відповідно до п. 15 договору - для розміщення бази відпочинку.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником орендованої земельної ділянки на час розгляду справи в суді є Стрілківська сільська рада (а.с. 35-36).

За даними сектору містобудування та архітектури Генічеської районної державної адміністрації (лист від 27.11.2018 № 02/31-202/2054) ПП "Чонгар" не отримувало містобудівні умови та обмеження забудови орендованої земельної ділянки.

Також відповідно до наданої на запит прокуратури області інформації Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області відомості (лист від 05.12.2018 № 1021-1-15/2330) щодо реєстрації документів дозвільного та/або декларативного характеру на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об`єктів будівництва ПП "Чонгар" відсутні.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна (а.с. 35-36) за ПП "Чонгар" об`єкти нерухомого майна не зареєстровані на розташованій на території Стрілківської сільської ради земельній ділянці площею 8 га.

Також за відомостями з Реєстру відсутні об`єкти майнових прав (нерухомості) на земельній ділянці кадастровий номер 6522185200:11:014:0230 рекреаційного призначення площею 8 га, яка розташована на території Стрілківської сільської ради Генічеського району.

Отже, вказаними доказами підтверджується факт передачі Відповідачу в оренду земельної ділянки площею 8 га під розміщення бази відпочинку, а також відсутність такого будівництва бази відпочинку станом на час розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 36 договору оренди землі від 09.12.2008 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін,

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню. У разі розірвання договору достроково за ініціативою орендаря, орендодавець залишає за собою право передбаченого п. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі". Розірвання договору допускається в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати; протягом місяця з дня припинення діяльності орендаря.

З огляду на викладене, положеннями Закону України "Про оренду землі" визначені умови дострокового розірвання договору оренди землі та наслідки такого розірвання. Зокрема, однією з підстав розірвання договору є невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 цього Закону та умов договору, а саме у випадку, коли орендар не приступив до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі.

У даному контексті суд зазначає, що слово "використання" необхідно сприймати у загальному значенні цього слова, а саме як дію, яка направлена на застосування, вжиття земельної ділянки з користю, користування нею.

Водночас у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" надане визначення "невикористання земельної ділянки, переданої під забудову", яким є порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови, а також визначення "невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням", яким є невикористання земельної ділянки, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Таким чином, ключовим при вирішенні питання використання спірної земельної ділянки безпосередньо Відповідачем за умовами договору є аналіз умов пунктів 14 та 15 договору оренди від 09.12.2008, за якими земельна ділянка передана в орендну "для розміщення бази відпочинку", а її цільовим призначенням є "розміщення бази відпочинку", а також фактичних дій Відповідача по використанню земельної ділянки з такою метою.

У даному контексті суд вказує на той факт, що умови пунктів 14 та 15 договору висловлені таким чином, що не надають можливості їх сприйняття як наявність обов`язку Відповідача на зведення об`єктів нерухомого майна, оскільки в них застосовано слово "розміщення", а не "забудова", "будівництво".

За законодавством терміни "розміщення" та "будівництво" вживаються окремо, а тому вони не є синонімами, що узгоджується за наведеним значенням слова "розміщення".

Проте, суд вважає, що аналіз умов всього договору вказує на основну мету договору це "будівництво бази відпочинку".

Проте, за статтями 25 та 32 Закону України "Про оренду землі" умовою можливого дострокового розірвання договору оренди землі є випадок, коли орендар не приступив до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі.

Оцінюючи наявність у договорі "визначених строків для використання земельної ділянки", суд зазначає, що у ньому вони відсутні, тобто сторонами такі строки не визначалися, оскільки пункт 30 договору лише відтворює (повторює) вимоги Закону про оренду землі, а тому у незалежності від наявності факту невикористання Відповідачем отриманої в оренду земельної ділянки з визначеною її метою протягом 10 років, підстави для застосування положень статей 25 та 32 Закону про оренду землі відсутні.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що у даному випадку прокурором не доведено підстав для дострокового розірвання договору у відповідності до положень статей 25 та 32 Закону України "Про оренду землі".

Щодо припинення договору за наслідками відсутності забудови протягом 3 років.

Довгострокове, відчужуване та успадковуване право користування земельною ділянкою, переданою відплатно чи безоплатно особі для будівництва та експлуатації на ній будівель та споруд, на які в останньої виникає право власності, за теорією цивільного та земельного права є суперфіцієм.

Головним у визначенні поняття суперфіцію є користування чужою земельною ділянкою для забудови, тобто будівництва об`єктів нерухомого майна.

Так, за змістом частини 1 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

У свою чергу, статтею 413 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій); таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Отже, за суперфіцієм земельна ділянка передається виключно для її забудови, а тому на правовідносини суперфіцію не розповсюджуються правовідносини щодо інших умов оренди. Об`єктом суперфіційного права є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель з правом суперфіціарію набути право власності на них.

Суперфіцій є особливим видом речового права. Основною відмінністю права суперфіцію від права оренди землі є те, що землекористувач має право продати право суперфіцію іншій особі, передати його у спадщину, закласти (щоправда, таке право, за невеликим виключенням, не поширюється на земельні ділянки комунальної власності, оскільки у відповідності до частини 3 статті 102-1 ЗК України таке право не може бути відчужене відносно земельних ділянок комунальної власності).

Важливою ознакою прав на чужі речі є визначення їх переліку, оскільки вони є абсолютними, тобто встановлюють обов`язок для невизначеного кола осіб, а тому такі особи повинні бути поінформованими про зміст і види цих прав. Безпосередньо відповідні права повинні бути визначені у договорі суперфіцію.

Відповідно до статті 414 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею; якщо на земельній ділянці збудовані промислові об`єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача (частина 1); власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем; перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою (частина 2).

За змістом статті 415 того ж Кодексу землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором (частина 1); землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (частина 2); особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди) (частина 3); землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом (частина 4); землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (частина 5).

Отже, до істотних умов договору суперфіцію відносяться відомості про:

- земельну ділянку, у тому числі її цільове призначення,

- мету її надання,

- вид та обсяги будівництва, що має бути розпочато,

- умови платного користування ділянкою.

Проте, з тексту укладеного між сторонами договору оренди землі не вбачаються істотні умови, які б характеризували його як договір суперфіцію, у тому числі вид, обсяги та строки будівництва. Відсутність таких обов`язкових умов вказує на укладення між сторонами лише договору оренди земельної ділянки.

Положеннями пункту 4 частини 6 статті 102-1 ЗК України та пункту 4 частини 1 статті 416 ЦК України встановлені наслідки невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, а саме зазначено, що у такому випадку право користування земельною ділянкою для забудови припиняється.

Водночас, як вказано судом, на правовідносини сторін не розповсюджуються правові положення, якими регулюються правовідносини суперфіцію, а тому підстави для застосування пункту 4 частини 6 статті 102-1 ЗК України та пункту 4 частини 1 статті 416 ЦК України відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зауважує наступне.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року , встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.3 ст.4 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 р. дана Конвенція та Протоколи до неї №2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Розгляд здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Згідно з Господарським процесуальним кодексом України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, для надання можливості представникам сторін надати додаткові докази в обґрунтування поданої заяви та поданих заперечень, суд розглянув справу у розумні строки.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору, понесені прокуратурою Херсонської області, покладаються на прокуратуру Херсонської області згідно з ст. 129 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати судом оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.11.2019.

Суддя Т.Г. Пінтеліна