Постанова

від 13.11.2019 по справі 314/738/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 314/738/15-ц

провадження № 61-22576св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

стягувач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

державний виконавець, рішення якого оскаржується - заступник начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко С. М.,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на ухвалу апеляційного суду Запорізької області в складі колегії суддів: Полякова О. З., Трофимової Д. А., Кухаря С. В. від 24 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернувся до суду зі скаргою на рішення заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко С. М.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року задоволено позов прокурора. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0619 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. З метою його виконання прокурор звернувся до Вільнянського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із заявою про примусове виконання. Проте, державним виконавцем винесено рішення - повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, з тих підстав, що зазначене рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Зазначене рішення-повідомлення вважає незаконним, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України Про виконавче провадження до заходів примусового виконання судового рішення віднесено вилучення в боржника предметів і передача їх стягувачу. Виконання рішень такої категорії регламентовано статтею 60 Закону України Про виконавче провадження .

Ураховуючи наведене просив суд визнати неправомірним рішення - повідомлення заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко С. М. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20 січня 2017 року № 92; зобов`язати заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийняти до виконання виконавчий лист, виданий Вільнянським районним судом Запорізької області 27 жовтня 2016 року, про витребування земельної ділянки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року скаргу задоволено. Визнано неправомірним рішення - повідомлення заступника начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко С. М. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20 січня 2017 року № 92. Зобов`язано державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийняти виконавчий лист, виданий Вільнянським районним судом Запорізької області 27 жовтня 2016 року, про витребування земельної ділянки на користь держави до виконання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий лист № 314/738/15-ц, виданий Вільнянським районним судом Запорізької області 27 жовтня 2016 року передбачає захід примусового виконання рішення - витребування у особи на користь держави земельної ділянки, тому державний виконавець безпідставно не прийняв зазначений виконавчий лист до виконання.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задоволено. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка відноситься до нерухомих речей, її неможливо вважати предметом, а отже, фактично вилучити та передати її стягувачу в натурі, як передбачено статтею 60 Закону України Про виконавче провадження неможливо і винесення рішення-повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, з тих підстав, що зазначене рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень є правомірним.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2017 року заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та залишити в силі ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про те, що земельна ділянка не є предметом, а тому, не може бути фактично вилучена та передана стягувачеві в натурі в порядку визначеному статтею 60 Закону України Про виконавче провадження , зроблені у зв`язку з неправильним застосуванням статей 179, 181 ЦК України. Апеляційний суд у порушення статті 129-1 Конституції України, статті 14 ЦПК України 2004 року та статті 3 Закону України Про виконавче провадження дійшов помилкового висновку про правомірність рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з підстав того, що відповідне судове рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року заступник начальника Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко С. М. подав до суду касаційної інстанції заперечення на вищевказану касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Зазначає, що судова ухвала апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права України, а тому підстав для її скасування, з мотивів викладених у касаційній скарзі, немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу з Вільнянського районного суду Запорізької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Зазначену справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року задоволено позов прокурора. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0619 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

З метою його виконання прокурор звернувся до Вільнянського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із заявою про примусове виконання.

Державним виконавцем винесено рішення - повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, з тих підстав, що зазначене рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судом України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 10 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

В силу частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 60 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) визначено порядок передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Як вбачається виконавчий лист № 314/738/15-ц, виданий Вільнянським районним судом Запорізької області 27 жовтня 2016 року передбачає захід примусового виконання рішення - витребування у особи на користь держави земельної ділянки.

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК.

Таким чином, правильними є висновки місцевого суду про те, що виконання судового рішення про витребування земельної ділянки повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній на час виникнення правовідносин), а тому повернення виконавчого листа на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 вказаного Закону у даному випадку суперечить вищенаведеним нормам права

Посилання апеляційного суду на те, що земельна ділянка відноситься до нерухомих речей, проте її не можливо вважати предметом та фактично вилучити і передати стягувачу в натурі, як передбачено статтею 60 Закону України Про виконавче провадження , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 05 листопада 2014 року по справі № 6-135цс14, з аналізу якої вбачається, що до речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року скасувати, та залишити в силі ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило