Постанова

від 20.11.2019 по справі 591/6425/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 591/6425/15-ц

провадження № 61-29871св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - споживче товариство Козацька Слобідка ,

представник позивача - адвокат Малібог Юлія Миколаївна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники відповідача: адвокат Вороненко Роман Миколайович, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Прокудіної Н. Г. від 10 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Бойка В. Б., Ткачук С. С. від 27 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року споживче товариство Козацька Слобідка (далі - СТ Козацька Слобідка ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та зобов`язання звільнити кіоски.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі заяви ОСОБА_1 та протоколу загальних зборів СТ Козацька Слобідка від 20 березня 2008 року її прийнято до складу членів товариства. Цього ж дня в якості вступного та обов`язкового внесків відповідач передала у власність товариства належні їй металеві торгівельні кіоски АДРЕСА_1

01 червня 2009 року між СТ Козацька слобідка та ОСОБА_1 укладений договір оренди торгівельних кіосків, розміщених за вказаною адресою, площами 6 кв. м та 5,5 кв. м, зі сплатою орендної плати у розмірі 300,00 грн.

Протоколом № 1 загальних зборів СТ Козацька Слобідка від 11 лютого 2012 року ОСОБА_1 було виключено із членів товариства, а з березня 2012 року вона припинила сплату орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість, яка в межах позовної давності становить 10 800,00 грн. Відповідач продовжує користуватися кіосками, проте від пропозиції укласти договір оренди не як з членом товариства, відмовляється.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 10 8 00,00 грн; зобов`язати відповідача звільнити торгівельні кіоски АДРЕСА_1

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2017 року позов СТ Козацька слобідка задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТ Козацька слобідка грошові кошти у розмірі 10 800,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди від 01 червня 2009 року № 11 не припинив свою дію, а тому ОСОБА_1 повинна була сплачувати орендну плату відповідно до його умов.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь СТ Козацька Слобідка грошових коштів у розмірі 10 800,00 грн та судових витрат залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача орендної плати відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з неї на користь СТ Козацька Слобідка грошових коштів у розмірі 10 800,00 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що нею на ім`я голови правління СТ Козацька слобідка ОСОБА_3 була подана заява від 02 лютого 2012 року про відмову від безстрокового договору оренди торгівельного кіоску з 02 березня 2012 року, що в силу вимог частини другої статті 763 ЦК України свідчить про припинення вказаного договору. Крім того, суди не врахували правової природи укладеного 01 червня 2009 року договору оренди, предметом якого є оренда будівлі, а частиною другою статті 793 ЦК України встановлено максимальний його строк у три роки. Тому вказаний договір оренди є припиненим після спливу трьох років з дня його укладання - з 01 червня 2012 року.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 591/6425/15-ц з Зарічного районного суду м. Суми. Зупинено виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2017 року та ухвали апеляційного суду Сумської області від 27 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що СТ Козацька Слобідка є юридичною особою, його державну реєстрацію проведено 07 березня 2008 року.

У пункті 10 статуту СТ Козацька Слобідка визначено, що вступаючий стає членом споживчого товариства після сплати ним в повному обсязі вступного, обов`язкового пайових внесків та прийняття рішення про його прийом.

07 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до СТ Козацька Слобідка з проханням прийняти її у члени товариства.

Згідно виписки з протоколу загальних зборів членів СТ Козацька Слобідка від 20 березня 2008 року ОСОБА_1 прийнята до складу членів СТ Козацька Слобідка , їй дозволено внести вступний та обов`язковий внесок шляхом безоплатної передачі права власності на металеві торгівельні кіоски, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 20 березня 2008 року як вступний та обов`язковий внесок відповідач передала у власність товариства металеві торгівельні кіоски, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

01 червня 2009 року між СТ Козацька Слобідка в особі голови правління Агафонової С. О. та ОСОБА_1 укладено договір № 11, згідно з пункту 1.1. якого товариство передало відповідачу у користування торгівельні кіоски (інвентарні номери НОМЕР_1, НОМЕР_2 ), площею 6 кв. м та 5 кв. м для торгівлі продовольчими чи промисловими товарами за адресою: АДРЕСА_1, з оплатою орендної плати у розмірі 300 грн щомісячно.

У пункті 7.2. договору оренди сторони обумовили, що договір є безстроковим.

З 2012 року відповідач не сплачувала встановлену договором орендну плату за користування орендованим майном. Заборгованість за період з 01 вересня 2012 року до 01 вересня 2015 року становить 10 800,00 грн (36 міс. х 300 грн).

Рішенням загальних зборів членів СТ Козацька Слобідка від 11 лютого 2012 року ОСОБА_1 виключено із членів товариства.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення СТ Козацька Слобідка до суду з указаним позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, ізцивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом .

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що згідно з протоколом загальних зборів членів споживчого товариства від 20 березня 2008 року ОСОБА_1 була прийнята до складу членів споживчого товариства; відповідно до акта прийому-передачі майна від 20 березня 2008 року в якості вступного й обов`язкового внесків відповідач передала у власність споживчого товариства торгівельні кіоски, які згідно з договором оренди від 01 червня 2009 року, укладеним зі споживчим товариством, отримала у користування для торгівлі продовольчими чи промисловими товарами.

СТ Козацька Слобідка обґрунтувало позов невиконанням відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендної плати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у зазначеній редакції).

Отже, на момент звернення до суду сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Особливості ведення господарської діяльності споживчими кооперативами визначені Законами України Про кооперацію , Про споживчу кооперацію та ГК України.

Споживче товариство - це самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об`єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту (частини друга та третя статті 111 ГК України).

Частина друга статті 55 ГК України визначає суб`єктами господарювання не тільки господарські організації, але й громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з відкритими даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08 вересня 2006 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису 26320000000012383), тобто станом на дату укладення договору оренди (01 червня 2009 року) ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця.

Дані про перебування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на час звернення СТ Козацька Слобідка до суду з указаним позовом в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства - відсутні.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції враховує не лише наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця на час укладення договору оренди, але й мету отримання кіосків в оренду для торгівлі продовольчими та промисловими товарами, тобто для зайняття господарською діяльністю, про продовження зайняття якою відповідач не заперечувала.

Зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням (частина перша статті 173 ГК України).

Отже, у СТ Козацька Слобідка як суб`єкта господарювання з договору оренди виникло господарське зобов`язання з іншим суб`єктом господарювання - ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем. А тому з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини спір між сторонами виник щодо виконання господарського зобов`язання.

Оскільки СТ Козацька Слобідка надало відповідачу кіоски для зайняття господарською діяльністю і, підписуючи договір оренди, остання мала статус фізичної особи-підприємця та й надалі продовжує займатися торгівельною діяльністю, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Такий висновок за подібних обставин справи виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 592/2083/15-ц (провадження № 14-165цс19).

Указане залишилося поза увагою судів, які, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на вказане колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому заявнику слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом споживчого товариства Козацька Слобідка до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та зобов'язання звільнити кіоски закрити.

Роз`яснити споживчому товариству Козацька Слобідка , що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило