Постанова

від 25.11.2019 по справі 916/1892/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1892/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Бєляновського В.В., Мишкіної М.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2019 року (суддя суду першої інстанції: Бездоля Ю.С.; час і місце оголошення рішення: 27.08.2019 о 14:57, м. Одеса, пр. Шевченка, 29; Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 4) у справі за позовом до відповідача про№ 916/1892/19 Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Французький 35 стягнення 6 943,90 грн. ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Французький 35 про стягнення 6 943,90 грн., з яких: 4 823,47 грн. пені, 808,10 грн. 3% річних та 1 312,33 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.08.2019 позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Французький 35 (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 35, код ЄДРПОУ 33509219) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2411 /дві тисячі чотириста одинадцять/ грн. 74 коп. пені, 808 /вісімсот вісім/ грн. 10 коп. 3% річних та 1312 /одну тисячу триста дванадцять/ грн. 33 коп. інфляційних втрат; в решті позову відмовлено; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Французький 35 (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 35, код ЄДРПОУ 33509219) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1921 /одну тисячу дев`ятсот двадцять одну/ грн. судового збору.

Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що 20.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Французький 35 (споживач) укладено договір №3623/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017 та 30.09.2017, складених, підписаних та скріплених печатками уповноваженими представниками постачальника та споживача, відповідно до договору №3623/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016 постачальником передано споживачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на загальну суму 657906,72 грн., яка була сплачена відповідачем в повному обсязі, що підтверджується довідкою за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 та випискою по операціям з 01.10.2016 по 31.08.2018.

Також, суд першої інстанції вказав, що з наявних матеріалів справи вбачається прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №3623/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016 в частині строків оплати за природний газ.

Предметом спору у даній справі є стягнення нарахованих позивачем на сплачений з простроченням платежів основний борг сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені на суму 4 823,47 грн. та встановлено вірність його обрахунку та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи не надання позивачем доказів завдання йому збитків саме внаслідок дії відповідача в окреслених у цій справі правовідносинах, з огляду на наявні обставини фінансового стану відповідача, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача, навпіл - до 2 411,74 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних на суму 808,10 грн. та інфляційних втрат на суму 1 312,33 грн., господарським судом встановлено вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача 2 411,74 грн. пені, 808,10 грн. 3% річних та 1312,33 грн. інфляційних втрат, в решті позову - відмовив.

23.09.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2019 року по справі № 916/1892/19, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2019 року у справі № 916/1892/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2 411,73грн. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 2 411,73грн., у стягненні якої було відмовлено, - задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Апелянт зазначає, що зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, несвоєчасна сплата основного боргу з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, даний випадок не є винятковим (в провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться декілька аналогічних справ по даному відповідачу), та не надано належних та допустимих доказів поважності порушення умов договору, тому підстави для задоволення клопотання про зменшення пені відсутні.

Отже, на думку апелянта, в даному випадку суд не врахував, що сума пені за несвоєчасну оплату поставленого газу на умовах договору № 3623/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016 в розмірі 4 823,47грн. не є значно чи надмірно великою, виходячи із загальної суми заборгованості по договору (6 943,90грн.) та часу прострочення належних до сплати сум кредиторові.

Апелянт стверджує, що відповідач не надав Господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд попередньої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та сухими посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України.

Також апелянт зазначив, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому суд неправомірно самостійно визначив розмір пені.

Отже зменшення судом першої інстанції розміру пені суперечить принципам розумності, справедливості, добросовісності, що призводить до зловживання з боку боржника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1892/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2019; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2019 у справі № 916/1892/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.10.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 18.10.2019 подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали суду від 30.09.2019 про відкриття апеляційного провадження Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України отримало - 07.10.2019. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Французький 35 ухвалу господарського суду від 30.09.2019 - не отримало, та конверт повернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з відміткою Укрпошти інші причини, що не дали змоги виконати обов`язку щодо пересилання поштового відправлення .

15.10.2019 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Французький 35 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин :

Господарський суд Одеської області при розгляді позову у даній справі встановив обставини, пов`язані із укладенням та виконанням сторонами по справі договору постачання природного газу.

20.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Французький 35" (споживач) укладено договір №3623/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

У відповідності до п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 123 тис. куб. метрів (сто двадцять три тисячі куб.м.), у тому числі за місяцями (тис.куб.м): у жовтні 2016 року - 10; у листопаді 2016 року - 23; у грудні 2016 року - 25; у січні 2017 року - 25; у лютому 2017 року - 20; у березні 2017 року - 20.

За п.2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 цього договору.

За умовами п.3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У відповідності до п.3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п.3.5 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно з п.3.6 договору постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

У відповідності до п.4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п.5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

У відповідності до п.5.2 договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, всього до сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на позивача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата, за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.6.3 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

Згідно з п.7.2 договору споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У відповідності до п.п. 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Відповідно до п.8.6 договору збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

Розділом 10 договору передбачено, що у разі виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31.03.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до договору №3623/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016, згідно з якою, зокрема, замінено в пункті 8.2 розділу 8 "Відповідальність сторін" договору слова "21% річних" на "16,4% річних"; розділ 12 "Строк дії договору" викладено у наступній редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення"; вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017 та 30.09.2017, складених, підписаних та скріплених печатками уповноваженими представниками постачальника та споживача, відповідно до договору №3623/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016 постачальником передано споживачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на загальну суму 657906,72 грн., яка була сплачена відповідачем в повному обсязі, що підтверджується довідкою за період з 01.10.2016 по 31.08.2018 та випискою по операціям з 01.10.2016 по 31.08.2018.

З матеріалів справи вбачається прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №3623/1617-ТЕ-23 від 20.10.2016 в частині строків оплати за природний газ.

Вказане підтверджується розрахунковими документами позивача, які засновані на первісних документах та даних бухгалтерського обліку (а.с. 26-44), що не оспорюється та визнається відповідачем у відзиві на позов (а.с. 71-78).

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України встановлює підстави звільнення від доказування.

1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню , якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У даному випадку обставини у справі стосовно прострочення внесення платежів за поставлений природний газ у спірному періоді не підлягають доказуванню за загальними правилами господарського процесу у зв`язку із повним визнанням таких обставин відповідачем.

Предметом спору у даній справі є стягнення нарахованих позивачем на сплачений з простроченням платежів основний борг сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Що стосується правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, то вони були правильно визначені судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення:

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вище встановлено судом, пунктом 8.2 укладеного між сторонами договору (з урахуванням Додаткової угоди №2) про постачання природного газу сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на суму 4823,47 грн., господарським судом встановлено вірність його обрахунку та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків саме у зв`язку з простроченням сплати відповідачем за поставлений природний газ за договором.

З матеріалів справи вбачається, що сплата відповідачем позивачу вартості поставленого природного газу була здійснена із незначною затримкою, у зв`язку з чим врахуванню також підлягає ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Також згідно з довідкою ОСББ „Французький 35" №5 від 28.07.2019 кошти ОСББ складаються виключно з двох складових: внесків платежів співвласників та коштів, отриманих об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи не надання позивачем доказів завдання йому збитків саме внаслідок дії відповідача в окреслених у цій справі правовідносинах, з огляду на наявні обставини фінансового стану відповідача, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача, навпіл - до 2411,74 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних на суму 808,10 грн. та інфляційних втрат на суму 1312,33 грн., господарським судом встановлено вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства.

Висновки апеляційного господарського суду :

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог позивача до відповідача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, але з врахування клопотання відповідача про наявність підстав для зменшення суми пені, яка підлягає стягненню, вирішив стягнути пеню у сумі на 50% меншу, ніж було заявлено позивачем у позовній заяві. Клопотання відповідача про зменшення пені до розміру 1 гривня суд задовольнив частково що стосується наявності підстав для зменшення пені, але розмір зменшеної пені господарський суд визначив самостійно, керуючись принципом справедливості.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки відповідач повністю розрахувався за природний газ із позивачем (фактична заборгованість за спірний період відсутня), що вказує на відсутність прямих матеріальних збитків для постачальника газу в особі позивача. Умовами договору постачання газу дійсно передбачено у разі прострочення оплати нарахування пені, що повинно бути враховано при вирішенні спору між сторонами судом, тому позивач мав законні підстави для заявлення позовних вимог в цій частині. Але при цьому господарський суд правильно прийняв до уваги обставини незначного терміну прострочення оплати, а також компенсацію позивачу збитків від прострочення у вигляді знецінення коштів внаслідок інфляції та можливих втрат від користування коштами позивача шляхом задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних у повному обсязі.

Нарахування штрафних санкцій за вказаних обставин не повинно перетворюватися у спосіб збагачення для позивача за рахунок іншої сторони договору, оскільки дійсною метою стягнення пені повинно бути попередження відповідача щодо недопущення порушень умов договору та стимулювання його шляхом понесення додаткових матеріальних втрат у вигляді пені до належного виконання грошових зобов`язань у майбутньому періоді.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду в оскарженому рішенні, тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення - залишенню без змін.

Судові витрати апелянта за подачу апеляційної скарги покладаються на самого скаржника.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2019 по справі № 916/1892/19 залишити без змін.

Відповідно до ст. 286 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 286 цього Кодексу.

Постанова складена та підписана колегією суддів 25.11.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

М.А. Мишкіна