Постанова

від 18.11.2019 по справі 909/429/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа № 909/429/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Матущак О.І., Орищин Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк", б/н, б/д

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року (підписане 16.07.2019 року), суддя Рочняк О.В.Васьковський О.В.

у справі №909/429/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром Авто Буд", м. Івано-Франківськ

про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість в сумі 113 102,74 грн.

в с т а н о в и в :

24 квітня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром Авто Буд" про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача кредиторські вимоги в сумі 113 102,74 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року у справі №909/429/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд у рішенні встановив, що відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти та не сплатив нараховані за користування ними відсотки, відтак, вимоги АТ КБ "Приватбанк" про включення грошових вимог за договором від 18.03.2011 року є обґрунтованими, однак, зважаючи на заяву відповідача, суд застосував наслідки спливу позовної давності щодо таких вимог та відмовив у позові. Щодо вимоги в частині зобов`язання відповідача внести до проміжного ліквідаційного балансу вимоги позивача на суму 97,97 грн. (54,16 грн - боргу та 43,81 грн. - пені), суд дійшов висновку про необґрунтованість такої вимоги, зважаючи на те, що сума дебіторської заборгованості у розмірі 54,16 грн. списана 29.09.2014 року згідно протоколу КК_697574, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 . Таким чином, у зв`язку з відсутністю основної заборгованості в розмірі 54,16 грн. суд визнав відсутніми підстави для нарахування на неї пені в розмірі 43,81 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року у справі №909/429/19 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Зокрема, зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом, банк керувався вимогами ч.3 ст.112 ЦК України, при цьому, наголошує, що вимога про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу не є тотожною вимозі про стягнення заборгованості, відтак, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування наслідків спливу позовної давності, не врахувавши положення ст.112 ЦК України.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 01 листопада 2019 року (щодо повідомлення відповідача), витягом зі списку №3 рекомендованих листів вихідної кореспонденції суду від 01 листопада 2019 року та даними офіційного сайту Укрпошти щодо поштового відправлення з трек-номером 7901010640132 ( http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku ) (щодо повідомлення позивача).

У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 04.10.2019 року) відповідач просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року у справі №909/429/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу банку - без задоволення. Зокрема, зазначив, що зобов`язався повертати кредит з процентами періодичними платежами протягом 24 місяців - до 18 березня 2013 року, відтак, нарахування процентів після вказаної дати є безпідставним. Одночасно наголошує, що позивач звернувся з цим позовом після спливу позовної давності як щодо основної вимоги так і додаткових вимог.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром Авто Буд" підписало заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до умов якої, приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www .privatbank.ua та є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 18.03.2011 року та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

На виконання умов договору відповідачу відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № НОМЕР_2 .

За допомогою системи клієнт-банк Приват24 відповідач скористався послугою "Кредитний ліміт" на поточний рахунок у відповідності до Умов та правил, розміщених в мережі Інтернет на сайті www .privatbank.ua.

Відповідно до п.3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно з п.3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів в порядку та розмірі, визначених в п.3.2.1.4.1.1, п.3.2.1.4.1.2, п.3.2.1.4.1.3 Умов і винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.12 Умов визначено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.

При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому розділом 3.2.1 Умов (п.3.2.1.1.13 Умов).

Відповідач зобов`язався у відповідності до положень п.3.2.1.2.2.2 Умов сплатити банку відсотки за весь час фактичного користування кредитом.

Відповідно до п.3.2.1.4.1 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.2.1.4.1.4 Умов).

Згідно з п.3.2.1.4.4 Умов клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.1.4.9 Умов визначено, що розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.3.2.1.5.1 Умов).

У відповідності до п.3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відкрито відповідачу поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт, однак, відповідач свої зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредиту не виконував у повному обсязі.

Судом встановлено, що 26 липня 2013 року заборгованість по кредиту в розмірі 11 210,14 грн. віднесено до простроченої, у зв`язку з чим змінено розмір процентної ставки за користування кредитом з 24% до 48%, а з 01 липня 2014 року - до 56%.

Внаслідок порушення відповідачем умов договору, станом на 01 березня 2019 року у останнього виникла заборгованість перед позивачем по договору від 18 березня 2011 року за послугою Кредитний ліміт в сумі 113 003,77 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 11 210,14 грн., заборгованості за відсотками - 34 796,27 грн., боргу по комісії - 6 832,04 грн. та боргу по пені - 60 165,32 грн.

Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд з 20 лютого 2019 року перебуває в стані припинення; строк для заявлення кредиторами своїх вимог визначено - до 23 квітня 2019 року. Наведене підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12 березня 2019 року АТ КБ ПриватБанк надіслало на адресу ТзОВ Захід-Пром Авто Буд заяву з кредиторськими вимогами, в якій просило визнати вимоги в розмірі 113 003,77 грн., що виникли в зв`язку з неповерненням кредитних коштів згідно договору від 18.03.2011 року, а також вимоги в розмірі 97,97 грн. за надані послуги поточного рахунку (з яких: 54,16 грн - основний борг та 43,81 грн - пеня). Визнані вимоги банк просив включити до проміжного ліквідаційного балансу/передавального акту ТзОВ Захід-Пром Авто Буд та оплатити на поточний рахунок банку. Надіслання вказаної заяви разом з додатками, що перелічені в ній, на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком.

У відповідь на заяву банку, голова комісії з припинення (ліквідатор) Горчук Г.М. ТзОВ Захід-Пром Авто Буд листом за вих.№11 від 28 березня 2019 року повідомив банк, що не визнає та відхиляє заявлені банком вимоги, як такі, що необґрунтовані та належним чином не підтверджені. Вказаний лист отримано банком 02 квітня 2019 року, що підтверджується печаткою АТ КБ Приватбанк департамент вхідна кореспонденція .

24 квітня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до суду з цим позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд про зобов`язання визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги в сумі 113 102,74 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.48 ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов`язків іншим господарським товариствам - правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації. Добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Інші підстави та порядок припинення товариства встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 111 ЦК України визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги (ч.1 ст.112 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як встановлено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд з 20 лютого 2019 року перебуває в стані припинення; строк для заявлення кредиторами своїх вимог визначено - до 23 квітня 2019 року.

Позивач в межах вказаного строку звернувся до відповідача з вимогою про визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість в розмірі 113 003,77 грн., що виникла у зв`язку з неповерненням кредитних коштів згідно договору від 18.03.2011 року, а також заборгованість в розмірі 97,97 грн. за надані послуги поточного рахунку (з яких: 54,16 грн - основний борг та 43,81 грн - пеня), однак, відповідач вказані вимоги банку не задоволив та у листі від 28 березня 2019 року повідомив останнього, що такі вимоги є необґрунтовані та належним чином не підтверджені.

Вказаний лист банк отримав 02 квітня 2019 року, що підтверджується печаткою АТ КБ Приватбанк департамент вхідна кореспонденція , при цьому, до суду з цим позовом банк звернувся - 24 квітня 2019 року, тобто в межах строку, визначеного ч.3 ст.112 ЦК України, якою передбачено спеціальну позовну давність (1 місяць) щодо вимог до ліквідаційної комісії.

Слід зазначити, що предметом цього спору є зобов`язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд кредиторські вимоги в сумі 113 102,74 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах позовної давності, визначеної ч.3 ст.112 ЦК України. При цьому, висновки суду першої інстанції про сплив позовної давності є помилковими.

Поряд з тим, розглядаючи вказаний спір, суд повинен встановити чи є спірна заборгованість, яку позивач просить включити до проміжного ліквідаційного балансу, обґрунтованою та підставною.

Щодо заборгованості в розмірі 113 003,77 грн., що виникла у зв`язку з неповерненням кредитних коштів згідно договору від 18.03.2011 року, колегія суддів зазначає наступне:

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України).

Частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки позивача, що долучені до позовної заяви, колегія суддів встановила, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 18 березня 2011 року в розмірі 113 003,77 грн. (з яких: 11 210,14 грн. - неповернутий кредит, 34 796,27 грн. - проценти за користування кредитом, 6 832,04 грн. - комісія та 60 165,32 грн. - пеня) є підставною та обґрунтованою.

Щодо заборгованості в розмірі 97,97 грн. за надані послуги поточного рахунку (з яких: 54,16 грн - основний борг та 43,81 грн - пеня), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума дебіторської заборгованості у розмірі 54,16 грн. списана згідно протоколу КК_697574 29 вересня 2014 року, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 . У зв`язку з відсутністю основного боргу, відсутні і підстави для нарахування пені.

З огляду на наведене, вимоги позивача про зобов`язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТзОВ Захід-Пром Авто Буд заборгованість в розмірі 113 003,77 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що у листі за вих.№11 від 28 березня 2019 року голова комісії з припинення відповідача (ліквідатор) не зазначив про наявність будь-яких недоліків щодо поштового відправлення, яке надійшло на адресу відповідача від банку. Як підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12 березня 2019 року на адресу відповідача направлено заяву з кредиторськими вимогами та усі додатки, що зазначені в такій заяві, однак, ліквідатор вказані у заяві вимоги не визнав та зазначив, що такі є необґрунтованими та належним чином не підтвердженими.

Поряд з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у позивача виникло право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання за договором від 18 березня 2011 року саме 26 липня 2013 року, посилаючись на те, що з вказаної дати заборгованість по кредиту в розмірі 11 210,14 грн. віднесено до простроченої, оскільки сторонами не визначено кінцевого строку повернення кредитних коштів, а у зв`язку з віднесенням вказаної заборгованості до простроченої (станом на вказану дату не утворилось нульове дебетове сальдо), змінилась процентна ставка за користування кредитом з 24% на 48%. У зв`язку з наведеним колегія суддів також відхиляє твердження відповідача про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом після 26 липня 2013 року. Слід зазначити, що у відповідності до п.3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми права щодо позовної давності (не застосувавши положення ч.3 ст.112 ЦК України), не врахував, що сторонами погоджено терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів - тривалістю 5 років (п.3.2.1.5.7 Умов) та помилково зазначив про позовну давність щодо спірних вимог тривалістю 1 та 3 роки.

Незважаючи на зазначене, до вимоги позивача про зобов`язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість підлягає застосуванню положення ч.3 ст.112 ЦК України, за якою у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Судом встановлено, що вказаний строк позивач не пропустив.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст.277 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу вказаного товариства кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" в сумі 113 003,77 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

З огляду на вказане, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення.

Беручи до уваги вимоги ст.129 ГПК України та враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача (скаржника) слід стягнути 4 798,30 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1 919,32 грн. - за подання позову та 2 878,98 грн. - за подання і розгляд апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку ПриватБанк задоволити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року у справі №909/429/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд (76018, місто Івано-Франківськ, вул. Берегова, 31Б, ідентифікаційний код юридичної особи - 37409535) визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційного Банку ПриватБанк (01001, місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) в сумі 113 003,77 грн. - заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 18.03.2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Пром Авто Буд (76018, місто Івано-Франківськ, вул. Берегова, 31Б, ідентифікаційний код юридичної особи - 37409535) на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку ПриватБанк (01001, місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) 4 798,30 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Матеріали справи №909/429/19 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 22 листопада 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Орищин Г.В.