Постанова

від 25.11.2019 по справі 923/599/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 923/599/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2019, прийняте суддею Соловйовим К.В., м. Херсон, повний текст складено 28.08.2019,

у справі №923/599/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД"

про стягнення 116 173,19 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 р. Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача авансовий платіж у сумі 116173,19 грн за договором підряду №619-413 від 21.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з об`єктивною неможливістю виконання передбачених договором підряду №619-413 від 21.12.2017 робіт в повному обсязі, позивач має право на повернення сплаченого за вказаним договором авансового платежу, між тим відповідач повернув Публічному акціонерному товариству "АЗОТ" лише частину сплачених в рахунок авансу грошових коштів, безпідставно відмовившись перерахувати на рахунок позивача решту суми.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 18.07.2019 відкрито провадження у справі №923/599/19.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.08.2019 у справі №923/599/19 (суддя Соловйов К.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" авансовий платіж у сумі 116173,19 грн за договором підряду №619-413 від 21.12.2017 та 1921 грн компенсації по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на те, що, беручи до уваги припинення зобов`язання сторін за укладеним між ними договором підряду №619-413 від 21.12.2017 у зв`язку з неможливістю його виконання з підстав виникнення обставин, за які жодна зі сторін вказаного правочину не відповідає, у відповідача в силу приписів закону та положень зазначеного договору відсутні будь-які права на грошові кошти, сплачені позивачем в якості авансу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2019 у справі №923/599/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що позивачем до місцевого господарського суду не подано доказів на підтвердження факту розірвання укладеного між сторонами договору підряду №619-413 від 21.12.2017, а також на підтвердження того, що виконання передбачених зазначеним договором робіт не буде поновлене після усунення загрози руйнування об`єкту, при цьому, за твердженням відповідача, вказаний договір є призупиненим, а не припиненим. Водночас апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що авансовий платіж Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" за договором підряду №619-413 від 21.12.2017 повернуто лише в тій частині, яка не використовувалась відповідачем в якості оплати за проведення підготовчих етапів робіт. Крім того, скаржник, посилаючись на приписи статті 321 Господарського кодексу України, зазначає, що у разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин позивач зобов`язаний оплатити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" виконані до консервації роботи та відшкодувати останньому пов`язані з консервацією витрати. Апелянт також зауважує, що станом на час підготовки даної апеляційної скарги ним так і не було отримано копію позовної заяви та доданих до неї документів, які повинні були надсилатися позивачем на адресу відповідача в силу вимог статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1921 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (116173,19 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу №501-06/604 від 03.10.2019 (вх.№3510/19/Д1 від 08.10.2019) Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про відсутність необхідності доказування факту розірвання договору підряду №619-413 від 21.12.2017, оскільки вказаний договір припинився на підставі частини першої статті 205 Господарського процесуального кодексу України та пункту 11.3 вказаного договору. Крім того, позивач наголошує на тому, що Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" відшкодувало відповідачу всі витрати, понесені ним на виконання договору підряду №619-413 від 21.12.2017, та заявило позовні вимоги у даній справі із урахуванням вартості виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" робіт, що була узгоджена сторонами в акті приймання виконаних будівельних робіт б/н від 28.09.2018. Позивач також звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що матеріали справи містять докази надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, що свідчить про дотримання Публічним акціонерним товариством "АЗОТ" приписів статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів також вбачає, що у прохальній частині апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" заявлено клопотання про приєднання доказів, а саме: копій документів, які, за твердженням апелянта, підтверджують понесення ним витрат під час здійснення підготовчих та організаційних робіт за договором підряду №619-413 від 21.12.2017.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що, відмовивши у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" №30 від 06.08.2019 (вх.№1274/19 від 07.08.2019) про продовження строку для надання відзиву на позов та відкладення судового розгляду справи №923/599/19, місцевий господарський суд фактично позбавив відповідача можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог Публічного акціонерного товариства "АЗОТ".

Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" у відзиві на апеляційну скаргу №501-06/604 від 03.10.2019 (вх.№3510/19/Д1 від 08.10.2019) висловило заперечення проти задоволення вищевказаного клопотання, зазначивши про те, що відповідач мав достатньо часу для того, щоб підготувати відзив на позовну заяву та надати докази на підтвердження своєї правової позиції.

Розглянувши вказане клопотання, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.07.2019 відкрито провадження у справі №923/599/19, призначено судове засідання у даній справі на 13.08.2019 о 10:40 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - не пізніше 07.08.2019.

07.08.2019 до місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" надійшло клопотання №30 від 06.08.2019 (вх.№1274/19 від 07.08.2019) про продовження строку для надання відзиву на позов та відкладення судового розгляду справи №923/599/19, мотивоване перебуванням керівника та у той же час єдиного учасника товариства відповідача на лікуванні, що підтверджується довідками Поліклініки №2 Комунального некомерційного підприємства "Херсонська міська клінічна лікарня" Херсонської міської ради №64 від 01.08.2019 та №65 від 06.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.08.2019 у справі №923/599/19 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача. В обґрунтування вказаної ухвали суд першої інстанції послався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" не підтверджено неможливості забезпечити реалізацію власних процесуальних прав як сторони господарського процесу, в тому числі на надання відзиву на позовну заяву та участь у судовому засіданні, яке призначено на 13.08.2019 о 10:40, силами будь-яких осіб, крім керівника останнього, зокрема, скориставшись професійною правничою допомогою.

Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За таких обставин, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, беручи до уваги те, що відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про продовження строку для надання відзиву на позов та відкладення судового розгляду справи №923/599/19 в межах періоду, визначеного судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження, з огляду на надання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" належних доказів перебування його керівника на лікарняному, за відсутності у господарського суду доказів на підтвердження наявності інших осіб, уповноважених на представництво інтересів відповідача, крім керівника вказаної юридичної особи, а також враховуючи те, що користування послугами професійної правничої допомоги є правом учасника справи, а не обов`язком останнього, і те, що місцевий господарський суд, з огляду на визначений процесуальним законом строк розгляду справи, мав можливість відкласти розгляд справи №923/599/19, не допустивши при цьому порушення процесуальних строків, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" про приєднання доказів, викладеного апелянтом у прохальній частині апеляційної скарги.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "АЗОТ" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" ("Підрядник") укладено договір підряду №619-413 (далі - договір №619-413 від 21.12.2017), відповідно до пункту 1.1 якого Підрядник зобов`язується виконати і здати в строки, вказані в пункті 3.2 даного договору, роботи по ремонту залізобетонного ствола грануляційної башти з відмітки 0,00 м до відмітки +47,2 м та залізобетонних стінових панелей з відмітки +47,2 м до відмітки +67,00 м грануляційної башти корпус №631, блок "Г" інв.№10135 цеху М-9 (далі - роботи) на об`єкті "Грануляційна башта корп. 631, блок "Г" цеху М-9" (далі - об`єкт), а Замовник зобов`язується надати Підряднику об`єкт, прийняти та оплатити роботи.

За умовами пункту 2.1 договору №619-413 від 21.12.2017 загальна вартість робіт, в тому числі матеріалів, за договором становить 1628672,05 грн, яка є твердою згідно з "Договірною ціною" і сплачується Замовником Підряднику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, вказаний в даному договорі, частинами, а саме:

-авансовий платіж у розмірі 325734,41 грн сплачується Замовником Підряднику не раніше, ніж за п`ятнадцять робочих днів до початку виконання робіт згідно з графіком виконання робіт (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору №619-413 від 21.12.2017);

-наступні платежі за виконані роботи сплачуються Замовником Підряднику по факту виконаних робіт на підставі проміжних актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня їх підписання, за вирахуванням оплаченого авансового платежу (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 договору №619-413 від 21.12.2017);

-останній платіж за виконані роботи сплачується після повного завершення виконання робіт на об`єкті на підставі остаточного акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня його підписання (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 договору №619-413 від 21.12.2017).

Пунктом 3.1 договору №619-413 від 21.12.2017 передбачено, що роботи по даному договору виконуються Підрядником на території Замовника за адресою: 18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, ПАТ "АЗОТ", цех М-9.

В силу пункту 3.2 договору №619-413 від 21.12.2017 строк виконання робіт Підрядником за даним договором становить 183 календарні дні; роботи виконуються в періоди відповідно до графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною даного договору, та пункту 3.6 договору.

Згідно з пунктом 3.8 договору №619-413 від 21.12.2017 Замовник надає Підряднику об`єкт для виконання робіт шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкту (початок виконання робіт).

У підпункті 5.3.4 пункту 5.3 договору №619-413 від 21.12.2017 сторони узгодили, що Замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконані Підрядником, згідно з умовами даного договору.

Відповідно до підпункту 6.1.13 пункту 6.1 договору №619-413 від 21.12.2017 у разі призупинення робіт на об`єкті з вини Замовника (відсутність матеріального та/або технічного забезпечення, виконання взаємопов`язаних робіт іншими підрядниками на об`єкті) в періоди, визначені Графіком виконання робіт, Замовник компенсує Підряднику витрати на додатковий проїзд (понад кількість проїздів, передбачених кошторисним розрахунком в складі "Договірної ціни") у розмірах, визначених кошторисним розрахунком в складі "Договірної ціни".

Договір може бути змінений або розірваний тільки за письмовим погодженням сторін та згідно з діючим законодавством України (пункт 11.2 договору №619-413 від 21.12.2017).

За умовами пункту 11.3 договору №619-413 від 21.12.2017 цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині фінансових і гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Пунктом 12.1 договору №619-413 від 21.12.2017 визначено, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

14.02.2018 позивач перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" авансовий платіж у розмірі 325734,41 грн, про що свідчить копія платіжного доручення №1086 від 14.02.2018.

30.03.2018 на виконання договору №619-413 від 21.12.2017 комісією у складі посадових осіб позивача та директора відповідача було підписано акт передачі об`єкта підрядній організації для виконання робіт з ремонту залізобетонного ствола грануляційної башти №1 (корп. 631Г) цеху М-9, з якого вбачається, що 28.03.2018 вказана комісія провела огляд зазначеної башти, за результатами якого дійшла висновку про її придатність для проведення робіт з зовнішньої поверхні залізобетонного ствола з відмітки 0,00 м до +47,00 м, а також здійснила передачу цього об`єкта Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" на період виконання робіт (28.03.2018-01.10.2018).

В цей же день, тобто 30.03.2018, вищезазначеною комісією підписано акт про призупинення ремонтно-відновлювальних робіт залізобетонного стволу башти гранулювання аміачної селітри корп. 631Г цеху М-9, в якому зазначено про те, що під час виконання відповідачем робіт з ремонту залізобетонного ствола грануляційної башти №1 корп. 631Г цеху М-9 було виявлено пошкодження цього об`єкта, а саме: наскрізне руйнування бетону площею 2 кв.м у стіні стволу башти на відмітці 7,00 м, хімічну деградацію бетону на всю товщину стіни (300 мм) та корозію залізної арматури (руйнування горизонтальної та деформація вертикальної арматури). Водночас у даному акті вказано, що подальше виконання робіт за договором №619-413 від 21.12.2017 може призвести до руйнування грануляційної башти, що зумовлює необхідність зупинення проведення Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" робіт за вказаним договором до прийняття рішення щодо подальшого методу ремонту.

Листом №204-26/71 від 02.04.2018 позивач повідомив відповідача про призупинення виконання робіт за договором №619-413 від 21.12.2017 у зв`язку з виявленням пошкоджень вищевказаної грануляційної башти, а також про те, що стосовно можливості поновлення зазначених робіт останнього буде додатково повідомлено у письмовій формі.

В подальшому в адресованому відповідачу листі №413-13-1/420-971 від 06.06.2018 Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" повідомило про розірвання договору №619-413 від 21.12.2017 та запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" в строк до 15.06.2018 повернути сплачений за вказаним договором авансовий платіж в сумі 325734,41 грн.

28.09.2018 сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року, відповідно до якого вартість виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" робіт за договором №619-413 від 21.12.2017 склала 9561,22 грн.

У листі №413-13-1/887 від 09.10.2018 Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" просило відповідача в строк до 19.10.2018 повернути залишок авансового платежу за договором №619-413 від 21.12.2017, розмір якого за вирахуванням 200000 грн, повернутих Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" позивачу 14.06.2018, та 9561,22 грн, що підлягали сплаті відповідачу за виконані ним роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт б/н від 28.09.2018, складає 116173,19 грн.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству "АЗОТ" 200000 грн авансового платежу за договором №619-413 від 21.12.2017, між тим вказана обставина сторонами визнається та не оспорюється.

В адресованій відповідачу претензії №501-06/38 від 22.01.2019 Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" вимагало повернути залишок авансового платежу за договором №619-413 від 21.12.2017 в сумі 116173,19 грн.

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" №40 від 26.11.2018, копію якого додано скаржником до апеляційної скарги, вбачається, що за результатами вимог позивача про повернення авансу за договором №619-413 від 21.12.2017 в сумі 116173,19 грн відповідач дійшов висновку про те, що вказана сума грошових коштів покриває витрати, фактично понесені останнім під час виконання зазначеного договору.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача авансового платежу за договором №619-413 від 21.12.2017 у сумі 116173,19 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов`язання сторін за укладеним між ними договором №619-413 від 21.12.2017 припинені, що свідчить про відсутність у відповідача будь-яких прав на грошові кошти, сплачені позивачем в якості авансу за вказаним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №619-413 від 21.12.2017 є договором підряду.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №619-413 від 21.12.2017 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу пункту 2.1 договору №619-413 від 21.12.2017 загальна вартість робіт, в тому числі матеріалів, за договором становить 1628672,05 грн, яка є твердою згідно з "Договірною ціною" і сплачується Замовником Підряднику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, вказаний в даному договорі, частинами.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору №619-413 від 21.12.2017 авансовий платіж у розмірі 325734,41 грн сплачується Замовником Підряднику не раніше, ніж за п`ятнадцять робочих днів до початку виконання робіт згідно з графіком виконання робіт.

14.02.2018 позивач перерахував на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" авансовий платіж у розмірі 325734,41 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення №1086 від 14.02.2018.

Пунктом 12.1 договору №619-413 від 21.12.2017 визначено, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміст наведених норм свідчить про те, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Юридичний аналіз статей 837, 849 Цивільного кодексу України свідчить про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та припинення, а також визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

В силу частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено .

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, відтак предметом судового дослідження у справі повинні бути наступні обставини: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору; чи був повідомлений підрядник про цю відмову; чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт; які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

З матеріалів справи вбачається, що в адресованому відповідачу листі №413-13-1/420-971 від 06.06.2018 Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" повідомило про розірвання договору №619-413 від 21.12.2017 та запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" в строк до 15.06.2018 повернути сплачений за вказаним договором авансовий платіж в сумі 325734,41 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання договору №619-413 від 21.12.2017 в односторонньому порядку.

При цьому зміст листа Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" №40 від 26.11.2018, копію якого додано скаржником до апеляційної скарги та приєднано апеляційним господарським судом до матеріалів даної справи, однозначно свідчить про обізнаність відповідача про односторонню відмову Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" від договору №619-413 від 21.12.2017, оскільки у вказаному листі відповідач зазначає про направлення на адресу позивача розрахунку понесених підрядником витрат, який останнім проведено у зв`язку із розірванням наведеного вище договору.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження факту розірвання укладеного між сторонами договору №619-413 від 21.12.2017, а також посилання на те, що вказаний договір є призупиненим, а не припиненим.

Місцевим господарським судом встановлено, що 28.09.2018 сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року, відповідно до якого вартість виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" робіт за договором №619-413 від 21.12.2017 склала 9561,22 грн.

Водночас колегія суддів вбачає, що позивачем заявлено до стягнення суму авансового платежу, з якої вирахувано 9561,22 грн вартості робіт, виконаних відповідачем за договором №619-413 від 21.12.2017, відтак виконана підрядником частина робіт фактично оплачена Публічним акціонерним товариством "АЗОТ" за рахунок авансу.

Відповідно до частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

За умовами частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору, належить до таких підстав .

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

У матеріалах справи відсутні і скаржником до суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження наявності правових підстав для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" за договором №619-413 від 21.12.2017.

Враховуючи викладене, з огляду на можливість застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 цього Кодексу, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України та можливості стягнення з відповідача на користь позивача коштів сплаченого авансу після припинення дії договору підряду викладено у постановах від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 10.05.2018 у справі №916/1591/17 та від 11.11.2018 у справі №910/13332/17.

Посилання скаржника на підпункт 6.1.13 пункту 6.1 договору №619-413 від 21.12.2017, відповідно до якого у разі призупинення робіт на об`єкті з вини Замовника (відсутність матеріального та/або технічного забезпечення, виконання взаємопов`язаних робіт іншими підрядниками на об`єкті) в періоди, визначені Графіком виконання робіт, Замовник компенсує Підряднику витрати на додатковий проїзд (понад кількість проїздів, передбачених кошторисним розрахунком в складі "Договірної ціни") у розмірах, визначених кошторисним розрахунком в складі "Договірної ціни", а також доводи апеляційної скарги про зобов`язання позивача оплатити відповідачу виконані до консервації роботи та відшкодувати останньому пов`язані з консервацією витрати, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що зустрічний позов з відповідною вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" 116173,19 грн в якості відшкодування витрат за договором №619-413 від 21.12.2017 відповідачем у даній справі заявлено не було, зазначені вимоги не є предметом розгляду у даній справі. Відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідними вимогами в межах окремого самостійного провадження.

Доводи апелянта щодо неотримання ним позовної заяви Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" з доданими до неї документами апеляційний господарський суд оцінює критично, враховуючи наступне.

В силу пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що позивачем дотримано вказаних вимог, про що свідчить доданий до позовної заяви опис вкладення у цінний лист б/н від 11.07.2019, який підтверджує направлення Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою: 73025, м. Херсон, Одеська площа, 6А, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, відповідач в силу приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи та зробити з них копії, в тому числі з наявної у матеріалах справи позовної заяви.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 13.08.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2019 у справі №923/599/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ПРОМАЛЬП, ЛТД".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук