Постанова

від 20.11.2019 по справі 910/12653/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. м.Київ Справа№ 910/12653/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.11.2019 року у справі №910/12653/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018, повний текст якого складено та підписано 13.08.2018

у справі №910/12653/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стальспецмонтаж 21

до Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

про стягнення збитків

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стальспецмонтаж 21

про стягнення 6 251 384,49 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (далі-відповідач) виконати умови договору поставки труб бурильних від 06.07.2015 шляхом прийняття та оплати товару, передбаченого додатком №1 до цього договору (в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 року), а також про стягнення з відповідача завданих позивачу збитків у розмірі 27 087,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача від виконання умов договору поставки від 06.07.2015, укладеного між сторонами, в частині прийняття товару, та понесенням позивачем збитків у вигляді витрат, сплачених іншим суб`єктам господарювання за транспортування товару, який відповідач повинен був прийняти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 року у справі №910/12653/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, позов задоволено; зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" виконати умови договору поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 06.07.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21", в частині прийняття та оплати товару, передбаченого додатком № 1 до договору, в редакції додаткової угоди від 23.12.2015; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" збитки у сумі 27 087,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 700,00 грн та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 30 000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 скасовано, справу №910/12653/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до змісту якої позивач просив стягнути з відповідача 492 234,97 грн збитків у вигляді упущеної вигоди та 27 087,00 грн реальних збитків.

В обґрунтування зазначеної заяви, позивач вказав на те, що перемога у процедурі закупівлі, укладання договору поставки та додаткових угод до нього підтверджують реальність отримання позивачем упущеної вигоди (прибутку), яку позивач повинен був отримати у разі належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки. Тобто, безпідставне невиконання відповідачем своїх зобов`язань з прийняття та оплати товару стали причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Збитки у вигляді упущеної вигоди позивачем визначаються як різниця між ціною, за якою позивач придбав товар, та ціною товару, яку відповідач повинен був оплатити позивачеві у разі належного виконання відповідачем умов договору поставки.

Крім того, позивач вказував, що внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, він зазнав збитків у вигляді додаткових витрат, сплачених іншим суб`єктам господарювання за транспортування товару для здійснення поставки, яка фактично не відбулася внаслідок порушення відповідачем договору.

Позивач наголошував на наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача (невиконання договору в частині прийняття товару та його оплати), збитків (понесених позивачем додаткових витрат за транспортування товару та упущеної вигоди), причинного зв`язку (збитки завдані безпосередньо через порушення відповідачем договірних зобов`язань), вини (ухилення відповідача від виконання обов`язку по прийняттю товару та його оплаті).

12.05.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про стягнення 38 252,92 грн, з яких: 6 251 384,49 грн штрафу, 4 528 561,99 грн пені.

Зустрічний позов мотивовано неналежним виконанням позивачем за первісним позовом умов договору поставки від 06.07.2015 року щодо своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 492 234,97 грн, реальні збитки у розмірі 27 087,00 грн, 7 789, 83 грн судового збору та витрати на послуги адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 198 910,17 грн, сплачений платіжним дорученням №1053 від 04.07.2016.

Зазначене судове рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки від 06.07.2015 в частині прийняття та оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків у вигляді додаткових витрат за транспортування товару, не прийнятого відповідачем, та збитків у вигляді упущеної вигоди, як різниці між ціною, за якою позивач придбав товар, та ціною товару, яку відповідач повинен був оплатити позивачеві у разі належного виконання своїх зобов`язань за договором.

Судом першої інстанції визнані необґрунтованими доводи відповідача щодо неналежної якості товару, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, суд першої інстанції вказав на те, що прийняття товару за якістю та складання актів про неналежну якість товару відповідач здійснив з порушенням вимог, встановлених Інструкцією П-7: при виявленні невідповідності якості поставленої продукції відповідач не призупинив приймання продукції, склав акти, які не відповідають вимогам вказаної Інструкції, не викликав представника позивача, не запросив експерта бюро товарних експертиз для визначення якості продукції.

У частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, оскільки позивач добросовісно виконав умови договору в частині поставки товару, однак відповідач необґрунтовано відмовився від прийняття поставленого товару.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції від 26.07.2018, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічний - задовольнити, посилаючись на порушення та не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Крім того, скаржник вказав на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення залишено поза увагою факт поставки товару у меншій кількості, ніж передбачена у специфікації та договорі, а також не враховано його права на відмову від товару при поставці у меншій кількості, чим неправильно застосовано положення ст.670 Цивільного кодексу України. Також, судом першої інстанції не досліджено обставини щодо того, що навіть та кількість товару, яку намагався поставити позивач не відповідає умовами договору по якості. Крім того, скаржник стверджує, що причинно-наслідковий зв`язок між порушенням його зобов`язань та збитками позивача відсутній, оскільки саме останній не виконав свої зобов`язання за договору відносно поставки належного товару, а збитки отримані внаслідок винних дій самого позивача. За таких обставин, судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.ст.22, 1166 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні будь-які підстави для стягнення з нього упущеної вигоди у сумі 492 234,97 грн.

Також, скаржник стверджує, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції неправильно застосовано положення ст.ст.629, 624 Цивільного кодексу та не враховано п.7.10 договору.

23.10.2018 позивачем подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

20.02.2019 відповідачем подано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких додатково звертає увагу на факт порушення саме позивачем за первісним позовом умов договору в частині поставки товару, який не відповідав ні кількості, ні якісним умовам визначених договором.

21.02.2019 та 21.03.2019 позивачем подано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких стверджує про доведеність реальності упущеної вигоди як різниці між ціною, за якою позивач придбав товар та ціною, яку відповідач повинен був йому оплатити у разі належного виконання ним умов договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №910/12653/16 частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ Укргазвидобування . Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16, щодо первісного позову в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 492 234,97 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 в частині стягнення реальних збитків у розмірі 27 087,00 грн, судового збору в сумі 7 789,83 грн та витрат на послуги адвоката у розмірі 30 000,00 грн, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій, і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Постановою Верховного Суду від 27.08.2019 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 скасовано та справу №910/12653/16 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Передаючи справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції вказав на те, що під час нового розгляду даної справи суду необхідно дослідити дійсну кількість товару, якій поставлявся позивачем, з`ясувати дії відповідача щодо прийняття товару по кількості відповідно до договору та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965, встановити з яких дій відповідача та належних та допустимих доказів (документів) вбачається факт неналежної кількості товару, і в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

25.09.2019 через відділ документального забезпечення суду до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12653/16.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2019, справу №910/12653/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Яковлєва М.Л., суддів: Куксова В.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 та розгляд справи №910/12653/16 призначено на 16.10.2019 року об 10 год. 20 хв.

15.10.2019 позивачем подано до суду апеляційної інстнції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване судове рішення та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 залишити без змін.

16.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2019 на 11:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 04.11.2019 по 08.11.2019, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4433/19 від 04.11.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/12653/16.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/12653/16, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04.11.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді:Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 ухвалено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 06.11.2019 об 11:00 год.

06.11.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.11.2019 на 10:00 год.

20.11.2019 у судовому засіданні представники позивача заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача у даному судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позивниг вимог та задовольнити зустрічний позов.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, з урахування поданих письмових пояснень, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 06.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальспецмонтаж 21", як постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", як покупцем, був укладений договір поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (п. 1.2 Договору).

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору (п.п.3.1, 3.2 Договору).

Згідно зі специфікацією до Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.12.2015) сторони погодили найменування товару - труби бурильні; їх асортимент, кількість, вартість, яка становила 24 611 749,93 грн; умови поставки - DDP (згідно Інкотермс, редакція 2000); місце поставки - Полтавська обл., с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, центральний склад № 1, ГПУ "Полтавагазвидобування"; строк поставки товару - грудень 2015, січень-березень 2016, граничний термін постачання - протягом 70 календарних днів після отримання письмової заявки на кожну партію окремо.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого підтверджується наявністю сертифіката якості та/або паспортом виробника та відповідає Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду.

Згідно із п.п.4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться покупцем після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації. До рахунка додаються підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п.5.3 Договору).

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що постачальник надає на адресу покупцю наступні документи: товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника; відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист.

Згідно із п.6.1.1 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов`язань (п. 10.1 договору).

У відповідності до положень ст.ст.11, 526 Цивільного кодексу України внаслідок укладання Договору між сторонами у справі виникли цивільні права і обов`язки (зобов`язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Колегія суддів проаналізувавши умови Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Статтею 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2015 філією відповідача - ГПУ "Полтавгазвидобування" на адресу ТОВ "Стальспецмонтаж 21" був направлений лист №16-11906 з пропозицією здійснити постачання труб бурильних в асортименті згідно з п.1.2 Договору поставки (в редакції додаткової угоди №2), а також повідомити графік постачання для організації роботи комісії з вхідного контролю (а.с.30 т.1).

У відповідь на вказаний лист позивач листом №4/12-15 від 23.12.2015 повідомив відповідача про готовність здійснити повне відвантаження бурової труби з 23.12.2015, а також вказав кількість та перелік готової для відвантаження бурової труби (а.с.31 т.1).

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2015 та 25.12.2015 позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, визначений в специфікації (труби бурильні), що підтверджується товарно-транспортними накладними: ВТ № 1 від 24.12.2015, ВТ № 2 від 24.12.2015, ВТ № 3 від 24.12.2015, ВТ № 4 від 24.12.2015, ВТ № 5 від 24.12.2015, ВТ № 6 від 25.12.2015, ВТ № 7 від 25.12.2015, ВТ № 8 від 25.12.2015, ВТ №9 від 25.12.2015 (а.с.32-40 т.1).

Разом із вказаними товарно-транспортними накладними позивачем також надано відповідачу супровідні документи, що передбачались п.5.6 Договору, а саме: сертифікати якості №263 від 17.08.2015, № 264 від 17.08.2015, № 265 від 17.08.2015, № 268 від 23.10.2015, № 269 від 23.10.2015, № 271 від 12.11.2015, № 273 від 25.11.2015, № 275 від 30.11.2015, № 276 від 30.11.2015, № 277 від 04.12.2015, № 278 від 10.12.2015, № 279 від 10.12.2015, № 280 від 10.12.2015, № 281 від 11.12.2015; пакувальні листи № 1 від 24.12.2015, № 2 від 24.12.2015, № 3 від 24.12.2015, № 4 від 24.12.2015, № 5 від 24.12.2015, № 6 від 25.12.2015, № 7 від 25.12.2015, №8 від 25.12.2015, № 9 від 25.12.2015; видаткові накладні № 11 від 24.12.2015, №12 від 24.12.2015, № 13 від 24.12.2015, № 14 від 24.12.2015, № 15 від 24.12.2015, № 16 від 25.12.2015, № 17 від 25.12.2015, № 18 від 25.12.2015, № 19 від 25.12.2015 (а.с.41-72 т.1).

Таким чином, встановлене вище свідчить про здійснення позивачем поставки товару відповідчу.

Стосовно посилань відповідача на недоліки супровідної документації, як на одну із підстав для відмови у прийнятті товару, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що постачальник повинен поставити покупцеві товар, передбачений цим Договором поставки, якість якого підтверджується наявністю сертифіката якості та/або паспортом виробника та відповідає Державним стандартам, технічним та іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду.

Також, постачальник надає на адресу покупцеві наступні документи товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника; відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист (п.5.6 Договору).

Як встановлено вище, вказані документи були надані позивачем при поставці товару 24-25.12.2015.

Доводи відповідача стосовно відсутності у позивача документів, що підтверджують переміщення товару через митний кордон України, що передбачено умовами Договору, колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.

У відповідності до п.5.7 Договору поставки при здійснені перевезення товару автотранспортом, постачальник зобов`язується надати покупцю: для резидента - оригінали акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, другий примірник товарно-транспортної накладної (ф. № 1-ТН) та копію товарно-транспортної накладної; для нерезидента - оригінали акту приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (СМР). Якщо постачальник відповідно до умов поставки самостійно здійснює митне оформлення товару, він зобов`язаний надати разом з вищезазначеними документами (для нерезидента), що подаються в копіях, оформлену згідно з законодавством України вантажну митну декларацію (ВМД). Відправлення вказаних в цьому пункті документів здійснюється постачальником протягом 2-х робочих днів з дати поставки, нарочним або рекомендованим листом кур`єрською поштою, але у будь-якому разі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

При цьому, згідно із п.5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийманні-передачі товару або видаткової накладної. Таким чином, з огляду на те, що відповідач не прийняв товар, поставлений позивачем, у останнього не настав обов`язок відправити йому документи, визначені п.5.7 Договору.

З огляду на що, посилання відповідача на відсутність чи недоліки документів, передбачених Договором, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для відмови у прийнятті поставленого позивачем товару.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що у специфікації до Договору сторонами було допущено помилку у назві виробника товару, а саме - замість ТОВ "Нафтотрубний завод" зазначено ВАТ "Нафтотрубний завод", оскільки із сертифікату якості, наданого позивачем, вбачається, що виробником даного товару є компанія ООО "Нефтетрубный завод", що зареєстрована у Російській Федерації, а тому доводи відповідача про те, що виробником товару є інша особа, а не та, що погоджена сторонами, є необґрунтованими.

Крім того, як на підставу для відмови у прийнятті товару (бурильних труб) відповідач послався на наявність недоліків у якості товару, що було зафіксовано комісією представників ГПУ "Полтавагазвидобування" у актах від 25.12.2016, 14.01.2016 та 28.01.2016 під час огляду поставлених труб. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

З умов Договору вбачається, що сторонами передбачено випадоки щодо поставки товару неналежної якості та погодили порядок прийняття неякісного товару і його оформлення.

Так, згідно з п.5.9 Договору приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965, по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 (далі - Інструкція П-7), а також за сертифікатом якості та/або паспортом заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов`язковий, а представників заводу-виробника - за вимогою покупця.

Як передбачено п.16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.

За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, складається акт про фактичну якість та комплектність товару, в якому зазначається прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в прийманні продукції за якістю та комплектністю; дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) основними та особовими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений, тощо (п. 29 Інструкції П-7).

Згідно із п.22 Інструкції П-7 для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності для приймання продукції.

Відповідно до п.23 Інструкції П-7 представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

У відповідності до п.30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, прийняття товару за якістю та складання актів про неналежну якість товарів відповідач здійснив з порушенням вимог, встановлених Інструкцією П-7.

Як свідчать матеріали справи, при виявленні невідповідності якості поставленої продукції ГПУ "Полтавгазвидобування" приймання продукції не призупинило, при цьому склало акти, зміст яких не відповідає вимогам, передбаченим п.п.29, 30 вказаної Інструкції.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, для приймання та огляду поставленого товару 25.12.2015, 14.01.2016 та 28.01.2016 представник позивача не викликався, не зважаючи на приписи Інструкції П-7 та умови п.5.9 Договору, відповідно до яких у разі виявлення невідповідності в якості товару, виклик представників постачальника є обов`язковим.

Надані відповідачем акти про відмову представника ТОВ "Стальспецмонтаж 21" Огуєнка М.В. від підписання протоколу роботи комісії з вхідного контролю ГПУ "Полтавгазвидобування" від 27.01.2016 та актів приймання ТМЦ від 25.12.2015 та 28.01.2016, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки із вказаних актів не вбачається, що зазначений представник ТОВ "Стальспецмонтаж 21" був присутній при огляді товару та входив до складу комісій, яка здійснювала цей огляд. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ні ОСОБА_1 (що вказаний в актах відмови від підпису як представник позивача), ні ТОВ "Стальспецмонтаж 21" не отримували виклик від ПАТ "Укргазвидобування" та/або з ГПУ Полтавагазвидобування" для участі у прийманні товару та складання двосторонніх актів.

Таким чином, акти, надані ПАТ "Укргазвидобування" в якості доказу поставки позивачем неякісного товару, були складені з порушенням вимог, встановлених законом, у зв`язку з чим вони відхиляють як неналежні докази щодо обставин, на які посилається відповідач.

Більше того, згідно з п.30 Інструкції № П-7 якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації.

Разом з цим, в порушення вищезазначених вимог та, незважаючи на пропозиції позивача (викладені у листі №5/12-15 від 29.12.2015 (а.с.76 т.1)) щодо необхідності залучення незалежного експерта для визначення якості товару, відповідач не запросив експерта компетентної організації для визначення якості товару, що є його обов`язком.

У той же час, таке експертне дослідження товару було проведене за ініціативою позивача, за результатами якого ТОВ "Експертнафтогаз" складено висновки про проведення неруйнівного контролю №1-6 від 17.01.2016 (а.с.100-105 т.1). Зазначеними висновками, що містяться в матеріалах справи, підтверджено відповідність товару в асортименті ГОСТу Р 50278-92 та АРІ 5DP та відсутність недопустимих дефектів у ньому. Також висновками експертних установ Державного підприємства "Карпатський експертно-технічний Центр Держапраці" №26.09.25.0012 від 19.01.2016, Полтавської Торгово-Промислової Палати № В-36 від 19.01.2016 та протоколами випробувань випробувального центру "Ставан-Тест" № А-61 від 04.02.2016, № А-62 від 04.02.2016 № А-63 від 04.02.2016, виконаних на замовлення ТОВ "Нафтотрубний завод", підтверджено відповідність поставленого товару за Договором встановленим у нормативних документах якісним характеристикам (а.с.106-120 т.1).

Відносно посилань відповідача на невідповідність нанесеного маркування ("ПН-73-9-Р-945-167") технічним характеристикам частини товару (щодо діаметру труби), колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з умовами ГОСТу Р 50278-92 прохідний отвір згаданої бурильної труби з маркуванням "ПН-73-9-Р-945-167" повинен відповідати значенню - 54,64 мм., а не 41 мм, як було вказано комісією в протоколі від 27.01.2016 року. Вказані обставини підтверджують відсутність кваліфікації членів комісії та спеціалізованих знань для належного здійснення ними приймання товару.

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи відповідача щодо недоліків якості товару, запропонованого до поставки за Договором, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, що свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов`язань щодо прийняття поставленого товару за якістю.

Щодо посилань відповідача на положення ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, а також вказівок суду касаційної інстанції, які відповідно до ст.316 ГПК є обов`язковими для суду під час нового розгляду справи, про необхідність дослідження дійсної кількості товару, якій поставлявся позивачем, та з`ясування дій відповідача стосовно прийняття товару по кількості відповідно до Договору та Інструкції П-6, колегія суддів заначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до п.1.1 та 1.2 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 5.9 договору приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965р.

Згідно зі специфікацією до Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.12.2015) сторони погодили найменування товару - труби бурильні; їх асортимент; кількість, яка становить 252,160 т; вартість, яка становила 24 611 749, 93 грн; умови поставки - DDP (згідно Інкотермс, редакція 2000); місце поставки - Полтавська обл., с. Селещина, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, центральний склад № 1, ГПУ Полтавагазвидобування ; строк поставки товару - грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, граничний термін постачання - протягом 70 календарних днів після отримання письмової заявки на кожну партію окремо (а.с.28-29 т.1).

Тобто, сторонами погоджено кількість товару, а також строк поставки товару, який фактично є поетапним, та граничний термін його поставки.

Як встановлено вище, 23.12.2015 філією відповідача на адресу позивача був направлений лист №16-11906 з пропозицією здійснити постачання труб бурильних в асортименті згідно з п.1.2 Договору поставки (в редакції додаткової угоди №2), а також повідомити графік постачання для організації роботи комісії з вхідного контролю (а.с.30 т.1).

У відповідь на вказаний лист позивач листом №4/12-15 від 23.12.2015 повідомив відповідача про готовність здійснити повне відвантаження бурової труби з 23.12.2015 та вказав перелік готової для відвантаження бурової труби, а також її кількість, яка в сукупності становить - 252,160 т (а.с.31 т.1).

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2015 та 25.12.2015 позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, визначений в специфікації (труби бурильні), загальною кількістю 188,956 т, що підтверджується товарно-транспортними накладними: ВТ № 1 від 24.12.2015, ВТ № 2 від 24.12.2015, ВТ № 3 від 24.12.2015, ВТ № 4 від 24.12.2015, ВТ № 5 від 24.12.2015, ВТ № 6 від 25.12.2015, ВТ № 7 від 25.12.2015, ВТ № 8 від 25.12.2015, ВТ №9 від 25.12.2015 (а.с.32-40 т.1).

Однак, як встановлено вище, підставою для відмови у прийнняті товару відповідачем вказано саме на недоліків якості товару, а не кількості товару.

В подальшому, відповідачем у своєму листі №16-40 від 12.01.2016, зокрема, просить здійснити поставку труб належної якості та у повному обсязі відповідно до умов Догвору, а також заздалегідь повідомити графік постачання товару та забезпечити допуск до місця зберігання труб для проведення попереднього огляду (а.с.77 т.1).

13.01.2016 у відповідь на зазначений лист позивач своїм листом №13/01/16-02 повідомив відповідача про готовність відвантаження труб у повному обсязі в асортименті згідно з п.1.2 Договору поставки (в редакції додаткової угоди №2) з 14.01.2016 по 16.01.2016 включно, а саме: 14.01.2016 - 85 тонн, 15.01.2016 - 83,58 тонн, 16.01.2016 - 83,58 тонн (загальна кількість 252,160 тонн), а також про відсутність заперечень щодо можливості допуску працівників відповідача та державних аудиторів до місця зберігання труб для проведення попереднього огляду та просив провести його огляд на місці тимчасового зберігання (м.Полтава, вул.Островського, 2/1) - 14.01.2016 о 10:00 год (а.с.78 т.1).

Огляд бурильних труб був проведений представниками відповідача в односторонньому порядку, за результатами чого був складений акт огляду від 14.01.2016. Згідно з указаним актом в результаті попереднього огляду без врахування детального вивчення супровідної документації відповідачем були виявлені такі недоліки товару: невідповідність Державним стандартам технічних характеристик частини партії бурильної труби, що пропонується до поставки; відмінність зовнішнього вигляду зварного шва замка (муфти) на трубах однієї партії; сліди корозії та неякісної обробки зовнішньої частини зварного шва, про що було повідомлено позивача листом №39-363 від 24.01.2016. В зазначеному листі відповідач запропонував відповідачу розпочати поставку та відвантаження труб належної якості з повним пакетом супровідної документації, починаючи з 18.01.2016 (а.с.79-80 т.1).

Позивач, не погодившись із зауваженнями покупця, 15.01.2016 надіслав останньому протоколи випробувань № А-596 від 05.08.2015, № А-624 від 06.09.2015, № А-642 від 10.11.2015 та гарантійний лист виробника трубної продукції "Нефтетрубний завод" (а.с.81 т.1).

18.01.2016 позивач листом №18/01/16-01 запропонував відповідачу зважаючи на складні погодні умови перенести дату поставки (а.с.86 т.1).

А 26.01.2016 позивачем було відправлено вантажні автомобілі з буровими трубами та супровідною документацією для вивантаження на склад № 1 ГПУ "Полтавгазвидобування", що знаходиться за адресою: Полтавська обл. Машівський р-н, с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, 9. Однак, на територію складу автомобілі для розвантаження відповідач не допустив.

Разом з тим, 27.01.2016 комісією у складі представників ГПУ "Полтавгазвидобування" був проведений вхідний контроль поставленого товару, за результатами якого складено відповідний протокол та акт приймання ТМЦ №30/0116 від 28.01.2016, якими позивачу відмовлено у прийнятті товару саме за якістю та недоліків супровідної документації, а не за кількістю товару (а.с.88-91 т.1).

В подальшому, як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця про відкриття виконовачого провадження №53250175 від 19.01.16 зобов`язано відповідача виконати судове рішення по даній справі про зобов`язання останнього виконати умови договору поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 06.07.2015 в частині прийняття та оплати товару, передбаченого додатком №1 до договору, в редакції додаткової угоди від 23.12.2015 (а.с.48 т.3).

За невиконання рішення суду постановою державного виконавця від 09.02.2017 №53250175 було накладено на відповідача штраф (а.с.50 т.3).

Як вбачається з актів №1 від 01.02.2017 та №2 від 02.02.2017 відповідач відмовився приймати поставлений позивачем товар, мотивуючи це в переважній більшості недоліками щодо якості товару та супровідної документації. Стосовно кількості поставленого товару зауважень останні не містять (а.с.37-47 т.3).

Таким чином, із сукупного аналізу вищевикладеного, матеріалів справи та обставин справи, підставою для відмови у прийнняті поставленого позивачем товару відповідач вказував саме на недоліки його якості та супровідної документації, а не кількості товару. В той же час, твердження відповідача щодо наявності недоліків якості товару та супровідної документації спростовується встановленим вище.

Також, вищевстановленим спростовується твердження відповідача про не намагання позивачем поставити відповідачу всю кількість товару.

Тобто, у даному випадку відсутні підстави для застосування як положеня ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України так і Інструкції П-6, оскільки відмова у прийнятті товару була зумовлена недоліками якості товару та супровідної документації.

Враховуючи вищевстановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення умов Договору відповідач безпідставно відмовився приймати поставлений позивачем згідно із специфікацією товару та відповідно не оплатив цей товар, тобто саме відповідач порушив господарське зобов`язання.

У відповідності до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 Господарського кодексу України).

Згідно із п.2 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, внаслідок безпідставного неприйняття відповідачем поставленого товару позивач зазнав збитків у розмірі додаткових витрат, сплачених іншим суб`єктам господарювання за транспортування неприйнятого відповідачем товару на загальну суму 27 087, 00 грн, а саме: ФОП Полтавському О.В. на суму 3 000,00 грн, що підтверджується договором-заявкою №24/12-1 від 24.12.2015 на перевезення вантажу автотранспортом, актом №41 приймання-передачі наданих послуг від 25.12.2015, товарно-транспортною накладною ВТ №5 від 24.12.2015, платіжним дорученням №699 від 28.12.2015 на оплату 3 000,00 грн за транспортні послуги (а.с.122-124 т.1); ТОВ "Автотімтранс" на суму 18 900,00 грн, що підтверджується договором-дорученням №483 на організацію перевезення вантажів та надання організаційних послуг від 24.12.2015, товарно-транспортними накладеними ВТ № 1 від 24.12.2015, ВТ № 2 від 24.12.2015, ВТ № 3 від 24.12.2015, ВТ № 4 від 24.12.2015, ВТ № 9 від 25.12.2015; платіжними дорученнями №706 від 29.12.2015 на оплату 5 300,00 грн та № 702 від 29.12.2015 на оплату 13 600,00 грн за авто послуги (а.с.125-130 т.1); ТОВ "Гаранттранссервіс" на суму 5 187,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-А0218 від 25.12.2015 на оплату транспортних послуг та платіжним дорученням №698 від 28.12.2015 на оплату 5 187,00 грн за транспортні послуги (а.с.131-132 т.1).

Вказані витрати позивач поніс внаслідок необґрунтованої/безпідставної відмови відповідача від прийняття поставленого товару, отже в діях останнього міститься склад цивільного (господарського) правопорушення.

У відповідності до положень ст.ст.22, 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов`язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. В даному випадку відповідачем за первісним позовом порушені зобов`язання, визначені умовами Договору, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконання умов Договору.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача за первісним позовом і збитками полягає в тому, що в наслідок неналежного виконання умов Договором, призвело до додаткових витрат, сплачених іншим суб`єктам господарювання за транспортування неприйнятого останнім товару на загальну суму 27 087,00 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором та приймаючи до уваги, що позивачем доведений як сам факт порушення відповідачем зобов`язання, наявність причинного зв`язку, збитки, що у зв`язку з цим були йому завдані, а також розмір цих збитків, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 087,00 грн збитків.

Стосовно первісних позовних вимог про стягнення з відповідача 492 234,97 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Збитки у вигляді упущеної вигоди позивач за первісним позовом визначає як різниця між ціною, за якою він придбав товар та ціною товару, яку відповідач повинен був оплатити йому у разі належного виконання ним умов Договору поставки.

Так, позивач за первісним позовом стверджував, що відповідно до договору купівлі-продажу №29/5-1 від 29.05.2015, укладеного між ТОВ СТАЛЬСПЕЦМОНТАЖ 21 та ТОВ ВЕЛНАДРАСЕРВІС , він придбав товар, що в подальшому став предметом Договору поставки від 06.07.2015, за ціною, що у редакції додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу №29/5-1 від 29.05.2015 становить 24 119 514,96 грн (а.с.136-140 т.3).

За Договором поставки від 06.07.2015, укладеного між сторонами, ціна товару (в редакції додаткової угоди №2) становить 24 611 749,93 грн.

З огляду на що, позивач розрахував розмір упущеної вигоди наступним чином: 24 611 749, 93 грн - 24 119 514, 96 грн = 492 234, 97 грн.

Задовольняючи первісні позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивач за первісним позовом зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) внаслідок порушення відповідачем умов Договору поставки в частині прийняття та оплати належними чином поставленого товару, що свідчить про наявність в його діях повного складу цивільного правопорушення (вина та протиправна поведінка, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і спричиненою шкодою).

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції данні висновки зроблені внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи щодо наявності повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача за первісним позовом, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього, з огляду на таке.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків.

У відповідності до положень ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб`єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов`язання іншою стороною.

Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Звернення з вимогою про відшкодування збитків як неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (включаючи упущену вигоду), необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини заподіювача збитків. Відсутність хоча б одного з цих елементів унеможливлює стягнення збитків (у тому числі упущеної вигоди).

Як зазначалося вище, позивач розраховує вартість заявлених до стягнення збитків як різницю між ціною, за якою останній відповідно до Договору купівлі-продажу №29/5-1 від 29.05.2015 придбав товар у ТОВ ВЕЛНАДРАСЕРВІС за 24 119 514,96 грн, та ціною товару, яку відповідач повинен був оплати йому у разі належного виконання відповідачем умов Договору поставки, яка становить 24 611 749,93 грн. Тобто, позивачем заявлено до стягнення з відповідача розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) на загальну суму 492 234,97 грн.

В той же час, колегія суддів відзначає, що позивачем за первісним позовом в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності отримання доходів на заявлену до стягнення суму.

Посилання позивача на Договір купівлі-продажу №29/5-1 від 29.05.2015, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що саме даний товар був запропонований на виконання умов Договору від 06.07.2015 до поставки відповідачу. Більше того, у відповідності до наданих позивачем на виконання умов Договору від 06.07.2015 сертифікатів якості замовником товару є NOTHERN TRADING LIMITED, а правовою підставою поставки - договір (контракт) №055 від 23.07.2015 (а.с.50-63 т.1).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист від 11.12.2017, відповідно до якого, у зв`язку з відсутністю оплати згідно Договору купівлі-продажу №29/5-1 від 29.05.2015 ТОВ ВЕЛНАДРАСЕРВІС просило повернути позивача товар (труби бурильні). Тобто, даний лист свідчить про відсутність оплати за вказаним Договором, що додатково спростовують твердження позивача (а.с.140 т.6).

Враховуючи викладене та недоведеність позивачем всіх елементів цивільного правопорушення, за наявності яких приписи чинного законодавства України пов`язують можливість стягнення з відповідача завданих збитків, колегія суддів вважає, що вимогу позивача щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 492 234,97 грн суд першої інстанцій не правомірно визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на що, первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 492 234,97 грн не підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача 6 251 384,49 грн штрафу та 4 528 561,99 грн пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Зустрічний позов мотивовано неналежним виконанням позивачем за первісним позовом умов Договору поставки від 06.07.2015 року щодо своєчасної поставки товару.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.10 Договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного Договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як встановлено вище, позивачем добросовісно виконано умов Договору в частині поставки товару, проте відповідач в порушення умов Договору необґрунтовано/безпідставно відмовився приймати поставлений згідно із специфікацією товару та відповідно не оплатив цей товар, тобто, у даному випадку, саме останній порушив господарське зобов`язання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача за первісним позовом 6 251 384,49 грн штрафу та 4 528 561,99 грн пені.

Оскільки зустрічні позовні вимоги визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача, яка викладена у відзиві (а.с.186-191 т.3), та застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позивачу сплаченого судового збору у розмірі 198 910,17 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Виходячи з ціни позову у розмірі 519 321, 97 грн, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, до сплати підлягав судовий збір у розмірі 7 789, 83 грн.

В той же час, при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 206 700, 00 грн, згідно платіжного доручення №1053 від 04.07.2016.

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на що, спалчений позивачем платіжним дорученням № 1053 від 04.07.2016 судовий збір у розмірі 198 910,17 грн підлягає поверненню.

Стосовно клопотання про відшкодування витрат з оплати послуг адвокатського обєднання з надання правничої допомоги у розмірі 80 000,00 грн, колегія суддів заначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До матеріалів справи позивачем подано ордери КС № 252303, КС № 252302, КС № 252301 видані на підставі Договору № 16/06-16 від 16.06.2016 на представництво інтересів позивача в Господарського суді міста Києва (а.с.192-194 т.1).

Також, в матеріалах справи наявне платіжне доручення на суму 80 000,00 грн з призначенням платежу "оплата гонорару за надання правової допомоги (адвокатських послуг) згідно Договору №16/06-16 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 16.06.2016 р." (а.с.187 т.1).

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду першої інстанції лише першу та останю сторінки Договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 16/06-16 від 16.06.2016, з яких не можливо прослідкувати та встановити, зокрема, розмір суми, порядок та умови оплати за надані послуги (а.с.183, 185 т.1).

Таким чином, оскільки до закінчення судових дебатів у справі та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем не подано повну редакцію Договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 16/06-16 від 16.06.2016 заява позивача підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.8 ст.129 ГПК України. Крім того, вказаний розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним із обсягом наданих адвокатом послуг, а також сума у розмірі 24 638 836,93 грн, яку позивач зазначив в клопотанні як ціну позову, є лише вартістю товару, погодженою сторонами у Договорі поставки і її стягнення не є предметом спору, тому ця сума не може братись до уваги у питанні співрозмірності ціни позову та витрат на адвокатські послуги.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інші доводи, наведені учасниками справи в апеляційній скарзі та відзивах, з урахуванням поданих письмових пояснень, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню в частині первісних позовних вимог з прийняттям в цій частині нового судового рішення, яким первісний позов слід задовольнити частково. В решті оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст.129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 скасувати частково в частині первісних позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стальспецмонтаж 21 (61003, м.Харків, пров. Слюсарний, 1/11; ідентифікаційний код 38280458) збитки у розмірі 27 087,00 грн (двадцять сім тисяч вісімдесят сім гривень нуль копійок), судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 406,30 грн (чотириста шість гривень тридцять копійок).

4.В іншій частині первісних позовних вимог відмовити .

5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/12653/16 залишити без змін.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стальспецмонтаж 21 (61003, м.Харків, пров. Слюсарний, 1/11; ідентифікаційний код 38280458) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг у розмірі 11 075,29 грн (одинадцять тисяч сімдесят п`ять гривень двадцять дев`ять копійок).

7.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8.Матеріали справи №910/12653/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2019.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов