Постанова

від 18.11.2019 по справі 922/1989/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа № 922/1989/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. 2963 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Прохоровим С.А., повний текст якого складено 27.08.2019 року, у справі

за позовом: ТОВ "НВП "Інтеко"", м. Сєверодонецьк,

до: ТОВ "ВП "Тесон"", м. Вовчанськ,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "НВП "ІНТЕКО", звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача - ТОВ "ВП "ТЕСОН" про стягнення з останнього на свою користь 67 472,00 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 4 від 13.03.2017, 2 966,92 грн. 3% річних та 9 683,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2019 року позовні вимоги ТОВ "НВП "ІНТЕКО" до ТОВ "ВП "ТЕСОН" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТЕСОН" (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Першого травня, буд. 2-Б, код 36375212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІНТЕКО" (93400, Луганська область, м. Сєверодонецьк, пр. Гвардійський, буд. 28, код 38350137) 67 472,00 грн. суми основного боргу за Договором № 4 від 13.03.2017 р., 2 966,92 грн. 3% річних, 9 683,00 грн. інфляційних, 1 921,00 грн. судового збору та 16 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В обгрунтрування апеляційної скарги відповідач зазначає, що матеріали справи містять документальне підтвердження понесення позивачем витрат лише у розмірі 10000,00 грн., проте і такий розмір витрат не є співмірним з обсягом виконаної адвокатом позивача роботою.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи до уваги те, що рішення місцевого господарськоо суду оскаржується відповідачем лише в частині сятгнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Так, 05.05.2019 між ТОВ "НВП "ІНТЕКО" та адвокатом Чернобай Сергієм Сергійовичем укладено договір № 0505/19 про надання правової допомоги (надалі - Договір). Згідно п. 4.1 договору, сума договору складає 16 000 грн.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1052 від 26.07.2012 на ім`я Чернобай С.С. та ордер на надання правової допомоги серії ВВ № 1000287 від 05.05.2019 ТОВ "НВП "ІНТЕКО" адвокатом Чернобай С.С., акт здачі-прийняття робіт №ОУ-000009, розрахунок наданих послуз з описом виконаних адвокатом робіт.

Розглядаючи вимоги позивача щодо покладення витрат на правничу допомогу на відповідача, слід зазначити, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поданий позивачем суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат не містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так в орієнтовному розрахунку не конкретизовано та не надано детального опису та переліку послуг усного консультування, які надані позивачеві адвокатом. Крім того, орієнтовний розрахунок містить пункт про формування документів для подання позовної заяви для суду, за умов того, що надання таких послуг на окрему плату не передбачено умовами укладеного між позивачем та адвокатом договору.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомочу у розмірі 2000 грн. за послуги усного консультування та у розмірі 4000 грн. за надання послуг формування документів для подання позовної заяви не є доведеними та обгрунтованими.

Колегією суддів, з урахуванням викладеного, оцінено витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження фактичних витрат позивача на послуги адвоката, у зв`язку із чим, судова колегія вважає, що справедливим є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Вказані обставини залишились поза увагою місцевого суду, у зв`язку з чим рішення у відповідній частині щодо розміру витрат на правничу допомогу підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів фактичної оплати позивачем суми у розмірі 16000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2019 змінити в частині суми витрат на професійну правничу допомогу, та в цій частині викласти рішення у наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ТЕСОН" (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Першого травня, буд. 2-Б, код 36375212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІНТЕКО" (93400, Луганська область, м. Сєверодонецьк, пр. Гвардійський, буд. 28, код 38350137) 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.11.2019

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін