Рішення

від 19.11.2019 по справі 909/986/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/986/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Українського фонду підтримки підприємництва,

вул. Арсенальна, буд.9/11,м.Київ,01011;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Новицького Романа Михайловича,

АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_2

про стягнення 226 840,68грн, з яких: 204 235,48грн - заборгованість за кредитом, 6 872,49грн - заборгованість за відсотками, 15 732,71грн - пеня.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Український фонд підтримки підприємництва звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Новицького Романа Михайловича про стягнення 226 840,68 грн, з яких: 204 235,48грн - заборгованість за кредитом, 6 872,49грн - заборгованість за відсотками, 15 732,71грн - пеня за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором про мікрокредитування №14-13 від 08.07.2013.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 05.11.2019. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем грошового зобов"язання обумовленого пунктами 3.4.3., 3.4.4., 4.2. договору про мікрокредитування №14-13 від 08.07.2013, що полягає у неповерненні наданих кредитних коштів та несплаті відсотків за користування кредитом у строк встановлений додатком №2 до договору. У зв"язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку 204 235,48грн - заборгованості за кредитом, 6 872,49грн - боргу за відсотками, 15 732,71грн - пені. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 212, 509, 530, 543, 549, 554, 610, 611, 634, 639, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 17.09.2019, 17.10.2019, 05.11.2019 про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 25.10.2019, від 14.11.2019. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, суду не подав.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності сторін за матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Українським фондом підтримки підприємництва (фонд/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Новицьким Романом Михайловичем (позичальник/відповідач) укладено договір про мікрокредитування №14-13 від 08.07.2013. Згідно умов цього договору фонд надає позичальнику бюджетні кошти (мікрокредит) в розмірі 250 000,00грн, строком на 36 місяців з відстрочкою виплати основного боргу на 12 місяців, а позичальник використовує їх за цільовим призначенням, наведеним у додатку №1, сплачує відсотки на рівні 1,25% і повертає мікрокредит згідно графіку обумовленого в додатку №2 (пункти 1.1., 3.4.1., 4.2. договору).

Як вбачається з виписки УДКСУ у Печерському районі від 31.07.2013 (а.с.31) Український фонд підтримки підприємництва надав ФО-П Новицькому Р.М. кредитні кошти в розмірі 250 000,00грн. При цьому доказів належного виконання позичальником взятого на себе зобов"язання з повернення наданих позивачем кредитних коштів та сплати відсотків за користування мікрокредитом у порядку та строки встановлені графіком - додатком №2 до договору суду не подано і як наслідок згідно розрахунку (а.с. 9-18) залишок неповерненого кредиту складає 204 235,48грн, непогашені відсотки 6 872,49грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 204 235,48грн - заборгованості за кредитом, 6 872,49грн - заборгованості за відсотками, а також застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання, обумовленої пунктом 5.2. договору у вигляді пені в сумі 15 732,71грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 1056 1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятих на себе зобов"язань обумовлених договором та законом, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 204 235,48грн - заборгованості за кредитом, 6 872,49грн - боргу за відсотками підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Тому на підставі пункту 5.2. договору позивачем за порушення грошового зобов`язання нараховано відповідачу 15 732,71грн - пені, яка підлягає задоволенню.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом приписів статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином позовні вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 526, 527, 549, 599, 629, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Українського фонду підтримки підприємництва до відповідача Фізичної особи-підприємця Новицького Романа Михайловича про стягнення 226 840,68 грн - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Новицького Романа Михайловича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Українського фонду підтримки підприємництва, вул. Арсенальна, буд.9/11, м.Київ, 01011 (ідентифікаційний код 19019491) 204 235,48грн (двісті чотири тисячі двісті тридцять п"ять грн 48коп.)- заборгованості за кредитом, 6 872,49грн (шість тисяч вісімсот сімдесят дві грн 49коп.) - заборгованості за відсотками, 15 732,71грн (п"ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві грн 71коп.) - пені, 3 402,61грн (три тисячі чотириста дві грн 61 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 25.11.2019

Суддя С.Кобецька