Рішення

від 13.11.2019 по справі 910/8453/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2019Справа № 910/8453/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФТМОНТАЖ-УКРАЇНА , м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства АЕРОБУД , м. Київ

про стягнення 2 621 031,74 грн,

За участю представників:

від позивача: Журавель Т. С., Войнова Н. Ю.

від відповідача: Підгорна Я. В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІФТМОНТАЖ-УКРАЇНА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства АЕРОБУД про стягнення 2 621 031,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду № 123125 від 23.12.2015 в частині оплати вартості ліфтового обладнання (ліфтів) на суму 2 224 290,95 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 181 812,93 грн та 3 % річних в сумі 214 927,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 31.07.2019.

Відповідач у відзиві на позов, поданому до суду 25.07.2019, проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на сплив строку позовної давності. Також відповідач вказує, що сума заборгованості в розмірі 2 224 290,95 грн не підтверджується документально, оскільки відповідно до видаткової накладної № РН-0000016 від 29.06.2016 залишок заборгованості становить 2 122 593,96 грн.

У клопотанні від 25.07.2019 відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні 31.07.2019 судом оголошувалась перерва до 20.08.2019.

Позивач у відповіді на відзив, яку подано до суду 07.08.2019, проти доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності заперечив та вказав, що фактично обладнання було поставлено 29.06.2016, а відтак позовну заяву було подано до суду 27.06.2019 з дотриманням трирічного строку позовної давності. Також згідно з поясненнями позивача змонтоване ліфтове обладнання є імпортним, а тому суму заборгованості було визначено, виходячи з курсу долара США відносно гривні на день платежу.

14.08.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь позивача, за змістом яких відповідач наполягає на тому, що кінцевий строк оплати ліфтового обладнання закінчився у березні 2016 року, а тому, на думку відповідача, даний позов подано з пропуском строку позовної давності.

У додаткових поясненнях, поданих до суду 27.08.2019, позивач вказує, що суму заборгованості необхідно розраховувати, виходячи з умов пунктів 3.1, 3.3 договору, з урахуванням зміну курсу долара США відносно гривні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2019.

25.09.2019 судом оголошувалась перерва у судовому засіданні до 09.10.2019, а 09.10.2019 - до 16.10.2019.

У судовому засіданні 09.10.2019 представником позивача подано суду клопотання, в якому викладено інший розрахунок позовних вимог з урахуванням спірного періоду з 30.06.2016 до 05.06.2019, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2 224 290,95 грн, пеню в сумі 181 812,93 грн, 3 % річних в сумі 195 523,25 грн.

Оскільки 16.10.2019 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Князькова В. В. на лікарняному, ухвалою суду від 23.10.2019 призначено судове засідання на 13.11.2019.

У судове засідання 13.11.2019 представники позивача з`явились, позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні надала заперечення проти заявлених позовних вимог, просила суд у позові відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

23.12.2015 між Приватним акціонерним товариством АЕРОБУД (далі - ПрАТ АЕРОБУД ) (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІФТМОНТАЖ-Україна (підрядник) укладено договір підряду № 123125 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язався відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик, власними і залученими силами і способами виконати поставку, монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфтового обладнання по об`єкту Реконструкція Львівського обласного клінічного перинатального центру по вул. Дж. Вашингтона, 6 у м. Львові. Коригування , а генпідрядник - прийняти і оплатити такі роботи.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна договору попередньо визначена сторонами у Додатку 1 до цього договору. Договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, на основі проектно-кошторисної документації, та погоджується сторонами додатково після доставки ліфтового обладнання на об`єкт перед початком виконання робіт з монтажу ліфтового обладнання та уточнення обсягів робіт до виконання. Ціна договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України.

Ціна договору попередньо складає 7 831 816,67 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 305 302,78 грн, а саме:

ціна ліфтового обладнання імпортного виробництва складає 7 221 316,67 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 203 552,77 грн, що дорівнює еквівалент 313 970,29 доларів США за міжбанківським курсом долара США до гривні (23,0 грн/долар США);

ціна монтажних та пусконалагоджувальних робіт складає 610 500,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 101 750,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору договірна ціна виконання робіт, що доручаються підряднику умовами цього договору, є твердою та включає в себе вартість всіх необхідних ресурсів та витрат, необхідних для виконання договору - матеріалів та обладнання, будівельних механізмів, електроенергії, водопостачання, заробітної плати, витрат на відрядження, вартості експлуатації використовуваних машин і механізмів, вартість інструменту, вартість транспортних витрат та навантажувально-розвантажувальних робіт, вартість витрат підрядника на виконання робіт в літній та/або зимовий період, інші витрати, необхідні для виконання даного договору, а також обов`язкові платежі, податки, відрахування.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що у зв`язку з тим, що ліфтове обладнання, яке має бути змонтоване на умовах даного договору, є імпортного виробництва та, відповідно, ціна одиниці та вартість обладнання містять в собі імпортну складову, сторони дійшли згоди, що у випадку зміни міжбанківського курсу USD (долари США) по відношенню до гривні на день платежу по відношенню до гривні на день укладання цього договору, сума платежу, що підлягає оплаті за ліфтове обладнання, визначається за наступною формулою: П 1 = Пэ х К 1 х %, де: П 1 - сума платежу, що підлягає сплаті за ліфтове обладнання, в гривнях; Пэ - загальна вартість ліфтового обладнання в еквіваленті USD, що вказана в п. 3.1 Договору; К 1 - міжбанківський курс продажу USD по відношенню до гривні на день оплати; % - розмір платежу у відсотковому відношенні до загальної вартості ліфтового обладнання, що підлягає оплаті на умовах Договору. Таким чином, вартість ліфтового обладнання за Договором визначається сумою авансових платежів за ліфтове обладнання, здійснених Генпідрядником на умовах цього пункту Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за договором проводяться генпідрядником відповідно до погодженого сторонами плану фінансування (додаток № 3 до Договору), в безготівкой формі, прямим банківськими переказом грошових коштів платіжним дорученням та шляхом:

- оплати генпідрядником проміжних платежів за виконані роботи на оплату виконаних робіт та після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт;

- часткової попередньої оплати (авансового платежу);

- кінцевого розрахунку за виконані роботи.

До рахунка підрядника на оплату за Договором додаються (крім авансового рахунка): акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за відповідний звітний місяць, зареєстровані в ЄПРН податкові накладні за відповідний звітний період (п. 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк (термін) виконання поставки ліфтового обладнання та виконання робіт за договором становить 90 календарних днів та визначається датою початку та закінчення робіт.

Початок робіт - грудень 2015 року. Закінчення робіт - березень 2016 року (п. 5.3 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до його повного виконання сторонами зобов`язань по договору.

У додатку № 1 Договору сторони погодили Договірну ціну (попередню) на суму 7 831 816,67 грн, з яких: 7 221 316,67 грн - вартість обладнання (9 ліфтів) (з ПДВ 20 %), що дорівнює еквіваленту 313 970,29 доларів США; 610 500,00 грн - вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт (з ПДВ 20 %).

У додатку № 2 до Договору сторони виклали Технічне завдання на встановлення ліфтів.

У додатку № 3 до Договору сторонами було погоджено План (графік) фінансування виконання робіт з поставки, монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання на Об`єкт Реконструкція Львівського обласного клінічного перинатального центру по вул. Дж. Вашингтона, 6 у м. Львові. Коригування в 2015-2016 роках, а саме передбачено наступні авансові платежі: у грудні 2015 року - 2 238 608,17 грн, що становить 31 % від вартості ліфтового обладнання; в березні 2016 року - 4 982 708,50 грн, що становить 69 % від вартості ліфтового обладнання. При цьому погоджено, що у випадку зміни міжбанківського курсу долара США до гривні на день платежу авансовий платіж здійснюється з перерахунком суми платежу на день платежу за поточним міжбанківським курсом долара США.

У додатку № 4 до Договору викладено Календарний графік виконання робіт з поставки, монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання на Об`єкт Реконструкція Львівського обласного клінічного перинатального центру по вул. Дж. Вашингтона, 6 у м. Львові. Коригування у 2016 році, відповідно до якого погоджено поставку ліфтового обладнання в першій декаді березня 2016 року.

Згідно з пунктами 4, 5 додаткової угоди від 29.12.2015 до Договору сторони погодили, що міжбанківський курс продажу доларів США станом на 29.12.2015 в розмірі 24,1 грн/долар США, у зв`язку з чим генпідрядник 29.12.2015 сплачує підряднику авансовий платіж на придбання ліфтового обладнання в сумі 313 970,29 доларів США х 24,1 грн/долар США х 31 % = 2 345 672,04 грн, в тому числі ПДВ 20 %.

З виписки з банківського рахунку позивача від 29.12.2015 вбачається, що 29.12.2015 ПрАТ АЕРОБУД сплачено ТОВ ЛІФТМОНТАЖ-УКРАЇНА оплату за ліфти згідно з рахунком-фактурою № СФ-000173 від 29.12.2015 в сумі 2 345 672,04 грн, як це передбачено додатковою угодою від 29.12.2015 до Договору (31 % від вартості обладнання).

01.04.2016 відповідачем сплачено позивачу частину авансового платежу в сумі 3 000 000,00 грн, а 24.06.2019 - в сумі 430 000,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ ЛІФТМОНТАЖ-УКРАЇНА від 01.04.2016 та від 24.06.2019.

Відтак, всього за Договором відповідачем сплачено позивачу 5 775 672,04 грн (2 345 672,04 грн + 3 000 000,00 грн + 430 000,00 грн = 5 775 672,04 грн).

29.06.2016 сторонами підписано видаткову накладну № РН-0000016, за змістом якої позивачем передано, а відповідачем прийнято обладнання - 9 ліфтів за договором № 123125 від 23.12.2015 на загальну суму 7 898 266,00 грн. Вказану накладну підписано представниками сторін та скріплено печатками господарських товариств без зауважень та заперечень.

Як вказує позивач, на дату звернення до суду відповідачем не оплачено повністю вартість поставленого обладнання, а заборгованість останнього становить 2 224 290,05 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати поставленого обладнання на суму 2 224 290,05 грн , у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості, пені та 3 % відсотків річних.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) ає право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір № 123125 від 213.12.2015 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є змішаним договором, що містить елементи договору поставки та договору підряду.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України ).

Як зазначалось судом, у додатку № 3 до Договору сторонами було погоджено План (графік) фінансування виконання робіт з поставки, монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання на Об`єкт Реконструкція Львівського обласного клінічного перинатального центру по вул. Дж. Вашингтона, 6 у м. Львові. Коригування в 2015-2016 роках, а саме передбачено наступні авансові платежі: у грудні 2015 року - орієнтовно 2 238 608,17 грн, що становить 31 % від вартості ліфтового обладнання; в березні 2016 року - орієнтовно 4 982 708,50 грн, що становить 69 % від вартості ліфтового обладнання.

У додатку № 4 до Договору сторонами було викладено Календарний графік виконання робіт з поставки, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, відповідно до якого погоджено поставку ліфтового обладнання в першій декаді березня 2016 року.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору, відповідач повинен був здійснити 100 % передоплату ліфтового обладнання. Фактично, як встановлено судом, відповідачем було сплачено лише частину авансового платежу на загальну суму 5 775 672,04 грн.

Водночас, як вказує позивач, та що не спростовано відповідачем, за домовленістю сторін поставку обладнання за Договором було здійснено без отримання всієї суми передоплати.

Так, згідно з видатковою накладною № РН-0000016 від 29.06.2016 позивачем було передано, а відповідачем - прийнято ліфтове обладнання за договором № 123125 від 23.12.2015 на загальну суму 7 898 266,00 грн.

Відтак, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню спеціальна норма частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, на яку правильно посилається позивач та якою передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, відповідач, який не виконав належним чином своє зобов`язання зі здійснення 100 % передоплати товару, однак прийняв товар шляхом підписання видаткової накладної, взяв на себе зобов`язання оплатити такий товар після його прийняття.

За змістом пункту 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Таким чином, враховуючи, що судом було встановлено факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № РН-0000016 від 29.06.2016, у останнього виник обов`язок негайно оплатити залишок вартості товару після його прийняття.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За висновками суду, необґрунтованими є доводи позивача про наявність підстав для перерахунку суми зобов`язання за курсом долара США до гривні станом на дату звернення до суду, зважаючи на те, що сторонами було визначено суму грошового зобов`язання у національній валюті - гривні шляхом підписання видаткової накладної № РН-0000016 від 29.06.2016.

При цьому безпідставними є посилання позивача на пункт 4.1 Договору та зміст додатку № 3 (План фінансування) до Договору, оскільки вказані положення передбачають перерахунок авансових платежів залежно від зміни курсу долара США до гривні на дату платежу.

Водночас у суду відсутні правові підстави для перерахунку вартості вже поставленого обладнання, суму якої погоджено обома сторонами у національній валюті.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зважаючи на вище викладене, обґрунтованими є доводи відповідача, що розмір заборгованості за отриманий, але не повністю оплачений товар становить 2 122 593,96 грн (7 898 266,00 грн - 5 775 672,04 грн = 2 122 593,96 грн).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 916/38/18.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був здійснити 100 % передоплату ліфтового обладнання в строк до березня 2016 року, у зв`язку з чим відповідач у заяві про застосування строку позовної давності вказує, що відлік позовної давності розпочався 01.04.2016 та сплинув на дату звернення позивача з даним позовом 27.06.2019.

Однак суд не може погодитись з такими доводами відповідача та звертає увагу останнього на те, що предметом позову є не стягнення передоплати за товар, а стягнення заборгованості з оплати вартості вже поставленого товару.

Як було зазначено судом вище, враховуючи факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № РН-0000016 від 29.06.2016, у останнього виник обов`язок оплатити залишок вартості товару негайно після його прийняття згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Тому перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за поставлений товар розпочався з дня, наступного за днем поставки (29.06.2016), а позивач звернувся до суду з даним позовом 27.06.2019 з дотриманням строку загальної позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 2 122 593,96 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за поставлене ліфтове обладнання підлягають частковому задоволенню на суму 2 122 593,96 грн.

Щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.2.1 Договору передбачено, що за порушення грошових зобов`язань генпідрядник сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за весь час прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з оплати поставленого товару не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одночасно з цим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Відповідно до пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Позивач та відповідач при укладенні Договору не встановили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України. Тому, зважаючи на дату підписання видаткової накладної від 29.06.2016, можливим строком нарахування пені є період з 30.06.2016 по 29.12.2016.

При цьому пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік .

Отже, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, яка нарахована за останній день періоду можливого нарахування згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за 29.12.2016 сплинув 29.12.2017.

Натомість, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з розглядуваним позовом 27.06.2019, тобто з пропуском строку позовної давності за вимогами про стягнення пені.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені, а відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

За перерахунком суду, сума 3 % річних за прострочення відповідачем оплати поставленого товару на суму 2 122 593,96 грн у період з 30.06.2016 по 05.06.2019 (1 071 день), як визначено позивачем в поясненнях від 10.10.2019 становить 186 758,24 грн, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Ураховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФТМОНТАЖ-УКРАЇНА та стягнення з Приватного акціонерного товариства АЕРОБУД заборгованості з оплати поставленого товару в розмірі 2 122 593,96 грн та 3 % річних в сумі 186 758,24 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення основного боргу в сумі 101 696,99 грн, пені в сумі 181 812,93 грн, 3 % річних в сумі 28 169,62 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 34 640,28 грн. Судовий збір за розгляд вимог, які залишено судом без задоволення, в сумі 4 675,20 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФТМОНТАЖ-УКРАЇНА до Приватного акціонерного товариства АЕРОБУД про стягнення 2 621 031,74 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства АЕРОБУД (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4; ідентифікаційний код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІФТМОНТАЖ-УКРАЇНА (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 12; ідентифікаційний код 35210990) заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 2 122 593,96 грн, 3 % річних в сумі 186 758,24 грн та судовий збір в розмірі 34 640,28 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 4 675,20 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.11.2019.

Суддя В. В. Князьков