Рішення

від 25.11.2019 по справі 910/13425/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2019Справа № 910/13425/19

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Харківська зернова пивоварня" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Літра 1" простягнення 8489,88 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська зернова пивоварня" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра 1" заборгованості за поставлений товар у розмірі 8489,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №6 від 15.06.2018 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13425/19; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, м.Київ, вул.Вишгородська, будинок 28/1.

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відміток "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська зернова пивоварня" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літра 1" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №6 (договір), згідно умов якого продавець зобов`язується протягом дії цього договору передати покупцю товар за цінами, в асортименті і кількості, які узгоджуються сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити на умовах встановлених цим договором. Загальний обсяг товару, що продається за цим договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості і асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару (п.1.1), в рамках цього договору під товаром розуміється розливне пиво торгової марки "Харківська зернова пивоварня", зазначеної в асортименті по накладній, що поставляється в безповоротній тарі - пластикових кегах об`ємом 30л (п.1.2).

Продавець продає покупцю товар за договірними цінами. При здійсненні поставки партії товару ціни на товар щоразу узгоджуються сторонами та зазначаються в накладній. Підписання покупцем накладної засвідчує факт продажу партії товару. Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов договору. Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту передачі товару покупцеві. Товар вважається переданим продавцем покупцеві з моменту підписання сторонами накладної. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок продавця. За погодженням сторін покупець має право проводити розрахунок (повністю або частково) готівковими коштами через каси продавця в установленому чинним законодавством України порядку (п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору постачальник зобов`язаний передавати замовнику товар окремими партіями в терміни, кількості та асортименті (номенклатурі), узгоджені сторонами в накладних. Поставка товару здійснюється за допомогою кур`єрських компаній (Нова Пошта, Інтайм, CAT), додатково погоджених сторонами. Оплата за доставку кур`єрською службою - зобов`язання постачальника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Договір діє до 31.12.2019 включно (п.п.6.1, 6.2 договору).

На виконання умов укладеного між контрагентами договору позивачем було поставлено через Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" товар на загальну суму 8489,88 грн, що підтверджується специфікаціями означеного товариства про направлення партій товару на адресу відповідача від 22.06.2018 відправлення вагою 66 кг, від 14.09.2018 відправлення вагою 30 кг, від 17.09.2018 відправлення вагою 97,38 кг, від 02.10.2018 відправлення вагою 32,20 кг.

Також позивачем було передано відповідачу на підпис видаткові накладні №27 від 22.06.2018 на поставку 60 л пива на суму 2700,00 грн, №42 від 13.09.2018 на поставку 30 л пива на суму 1170,00 грн, №44 від 17.09.2018 на поставку 90 л пива на суму 3449,88 грн та №45 від 01.10.2018 на поставку 30 л пива на суму 1170,00 грн, а всього на загальну 8489,88 грн.

Також позивачем на вказані партії товару були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі відповідні податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та квитанціями про їх прийняття Державною фіскальною службою України.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач за отриманий за вище переліченими видатковими накладними товар не оплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

06.09.2019 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №01-06-09-2019 від 06.09.2019 про оплату заборгованості разом з долученими до неї видатковими накладними №27 від 22.06.2018 на поставку 60 л пива на суму 2700,00 грн, №42 від 13.09.2018 на поставку 30 л пива на суму 1170,00 грн, №44 від 17.09.2018 на поставку 90 л пива на суму 3449,88 грн та №45 від 01.10.2018 на поставку 30 л пива на суму 1170,00 грн.

Однак відповідач підписані видаткові накладні позивачу не повернув, заборгованість не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу товару за договором, загальна вартість якого склала 8489,88 грн, виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.2.3 укладеного між контрагентами правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами не оплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

При цьому відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України суд приймає надані позивачем специфікації Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", які свідчать про направлення позивачем товару на адресу покупця та податкові накладні позивача, як докази, що вірогідно підтверджують факт поставки товару відповідачу у справі.

Відтак за висновками суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська зернова пивоварня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра 1" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 8489,88 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра 1" (04074, м.Київ, вул.Вишгородська, будинок 28/1, ідентифікаційний код 42102630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська зернова пивоварня" (61057, Харківська обл., м.Харків, вул.Пушкінська, будинок 32, офіс 006, ідентифікаційний код 41285758) 8489 (вісім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 88 коп. основного боргу та судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова