Рішення

від 14.11.2019 по справі 911/1632/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"14" листопада 2019 р. Справа № 911/1632/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРАНС"

про стягнення 13 629,58 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРАНС" про стягнення 13 629,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як покупцем, умов договору поставки № 45683 від 19.09.2016 в частині здійснення оплати за наданний товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 11 357,98 грн. основного боргу та 2 271,60 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 05.07.2019 було відкрито провадження у справі № 911/1632/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09230, Київська обл., м.Ржищів, вул. Кошового, буд. 36.

Однак, зазначене поштове відправлення 16.08.2019 повернулось на адресу Господарського суду Київської області із поміткою працівника поштового відділення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, а також наявних доказів по справі, суд встановив, що з огляду на правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, судом встановлено, що повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 05.09.2019 було вирішено дійснювати розгляд справи №911/1632/19 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі №911/1632/19 на 03.10.2019 о 16:50; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Кошового, буд. 36.

Однак, зазначене поштове відправлення 21.10.2018 повернулось на адресу Господарського суду Київської області із поміткою працівника поштового відділення: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

03.10.2019 в судовому засіданні позивачем надано суду для огляду оригінали всіх доданих до позовної заяви документів в копіях.

Представник відповідача 03.10.2019 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 05.09.2019 не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 03.10.2019 оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 24.10.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

07.10.2019, з метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено відповідачу ухвалу-повідомлення.

24.10.2019 представником позивача подано до канцелярії суду клопотання про долучення додаткових матеріалів по справі та про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 24.10.2019 представники сторін не з`явились.

24.10.2019 судом вирішено закрити підготовче провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 14.11.2019, про що занесено до протоколу судового засідання.

28.10.2019, з метою повідомлення сторін про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судом складено та направлено останнім ухвалу-повідомлення.

14.11.2019 в судове засідання представник позивача не з`явився. Представник відповідача в третє не з`явився судове засідання, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 14.11.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.11.2019 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2016 між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРАНС" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 45683 (далі - договір). Розділом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною. Предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення, предмети та засоби особистої гігієни, косметичні засоби, функціональні харчові продукти, дієтичні добавки та інші товари, які мають право відповідно до законодавства придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 3.1 та 3.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 ("Умови поставки Товару") цього договору. 3агальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару. Поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару. Асортимент, кількість, ціну товару, умови оплати кожної партії товару покупець вказує в замовленні на поставку відповідної партії товару.

Розділом 3 договору визначені умови поставки товару. Зокрема, датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем у замовленні на поставку відповідної партії товару. Постачальник передає покупцю один оригінальний примірник видаткової накладної на поставку товару. Податкову накладну постачальник надсилає покупцю за допомогою засобів інформаційно - телекомунікаційних систем в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі податкова накладна постачальником у паперовому вигляді не оформляється. Обов`язковою умовою для отримання покупцем податкових накладних є наявність у нього системи М.Е.Док , діючої ліцензії на цю систему та діючого електронного сертифіката. У видатковій накладній обов`язково вказується номер та дата укладення цього договору, а також асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару. Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце поставки, зазначений у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок приймання товару було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення покупця та цьому договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, за період з травня 2017 року по серпень 2017 року включно, поставлено відповідачу товар на загальну суму 17 650,06 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Згідно з пунктами 5.1-5.4 договору, ціна за одиницю товару визначається (погоджується) сторонами на підставі прайс-листа постачальника, що і діє на момент замовлення товару покупцем, в якому наведено перелік (асортимент) товару, що є предметом поставки відповідно до цього договору, та його ціна до якої додається податок на додану вартість у розмірі встановленому чинним законодавством України. Зміна та/або оновлення такого прайс-листа, а також направления його покупцям, здійснюється за правилами постачальника. Ціна товару за одиницю визначається в національній валюті України - гривні. Ціни кожної одиниці товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару. Загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору.

Відповідно до п. п. 6.1-6.4 договору, оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором шляхом попередньої оплати, така оплата має бути здійснена протягом 2-х банківських днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури. Покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 13 даного договору.

Відповідачем здійснено частково оплату за отриманий товар, в сумі 6 292,08 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Згідно з п. 12.10 договору, цей договір складений в трьох примірниках, два примірники - для постачальника, один примірник - для покупця, вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на протязі 2 (двох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами даного договору. Дострокове розірвання договору не звільняє жодну із сторін від виконання грошових зобов`язань, що виникли під час дії даного договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 45683 від 19.09.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 17 650,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. 6.2 договору, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на вищенаведений пункт договору та наголошує на тому, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару ще настав, оскільки у позивача немає відомостей щодо реалізації відповідачем поставленого товару.

Судом прийнято до уваги, що у відповідності до змісту видаткових накладних, позивачем здійснювалась поставка відповідачу товару із відстроченням платежу, на строк, який визначено у кожній накладній окремо.

Враховуючи дати видаткових накладних та строки, встановлені сторонами для здійснення оплати, господарський суд встановив, що строк оплати товару поставленого позивачем відповідачу є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 6 292,08 грн. Протилежного не доведено, доказів повної оплати заборгованості суду не подано.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 11 357,98 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 20 % за користування чужими грошовими коштами у сумі 2 271,60 грн. з посиланням на п. 10.4 договору, а також на норми ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 2 ст. 536 та ч. 3 ст.692 ЦК України.

Відповідно до п. 10.4 договору, за умови прострочення покупцем строків оплат за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплат.

При дослідженні розрахунку, наданого позивачем, судом встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем було розраховано у розмірі 20 % від суми заборгованості, з посиланням на вимоги ч. 2 ст. 536, ч. 3 ст. 692 ЦК України.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відсилку до передбачених ст. 536 ЦК України процентів містить і ч. 5 ст. 694 ЦК України, відповідно до якої, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Разом з тим, правова природа процентів у будь-якому випадку передбачає їх стягнення за певний період, у зв`язку з чим, сума стягнутих процентів, незалежно від підстав їх стягнення, прямо пропорційна та залежить від тривалості періоду прострочення (користування).

Враховуючи те, що позивачем не визначено жодного періоду, за який слід стягнути кошти, тому суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 916/2240/16.

Натомість, визначення суми стягнення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання є характерним та повністю відповідає визначенню штрафу (ч.2 ст.549 ЦК України), проте такі вимоги позивачем не заявлялися.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 20 % за користування чужими грошовими коштами у сумі 2 271,60 грн. задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 600,83 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТРАНС" (місцезнаходження: 09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Кошового, буд. 36; код ЄДРПОУ 33065473) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а; код ЄДРПОУ 21642228) 11 357,98 грн. основного боргу, 1 600,83 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко