Постанова

від 11.11.2019 по справі 420/1753/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Чалий А.В.

Доповідач -Карташов О.Ю,

Справа № 420/1753/18

Провадження № 22-ц/810/759/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Яресько А.В.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - Орган опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Заайдарівської сільської ради Новопсковського району Луганської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 19 липня 2019 року, ухваленого у складі судді Чалого А.В., в залі судових засідань Новопсковського районного суду Луганської області в смт Новпсков

у справі за позовом Органу опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Заайдарівської сільської ради Новопсковського району Луганської області

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року Орган опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області із позовом до відповідачів, в якому просив захистити права малолітніх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , не піклуються про фізичний та психічний стан здоров`я дітей, не створюють належних умов для їх проживання, не піклуються належним чином про дітей, чим порушують ст.ст. 150 та 155 Сімейного кодексу України. Службою у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області Волкова О.Д . і ОСОБА_2 неодноразово офіційно були попереджені за неналежне виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 19 липня 2019 року вирішено позовні вимоги органу опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Передати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уповноваженій особі служби у справах дітей Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області для подальшого влаштування дітей відповідно до ст. 167 СК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р/р №31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (р/р №31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 40 коп.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на них ст. 150 Сімейного кодексу України, відносно неповнолітніх дітей.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 19 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову Органу опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обґрунтовуючи оскаржуване судове рішення наданими позивачем письмовими доказами, суд не звернув увагу на ту обставину, що дані докази охоплюють період часу з 16.02.2016 по 05.09.2018.

Разом з тим, з моменту надходження позовної заяви до суду до часу ухвалення оскаржуваного судового рішення сплило майже 9 місяців, та за даний період часу відповідач з чоловіком переформатовали свій попередній уклад життя, зробили з цього відповідні висновки та розпочали відповідальне виконувати свої обов`язки щодо виховання дітей.

Відповідачем не заперечується той факт, що в період з 16.02.2016 по 05.09.2018 вона з чоловіком не створили належних умов для виховання своїх малолітніх дітей, не сумлінно відносилися до виконання своїх батьківських обов`язків, зловживали спиртними напоями.

З моменту надходження позову до суду та до теперішнього часу вони взялися за розум та щиро шкодують про свою протиправну поведінку.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити.

Представник Органу опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області Соболєва І.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 в заяві просив суд розгляд справи провести без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування виконавчого комітету Заайдарівської сільської ради Новопсковського району Луганської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина 1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства ).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Стаття 166 СК України передбачає, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У справі Мамчур проти України (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України , заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Матеріалами справи встановлено, що з метою отримання регулярного доходу та пошуку роботи з 15.08.2019 року ОСОБА_1 стала на облік у Новопсковському районному центрі зайнятості, що підтверджується відповідною довідкою № 346 від 20.08.2019 року, діти ОСОБА_3 та Ілля регулярно відвідують ДНЗ Пролісок Заайдарівської сільської ради з 13.12.2018 року, відповідач ОСОБА_2 працює вахтовим методом, поліпшилися умови утримання дітей за місцем їх проживання.

За вказаних обставин, а також приймаючи до уваги висловлене відповідачем ОСОБА_1 , її та відповідача ОСОБА_2 , бажання змінити своє ставлення до виховання малолітніх дітей у бік їх покращення та врахувавши, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до відповідачів крайнього заходу впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, що є способом захисту прав та інтересів дитини, якою є позбавлення батьківських прав.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів, з метою захисту інтересів малолітніх дітей, вважає необхідним попередити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення з їх боку батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та про можливі наслідки у разі неналежного виконання батьківських обов`язків - позбавлення батьківських прав.

Покласти на Орган опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області контроль за виконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 19 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Попередити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення з їх боку батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та про можливі наслідки у разі неналежного виконання батьківських обов`язків - позбавлення батьківських прав.

На Орган опіки та піклування Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області покласти контроль за виконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2019 року.

Головуючий

Судді: