Другий апеляційний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2019 р. Справа № 480/4622/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача Приймак Н.В.
представника відповідача Пишний Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2019, суддя Л.М. Опімах, вулиця Герасима Кондратьєва, 159, Суми, Сумська область, 40000, повний текст складено 06.05.19 по справі № 480/4622/18
за позовом Державного підприємства "Краснопільське лісове господарство"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2018 року Державне підприємство Краснопільське лісове господарство (далі - позивач, ДП Краснопільське лісове господарство , підприємство), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Сумській області ( далі - відповідач, ГУ ДФС в Сумській обл.) в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2018:
№0004511402 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4 305 278,00 грн ;
№0004521402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем - частина чистого прибутку, що вилучається до бюджету у розмірі 9 882 448,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 адміністративний позов ДП Краснопільське лісове господарство задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській обл. від 28.09.2018 № 0004511402 про збільшення ДП "Краснопільське лісове господарство" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4 305 278,00грн. та №0004521402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем - частина чистого прибутку, що вилучається до бюджету у розмірі 9 882 448,00грн.
Не погодившись з даним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 та ухвалити постанову, якою відмовити ДП Краснопільське лісове господарство в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарг податковий орган зазначив, що перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 встановлено його заниження на загальну суму 20 118 627,00 грн.
В ході перевірки встановлено, що ДП Краснопільське лісове господарство завищено інші операційні витрати, які відображені в ф-2 Звіт про фінансові результати в рядку 2180 інші операційні витрати .
За результатами перевірки встановлено, що ДП Краснопільський лісгосп , за даними бухгалтерських довідок та аналізу рахунку 47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, операції відображені в бухгалтерському обліку наступною кореспонденцією рахунків: Дт.рах 949 інші витрати операційної діяльності Кт рах. 47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів , нараховані за рахунок витрат, матеріальні заохочення та виплати за загальнообов*язковим соціальним страхуванням працівникам підприємства та нараховані виплати за рахунок резерву із фонду оплати праці (Дт471 Кт661,651) в сумі 20 118 627,00 грн.
При нарахуванні забезпечення майбутніх платежів витрат і платежів операцій підприємство відобразило витрати в бухгалтерському обліку: Дт рах. 949 інші витрати операційної діяльності за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, включило до складу витрат, які відображені в ф-2 Звіт про фінансові результати в рядку 2180 інші операційні витрати (Дт 949 Кт 47) в сумі 20 118 627,00 грн.
На думку апелянта, підприємством безпідставно завищено Інші витрати операційної діяльності на суми нарахованих премій і матеріальної допомоги та витрат на сплату єдиного соціального внеску, які відображені у звіті про фінансові результати за Ф№2 по рядку 2180 Інші операційні витрати і відповідно занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на 20 118 627,00 грн.
Внаслідок заниження чистого фінансового результату на суму 16 404 315,00 грн підприємством відповідно до поданого Звіту про фінансові результати (форма №2) занижено чистий прибуток на загальну суму 16 404 315,00 грн. Тому апелянт вважає , що підлягає до збільшення сума показника у звіті про фінансові результати ф №2 по рядку 2350 Чистий фінансовий результат: прибуток в сумі 16 404 315,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 без змін. Зазначив, що всі виплати, які описані в акті перевірки , відносяться до структури заробітної плати, а тому підприємством правомірно віднесені до інших операційних витрат.
13.08.2019 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду ГУ ДФС у Сумській обл. поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2019.
13.08.2019 ухвалою Другого апеялційного адміністративного суду апеляційну скаргу ГУ ДФС в Сумській обл. залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
02.09.2019 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження.
09.10.2019 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу за апеляційною скаргою до розгляду у відкритому судовому засідані.
28.10.2019 ухвалою суду, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області ( далі - ГУ ДПС у Сумській обл.)
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини які не оспорені сторонами.
ГУ ДФС у Сумській обл. проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на обов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, про що складений акт №5613/18-28-14-02/00992912/74 від 04.09.2018 ( а.с. 12-50 т.1).
28.09.2018 за результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0004511402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 4 421 476,50 грн. в тому числі за грошовими зобов`язаннями + 3714 312,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 707 165,50 грн та № 0004521402 про збільшення частини чистого прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету в розмірі 10 051 413 грн. (а.с. 51,52 т.1).
Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем завищені інші операційні витрати, які відображені в ф-2 Звіт про фінансові результати в рядку 2180 інші операційні витрати на загальну суму 20 118 627,00 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 4920300 грн., за 2016 рік на суму 3098327,00 грн., за 2017 рік на суму 6400000,00 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 5 700 000,00 грн. внаслідок включення матеріальних заохочень та виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.
Крім того, це призвело і до заниження позивачем частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на суму 16 629 601,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно визначено фінансовий результат до оподаткування (прибуток) за період, що перевірявся, шляхом включення до витрат створення резервів на виплату премій, заохочень та інших виплат пов`язаних із заробітною платою.
Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.
Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004511402 від 28.09.2018 в оскаржуваній частині.
Правовою підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення стало, на думку податкового органу, порушення підприємством положень п.134.1.1 ст.134, п.140.5.9 ст.140 ПК України.
Відповідно до підпункту 134.1.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України передабечено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Фактичною підставою для прийняття вище зазначеного податкового повідомлення-рішення є завищення підприємством інших операційних витрат внаслідок включення матеріальних заохочень на суми нарахованих премій і матеріальної допомоги та витрат на сплату єдиного соціального внеску і відповідно заниження фінансового результату до оподаткування.
Частинами 8 та 9 статті 75 Господарського кодексу України передбачено, що державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов`язаних з їх діяльністю, зокрема фонд споживання (оплати праці) та інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.
Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено види та поняття заробітної плати, а саме:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про оплату праці джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Статтею 15 вище зазначеного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Згідно з п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати,затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.
До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Фонд оплати праці складається з:
фонду основної заробітної плати;
фонду додаткової заробітної плати;
інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Як встановлено під час судового розгляду та не заперечувалось сторонами, ДП Краснопільський лісгосп засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства. ДП Краснопільське лісове господарство створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1999 №133.
За перевіряємий період (2015-2017, 1 квартал 2018 року) податковим органом було виключено зі складу витрат:
2015 рік - премія за виконання плану - 1 260 300,00 грн., винагорода за підсумками роботи за рік - 3 660 000,00 грн;
2016 рік - премія за виконання плану - 3 098 327,31 грн;
2017 рік - премія за виконання плану Лісове господарство - 2 300 000,00 грн, премія за виконання плану Промисловість - 800 000,00 грн., винагорода за підсумками роботи за рік Лісове господарство - 2 000 000,00 грн, винагорода за підсумками роботи за рік Промисловість - 1 300 000,00 грн.;
1 квартал 2018 року - премія за виконання плану Лісове господарство - 1 600 000,00 грн, винагорода за підсумками роботи за рік Лісове господарство - 3 000 000,00 грн, винагорода за підсумками роботи за рік Промисловість - 1 100 000,00 грн.
Відповідно до Галузевої угоди між Державним агентством лісових ресурсів України і профспілкою працівників лісового господарства України на 2016-2020 роки ( далі - Галузева угода) форми і системи оплати праці, тарифні сітки, ставки, схеми посадових оскладів, норми праці, розцінки, умови виплати премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлюються Підприємствами самостійно у колективних договорах з обов`язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами (п.5.6 Розділ У).
Винагороди за вислугу років та за підсумками роботи за рік здійснюються відповідно до Положень, передбачених колективним договором. Положення про порядок та умови виплати винагороди за вислугу років працівників Підприємств Держлісагенства додаються до даної Угоди (п.5.10 Розділ У, Галузевої угоди).
З метою посилення матеріальної зацікавленості працівників підприємства щодо підвищення ефективності лісогосподарського виробництва та якості робіт на лісогосподарському підприємстві застосовуються системи преміювання. Конкретні умови, розміри і порядок нарахування премій визначаються положеннями про преміювання, які є додатками до колективних договорів (п.5.21 Галузевої угоди).
Аналогічні положення містить Галузева угода на 2013-2015 роки.
Згідно підпункту 5.7 пункту 5 Розділу V Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП Краснопільський лісгосп на 2015 рік власник зобов`язується здійснювати поточне преміювання працівників та виплату винагороди за підсумками роботи за рік та вислугу років згідно із відповідними Положеннями, які додаються до колдоговору (додатки 7,8,9,10,11,14,15).
Положенням про преміювання працівників підприємства за виконання плану реалізації на 2015 рік передбачено обов`язкові умови при виплаті премії до яких включено те, що премія виплачується з фонду оплати праці при наявності коштів та стабільному фінансовому стані підприємства (Додаток 10 до колдоговору на 2015 рік).
Згідно до Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік ( додаток 14 до колдоговору на 2015 рік) передбачено, що винагорода по підсумках роботи за рік вводиться з метою досягнення високих кінцевих результатів в господарстві.
Розмір винагороди кожного працівника залежить від фонду оплати праці направленого на ці цілі, річного заробітку і стажу роботи на підприємстві, в зв`язку з наявністю коштів на виплату.
Аналогічні положення про преміювання та виплату матеріальної допомоги містяться в колективних договорах на 2016,2017,2018 роки.
Відповідно до п. 139.1 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
З урахуванням вище зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0004511402 від 28.09.2018 в частині збільшення податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 4 305 278,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 621 353,00 грн та штрафними санкціями в сумі 683 926,00 грн, оскільки виплати, які здійснюються за рахунок прибутку мають бути визначені розпорядчими документами підприємства. Так як відповідні розпорядчі документи відсутні, то і відсутні підстави для донарахування даних податкових зобов`язань.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0004521402 від 28.09.2018 колегія суддів зазначає.
Правовою підставою для винесення даного податкового повідомлення-рішення стало порушення, на думку податкового органу, підприємством вимог ст. 11-1 Закону України Про управління об`єктами державної власності №185-V від 21.09.2006 ( далі - Закон №185) та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі - Порядок №138).
Відповідно до ч.1 ст. 11-1 Закону №185 державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку №138 передбачено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50000 тис. гривень, і 50 відсотків - інших підприємств.
Враховуючи те, що під час судового розгляду було встановлено протиправність збільшення податковим органом грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (податкове повідомлення-рішення № 0004511402 від 28.09.2018), то як наслідок відсутні підстави для збільщення частини чистого прибутку (доходу) підприємства, що підлягає вилученю до бюджету.
Таким чином податкове повідомлення-рішення №0004521402 від 28.09.2018 про збільшеня грошового зобов`язання - частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучаються до бюджету на суму 9 882 448,00грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги на безпідставне завищення підприємством інших витрат операційної діяльності на суми нарахованих премій і матеріальної допомоги та витрат на сплату єдиного соціального внеску та, відповідно, заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, з посиланням на Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об`єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213 (в подальшому - Положення №1213) колегія суддів вважає необґрунтованим та зазначає.
Пунктом 1 Розділу ІІ Положення №1213 передбачено, що облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством і погоджується органом, до сфери управління якого воно належить, або уповноваженим органом відповідно до установчих документів. У розпорядчому документі про облікову політику має бути встановлено методи оцінки, обліку і процедур, які має застосовувати підприємство та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант. Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа не включаються.
Підпунктом 1.2 Розділу ІУ Положення 1213 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що спрямування підприємствами державного, комунального секторів економіки частини чистого прибутку на квартальну і річну дату балансу відображається на матеріальне заохочення - за дебетом субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді" і кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" наводиться сума нарахованої працівникам винагороди, допомоги, премії тощо, яка обчислена відповідно до законодавства, установчих і розпорядчих документів з прибутку попереднього звітного кварталу (року) відповідно до фінансового плану.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення №1213 та пункту 2.1 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.06.2013 № 635, розпорядчий документ про облікову політику державного підприємства визначає застосування, зокрема порядку виплат, які здійснюються за рахунок прибутку (у тому числі їх вичерпний склад).
Тобто, усі інші виплати працівникам, які не визначені установчими і розпорядчими документами підприємства як такі, що виплачуються за рахунок прибутку, зокрема заробітна плата за окладами і тарифами за виконану роботу (відпрацьований час), премії та оплата невідпрацьованого часу обліковуються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 Виплати працівникам , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 № 601, і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, та включаються до складу витрат підприємства.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року по справі № 480/4622/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Постанова складена в повному обсязі 25.11.19.
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2019 |
Оприлюднено | 27.11.2019 |
Номер документу | 85863290 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Любчич Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні