Постанова

від 19.11.2019 по справі 420/3062/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3062/19 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар - Ханділян Г.В.,

за участю:

представника позивача - Єрьоміної В.А..

представника відповідача - Щур А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства Маллаті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Маллаті до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2019 року позивач, приватне підприємство Маллаті , звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:податкове повідомлення-рішення №0018251406 Форма "С" від 25.04.2019, виданого ГУ ДФС в Одеській області; податкове повідомлення-рішення № 0011231307 Форма Д від 25.04.2019, виданого ГУ ДФС в Одеській області; податкове повідомлення-рішення № 0011241307 Форма "ПС" від 25.04.2019, виданого ГУ ДФС в Одеській області; податкове повідомлення-рішення № 0011251307 Форма "Д" від 25.04.2019, виданого ГУ ДФС в Одеській області; податкове повідомлення-рішення № 0018831405 Форма "В4" від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС в Одеській області; податкове повідомлення-рішення №0018861405 Форма "ПН" від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС в Одеській області; податкове повідомлення-рішення № 0018941405 Форма "Р" від 26.04.2019, виданого ГУ ДФС в Одеській області визнати протиправним та скасувати повністю.

В обґрунтуванні позову зазначив, що в період з 26 лютого 2019 року по 19 березня 2019 року співробітниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Маллаті податкового законодавства та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а результатами якої було складено акт № 480/15-32-14-05/32642097 від 26.03.2019 року.

ПП Маллаті не погодилося з висновками акту перевірки стосовно встановлення порушень податкового законодавства та подало свої заперечення № 12 від 11.04.2019 та додаток до заперечень № 15 від 18.04.2019 з додатковими документами на вмотивування заперечень. За результатом розгляду заперечень ГУ ДФС в Одеській області 23.04.2019 за № 8951/10/15-32-14-05-04 надало відповідь згідно якої не всі докази позивача стосовно правильності нарахування та сплати податків були належним чином дослідженні і враховані.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та з вказаним податковим повідомленням-рішенням з тих підстав.

Так, по податковому повідомленню-рішенню № 0018861405 ПП Маллаті вважав висновки відповідача в частині встановленого порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України помилковими, оскільки підприємство не нарахувало податкові зобов`язання з ПДВ по операціях, що не є господарською діяльністю, а саме товарів строк придатності яких сплив та які наявні на балансі підприємства. Закон не містить заборони щодо подальшого використання вилученої з обсягу продукції, а відтак, позивач діяв у відповідності до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статі 14 та абзацу "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України. Також позивач висловив заперечення щодо висновків перевіряючих з приводу заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість при здійсненні операцій з реалізації товарів нижче ціни придбання таких товарів.

З приводу податкового повідомлення - рішення № 0018831405 Форма "В4" від 26.04.2019 позивач зазначив, що висновки відповідача про завищення від`ємного значення з податку на додану вартість , зроблені на підставі неправильного встановлення перевіряючими висновку про заниження ПП "Маллаті" податку на додану вартість у сумі 1 400 727,00 грн за попереднім податковим - повідомленням рішенням.

По податковому повідомленню рішенню № 0018941405, яким застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних , позивач уважав , що підприємство не повинно було виписувати такі податкові накладні , оскільки не виникало таких зобов`язань з податку на додану вартість.

Стосовно правового обґрунтування позову по податковим повідомленням - рішенням № 0011231307, № 0011241307 , № 0011251307 позивач зазначав, що штрафні санкції за цими рішеннями були застосовані внаслідок не оподаткування доходу, який виник у ОСОБА_1 через те, що сума заборгованості перед ПП "Маллаті" не була повернута та сплинув строк позовної давності. Позивач не погоджувався з таким висновком, оскільки ОСОБА_1 частково повертав запозичені суми, а відтак, перебіг строку позовної давності згідно приписів статті 264 ЦК України переривався.

З приводу протиправності податкового повідомлення - рішення № 0018251406, позивач зазначив про неправильне трактування перевіряючими підпункту 18 пункту 2 розділу І Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 в новій редакції, згідно з яким оприбуткування готівки не обов`язково відображати в КОРО.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ПП Маллаті подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 4.1 декларації нарахованих податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, на суму 1 132 584грн. є безпідставним, оскільки вартість товарів, строк придатності яких сплив, не можна вважатись умовним продажем товарів і не мала впливу на визначення об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Окрім того, судом першої інстанції помилково обраховано строк позовної давності по операції щодо надання фінансової допомоги.

Також апелянт наполягав на неправильному трактуванні судом підпункту 18 пункту 2 розділу І Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 в новій редакції, згідно з яким оприбуткування готівки не обов`язково відображати в КОРО.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що в період з 26 лютого 2019 року по 19 березня 2019 року співробітниками відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Маллаті податкового законодавства за період з 1.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1.01.2015 по 30.09.2018.

За наслідками перевірки було складено акт № 480/15-32-14-05/32642097 від 26.03.2019, який було направлено поштою та отримано позивачем 29.03.2019(а.с.25-57,т.1, а.с.16-92,т.3)

ПП МАЛЛАТІ не погодилося з деякими висновками акту перевірки стосовно встановлення порушень податкового законодавства та подало свої заперечення № 12 від 11.04.2019 та додаток до заперечень № 15 від 18.04.2019 з додатковими документами.(а.с.58-65,т.1).

За результатом розгляду заперечень ГУ ДФС в Одеській області 23.04.2019 за № 8951/10/15-32-14-05-04 надало відповідь згідно якої не всі докази позивача стосовно правильності нарахування та сплати податків були належним чином досліджені і враховані(а.с.66-90,т.1).

25 квітня 2019 року ГУ ДФС в Одеській області винесло податкові повідомлення-рішення:

- № 0018251406 Форма "С" згідно якого встановлено порушення п. 2.6 Глави 2; Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, із змінами та доповненнями та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.2 ст.1 Указ Президента України від 12.06.1995 року № 4 36/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано суму штрафних санкцій 128 448,00 грн(а.с.14,т.1);

- № 0011231307 Форма Д згідно якого встановлено порушення нп.163.1.1 ст.163, пп. е пп.164.2.17 ст.164, пп.168.1.1 ст.168, п.171.2 ст. 171, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 120 494,00 грн та застосована штрафні фінансові санкції на підставі п.127.1 ст.127 ПКУ 2, а саме 30 123,50 грн разом з 15 0670,50 грн(а.с.18,т.1);

- № 0011241307 Форма "ПС" згідно якого встановлено порушення ст. 51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та застосовані штрафні фінансові санкції у сумі 510,00 грн(а.с.17,т.1);

- № 0011251307 Форма "Д" згідно якого встановлено порушення пп.1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп.163.1.1 ст.163, пп. е пп.164.2.17 ст.164, пп.168.1.1 ст. 168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 10 041,17 грн. та застосована штрафні фінансові санкції на підставі п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, а саме 2 510,30грн разом 12 551,47 грн(а.с.16,т.1).

26 квітня 2019 року ГУ ДФС в Одеській області винесло податкові повідомлення - рішення:

- № 0018831405 Форма "В4" згідно якого встановлено порушення п.44.1. ст.44, п. 188.1. ст.188, п.187.1 ст.187, пп. а п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 106 286,00 грн. .(а.с.22,т.1);

- № 0018861405 Форма "Р" згідно якого встановлено порушення п.44.1. ст.44, п.188.1. ст.188, п.187.1 ст.187, ч.а п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на суму 1 368 615грн. та застосована штрафні фінансові санкції на підставі п. 123.1 ст.123 ПКУ на суму 342 154,00 грн разом 1 710 769,00грн.(а.с.23,т.1);

- № 0018941405 Форма "ПН" згідно якого встановлено відсутність складання та реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 433 785,00 грн та застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 760 893,00 грн(а.с.20,т.1).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Так, спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках податкового органу про порушення позивача, про які зазначено у розділі Висновок акту перевірки № 480/15-32-14-05/32642097 від 26.03.2019.

За змістом частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підставі підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами частини 1 та частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в частині 2 статті 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов`язання на підставі таких операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств визначений в статті 137 Податкового кодексу України.

На підставі пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За правилами пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Порядок формування податкового кредиту визначений в статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а п. 198.1 ст. 198). Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Стосовно заниження податкових зобов`язань з ПДВ по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено, що станом на 30.09.2018 у складі дебетового сальдо по рах.281 товари на складі на балансі підприємства рахуються товари (продукти харчування: арахіс, імбир (сушений), манго (сушені), мигдаль, ананаси (сушені), фундук, банани (сушені) та інші), які у відповідності до держаних стандартів України втратили строк придатності товарів, тобто строк придатності яких до споживання закінчився.

У ході перевірки було надано запит від 18.03.2019 щодо надання до перевірки наступних документів та відповідних письмових пояснень.

Стосовно підстав для обліку на балансі підприємства товару, який за даними бухгалтерського обліку по рах.281 товари на складі станом на 30.09.2018 обліковуються у складі дебетового сальдо та за яким, відповідно до стандартів України, сплинув термін придатності.

Завірені належним чином копії документів, щодо придбання таких товарів (за якими сплинув термін придатності), які були оприбутковані ПП Маллаті у відповідних податкових періодах. Номенклатура, кількість, вартість товару та номер документу на підставі чого внесені відомості до регістрів бухгалтерського обліку наведено у додатку до запиту.

Станом на 19.03.2019 до перевірки не надано письмових пояснень та копій первинних документів запитувані у запиті від 18.03.2019.

У зв`язку з не наданням до перевірки вище наведених документів та не наданням письмових пояснень зазначених у запиті від 19.03.2019 ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 19.03.2019 № 271/15-32-14-05/32642097.

За правилами статті 1 Закону України Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції від 14.01.2000 року № 1393-XIV - До неякісної та небезпечної продукції відноситься:

продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей;

продукція, яка не відповідає обов`язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров`я людини, майна і довкілля;

продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився;

продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції .

Згідно Класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту від 29.02.1996 № 89 зіпсованою є продукція, яка: втратила свої функціональні й інші властивості, встановлені нормативними вимогами, до закінчення строку служби (придатності).

Пунктом 2 статті 677 Цивільного кодексу України - строк придатності товару - визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання .

Отже, ТМЦ зі строком використання, що сплив, вважають зіпсованими, їх застосування за первісним призначенням неможливе (неприпустиме).

За змістом частини 1 статті 20 Закону України Про безпечність та якість харчових продуктів від 6.09.2005 № 2809-ІУ особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти.

На підставі статті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 № 246:

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена .

За правилами пункту 2.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 № 2, запаси визначаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням.

Отож, ТМЦ, які втратили матеріальну цінність, підприємство не може застосувати за призначенням тобто не отримає від них у майбутньому жодних економічних вигод, тобто такі ТМЦ не відповідають критеріям визнання активу в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

В ході судового розгляду апелянтом зазначалось, що ПП Маллаті виготовляє брикети та гранули для подальшої їх реалізації. На виготовлення брикетів та гранул є Технічні умови, затверджені директором ПП Маллаті 18.01.2017, згідно яких сировиною може бути відходи деревопереробна сировина та рослинна сировина: горіхи, ядра горіхів, насіння льону, кунжуту, сухофрукти та гукати. У зв`язку з цим, продукція зберігалась на складі ПП Маллаті для подальшого використання у господарській діяльності підприємства .

Однак, наданні під час заперечень Технічні умови Брикети та гранули паливні з відходів рослинної та деревної сировини є такими, що не відповідають стандарту: СОУ КЗПС 74.9-02568182-003:2016 Технічні умови України. Настанови щодо типової побудови, викладення, оформлення, позначення, прийняття та надання чинності . На титульному аркуші технічних умов відсутній штамп ПЕРЕВІРЕНО із позначенням державного підприємства, яке перевіряло технічні умови. На зворотній стороні титульного аркушу, відсутній підпис особи, яка здійснювала перевірку (із зазначенням місця роботи, посади, прізвища, ініціалів) та відсутня дата перевірки. Відсутній обліковий номер ТУ та дата внесення до книги обліку, відсутній штамп Внесено до бази даних Технічні умови України . З огляду на вищенаведене, надані до заперечень Технічні умови не є чинними та такими, що відповідають законодавству, технічним регламентам, вимогам національних стандартів, тощо.

Тому, слушним є доводи податкового органу, що у періоді, котрій перевірявся відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства відсутні операції з виробництва та реалізації брикетів та гранул паливних вироблених з продуктів харчування: арахісу, імбиру (сушеного), манго (сушеного), мигдалю, ананасів (сушених), фундуку, бананів (сушених) та інші.

До того ж, під час розгляду справи позивачем не надано доказів закінчення строку придатності товарів.

Значить, товари (харчові продукти) за якими строк придатності до споживання закінчився призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України, ТОВ МАЛЛАТІ не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на загальну суму 1 132 584,00грн., в тому числі: вересень 2018 року - 1 132 584,00 грн.

Стосовно неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб.

В ході перевірки встановлено, що ПП Маллаті на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги за № 75 від 10 травня 2012 року від імені ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності від 10 травня 2012 року(яка видана директором ПП МАЛЛАТІ О.В. Крюковським) надано поворотну фінансову допомогу ОСОБА_1 - 2 248 526,60 грн.

Відповідно до пункту 3.1. розділу 3 договору про Порядок повернення допомоги прописано, що Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в повному розмірі за першою вимогою , але згідно розділу 7 Строк дії договору та інші положення п.7.2. Сторони дійшли згоди, що позовна давність по зобов`язанням, які виникають за даним Договором, становить п`ять років . Станом на 30.09.2018 розмір неповернутої фінансової допомоги від ОСОБА_1 становить - 669 411,13 грн.

Отже, порушені приписи статті 51, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями у результаті чого відбулось подання не у повному обсязі та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, в наслідок чого призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку та зміни (відсутності даних) платника податку за перевірений період

В акті перевірки зазначено, що згідно підпункту 165.1.31 статті 165, підпункту 164.2.7 статті 164 Податкового Кодексу України, неповернена сума заборгованості фізичної особи підлягає оподаткуванню:

після закінчення визначеного договором строку погашення позичальник як податковий агент повинен оподаткувати такий дохід (згідно з пп. 165.1.31 ПКУ);

після закінчення строку позовної давності фізичної особа має самостійно сплатити ПДФО та зазначити суму доходів у річній податковій декларації (відповідно до пп. 164.2.7 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки позивачем не надано жодного документа, який би свідчив, що строк позовної давності переривався.

Окрім того, вирішуючи спірне питання, суд враховує, що сторонами договору фінансової допомоги ( ОСОБА_1 та ПП "Малаті" директором якого є ОСОБА_1 ) є пов`язані особи.

Тому, за вказані правопорушення, відповідно пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України за період з травня 2017 року по вересень 2018 року донарахований податок на доходи фізичних осіб у сумі -120 494,00 грн.

Стосовно правильності оподаткування військовим збором варто зазначити таке.

Перевіркою правильності оподаткування військовим збором доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) встановлено порушення вимог пп.1.2 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, пп. 163.1.1 п.163.1 статті 163, пп. е пп. 164.2.17 п.164.2 статті 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168, п.171.2 статті 171, п.п. а п.176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями в наслідок порушень, описаних в пп.3.2. акту перевірки.

За результатами перевірки відповідно підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ за період з травня 2017 року по вересень 2018 року донарахований військовий збір у сумі - 10 041,17 грн.

Стосовно заниження доходів та податкових зобов`язань податку на додану вартість за операціями з комісійної торгівлі.

У періоді, що перевіряється підприємством здійснювалась комісійна торгівля на підставі договору комісії на продаж № 018/12 від 29.12.2012 укладеного між комітентом - ТОВ Таламус ЛТД , код за ЄДРПОУ 20936229, та комісіонером ПП Маллаті , код за ЄДРПОУ 32642097. Предметом договору є: Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити для Комітента від свого імені одну або декілька угод по продажу кришок для консервування СКО 1-82 (товар), найменування, ціна та кількість яких визначаються сторонами в додатку до договору. Пунктом 2 договору обумовлено, що за виконання послуг по продажу товарів Комітент зобов`язується виплатити Комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 50 гривень, в т.ч. ПДВ 8,33грн., за кожний проданий 1 000 000 кришок. Пунктом 7.7 договору обумовлено обов`язки комісіонера, а саме, по виконанню доручення надати Комітенту звіт та передати усі отримані по виконаному дорученню документи.

За змістом статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

На підставі статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до статті 1024 Цивільного кодексу України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії.

У бухгалтерському обліку підприємства надходження та реалізація товарів за договором комісії обліковується на позабалансовому субрахунку № 024 Товари прийняті на комісію . До перевірки надано наступні документи щодо прийнятих на комісію товарів: накладна, акт передачі товару на комісію, додаток до договору, товарно-транспортна накладна щодо перевезення товару зі складу Комітента на склад Комісіонера. Після виконання доручення Комісіонер перераховує грошові кошти за реалізований комісійний товар Комітенту. Кількість реалізованого товару відображається за кредитом рахунку субрахунку № 024 Товари прийняті на комісію . Однак, комісійна винагорода за реалізований у бухгалтерському та податковому обліку ПП Маллаті не відображено.

Так, у ході перевірки було надано запити від 07.03.2019 та від 15.03.2019 щодо надання до перевірки наступних документів та відповідних письмових пояснень ,щодо такого не надання, а саме: звіти комісіонера щодо виконання доручення ТОВ Таламус ЛТД по договору комісії на продаж від 29.12.2012 № 018/12.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, в порушення Цивільного кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 у ПП Маллаті відсутнє відображення в регістрах бухгалтерського обліку сум комісійної винагороди.

Розрахунок сум комісійної винагороди відповідно до бухгалтерського обліку, а саме руху за кредитом рахунку субрахунку № 024 Товари прийняті на комісію , де відображено кількість реалізованого комісійного товару, наведено у додатку № 11 до акту перевірки.

В порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України підприємством занижено податкові зобов`язання з наданих послуг щодо реалізації отриманого на комісію товару у вигляді комісійної винагороди у сумі 5 206,00грн.

Внаслідок, занижено податкові зобов`язання на загальну суму 1 042,00 грн.

Стосовно завищення витрат на збут на суму транспортно-заготівельних витрат розрахованих па залишки запасів на кінець звітного періоду.

У періоді, що перевіряється ПП Маллаті здійснювались операції з придбання імпортних товарів. Водночас, у 2017-2018 роках витрати по транспортуванню імпортного товару з ДП Одеській морський торговельній порт (місце навантаження) до м. Миколаїв (місце розвантаження - склад підприємства), відносились підприємством до складу витрат на збут, а не до транспортно-заготівельних витрат. Відповідно до даних бухгалтерського обліку, первинних документів (СМК, актів виконаних робіт) транспортування імпортного товару здійснювалось у 2017 році ТОВ Джі Ел Ес - групп (код за ЄДРПОУ 40232010), у 2018 році ТОВ Форстранс (код за ЄДРПОУ 40232010), транспортні послуги віднесено до витрат на збут та відображено проводкою Дт93Кт685.

Стосовно твердження підприємства з приводу віднесення ТЗВ до складу собівартості (Дт281Кт6852), то перевіркою не заперечується, що частина транспортно-заготівельних витрат відносилась до складу первісної вартості запасів, та відносно даної частини витрат перевіркою не встановлено порушення.

Так, позивач зазначав, що проводкою Дт93Кт6852 відображено витрати по перевезенню експортного вантажу, то у частині транспортних послуг здійснених у 2017 році ТОВ Джі Ел Ес - групп , у 2018 році ТОВ Форстранс відповідно до наданих до перевірки, первинних документів (СМК, актів виконаних робіт) здійснювалось перевезення імпортного товару з ДП Одеській морський торговельній порт (місце навантаження) до м. Миколаїв (місце розвантаження - склад підприємства).

Водночас, витрати з транспортування товару до місця їх зберігання, що здійснені у 2017 - 2018 роках не можуть бути віднесені до складу первісної вартості запасів придбаних до 1.01.2017 року, що відповідає ПС(Б)0 9 Запаси .

Відтак, перерахунок ТЗВ здійснювався відносно імпортного товару придбаного у 2017 - 2018 роках, транспортування якого до місця зберігання здійснювалось у відповідний період (2017 - 2018).

Таким чином, в порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2756-У І, зі змінами та доповненнями, пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044, підприємством завищено витрати на збут на суму транспортно-заготівельних витрат розрахованих на залишки запасів на кінець звітного періоду. Таким чином, завищено витрати на збут у сумі 389 115,00 грн, у тому числі по періодах: 2017 рік - 336 585,00 грн, 2018 рік - 52 531,00 грн.

Стосовно завищення витрат на збут на вартість послуг по сертифікації, які неможливо ідентифікувати та пов`язати зі збутом товарів ПП Маллаті та відсутності відображення у бухгалтерському обліку операції з експорту товару за митною декларацією (ЕК24) № 508020001/2015/016355 від 28.08.2015 на адресу ФОП ОСОБА_3 (АР Крим) у сумі 90 000,00 грн варто зауважити , що позивач не заперечував правову оцінку перевіряючих наведених правовідносин.

Натомість відображена у судова рішення правова оцінка цих правовідносин не є підставою для скасування остання.

В ході перевірки було встановлено, що ПП Маллаті в червні 2018 року включено до складу податкового кредиту ПДВ послуги перевірки системи менеджменту.

Вказані операції відображено ПП Маллаті в бухгалтерському обліку наступним чином: на суму 83 798,83 грн (детальний опис порушення наведено п.3.1.1.1 акту).

Таким чином в порушення пункту 198.5 статті 98 Податкового Кодексу України, ТОВ МАЛЛАТІ не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на загальну суму 11 173,00 грн, в тому числі: червень 2018 року - 11 173,00 грн.

Стосовно завищення показника витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування у рядку 2180 Звіту інші операційні витрати на суму 610 722,00 грн.

Вказані суми у лютому та травні 2015 року відображено проводками Дт948Кт311, Дт948Кт6415 на рахунку № 948 визнані штрафи, пені, неустойки та проводкою Дт791Кт948 у складі фінансових результатів.

Згідно акта перевірки від 23.04.2015 № 21/15-32-22-07-13/32642097 ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення за формою Р (по податку на додану вартість) від 14.05.2015 № 0000102207 на загальну суму 64 739,25 грн, в тому числі: за основним платежем - 51 791,40 грн, штрафними санкціями - 12 947,85 грн.

На підставі акта перевірки від 20.07.2015 № 1596/15-54-22-02/32642097 ДІЛ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення за формою В4 (від 17.08.2015 №0001772202) : сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість 548 931,00 грн.

На підставі акта перевірки від 20.07.2015 № 1596/15-54-22-02/32642097 ДШ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області та рішення ГУ ДФС в Одеській області від 26.10.2015 № 2795/10/15-32- 10/02-07 Про результати розгляду первинної скарги винесено податкове повідомлення-рішення за формою В4 (по податку на додану вартість) від 13.11.2015 № 0002512202 : сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість 10 000,00 грн.

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПКУ обумовлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством .

Згідно пункту 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування .

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 1.01.2015. Починаючи з 1.01.2015, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Водночас, положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, не обумовлено віднесення ПДВ - основного платежу до складу витрат.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість (основний платіж) не відноситься до складу витрат.

Отже, в порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України №2755-VI від 2.12.2010, із змінами та доповненнями, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, із змінами та доповненнями, ПП МАЛЛАТІ завищено показник витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування у рядку 2180 звіту про фінансові результати інші операційні витрати внаслідок віднесення до складу витрат податку на додану вартість у сумі 610 722,00грн. Внаслідок завищено показник витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування у рядку 2180 Звіту інші операційні витрати на суму 610 722,00грн., у тому числі: у 1 кварталі 2016 року - 51 791,00 грн, у 2 кварталі 2016 року - 558 931,00 грн.

Стосовно здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, порядку ведення касових операцій, а саме, щодо не оприбуткування готівки в касі підприємства у розмірі 25 689,60 грн.

Перевіркою ПП Маллаті з дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення № 637) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення №148) за період з 1.01.2015 по 30.09.2018 встановлено наступне.

При перевірці повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності встановлено наступне.

В період з 1.01.2015 по 23.10.2017 суб`єктом господарювання використовувався в офісі - крамниці за адресою м.Одеса, пров.Онілова, буд.8/10 реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 1554002420 типу ОАТЕСЗ МР-50 серійний номер ДУ02028482.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення № 637), діючого в період з 1.01.2015 по 23.10.2017 визначено, що:

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів ;

оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій .

Згідно пункту 2.6 глави 2 Положення № 637 (діючого в зазначеному періоді) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Отже, оприбуткуванням готівкових коштів є фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та прибуткових касових ордерах, та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій та касовій книзі, відповідно. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Перевіркою встановлено, що на підставі фіскального звітного чеку (2-звіту) РРО № 1612 від 4.05.2017 фактичне надходження готівкових коштів склало 25 689,60грн., які не обліковані у книзі обліку розрахункових операцій № 1554002420Р/7 від 6.01.2017, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем під час розгляду справи не підтверджено належними доказами обставини викладені у позовній заяві.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведе , колегія суддів дійшла висновку, що в ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апелянта, що висновок суду першої інстанції про заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 4.1 декларації нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою, на суму 1 132 584,00 грн є безпідставним, оскільки вартість товарів, строк придатності яких сплив, не можна вважатись умовним продажем товарів і не мала впливу на визначення об`єкту оподаткування податком на додану вартість, не сприймаються апеляційним судом з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Закону України Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції від 14.01.2000 року № 1393- XIV - До неякісної та небезпечної продукції відноситься:

продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей;

продукція, яка не відповідає обов`язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров`я людини, майна і довкілля; продукція, строк придатності якої до споживання або використання закінчився; продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції .

Відповідно до Класифікатора відходів ДК 005-96, затвердженого наказом Держстандарту від 29.02.1996 року № 89 зіпсованою є продукція, яка: втратила свої функціональні й інші властивості, встановлені нормативними вимогами, до закінчення строку служби (придатності);

Відповідно до пункту 2 статті 677 Цивільного кодексу України - строк придатності товару - визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання .

Тобто, ТМЦ зі строком використання, що сплив, вважають зіпсованими, їх застосування за первісним призначенням неможливе (неприпустиме).

Відповідно до статті 20 Закону України Про безпечність та якість харчових продуктів від 6.09.2005 року № 2809-ІУ. Особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти.

Відповідно до статті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 № 246:

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена .

Відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.01.2007 року № 2, запаси визначаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням.

Таким чином, ТМЦ, які втратили матеріальну цінність, підприємство не може застосувати за призначенням, тобто не отримає від них у майбутньому жодних економічних вигод, тобто такі ТМЦ не відповідають критеріям визнання активу в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Щодо твердження апелянта, що ПП Маллаті виготовляє брикети та гранули для подальшої їх реалізації. На виготовлення брикетів та гранул є Технічні умови, затверджені директором ПП Маллаті 18.01.2017, згідно яких сировиною може бути відходи деревопереробна сировина та рослинна сировина: горіхи, ядра горіхів, насіння льону, кунжуту, сухофрукти та цукати. У зв`язку з цим, продукція зберігалась на складі ПП Маллаті для подальшого використання у господарській діяльності підприємства , слід зазначити наступне.

Надані під час заперечень Технічні умови Брикети та гранули паливні з відходів рослинної та деревної сировини є такими, що не відповідають стандарту: СОУ КЗПС 74.9-02568182-003:2016 Технічні умови України. Настанови щодо типової побудови, викладення, оформлення, позначення, прийняття та надання чинності . На титульному аркуші технічних умов відсутній штамп ПЕРЕВІРЕНО із позначенням державного підприємства, яке перевіряло технічні умови. На зворотній стороні титульного аркушу, відсутній підпис особи, яка здійснювала перевірку (із зазначенням місця роботи, посади, прізвища, ініціалів) та відсутня дата перевірки. Відсутній обліковий номер ТУ та дата внесення до книги обліку, відсутній штамп Внесено до бази даних Технічні умови України . З огляду на вищенаведене, надані до заперечень Технічні умови не є чинними та такими, що відповідають законодавству, технічним регламентам, вимогам національних стандартів, тощо.

Слід зазначити, у періоді, що перевірявся відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства відсутні операції з виробництва та реалізації брикетів та гранул паливних вироблених з продуктів харчування: арахісу, імбиру (сушеного), манго (сушеного), мигдалю, ананасів (сушених), фундуку, бананів (сушених) та інш.

Крім того, у складі основних фондів підприємства відсутнє обладнання щодо виробництва брикетів та гранул паливних з продуктів харчування (арахісу, імбиру (сушеного), манго (сушеного), мигдалю, ананасів (сушених), фундуку, бананів (сушених) та інші). Також, відсутні договори щодо оренди такого спеціалізованого обладнання.

Тобто, товари (харчові продукти) за якими строк придатності до споживання закінчився призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Оскільки ПП Маллаті використовував товари, строк придатності яких сплив для виготовлення піллетів з метою подальшого продажу та отримання доходів, то суд погоджується із твердженням податкового органу щодо кваліфікації такої операції як умовний продаж товару.

При цьому суд погоджується із доводами апелянта з приводу відсутності законодавчої заборони відносно перероблення товарів, строк придатності яких сплинув, проте претензії перевіряючих полягали не у наявності такої заборони, а у не оподатковані такої господарської операції.

Доводи апелянта, що він надавав усі необхідні документи під час перевірки ГУ ДФС в Одеській області, які спростовують висновки податкового органу суд відхиляє.

Так, як вбачається із акту перевірки - 15.03.2019 бухгалтером ПП Маллаті ОСОБА_4 було отримано запит від ГУ ДФС в Одеській області, щодо надання запитуваних у акті перевірки документів (копії документів) усних/або письмових пояснень. Проте посадовими особами позивача станом на 18.03.2019 запитуваних документів під час проведення перевірки надано не було.

В обґрунтування такого твердження суд зазначає, що документи, а саме договір суборенди № 82/02 від 2 січня 2019 року, акт прийому-передачі від 2 січня 2019 року, було надано лише із додатковими поясненнями апелянта лише 15.11.2019 (а.с. 9-13, т.3).

З приводу цих доводів суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові № 520/8681/18 від 6 серпня 2019 року, відповідно до якої, на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті податкових повідомлень рішень первинні бухгалтерські документи позивача відповідачем не досліджувались, внаслідок їх відсутності у платника податків в силу приписів пункту 44.7 статті 44 Податкового Кодексу України, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не має.

Апелянт так само наголошував, що у спірних правовідносинах строк позовної давності не сплинув.

Так, у апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 отримав поворотну фінансову допомогу згідно договору у сумі 2 248 526, 60грн на протязі з 16.05.2012 по 8.07.2012 та повертав добровільно, без вимоги від ПП "Малаті", частково починаючи з 7.07.2015 по 18.11.2015 у сумі 1 579 247,47грн. Крім того у квітні 2019 року ПП"Маллаті" заявила вимогу ОСОБА_1 про повернення фінансової допомоги у повному розмірі і станом на 12.04.2019 вся сума поворотної допомоги була повернута про що свідчать банківські виписки.

Суд відхиляє ці доводи з огляду на те, що докази про виконання зобов`язання гр. ОСОБА_1 перед ПП "Маллаті" у період з 7.07.2015 по 18.11.2015 до податкового органу під час проведення перевірки, який міг би співставити ці документи з бухгалтерським та податком обліком позивача, - не надавались. Відсутні вони і у матеріалах справи.

А відтак, є правильний висновок перевіряючих щодо закінчення строку позовної давності з урахуванням часткового виконання гр. ОСОБА_1 зобов`язання перед позивачем у період з 16.05.2012 по 8.07.2013. При чому часткове виконання такого зобов`язання презумується із пред`явленням відповідної вимоги про виконання зобов`язання, тобто початком перебігу строку позовної давності згідно приписам статей 261, 264 ЦК України суд вважає 9.07.2013 (наступний день після останнього часткового виконання зобов`язання - 8.07.2013).

Факт повернення фінансової допомоги у повному розмірі станом на 12.04.2019 не впливає на висновки акту перевірки, оскільки остання була проведена 26.03.2019.

Доводи апелянта з приводу неправильного тлумачення відповідачем п.п.18 п.2 розділу І "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 148 29.12.2017 спростовуються тим, що претензії перевіряючих були щодо не облікування у книзі обліку розрахункових операцій № 1554002420Р/7 від 6.01.2017 фіскального звітного чеку (2-звіту) РРО № 1612 від 4.05.2017.

"Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" 29.12.2017 № 148 набрало чинності 5.01.2018.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати закон, що діяв на момент їх виникнення (див., зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справі Дімопулос проти Туреччини , від 02.04.2019, номер заяви № 37766/05

Тобто, судом першої інстанції при вирішенні спірного питання застосований релевантний нормативно правовий акт, а саме, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "Маллаті" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Маллаті" залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №420/3062/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 25 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Федусик А.Г.