Постанова

від 18.11.2019 по справі 560/1101/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1101/19

Головуючий у І інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

18 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представників відповідача:Кучерявої Т.П., Напорчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року (повний текст якого складено 21 червня 2019 року у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2019 року позивач - ТОВ "Хмельницькі барви" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.12.2017 року № 0011011402.

З урахуванням заяви про зміну підстав позову від 07.05.2019, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірок, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Органи державної податкової служби прийняли передчасно та протиправно спірне податкове повідомлення-рішення у цій справі. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року по справі №820/293/17 (адміністративне провадження №К/9901/36614/18), який позивач просив врахувати при вирішенні справи. Крім того, в додаткових поясненнях від 13.06.2019 позивач зазначив, що матеріали перевірки, у тому числі два акти перевірки з одним предметом перевірки, були передані правоохоронному органу, що ініціював первісну перевірку. Такі матеріали є доказами у кримінальному провадженні (документи) (п. 4 ч.2 ст.99 КПК України), повинні зберігатись протягом усього часу кримінального провадження (ч.3 ст. 100 КПК України), та не підлягали розголошенню без письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (ст.222 КПК України).

Таким чином, на думку позивача, матеріали перевірки та висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової перевірки, що фактично призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи. У зв`язку з вказаним, такі матеріали перевірки та висновки контролюючого органу с відомостями (матеріалами) досудового розслідування, та не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Відтак, позивач вважав, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не було прийнято рішення в порядку кримінально-процесуального судочинства, а тому податковим органом порушені підстави та спосіб реалізації владних управлінських функцій, що доводить передчасність та протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у цій справі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин, що на його переконання, призвело до невірного вирішення справи. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням позивача від 16.05.2019 та додатковим поясненням від 13.06.2019, а також звернув увагу на те, що особливості розгляду цієї справи полягають не у підтвердженні судом правомірності проведення перевірки, результати якої покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, а в підставах та можливості або неможливості використання наслідків цієї перевірки для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, апелянт наполягав на неможливості використання наслідків перевірки для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та прямо вказував на недопустимість доказу - акту перевірки від 18.10.2017 року №2288/22-01-14-06/39618016. Апелянт зазначив також про те, що суд першої інстанції всупереч приписів п. 3 ч. 4 ст. 246 КАС України не надав мотивовану оцінку допустимості доказів вчинення податкового правопорушення, а саме: акту від 18.10.2017 року №2288/22-01-14-06/39618016, як і не дослідив питання можливості оцінки доказів отриманих в рамках кримінальної справи.

22 липня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судового рішення у адміністративній справі № 2240/2871/18.

12 серпня 2019 року до суду надійшло клопотання про відновлення апеляційного розгляду справи, до якого долучено додаткові доказ по справі.

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року провадження у справі поновлено з метою розгляду вказаного клопотання.

28 вересня 2019 року до суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких останній вказав на протиправність використання відповідачем акту від 18.10.2017 року №2288/22-01-14-06/39618016, який міг бути оцінений як доказ виключно у рамках розслідування та розгляду кримінальної справи.

02 жовтня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Зазначене клопотання мотивоване тим, що у справі № 2240/2871/18, яка знаходиться в провадженні суду першої інстанції, та у даній справі існує спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що з урахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.

З 07 жовтня 2019 року по 09 жовтня 2019 року по справі надходили заяви та пояснення від позивача.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" про поновлення апеляційного розгляду справи № 560/1101/19 задоволено та поновлено провадження у справі.

17 жовтня 2019 року від позивача надійшли додаткові пояснення щодо дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування.

18 жовтня 2019 року представником ТОВ "Хмельницькі барви" подано до суду додаткові пояснення щодо підстав позову у справі.

05 листопада 2019 року від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача щодо дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 17.10.2019 та додаткові пояснення від 26.09.2019, від 07.10.2019, від 08.10.2019, а також заперечення щодо пояснень позивача про підстави позову від 18.10.2019.

06 листопада 2019 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області подано клопотання про заміну відповідача у справі. Дане клопотання обґрунтовано тим, що у відповідності до наказу ДПС від 28.08.2019 №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України" розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області повноважень Головного управління ДФС у Хмельницькій області, що припиняється.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Оскільки, станом на даний час повноваження Головного управління ДФС у Хмельницькій області здійснюються Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, то колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для заміни відповідача - Головного управління ДФС у Хмельницькій області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області та протокольною ухвалою від 06.11.2019 задовольнила вказане клопотання.

15 листопада 2019 року позивачем подано клопотання про повернення судового збору, яке мотивоване тим, що у разі задоволення судом апеляційної інстанції заяви відповідача про залишення позову без розгляду у ТОВ "Хмельницькі барви" виникне право на повернення судового збору у розмірі 48025 грн.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи заяви про залишення позовної заяви без розгляду, а у разі відмови у її задоволенні просили залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

18 листопада 2019 року представники позивача в судове засідання не з`явилися, однак подане ними клопотання від 15.11.2019 розцінюється судом як користування можливістю і висловлення своєї правової позиції щодо заявленого клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши обставини справи та доводи клопотання про залишення позову без розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ТОВ "Хмельницькі барви" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 39618016.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №3092 від 03.10.2017 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Хмельницькі барви" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий, березень та квітень 2016 року за результатами якої складено акт від 18.10.2017 №2288/22-01-14-06/39618016.

Перевірка проведена відповідно до вимог п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

14 грудня 2017 року відповідачем було складено оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми "В1" №0011011402, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3610573 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 902 643 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в повній мірі доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 №0011011402, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції та вказує на наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Юридична конструкція даної норми передбачає наявність сукупності ознак, за яких наявні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а саме: 1) справа перебуває у провадженні суду, тобто не є розглянутою судом, що передбачає відсутність судових рішень, які набрали законної сили, за результатами розгляду такої справи; 2) справа стосується спору: а) між тими самими сторонами; б) про той самий предмет в) з тих самих підстав. При цьому, визначальним фактором є наявність сукупності усіх трьох вказаних ознак.

Колегія суддів враховує ту обставину, що у своїх поясненнях сторони по справі не заперечували наявності спору між тими самими сторонами та про той самий предмет у справі № 560/1101/19 та у справі № 2240/2871/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Ключовим же питанням для встановлення наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду є встановлення судом подання такого позову з тих самих підстав в обох вищевказаних справах.

Досліджуючи підстави позову у даній справі, які викладені у заяві про зміну підстав позову від 07.05.2019 (т. 1 а.с. 126), у поясненнях від 17.05.2019 (т. 1 а.с. 139-141) та у додаткових поясненнях від 13.06.2019 (т. 1 а.с. 155-161), суд апеляційної інстанції вважає, що такі підстави фактично зводяться до того, що матеріали перевірки, у тому числі два акти перевірки з одним предметом перевірки, були передані правоохоронному органу, що ініціював первісну перевірку і є доказами виключно у кримінальному провадженні (документи) п. 4 ч.2 ст.99 КПК України, повинні зберігатись протягом усього часу кримінального провадження (ч.3 ст. 100 КПК України), та не підлягали розголошенню без письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (ст.222 КПК України). Відтак, на переконання позивача, такі матеріали перевірки та висновки контролюючого органу є відомостями (матеріалами) досудового розслідування, та не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства. Враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не було прийнято рішення в порядку кримінально-процесуального судочинства, то, на думку позивача, податковим органом порушені підстави та спосіб реалізації владних управлінських функцій, що доводить передчасність та протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у цій справі.

Разом з тим, як слідує зі змісту постанови Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 2240/2871/18 слідує, що особливості розгляду цієї справи полягають не у підтвердженні судом правомірності проведення перевірки, результати якої покладені в основу прийняття податкового повідомлення - рішення, а в підставах та можливості або неможливості використання наслідків цієї перевірки для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Так, суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено істотні обставини, які мають значення для цієї справи, а саме чи були передані матеріали первісної (попередньої) позапланової документальної перевірки правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за лютий, березень та квітень 2016 року, що призначена відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та оформлена актом від 16 листопада 2016 року та матеріали перевірки за цим же предметом, що оформлені актом від 18 жовтня 2018 року проведеної відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 цієї ж статті правоохоронному органу, що ініціював первісну перевірку.

Натомість, позивач посилався на положення п. 4 ч. 2 ст. 99 КПК України, за якими акти обох перевірок є документами, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, положення частини третьої статті 100 цього кодексу щодо видачі копії документа з кримінального провадження та правил розголошення відомостей з кримінальної справи за правилами ст. 222 КПК України.

Судами попередніх інстанцій не досліджено питання можливості оцінки доказів отриманих в рамках кримінальної справи, у тому числі двох актів перевірки з одним предметом перевірки.

Відтак, Верховний Суд скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року, а справу №2240/2871/18 направив на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. Тобто, на даний час судове рішення у справі №2240/2871/18 не набрало законної сили.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави позову, наведені ТОВ "Хмельницькі барви" у справі № 560/1101/19 є ідентичними з підставами позову, наведеними у справі № 2240/2871/18, а тому у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України адміністративний позов необхідно залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Щодо клопотання позивача про повернення судового збору, то суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду, то позивач має право на повернення судового збору в сумі 48025 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п`ять гривень) 00 коп., який сплачений згідно квитанції № 0.0.1317673404.1 від 06.04.2019 за подання адміністративного позову та згідно платіжного доручення №14 від 25.06.2019 за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №560/1101/19.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" судовий збір в сумі 48025 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п`ять гривень) 00 коп. сплачений згідно квитанції № 0.0.1317673404.1 від 06.04.2019 за подання адміністративного позову та згідно платіжного доручення №14 від 25.06.2019 за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №560/1101/19.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 листопада 2019 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.