Ухвала

від 19.11.2019 по справі 757/24272/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4355/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представників власника майна ОСОБА_7 , адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , національний паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.05.2014 Генеральним консульством Гонконгу), із забороною відчужувати, користуватися та будь-яким іншим чином розпоряджатися, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, таке нерухоме майно.

Цією ж ухвалою визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12019000000000342 від 09.04.2019 шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ: 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», об`єкту нерухомого майна на яке накладено арешт, а саме - квартиру АДРЕСА_1 та яка на праві приватної власності належать ОСОБА_11 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , національний паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.05.2014 Генеральним консульством Гонконгу). Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ: 41037901) та уповноважених ним осіб, стосовно об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , національний паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.05.2014 Генеральним консульством Гонконгу).

Зобов`язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі даної ухвали щодо передачі Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та яка на праві приватної власності належать ОСОБА_11 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , національний паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.05.2014 Генеральним консульством Гонконгу). Реєстрацію здійснити у суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні прокурора майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її безпідставність, необґрунтованість та незаконність, постановити нову ухвалу, якою скасувати накладений на квартиру арешт.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що власник майна немає будь-якого відношення до осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується. Стверджує, що у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено. Додає, що власник арештованого майна є добросовісним набувачем.

Також апелянт вказує про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, оскільки на вказану квартиру вже накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2019. Стверджує, що вжиття подвійного заходу забезпечення у вигляді арешту майна є порушенням права на вільне користування своїм власним майном та додає, що в одному і тому самому кримінальному провадженні, на одне і те саме майно, двічі накладено арешт.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обгрунтування пропуску такого строку зазначає, що, ні власник майна, ні його представник, копію оскаржуваного судового рішення не отримували, а про наявність ухвали стало відомо з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заслухавши доповідь судді, думку представників власників майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили ухвалу слідчого судді скасувати, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваного судового рішення не отримували, про наявність ухвали стало відомо з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження №12019000000000342, відомості про яке 09.04.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

16.05.2019 прокурор у кримінальному провадженні прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року, задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Твердження апелянта про те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що власник майна немає будь-якого відношення до осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується та є добросовісним набувачем майна.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання захисника на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2019 вже накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , колегія суддів не бере до уваги, з урахуванням тих обставин, що зазначеною ухвалою накладено арешт на квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_12 , тоді як у даному випадку задоволено клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на ту ж саму ухвалу, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 .

Посилання власника майна на відсутність правової підстави для накладення арешту на майно, є непереконливими, оскільки спростовуються змістом клопотання про арешт майна, яке на переконання колегії суддів, відповідає вимогам ст. 171 КПК України, та змістом оскаржуваного судового рішення.

Разом з тим, необхідним буде звернути увагу на те, що слідчим суддею залишено поза увагою те, що прокурором у клопотанні про накладення арешту на квартиру, не наведено належних та достатніх підстав, для передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ: 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», об`єкту нерухомого майна, на яке накладено арешт, що в даному випадку порушує права володільця майна, визначених ст. 41 Конституції України.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимог ч. 5 ст. 100 КПК України, речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У відповідності до абз. 7 ч. 6 статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини 1 статті 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», вказано, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

У відповідності до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Враховуючи наведені вимоги Закону та те, що клопотання сторони обвинувачення не містить мотивування необхідності передачі майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та мету такої передачі, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

На підставі вищевикладених обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою частково задовольнити клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , (шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_7 , адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , національний паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.05.2014 Генеральним консульством Гонконгу), із забороною відчужувати, користуватися та будь-яким іншим чином розпоряджатися, у тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, оренду, вносити до статутного капіталу юридичних осіб, таке нерухоме майно, а також його передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , національний паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.05.2014 Генеральним консульством Гонконгу), частково, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном.

В іншій частині клопотання прокурора відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_13