Рішення

від 15.11.2019 по справі 760/23849/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/23849/18

Провадження № 2/760/2377/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року м. Київ Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Букіної О.М.,

при секретарі Кривулько С.В.

за участю представника позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ , третя особа - ОСББ Саксаганського 121 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 54336,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 05.12.2016 був прийнятий на роботу у ТОВ УК ЛАД на посаду електрика дільниці згідно з наказом № 21 -к від 05.12.2016.

06.03.2018 був звільнений з ТОВ УК ЛАД в зв`язку з переведенням на роботу на інше підприємство.

Зазначає, що при звільненні відповідачем не проведено розрахунок при звільненні, не зважаючи на його чисельні звернення.

Вказує, що відповідно до довідки, середньоденна заробітна плата позивача складає 296,92 грн., а тому за період з 07.03.2018 по 22.11.2018 складає 54336,36 грн. (183 дн. * 296,92 грн. = 54336,36 грн.)

Отже, вважає, що з відповідача повинно бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 54336,36 грн.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

17.09.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 18.09.2018 позовну заяву було залишено без розгляду та надано строк для усунення недоліків.

16.10.2018 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 19.10.2018 в справі відкрито спрощене позовне провадження.

22.12.2018 до суду від ТОВ Управляюча компанія ЛАД надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що 05.12.2016 позивач був прийнятий на роботу на посаду електрика дільниці згідно з наказом № 21-к від 05.12.2016. 06.03.2018 позивач за своєю згодою був переведений на роботу до ОСББ Саксаганського 121 на посаду інженера теплотехніка та був обізнаний, що подальші розрахунки по виплаті заробітної плати та невикористані щорічні відпустки покладені на ОСББ Саксаганського 121 . Зазначає, що відповідач 20.11.2018 виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8018,15 грн., проте вважає, що належним відповідачем у даній справі повинно бути саме ОСББ Саксаганського 121 .

Ухвалою суду від 02.05.2019 справу було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні.

26.06.2019 судом не виходячи до нарадчої кімнати було залучено до участі у справі відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ та третю особу -ОСББ Саксаганського 121 .

Ухвалою суду від 09.07.2019 закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд його задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідач та третя особа не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.

Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з п.п.1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що 05.12.2016 ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ТОВ УК ЛАД на посаду електрика дільниці згідно з наказом № 21 -к від 05.12.2016 та 06.03.2018 був звільнений з ТОВ УК ЛАД в зв`язку з переведенням на роботу на інше підприємство в порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.7-9).

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається на те, що належним відповідачем по справі є ОСББ Саксаганського 121 , а тому саме дане товариство повинно виплатити позивачу належні під час звільнення суми, що визначені ст.116 КЗпП України.

Суд не погожується з доводами відповідача в цій частині , виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України був звільнений шляхом переведення на роботу до ОСББ Саксаганського 121 .

Так, 06.03.2018 Головою правління ОСББ Саксаганського 121 надано згоду на переведення з 07.03.2018 всіх працівників ТОВ УК ЛАД , які працюють в будинку ОСББ Саксаганського 121 згідно штатного розкладу за їх згодою на роботу в ОСББ Саксаганського 121 в порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України із збереженням невикористаних ними щорічних відпусток (а.с.60).

Відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Таким чином, видавши наказ від 06.03.2018 про звільнення позивача з підстав, передбачених п.5 ст.36 КЗпП України роботодавець повинен здійснити остаточний розрахунок при звільненні з позивачем у строки та порядок, передбачений ст.116 КЗпП України.

Так, ст. 116 цього Кодексу встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організ ації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що лише 22.11.2018 з позивачем було проведено остаточний розрахунок при звільненні та відповідачем виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 8018,15 грн., що підверджується поясненнями відповідача та наданою відомостю щодо розподілу виплат від 22.11.2018 (а.с. 62).

Доказів того, що в силу закону ОСББ Саксаганського 121 мало здійснювати остаточний розрахунок при звільненні позивача за наказом №100-к від 06.03.2018, відповідачем не надано.

За вказаних обставин, доводи відповідача про те, що остаточний розрахунок при звільненні мав здійснювати саме ОСББ Саксаганського 121 , як і доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем, суд вважає необгрунтованими.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Разом з цим, за роз`ясненнями Верховного Суду України, не проведення розрахунку із працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99). Повний розрахунок із звільненим працівником проводиться не на вимогу цього працівника, а є обов`язком роботодавця та не може залежати від певної дії звільненої особи (особистого звернення, пред`явлення вимоги).

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані положення чинного законодавства та обставини справи,суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, у зв"язку з переведенням, тобто з 07.03.2018.

За вказаних вище обставин, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить період з 07.03.2018 по 22.11.2018.

З наданої відповідачем довідки про середню заробітну плату (дохід) вбачається, що нарахована заробітна плата позивача за січень 2018 року складає 6086,96 грн. та за лютий 2018 року складає 6086,96 грн., а середньоденний заробіток позивача складає 296,92 грн.(а.с.66-67).

Вказана довідка, як і порядок розрахунку середньоденного заробітку позивачем не оспорюється, а тому суд приймає її до уваги при визначення розрахунку відповідної компенсації.

З огляду на викладене вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 по 22.11.2018 у розмірі 52554, 84 грн. ( 296,92 грн. х 177 роб. днів = 52554,84 грн.).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача в порядку ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню з ТОВ ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ середній заробіток за затримку в розрахунку при звільненні в розмірі 52554,84 грн.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ (ЄДРПОУ 38185784, місцезнаходження: 87515,Донецька область, м. Маріуполь,вул. Миколаївська,7/17, оф.109) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 554, 84 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕСТЕЙТ КОНСАЛТ (ЄДРПОУ 38185784, місцезнаходження: 87515,Донецька область, м. Маріуполь,вул. Миколаївська,7/17, оф.109) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Букіна