Постанова

від 20.11.2019 по справі 730/804/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 730/804/15-ц

провадження № 61-18714св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Борзнянська міська рада Борзнянського району Чернігівської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Шевченка В. М.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нерухомого майна.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0216 га на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 23 липня 2015 року.

Зазначав, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення - магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого на суміжній земельній ділянці на АДРЕСА_2 .

Відповідач за відсутності правовстановлюючих документів та без його згоди звела споруду на його (позивача) земельній ділянці на АДРЕСА_1 , що унеможливило доступ до неї та житлового приміщення.

У зв`язку з наведеним просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , яка перебуває у його приватній власності, шляхом знесення збудованого на ній нерухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що ОСОБА_2 правомірно користується спірною земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 01 січня 2014 року, затвердженого відповідним рішенням сесії Борзнянської міської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою у АДРЕСА_1 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , шляхом знесення прибудови літ. а1-1 до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 на АДРЕСА_2 , яка на схемі в додатку № 1 висновку судового експерта Солдатової В. С. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2016 року № 06-16 позначена червоним кольором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, урахувавши висновки вищевказаної експертизи, виходив із доведеності факту того, що побудоване відповідачем нерухоме майно не відповідає протипожежним вимогам, порушує межі земельної ділянки, яка належить позивачу, та перешкоджає останньому у доступі до його квартири.

Крім того, суд зазначив, що будівництво прибудови є також незаконним з огляду на ухвалення Борзнянським районним судом Чернігівської області рішення від 02 лютого 2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2016 року, про визнання незаконним і скасування рішення Борзнянської міської ради Чернігівської області від 07 листопада 2013 року Про продовження договору оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення та сільськогосподарського призначення в частині продовження договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 166,6 кв. м на АДРЕСА_3 для комерційної діяльності з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2018 року; визнання недійсним договору оренди землі від 01 січня 2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 і Борзнянською міською радою Чернігівської області, щодо земельної ділянки площею 166,6 кв. м для будівництва і обслуговування будівель торгівлі на АДРЕСА_3 .

Короткий зміст касаційної скарги

У лютому 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення апеляційного суду до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Справу № 730/804/15-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник посилається на те, що право власності на магазин у неї виникло раніше, ніж позивач оформив право власності на спірну земельну ділянку, а саме: 30 січня 2014 року.

Накладення зазначеної прибудови на належну на даний час земельну ділянку ОСОБА_1 відбулося внаслідок недобросовісних дій останнього, який при складанні технічної документації із землеустрою свідомо приховав від уповноважених органів той факт, що на цій ділянці уже була розташована прибудова.

При цьому апеляційний суд не врахував, що позивач жодного разу не погоджував межі земельної ділянки з нею.

Суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив висновки експертизи у даній справі.

Зокрема, суд не звернув увагу на те, що прибудова площею 52,8 кв. м лише частково накладається на належну позивачеві земельну ділянку в частині площі 18,5 кв. м.

Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання її представника про винесення на розгляд судової будівельно-технічної експертизи питання про можливість виконання будівельних робіт щодо звільнення земельної ділянки ОСОБА_1 від частини прибудови, яка на неї накладається, (про перебудову).

Короткий зміст заперечення

Від ОСОБА_1 надійшло заперечення, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обставини справи

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2007 року нежитлова будівля (двоповерхова) на АДРЕСА_3 перебувала у власності територіальної громади в особі Борзнянської районної ради Чернігівської області.

Згідно з договором купівлі-продажу комунального майна від 16 листопада 2007 року ОСОБА_1 придбав 11/25 часток вищевказаного нерухомого майна загальною площею 274,9 кв. м, а 20 листопада 2007 року зареєстрував право власності на це майно.

У подальшому рішенням Борзнянської міської ради від 21 листопада 2007 року № № 96 та 96-3 нежитлове приміщення виділено в окремі ізольовані приміщення, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежилі приміщення - на першому поверсі загальною площею 204,9 кв. м та на другому поверсі загальною площею 60 кв. м, а також на приміщення площею 9,9 кв. м.

Рішенням Борзнянської міської ради від 04 листопада 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту реконструкції нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 для його переведення із нежитлового фонду у житловий, а 16 липня 2015 року за ним зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру у АДРЕСА_1 .

01 листопада 2007 року між Борзнянською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки площею 512 кв. м на АДРЕСА_3 строком на 5 років.

Додатковою угодою від 01 травня 2008 року внесено зміни до зазначеного договору оренди, а саме зменшено розмір орендованої ділянки до 293 кв. м.

Цей договір оренди переукладено на період із 01 листопада 2013 року до 01 листопада 2018 року.

У подальшому на підставі дозволу Борзнянської міської ради проведений поділ вищезазначеної земельної ділянки на дві земельні ділянки з виготовленням відповідної проектно-технічної документації: земельну ділянку з кадастровим номером 7420810100:01:001:0148, площею 0,0078 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 7420810100:01:001:0149, площею 0,0216 га, а також змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,0216 га.

Рішенням Борзнянської міської ради від 09 липня 2015 року змінено цільове призначення та передано позивачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,0216 га та присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . При цьому припинено дію договору оренди даної земельної ділянки від 01 березня 2015 року.

Право власності на цю земельну ділянку зареєстровано 23 липня 2015 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Власником іншої частини нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 загальною площею 96,2 кв. м (на 2-му поверсі) відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 17 грудня 2011 року був ОСОБА_3 (колишній чоловік відповідача).

01 січня 2012 року Борзнянська міська рада та ФОП ОСОБА_3 уклали договір оренди земельної ділянки площею 166,6 кв. м за вищевказаною адресою.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2012 року у справі № 2514/5749/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої за ОСОБА_2 визнано право власності на нежиле приміщення загальною площею 96,2 кв. м на АДРЕСА_2 .

Право власності на вказану будівлю (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за відповідачем зареєстровано 30 січня 2014 року.

01 січня 2013 року Борзнянська міська рада та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки площею 166,6 кв. м на АДРЕСА_3 строком до одного року, а 01 січня 2014 року укладений ще один договір оренди тієї ж земельної ділянки строком на п`ять років.

Згідно з висновком експерта у 2012 році ОСОБА_2 здійснила прибудову складу до магазину площею 52,8 кв. м., частина якої накладена на земельну ділянку ОСОБА_1 , що стало підставою даного позову.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2016 року № 06-16:

1. Будівництво прибудови літ. а1-1 до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 не відповідає вимогам пунктів 1.4, 2.1, 2.2, 2.16, 2.20, 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності , а саме: до відповідного виконавчого органу не заявлено про намір розміщення тимчасової споруди, не виконаний паспорт прив`язки ТС, який підлягає реєстрації в журналі реєстрації паспортів прив`язки з подальшим внесенням інформації про ТС до містобудівного кадастру.

Будівництво прибудови літ. а1-1 до магазину не відповідає протипожежним вимогам додатку 3.1 ДБН 360-92**, пункту 5.4 ДБН В. 2.2-23:2009; санітарним нормам та правилам відповідає.

2. Прибудова до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 , порушує межі земельної ділянки у АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 .

3. При закінченні будівництва прибудови до належних ОСОБА_1 житлового приміщення та земельної ділянки у АДРЕСА_1 , доступ до стіни прибудови буде відсутній, тобто прибудова до магазину буде створювати перешкоди у доступі ОСОБА_1 до прибудови до житлової квартири у АДРЕСА_1 .

Крім того, апеляційний суд установив, що рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2016 року у справі № 730/11738/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Борзнянської міської ради про визнання рішення Борзнянської міської ради незаконним та визнання недійсним договору оренди землі. Визнано незаконним і скасовано рішення Борзнянської міської ради від 07 листопада 2013 року Про продовження договору оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення та сільськогосподарського призначення в частині продовження договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 166,6 кв. м у АДРЕСА_3 , для комерційної діяльності з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2018 року. Визнано недійсним договір оренди землі від 01 січня 2014 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 і Борзнянською міською радою, щодо земельної ділянки площею 166,6 кв. м для будівництва і обслуговування будівель торгівлі у АДРЕСА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Задовольняючи позов, апеляційний суд вважав доведеним факт зведення відповідачем об`єкту самочинного будівництва на земельній ділянці позивача, що є підставою для знесення такої прибудови, оскільки вона перешкоджає останньому у доступі до житлового приміщення.

Колегія не погоджується з указаним висновком із таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України визначено, що в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0216 га на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 23 липня 2015 року.

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 17096227, надану представником ОСОБА_2 у суді першої інстанції, станом на 30 січня 2014 року ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 площею 177,9 кв. м., до складу якого, зокрема, входить тамбур а1 площею 52,8 кв. м., який не належить до самочинного будівництва.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 15 вересня 2016 року № 06-16 тамбур літ. а зведений у 2012 році.

Відповідно до висновків вищевказаної експертизи частина цієї прибудови складу площею 18,5 кв. м розміщена на земельній ділянці відповідача.

У статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення) передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За змістом статей 214 та 215 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; у рішенні повинні бути зазначені встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносин, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

При розгляді даної справи ОСОБА_2 неодноразово посилалася на те, що спірна прибудова зведена до оформлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

25 листопада 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заявив клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питання, чи відповідає прибудова літ. а1-1 до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 прибудові, яка запланована у 2003 році попереднім власником цього приміщення ОСОБА_5 відповідно до будівельного паспорту № 3713 на реконструкцію частини приміщення друкарні з використанням під продовольчий магазин та організацією окремого входу; чи перешкоджає дана прибудова ОСОБА_1 у доступі до стіни збудованої ним прибудови до його квартири, якщо так, то які будівельні роботи необхідно провести для усунення цих перешкод.

Протокольною ухвалою від 25 листопада 2016 року апеляційний суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

У порушення положень статті 212 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) суд апеляційної інстанції не оцінив наданої представником ОСОБА_2 копії з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 17096227.

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення апеляційного суду - скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук