Рішення

від 26.11.2019 по справі 904/4396/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019м. ДніпроСправа № 904/4396/19

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОМИР", с. Попасне, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО", м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу

Суддя Ярошенко В.І.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОМИР" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО" про стягнення заборгованості у сумі 216 733, 98 грн, з них: сума основного боргу у розмірі 203 118, 77 грн, пеня у розмірі 12 540, 33 грн та 3 % річних у розмірі 1074, 02 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 30.09.2019 судом для подання відповідачем відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України, передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Згідно з частино 6 статті 242 Господарського процесуального суду України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про призначення розгляду справи від 30.09.2019 була надіслана відповідачу на його юридичну адресу вказану в ЄДР, а саме: 849005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 1-А, офіс 702 з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Поштове повідомлення про вручення цінного листа або поштовий конверт з ухвалою суду від 30.09.2019 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області станом на 29.11.2017 не повертались.

За таких обставин суд має достатньо підстав вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №730 від 13.02.2019.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 175, 193 Господарського кодексу України 525-526, 530, 655-656, 662-664 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

13.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агромир (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Дніпроагро (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 730 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця соняшник 2018, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 3.1 договору, загальна кількість товару - 200,000 тон +/- 10%.

Базова ціна за товар у розмірі 8516, 67 грн за 1 тн, ПДВ - 1703, 33 грн за 1 тн. Всього з ПДВ - 10220 грн за 1 тн, за умови відповідності якісним показникам, зазначеним у розділі 2 договору (пункт 3.2 договору).

Загальна сума договору складає: 2044000, 80 грн +/- 10%, у тому числі ПДВ - 34066, 80 +/- 10% грн (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за товар, який передається за даним договором, провадиться покупцем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати 90% загальної вартості товару, вказаної в пункту 3.4 цього договору, протягом 3 банківських днів з моменту одержання покупцем підписаного продавцем цього договору та рахунку-фактури від продавця, оплата остаточної загальної вартості товару здійснюється з моменту відвантаження оплаченої раніше партії товару.

15.02.2019 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату соняшника на загальну суму 1533000, 60 грн (арк. с. 21).

Згідно пункт 4.5 договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі товару (перевірки якості і кількості), та/або видаткової накладної.

На виконання умов договору, 13.02.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 1459518, 77 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 13.0.2019 № 04/02 (арк. с. 22).

18.02.2019 сторонами було підписано додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили, викласти пункт 5.1 договору в такій редакції: Розрахунки за товар, який передається за даним договором, провадиться покупцем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати 80 % загальної вартості товару, вказаної в пункту 3.4 цього договору, протягом 3 банківських днів з моменту одержання покупцем підписаного продавцем цього договору/додаткової угоди до нього та рахунку-фактури від продавця, оплата остаточної загальної вартості товару здійснюється у наступному порядку: 50 % від остаточної загальної вартості товару сплачується у строк до 30.06.2019, 50 % від остаточної загальної вартості товару сплачується у строк до 31.07.2019.

19.02.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 1226400 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою по особовому рахунку (арк. с. 25).

Також 19.09.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого згідно договору товару на суму 30000 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою по особовому рахунку (арк. с. 20).

Отже несплаченим залишається товар на суму 203118, 77 грн.

На момент розгляду справи, строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 13.02.2019 № 04/02 на суму 203118, 77 грн є таким, що настав. Доказів оплати відповідачем товару на вищевказану суму суду не надано.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 203118, 77 грн.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивач нарахував йому пеню у сумі 12540, 30 грн за період з 01.08.2019 по 26.09.2019 та 3% річних у сумі 1074, 88 грн за період з 01.08.2019 по 26.09.2018.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо суми основного боргу.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, у відповідності пункту 5.1 договору, в редакції додаткової угоди від 18.02.2019, на момент розгляду спору строк оплати товару на суму 203118, 77 грн є таким, що настав.

Відповідач доказів оплати товару на вищевказану суму не надав.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 203118, 77 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо пені та штрафу

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 6.2 договору, у разі прострочення оплати товару, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення від вартості товару (суми заборгованості) за кожен день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, відповідно до пункту 6.2 договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 12540, 33 грн за період з 01.08.2019 по 26.09.2019.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені суд встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку пені за період з 01.08.2019 по 26.09.2019 використано невірну ставку НБУ. Позивачем здійснено нарахування пені за вказаний період, виходячи із ставки НБУ у розмірі 17,5 %, тоді як відповідно до рішень правління Національного банку України, у період з 19.07.2019 по 05.09.2019 діяла облікова ставка у розмірі 17 %, а з 06.09.2019 по 25.10.2019 - 16, 5 %.

Так за розрахунком суду, з урахуванням вищевикладеного, пеня за вказаний позивачем період складає 12053, 66 грн. А тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 12540, 33 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 12053, 66 грн.

Щодо нарахування 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1074, 88 грн за період з 01.08.2019 по 26.09.2019.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3 % річних, суд встановив, що він є вірним. Вимога про стягнення 3% річних у розмірі 1074, 88 грн підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

У позовні заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано договір № 03/09-19 від 23.09.2019, укладений між ним та адвокатом Ямковим Віктором Феофановичем (далі - договір про надання правової допомоги, арк. с. 52-53), відповідно до пункту 1.1 якого, Адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання цього сторонами та діє до 23 вересня 2021 року (пункт 2.1 договору про надання правової допомоги).

Право на заняття адвокатською діяльністю Ямковим Віктором Феофановичем підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2554 від 25.06.2012 (арк. с. 54).

Сторони у пункті 4.1 договору про правову допомоги погодили, що на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Розмір гонорару за цим договором вказується в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 4.2 договору про правову допомогу).

23.09.2019 сторонами було підписано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, якою останні погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги (виконання окремого доручення клієнта) за представництво у Господарському суді Дніпропетровської області у справі за позовом ТОВ Агромир до ТОВ АК Дніпроагро про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 730 від 13.02.2019 складає 20000 грн.

За прийняття доручення, згідно цього договору до виконання, Клієнт виплачує Адвокату аванс, який складає 100 відсотків суми гонорару, зазначений у додатку(ках) до цього договору, в день підписання цього договору (пункт 4.3 договору про правову допомогу).

26.09.2019 позивач здійснив оплату вартості послуг адвоката Ямкового В.Ф. на суму 20000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 94 від 26.09.2019 (арк. с. 55).

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, детальний опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що у період з 23.09.2019 по 26.09.2019 Адвокатом було надано позивачу послуги з надання консультації, збору доказів, складання позовної заяви, подачі позову до суду на загальну суму 10000 грн та погоджено, що вартість послуг адвоката щодо представництва інтересів позивача у суді першої інстанції становитиме 10000 грн.

Зважаючи на обставини справи, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом та здійснених розрахунків штрафних санкцій, суд критично сприймає вартість та обсяг юридичних послуг адвоката із надання консультації, збору доказів, складання позовної заяви та подачі позову до суду у розмірі 10000 грн та вважає його неспіврозмірним зі складністю справи та змістом і обсягом підготовлених адвокатом документів.

Суд вважає складання відповідного позову та проведення розрахунків до нього (з урахуванням складності спору, здійснених адвокатом помилок у розрахунках та часу необхідного для підготовки вказаних документів) такими, що відповідають витратам на професійну допомогу у розмірі 3000 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, пов`язаних із представництвом Адвоката інтересів позивача під час розгляду судом першої інстанції справи № 904/4396/19, суд вважає вказані витрати взагалі необґрунтованими, оскільки розгляд даної справи проводився судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Тобто без представлення інтересів сторін у суді їх представниками. А тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із представництвом інтересів позивача у суді, у розмірі 10000 грн слід відмовити.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3243, 71 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Дніпроагро (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 1-А, офіс 702; ідентифікаційний код 36161054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агромир (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Попасне, вул. Робітнича, буд. 8; ідентифікаційний код 32286700) основний борг у розмірі 203118, 77 грн, пеню у розмірі 12053, 66 грн, 3% річних у сумі 1074, 88 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн та 3243, 71 грн витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 26.11.2019

Суддя В.І. Ярошенко