Рішення

від 18.11.2019 по справі 908/2583/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 Справа № 908/2583/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 00039002)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №199» (69117, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3-Г, код ЄДРПОУ 05402507)

про стягнення 82 896,81 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сушко Т.В., довіреність №09/12/526 від 03.12.2018 р., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001715 від 26.06.2018 р.)

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 17.09.2019 р. за вих. №108/92-117 (вх. №2764/08-07/19 від 18.09.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №199» про стягнення 82 896,81 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 р. справу №908/2583/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 20.09.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №908/2583/19, справі присвоєно номер провадження - 5/131/19, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 16.10.2019 р. Явка представників сторін визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 16.10.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2019р. о/об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 18.11.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 18.11.2019 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 28.03.2008р. позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №04/кр-08/к, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 208 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 25.03.2011 р. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.08.2010 р. у справі №5/98/10 була встановлена наявність заборгованості Позичальника за вказаним кредитним договором та стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитом, процентами, комісійної винагороди, втрати від інфляції, пеню. На виконання вказаного рішення суду був виданий відповідний наказ. Повне погашення заборгованості за кредитом відбулось лише 18.05.2016 р. в рамках виконавчого провадження, відкритого в Комунарському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. 20.05.2019 р. Комунарським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесена постанова про закінчення виконавчого провадження як повне фактичне виконання в повному обсязі рішення суду. Отже, з моменту винесення Господарським судом Запорізької області рішення у справі 5/98/10 від 16.08.2010 р. та по 18.05.2016 р. відповідач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, рішенням суду та продовжував користуватися кредитними коштами у зв`язку з чим, Банком за період з 17.08.2010 р. по 18.05.2016 р. донараховано проценти за неправомірне користування кредитними коштами у сумі 77 729,76 грн. та комісійну винагороду у сумі 5 167,05 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 629, 1046, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмовий відзив на позовну заяву до суду та позивачу не надіслав.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.09.2019 р. про відкриття провадження у справі №908/2583/19 було направлено на адресу відповідача та отримано уповноваженою особою за довіреністю - 27.09.2019 р., що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.09.2019 р. за №6900118525127, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закрите акціонерне товариство) (далі - Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Відкритим акціонерним товариством Спеціалізована пересувна механізована колона №199 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізована пересувна механізована колона № 199 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір № 04/кр-08/к (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 208 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитним договором не пізніше 25 березня 2011 р.

28.03.2009 р. Договором про внесення змін № 03 до Кредитного договору були внесені зміни до п.п. 3.2, 3.5 Кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін №03 від 28.03.2009 р.), проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 25,0 % річних.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №03 від 28.03.2009 р.), у випадку порушення Позичальником встановленого п. 2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п. 3.3, 3.4 цього Договору.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору, проценти за неправомірне користування кредитом - плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом після настання строку його погашення. При сплаті відсотків за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються.

Нарахування Банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод факт/факт , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п.3.3. Кредитного договору).

Комісія за управління кредитом сплачується Позичальником, виходячи із встановленої банком ставки у розмірі 2 процентів річних від суми заборгованості (п. 3.2.1 Кредитного договору).

Згідно п. 3.3.1 Кредитного договору, нарахування банком комісії за управління кредитом починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку комісії використовується метод факт/факт , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Як пояснив представник позивача, у зв`язку з тим, що Позичальник здійснював прострочення з оплати кредитних зобов`язань Банк 21.05.2010 р. звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04/кр-08/к.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.08.2010 р. по справі №5/98/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Запоріжжя» до Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 199» про стягнення заборгованості у розмірі 167 250, 17 грн., позовні вимоги задоволено та стягнуто з ВАТ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 199» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Запоріжжя» заборгованість за кредитом за кредитним договором № 04/кр-08/к від 27.03.2008 в сумі 134 810,00 грн., заборгованість за процентами в сумі 24 083,78 грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 1 684,17 грн., втрати від інфляції за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 381,59 грн., пеню у сумі 6 290,63 грн., державного мита в розмірі 1 672,50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено наступне: Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №04/кр- 08/к від 27.03.2008 р., а Відкрите акціонерне товариство «Спеціалізована пересувна механізована колона № 199» (відповідач) фактично отримало грошові кошти в сумі 208 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 28.03.2008 р., яке міститься в матеріалах справи.

На день судового засіданні заборгованість відповідача за кредитом складає 134 810, 00 грн. та підтверджується матеріалами справи та розрахунком позивача.

Відповідно до п. 3.2. договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 25 % річних, а у випадку, передбачено п. 3.13.1. цього договору - 28, 0 % річних (без ПДВ).

Станом на 16.08.2010 р. позивачем нараховано 24 083, 78 грн. - заборгованість за процентами за період з 01.01.2010 р. по 16.08.2010 р., що підтверджується розрахунками позивача.

Підпунктом 3.2.1. договору передбачено, що комісія за управління кредитом сплачується позичальником, виходячи із встановленої банком ставки у розмірі 2 % річних від суми заборгованості. Комісія нараховується та сплачується у тій валюті, в якій надано кредит.

На день судового засідання позивачем нараховано 1 684, 17 грн. -заборгованість за комісійною винагородою за період з 01.01.2010 р. по 16.08.2010 р..

Відповідно до п. 5.2. договору позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов`язання по поверненню банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу

На день судового засідання позивачем нараховано 381,59 грн. - втрат від інфляції.

Відповідно до п. 5.3. договору за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахований позивачем станом на 16.08.2010 р. розмір пені, згідно із Постановою НБУ від 21.04.2008 № 107, складає 6 290,63 грн., з яких: пеня по непогашеному в строк кредиту за період з 01.07.2009 р. по 16.08.2010 р. у розмірі 5 071,21 грн. та пеня по несплаченим в строк процентам за період з 01.01.2010 р. по 16.08.2010 р. у розмірі 1 219,42 грн., та відповідає вимогам законодавства.

Таким чином на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача складає 167 250,17 грн. та підтверджується розрахунками позивача, які містяться в матеріалах справи.

Доказів виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 27.03.2008 р. №04/кр-08/к у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

30.08.2010 р. судом на примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.08.2010 р. по справі № 5/98/10 виданий наказ.

20.05.2019 р. Комунарським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №48748481 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 30.08.2010 р. №5/98/10, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення постанови) як повне фактичне виконання в рішення суду.

У вказаній постанові встановлено, що згідно платіжного доручення №1678 від 18.05.2016 р. суму боргу перераховано на користь стягувача.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ч. 1 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 6.7 Кредитного договору, цей договір діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання визначена законодавством. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12).

Термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника. Вказана правова позиція, викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2019 р. по справі №906/778/18.

Судом встановлено, що з моменту прийняття Господарським судом Запорізької області рішення у справі № 5/98/10 від 16.08.2010 р. та по 18.05.2016 р. (дата погашення відповідачем заборгованості у виконавчому провадженні) відповідач не виконував свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та рішенням суду і продовжував користуватися кредитними коштами.

За вказаним рішенням суду з відповідача стягнуто на користь позивача 24 083, 78 грн. - заборгованості за процентами за період з 01.01.2010 р. по 16.08.2010 р. та 1 684, 17 грн. -заборгованості за комісійною винагородою за період з 01.01.2010 р. по 16.08.2010 р.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, заявлено до стягнення з відповідача проценти за неправомірне користування кредитними коштами у сумі 77 729,76 грн. та комісійну винагороду у сумі 5 167,05 грн. за період з 17.08.2010 р. по 18.05.2016 р. (фактична сплата відповідачем заборгованості у виконавчому провадженні.

Суд перевіривши вказаний розрахунок, приходить до висновку, що він є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована пересувна механізована колона № 199 (69117, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3-г, код ЄДРПОУ 05402507) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість за процентами у сумі 77 729 (сімдесят сім тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 76 коп., за комісією у сумі 5 167,05 грн. (п`ять тисяч сто шістдесят сім) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 25.11.2019 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.