Рішення

від 22.11.2019 по справі 910/12843/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2019Справа № 910/12843/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського,1 Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до Українсько-Літовського спільного підприємства "Ельдія" в особі Філії Інтернет Продажі України (03150, м.Київ, вул.Горького буд.48, код ЄДРПОУ 37251012)

про стягнення 221550,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Українсько-Літовського спільного підприємства "Ельдія" в особі Філії Інтернет Продажі України про стягнення 221 550,29 грн. заборгованості за договором б/н від 07.04.2011, а саме: 82 827,48 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 132 910,54 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 5812,27 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору кредитним договором б/н від 07.04.2011, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості, факт порушення зобов`язання зі сплати якої встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/27507/14.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.09.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/12843/19, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначив сторонам строк на подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 23.09.2019 позивач отримав 02.10.2019, відповідач - 27.09.2019.

10.10.2019 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує, зазначаючи про безпідставність позовних вимог, настання строку виконання договору б/н від 07.04.2011 станом на час звернення з цим позовом до суду у повному обсязі, заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, надання позивачем неналежних доказів.

Відповідач відповідь на відзив не надав.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.04.2011 відповідач звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до умов і правил надання послуг, відповідно до якої відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті позивача - www.privatbank.ua (далі - Договір).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 1054 Цивільного кодексу України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач вказує, що у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем за Договором, яка стягнена за рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2015 у справі № 910/27507/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Українсько-Літовського спільного підприємства "Ельдія" в особі Філії Інтернет Продажі України: 37592,98 заборгованості за кредитом; 11766,54 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 4825,01 грн пені, 2846,17 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

Приймаючи до уваги невиконання вказаного вище рішення позивач звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 278 580,99 грн заборгованості за договором, з яких: 37 592,98 грн заборгованості за кредитом, 94594,02 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 8658,44 грн заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 137 735,55 грн пені.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 встановлено наступне:

"Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.".

У постанові Великої Палати у справі № 310/11534/13-ц від 04.07.2018 викладено правову позицію про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Верховний Суд у постанові № 175/4753/15-ц від 06.02.2019 зазначив, що статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.

Таким чином оскільки сума основної заборгованості відповідача за Договором б/н від 07.04.2011 в розмірі 37 592,88 грн. стягнена відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/27507/14 та приймаючи до уваги вищевказані правові висновки Верховного Суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 82 827,48 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 132 910,54 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 5812,27 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору, не приймаються судом.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак