Ухвала

від 26.11.2019 по справі 910/4048/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

м. Київ

26.11.2019Справа № 910/4048/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

на дії Відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області

у справі № 910/4048/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мусон"

про стягнення боргу, ціна позову 150000 доларів США.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/4048/18 позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Києва задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Мусон" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 150000 доларів США боргу за кредитом, 62550 грн. витрат по оплаті судового збору.

13.06.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/4048/18 видано наказ.

29.10.2018 представником Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" подано до Господарського суду Херсонської області скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.10.2019 скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" відмовлено у прийнятті до розгляду скарги та передано скаргу на розгляд до Господарського суду міста Києва.

22.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк .

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2019 скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" передано на розгляд судді Паламарю П.І.

Відповідно до Розпорядження № 05-23/2911 від 25.11.2019, у зв`язку з перебуванням судді Паламаря П.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", за результатами якого означену скаргу передано на розгляд судді Грєховій О.А.

При дослідженні поданої скарги судом встановлено, що остання подана від імені Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" представником Фурманом Володимиром Володимировичем, який діє на підставі довіреності № 48 від 30.04.2019 року.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.

Статтею 59 Конституції України (в редакції цього Закону) визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлений перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, якими можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

З огляду на вищевикладене, з 01.01.2019 року представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами, які діють на підставі довіреності або ордеру.

Проте, матеріали поданої скарги не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Фурман В.В. є адвокатом відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" або керівником позивача і є уповноваженою особою на підписання скарги в розумінні наведених норм законодавства.

При цьому, Єдиний реєстр адвокатів України також не містить інформації про наявність у Фурмана В.В. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

За приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При цьому, положення цих статей не містять норм, що регулюють дії суду у випадку повернення скарги скаржнику.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості повернення скарги, судом застосовані аналогічні положення передбачені Господарським процесуальним кодексом України, щодо повернення позовної заяви.

Згідно приписів п.1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.

Відтак, оскільки скарга від імені ПАТ ВТБ Банк підписана не адвокатом, вона підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у справі № 910/4048/18 повернути.

Ухвала набирає законної сили 26.11.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова