Рішення

від 26.11.2019 по справі 910/12260/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2019Справа № 910/12260/19

За позовом Українського фонду підтримки підприємництва

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЙОЛА

про стягнення суми 325 538,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український фонд підтримки підприємництва (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЙОЛА (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитом на підставі Договору № 61-12 про мікрокредитування від 26.12.2012, а саме: 250 000,00 грн заборгованості за основним боргом (кредитом), 52 805,71 грн заборгованості зі сплати відсотків, 22 732,29 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 61-12 про мікрокредитування від 26.12.2012 позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 539 від 27.12.2012, проте відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у строки, що передбачені умовами наведеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 позовну заяву Українського фонду підтримки підприємництва залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

25.09.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 позовну заяву Українського фонду підтримки підприємництва прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12260/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12260/19.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/12260/19 було направлене відповідачу за адресою: 01011, м. Київ, вул. Чеська, буд. 9, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі № 910/12260/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч 1 ст 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч 8 ст 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч 2 ст 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч 9 ст 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

26.12.2012 між Українським фондом підтримки підприємництва (далі - Фонд, Сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НОВІ БУДІВЕЛЬНІ РЕСУРСИ , яке в подальшому було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю ФАЙОЛА (далі - позичальник, Сторона 2, відповідач) було укладено Договір № 61-12 про мікрокредитування (далі - Договір або Договір № 60-12 від 26.12.2012), відповідно до умов п. 1 якого Сторона 1 зобов`язується надати мікрокредит Стороні 2 в сумі 250 000,00 грн., а Сторона 2 зобов`язується використати його за цільовим призначенням, сплатити відсотки на рівні 1,5 облікової ставки НБУ, а саме 11,25% річних і повернути мікрокредит у визначений цим Договором строк (п 1 Договору).

Відповідно до п 2 Договору, мікрокредит надається згідно з рішенням Конкурсної комісії (протокол № 2 від 17 грудня 2012 року) для розробки програмного забезпечення.

Згідно підпункту 3.2.1. п 3.2 Договору, Сторона 1 зобов`язана надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму мікрокредиту на поточний рахунок Сторони 2, відкритий у банківській установі.

Відповідно до умов договору, Сторона 2 зобов`язана: щомісяця до 5 числа наступного періоду (в грудні - до 25 числа поточного місяця) подавати Стороні 1 звіт про використання отриманих коштів (пп 3.4.1 п 3.4 Договору); використати кошти на зазначені у договорі цілі відповідно до плану використання коштів (Додаток 1), який є невід`ємною частиною цього Договору (пп 3.4.2 п.3.4 Договору); повернути кошти мікрокредиту, згідно з встановленим графіком (Додаток 2) (пп 3.4.3 п 3.4 Договору); щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем сплатити відсотки за користування мікрокредитом на поточний рахунок Сторони 1 в АТ Укрексімбанк , п/р № НОМЕР_1 , МФО 322313. Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати перерахування коштів Стороною 1 і до дня, передуючого моменту їх зарахуванню на рахунок. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяця за фактичну кількість календарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів (пп 3.4.4. п 3.4 Договору).

Відповідно до Додатку № 2 до Договору № 61-12 від 26.12.2012 Сторонами було погоджено Графік повернення коштів мікрокредиту у строк з грудня 2012 по грудень 2015.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 30.04.2014 до Договору про мікрокредитування № 61-12 від 26.12.2012, Сторони домовились про надання Стороні 2 відстрочки зі сплати відсотків та тіла мікрокредиту строком на 8 місяців починаючи з 01 травня 2014 року та пролонгації терміну сплати мікрокредиту на той самий період. Сторони також домовились внести зміни до Графіку повернення коштів мікрокредиту (Додаток 2 до Договору) відповідно строку відстрочки платежів, встановленому п 1 цієї Додаткової угоди.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення Стороною 2 коштів мікрокредиту та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (п 7.2 Договору).

Мікрокредит надається Стороні 2 строком на 36 (тридцять шість) місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 (дванадцять) місяців (п 4.1 Договору).

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 250 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 539 від 27.12.2012 на суму 250 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 61-12 про мікрокредитування від 26.12.2012 щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки, що передбачені умовами кредитного договору.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача становить 325 538,00 грн, з яких: 250 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 52 805,71 грн - заборгованість зі сплати відсотків, 22 732,29 грн - пеня.

Проаналізувавши договірні відносини сторін та надані докази, норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом встановлено, що укладений між сторонами у справі Договір № 61-12 від 26.12.2012 за своєю правовою природою є кредитним договором, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених цим договором.

Частиною 1 с 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наявними в матеріалах справи матеріалами підтверджується надання позивачем відповідачу кредитних коштів у сумі 250 000,00 грн. та їх неповернення відповідачем у сумі 250 000,00 грн.

Згідно ч 1 ст 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч 3 ст 1049 ЦК України).

Відповідно до ч 1 ст 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Договору № 61-12 від 26.12.2012, сторони погодили, що мікрокредит надається позичальнику строком на 36 (тридцять шість) місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 (дванадцять) місяців (п 4.1 договору).

Таким чином, враховуючи дату отримання грошових коштів відповідачем - 27.12.2012 та з урахуванням умов, передбачених Додатковою угодою № 2 від 30.04.2014 та Додатком 2 до Договору № 61-12 від 26.12.2012, відповідач мав повернути кошти мікрокредиту в розмірі 250 000,00 грн та сплатити відсотки за користування ним у строк до 10.09.2016.

Відповідно до ст 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів повернення відповідачем суми 250 000,00 грн основної заборгованості по кредиту, у т.ч. у визначені строки з урахуванням відстрочення повернення, суду не надано.

Відповідно до ч 1 ст 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок прострочених відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 52 805,71 грн, нарахованих за період з 31.12.2012 по 30.08.2016 (включно), суд, врахувавши часткове виконання відповідачем обов`язку з оплати відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що нарахування є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності доказів повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 250 000,000 грн заборгованості за основним боргом (кредитом) та 52 805,71 грн заборгованості зі сплати відсотків.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п 5.1 Договору, за несвоєчасне повернення коштів мікрокредиту та сплату відсотків Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню за кожний день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня.

Позивачем нараховано 22 732,29 грн пені, з яких: 17 884,30 грн - пеня за несвоєчасну сплату основної суми мікрокредиту та 4 847,99 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування мікрокредитом.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, не надав.

Здійснивши власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату основної суми мікрокредиту та за несвоєчасну сплату відсотків за користування мікрокредитом, з урахуванням положень пункту 5.1 Договору та частини 6 статті 232 ГК України, за період з 11.09.2016 по 11.03.2017, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 732,29 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 21 504,08 грн , з яких: 17 754,02 грн - пеня за несвоєчасну сплату основної суми мікрокредиту та 3 750,06 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування мікрокредитом.

Відповідно до ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно положень ст 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч 1 ст 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч 1 ст 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 4 883,07 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п 2 ч 1 ст 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п 1 ч 4 ст 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 4 864,65 грн покладається на відповідача, судовий збір у сумі 18,42 грн покладається на позивача.

Керуючись ст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАЙОЛА (01011, м. Київ, вул. Чеська, буд. 9; ідентифікаційний код 37064012) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 9/11; ідентифікаційний код 19019491) 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за основним боргом (кредитом), 52 805,71 грн (п`ятдесят дві тисячі вісімсот п`ять гривень 71 коп). заборгованості зі сплати відсотків, 21 504,08 грн (двадцять одна тисяча п`ятсот чотири гривні 08 коп.) пені, 4 864,65 грн (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 65 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч 1, 2 ст 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 26.11.2019.

Суддя Гумега О.В.