Рішення

від 13.11.2019 по справі 916/2011/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2011/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Голоденко І.О.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом: Державного підприємства "Канон" (вул. Енгельса, буд.13, смт Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68091)

до відповідача: Приватного підприємства - фірми "Асоль" (вул. 25 Чапаївської дивізії, буд. 3/3, 17 поверх, м. Одеса, 65101)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

про визнання договору недійсним

за участю представників учасників справи :

від позивача: Широкобород С.М.;

від відповідача : Хоменко Я.І.;

від третьої особи : Дубчак Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Канон" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства - фірми "Асоль", в якій просить суд визнати недійсним договір №9 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 01.11.2018, укладений між ПП "Асоль" та ДП "Канон".

Позиції учасників справи

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача позивач зазначив про невідповідність оскаржуваного договору вимогам законодавства, оскільки його укладено без отримання відповідного погодження органу управління майна позивача в особі Міністерства оборони України.

07.08.2019 від відповідача на електронну адресу суду за вх. №15676/19 надійшло клопотання про об`єднання справ №916/2013/19, №916/2014/19, №916/2012/19, №916/2007/19, №916/2008/19, №916/2009/19, №916/2010/19, №916/2011/19 в одне провадження (а.с.61-62, т.1). В обґрунтування доцільності об`єднання цих справ відповідач зазначив, що всі ці позови подано одним позивачем до одного відповідача, позовні вимоги є однорідними, підставою позову позивач визначив одну і ту саму обставину. За результатом розгляду вказаного клопотання у судовому засіданні 07.08.2019 суд протокольно ухвалив відмовити у його задоволенні. Висновок та мотиви, з яких суд відмовив у задоволенні цього клопотання, були оголошені судом відповідно до ч.10 ст. 240 ГПК України в засіданні суду.

07.08.2019 до канцелярії Господарського суду Одеської області від третьої особи надійшли письмові пояснення (а.с.69-70, т.1), в яких остання зазначила, що Міністерство оборони України, як орган управління державною власністю, не погоджувало договір фінансової допомоги (безвідсоткової) №9 від 01.11.2018, відтак, за позицією третьої особи, цей договір укладений незаконно.

09.08.2019 від відповідача на електронну адресу суду за вх. №15982/19 надійшов відзив на позов з попереднім розрахунком суми судових витрат та додатковими доказами (а.с.78-89, т.1), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, зокрема, що позивачем не доведено, що згода Міністерства оборони України на укладення спірного договору не надавалась, при цьому, як зазначає відповідач, відповідно до відповіді на заяву позивача щодо погодження отримання фінансової допомоги т.в.о. генерального директора Концерну Військесетменеджмент МОУ Шпарука А.С., викладеної у листі №05/02-27 від 11.01.2018, було надано згоду на укладення позивачем договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) з ПП фірмою Асоль та право на укладення договорів надано на період з лютого 2018 року по грудень 2018 року.

29.08.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшла вимога про застосування наслідків недійсності правочину (а.с. 94-96, т.1), яку судом було залишено без розгляду в засіданні суду 29.08.2019.

Також, 29.08.2019 від відповідача на електронну адресу суду за вх. №17352/19 надійшли заперечення з додатковими доказами (а.с.105-166, т.1), в яких відповідач наголосив на тому, що позивач, виконуючи вимогу Статуту Концерну Військесетменеджмент , затвердженого наказом Міністерства оборони України, отримував згоду від концерну. Відповідач зазначив, що така згода підписана уповноваженою особою - тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора концерну ВЕМ Шпаруком А.С., а отже підстави для задоволення позову відсутні.

04.10.2019 позивачем у судовому засіданні було подано клопотання про витребування у відповідача оригіналів доказів (а.с.1-2, т.2), за результатом розгляду якого суд протокольно оголосив ухвалу про відмову у його задоволенні. Висновок суду та мотиви, з яких суд відмовив у задоволенні цього клопотання, було оголошено судом відповідно до ч.10 ст. 240 ГПК України в засіданні суду.

04.10.2019 позивачем було подано суду клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи (а.с.2-10, т.2), яке було задоволено судом.

09.10.2019 представником відповідача було подано до суду письмові пояснення з додатковими доказами (а.с.15-71, т.2), в яких відповідач зазначає про недобросовісність дій позивача, що обумовлені в ухиленні від повернення коштів, які були надані відповідачем за оскаржуваним договором. Крім того, відповідач повідомив суд про те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №916/2456/18 з позивача було стягнуто на користь відповідача 874140,00 грн, з яких 33140,00 грн це заборгованість по коштам за оскаржуваним договором, а рішенням суду від 08.07.2019 у справі №916/622/19 було зобов`язано ДП Канон в особі комісії з ліквідації включити ПП фірму Асоль до переліку кредиторів ДП Канон з кредитною заборгованістю в розмірі 874140,00 грн.

11.10.2019 позивачем у судовому засіданні було подано заяву про приєднання доказів (а.с.72-78, т.2), яка задоволена судом.

У судовому засіданні 11.10.2019 клопотання про приєднання доказів також було подано відповідачем (а.с.79-114, т.2), водночас, у його задоволенні було відмовлено. Висновок суду та мотиви, з яких суд відмовив у задоволенні цього клопотання, було оголошено судом відповідно до ч.10 ст. 240 ГПК України в засіданні суду.

Під час розгляду справи по суті представники позивача та третьої особи просили суд задовольнити позовні вимоги ДП Канон в повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 позовну заяву Державного підприємства "Канон" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, залучено Міністерство оборони України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та призначено підготовче судове засідання на "07" серпня 2019 о 12год.00хв.

У підготовчому засіданні 07.08.2019 судом протокольно ухвалено оголосити перерву до "30" серпня 2019 о 10год.30хв. 30.08.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 11 вересня 2019 о 10год.00хв. В підготовчому засіданні 11.09.2019 судом протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву в засіданні суду до 04 жовтня 2019 о 09год.15хв. 04.10.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 11 жовтня 2019 о 14год.00хв. 11.10.2019 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті в засіданні суду на 21 жовтня 2019 о 17год.00хв. 21.10.2019 протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до 06 листопада 2019 о 14год.00хв. В судовому засіданні 06.11.2019 протокольно ухвалено оголосити перерву в засіданні суду до 13 листопада 2019 о 09год.00хв.

У судовому засіданні 13.11.2019 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Згідно з наказом Міністра оборони України від 05.08.2005 №478 було створено Державне підприємство "КАНОН" та затверджено його Статут (а.с.28-29, т.1).

Відповідно до Статуту (а.с.30-39, т.1) Державне підприємство КАНОН утворене рішенням органу управління майном - Міністерством оборони України на основі державної власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства оборони України.

За змістом п.3.8. Статуту підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем в суді або господарському суді.

Відповідно до п. 4.2. Статуту майно підприємства є державною власністю й закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Органу управління майном.

Згідно з наказом Міністерства оборони України від 01.12.2015 № 661 (а.с.22-25, т.1) приписано припинити юридичну особу - Державне підприємство КАНОН , ідентифікаційний код 34376633, шляхом її ліквідації та призначено ліквідаційну комісію.

Наказом Міністерства оборони України від 04.09.2018 року №451 (а.с.26-27, т.1) внесено зміни до вищевказаного наказу від 01.12.2015 № 661 та призначено першого заступника директора Державного підприємства "Південьвійськбуд" Стефієнка Сергія Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) головою ліквідаційної комісії.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 28.11.2018 року Державне підприємство КАНОН перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Згідно з наказом Міністерства оборони України №65 від 01.02.2017 (а.с.108-109, т.1) було затверджено статут Концерну Військесетменеджмент .

Відповідно до п. 1.1. Статуту концерн є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України, здійснює свою діяльність на основі та відповідно до законодавства України і Статуту концерну.

У своїй діяльності концерн керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, а також цим Статутом (п. 1.5.).

Згідно з п.п. 1.6., 1.7. Статуту учасниками концерну є суб`єкти господарювання, зазначені у додатку до Статуту. Учасники Концерну є юридичними особами, ведуть самостійний баланс, сплачують податки до місцевих та державного бюджетів, мають поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

За змістом п.п. 3.2., 3.8., 3.9. Статуту концерн функціонує як єдина господарська структура в межах своїх повноважень. Держава та уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Концерну, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України. Концерн не відповідає за зобов`язаннями учасників концерну, а учасники концерну не несуть відповідальності за зобов`язаннями концерну.

Згідно з п. 7.1. Статуту повноваження щодо реалізації прав держави як власника Концерну здійснює уповноважений орган управління, який здійснює управління концерном. Управління оперативною діяльністю концерну здійснює правління і генеральний директор концерну.

Відповідно до п. 7.2. Статуту правлінням є колегіальний орган управління концерну, який створюється з метою визначення основних напрямів діяльності концерну, координації діяльності учасників. Рішення Правління оформлюються протоколом, який підписують голова правління та секретар правління. Книга протоколів засідань правління зберігається в порядку, установленому для зберігання фінансових документів. Рішення правління з питань, віднесених статутом до його компетенції, вводяться в дію наказами (іншими розпорядчими документами) генерального директора концерну. До повноважень правління належить, зокрема, надання згоди на залучення учасниками концерну внутрішніх довгострокових (більше одного року), зовнішніх кредитів (позик), внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надання гарантії або поруки за такими кредитами (позиками).

Згідно з додатком до Статуту (п. 46) ДП Канон є учасником концерну Військесетменеджмент (а.с. 138-141, т. 1).

01.11.2018 між Приватним підприємством фірмою "АСОЛЬ" в особі директора Херсонського Бориса Михайловича (Сторона 1) та Державним підприємством "КАНОН" в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Карпова Валерія Порфировича (Сторона 2) був укладений спірний договір №9 фінансової допомоги (безвідсоткової), згідно з п.1.1. якого Сторона 1 передає Стороні 2 безвідсоткову зворотню фінансову допомогу у сумі 33140,00 грн, а Сторона 2 зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк (а.с.14, т.1).

Відповідно до п. 2.2. договору повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 28.12.2018 року. Зазначена сума безвідсоткової допомоги фінансової допомоги може бути повернута Стороною 2 достроково.

За змістом п. 8.3. договору він набуває чинності з моменту підписання та діє до 28.12.2018.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру документів по рахунку № НОМЕР_2 (а.с.15-21, т1.) та визнається учасниками справи, кошти за вищевказаним договором були надані відповідачем позивачу в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі № 916/2456/18, яке набрало законної сили 19.04.2019, було стягнуто з ДП Канон на користь ПП фірми Асоль 874140,00 грн, в тому числі по спірному договору 33140,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2019 у справі № 916/622/19, яке набрало законної сили 09.10.2019, зобов`язано ДП Канон в особі комісії з ліквідації включити ПП фірму Асоль до переліку кредиторів ДП Канон з кредитною заборгованістю 874140,00 грн.

На підтвердження обставини неотримання позивачем згоди від концерну Військесетменеджмент на укладення спірного договору позивач подав суду лист концерну Військесетменеджмент від 27.08.2019 № 05/03-10 (а.с. 5, т. 2), пояснювальну записку ОСОБА_1 від 06.09.2019 (а.с.8, т. 2), лист ГУ майна та ресурсів МОУ від 23.01.2019 № 503/10/624 (а.с. 9, т. 2), лист концерну Військесетменеджмент від 07.10.2019 № 05/03-11 (а.с. 74, т. 2).

На підтвердження обставини отримання позивачем згоди від концерну Військесетменеджмент на укладення спірного договору відповідач подав суду заяву позивача від 09.01.2018 № 09 на погодження отримання фінансової допомоги (а.с. 86, т. 1), лист концерну Військесетменеджмент від 11.01.2018 № 05/02-27 щодо погодження договорів фінансової допомоги (а.с. 87, т. 1), заяву ОСОБА_2 (а.с. 37, т. 2), лист концерну Військесетменеджмент від 19.06.2018 № 05/02-147 (а.с. 40, т. 2), заяву ОСОБА_2 (а.с. 41-42, т. 2), відповідь ОСОБА_3 від 04.10.2019 (а.с. 67, т. 2).

Учасниками судового процесу не подано суду протоколу правління концерну Військесетменеджмент про надання згоди на укладення спірного договору та доказів згоди третьої особи на укладення спірного договору.

Докази - пояснювальна записка ОСОБА_1 від 06.09.2019 (а.с.8, т. 2), заяви ОСОБА_2 (а.с. 38, 41-42, т. 2), відповідь ОСОБА_3 від 04.10.2019 (а.с. 67, т. 2). не відповідають вимогам ст. 88 ГПК України, а тому не приймаються судом до уваги.

З решти названих доказів, з огляду на їх достовірність і достатність, суд достеменно позбавлений можливості встановити обставину надання або ненадання компетентним органом концерну Військесетменеджмент згоди на укладення позивачем спірного договору.

Законодавство, застосоване судом до спірних правовідносин

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ч.4 ст. 67 ГК України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 №809 затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.

Згідно з п. 2 Положення залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується, зокрема, органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю (далі - уповноважений орган) щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Позиція суду

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач посилається на те, що спірний договір був укладений між сторонами без отримання згоди позивачем на укладення цього договору з органом управління майном позивача - Міністерством оборони України.

Отже, вирішуючи питання щодо вимог ДП Канон суд зауважує, що при вирішенні даного спору про визнання правочину недійсним підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права або інтересу.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав для визнання недійсним правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було у зв`язку з цим порушене цивільне право або інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В даному спорі позивач обґрунтовує свої вимоги неотриманням згоди від органу управління майном - Міністерства оборони України, яку при укладенні спірного договору мав отримати сам позивач. Отже, суд вважає, що у спірних відносинах відповідач прав позивача не порушував, а отже і підстав для їх захисту судом та, відповідно, задоволення позову немає.

Крім цього, судом встановлено, що за статутом, затвердженим Міністерством оборони України, концерну Військесетменеджмент надані повноваження, зокрема, щодо надання згоди на залучення учасниками концерну внутрішніх довгострокових (більше одного року), зовнішніх кредитів (позик), внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надання гарантії або поруки за такими кредитами (позиками).

Разом з цим, судом встановлено, що сторонами достовірними та достатніми доказами не доведено обставину надання або ненадання компетентним органом концерну Військесетменеджмент згоди на укладення позивачем спірного договору.

З врахуванням вищевказаних обставин, позов Державного підприємства "Канон", заявлений до Приватного підприємства фірми "Асоль", про визнання договору недійсним, задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити повністю.

2 . Судовий збір в сумі 1921,00 грн за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя Д.О. Бездоля