Рішення

від 19.11.2019 по справі 910/12926/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/12926/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ КОРПОРЕЙШН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАЛ КОНКОРД"

про стягнення 9 493,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дружинський А.С.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МДМ КОРПОРЕЙШН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТРА ЕКСПРЕС" про стягнення 9 493,19 грн., з яких 7740,80 грн. основного боргу, 941,62 грн. 40% річних, 810,77 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих а себе зобов`язань за договором поставки №38 від 25.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

01.10.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.10.2019 у ЄДРПОУ були внесені зміни щодо найменування та місцезнаходження відповідача. Так, назву відповідача було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРАЛ КОНКОРД", 01601, м.Київ, СПОРТИВНА ПЛОЩА, будинок 1 А).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12926/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено засідання у справі на 05.11.2019.

17.10.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

05.11.2019 відкладено засідання по суті на 19.11.2019.

15.11.2019 від позивача надійшли письмові пояснення щодо строку оплати покупцем поставленого товару.

У судовому засіданні 19.11.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштовий конверт повернутий на адресу суду з відміткою не знаходиться .

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МДМ КОРПОРЕЙШН" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Літра Експрес (назву якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРАЛ КОНКОРД") (далі - покупець) укладено договір поставки № 38 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а саме: продукти харчування, напої, в тому числі алкогольні та іншу продукцію (далі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, згідно прасу (специфікації) продавця та видаткових накладних на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, право власності та товар переходить від продавця до покупця на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін накладної, що засвідчує факт передачі товару.

Згідно з п. 5.3 договору, оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахункових рахунок продавця грошових коштів в національній валюті України за кожну поставлену партію товару, у строк, вказаний у видатковій накладній, але не пізніше 14 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору, у період квітень-травень 2019 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 17 740,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0006306 від 26.04.2019 на суму 1612,80 грн., № РН-0006307 від 26.04.2019 на суму 1612,80 грн., № РН-0006308 від 26.04.2019 на суму 1612,80 грн., № РН-0006445 від 27.04.2019 на суму 4838,40 грн., № РН-0007273 від 17.05.2019 на суму 1612,80 грн., № РН-0007271 від 17.05.2019 на суму 3225,60 грн., № РН-0007272 від 17.05.2019 на суму 3225,60 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату поставлено товару на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, за розрахунком неоплаченим є товар на суму 7740,80 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 7740,80 грн., також 941,62 грн. 40% річних та 810,77 грн. пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними : № РН-0006306 від 26.04.2019 № РН-0006307 від 26.04.2019, № РН-0006308 від 26.04.2019, № РН-0006445 від 27.04.2019, № РН-0007273 від 17.05.2019, № РН-0007271 від 17.05.2019, № РН-0007272 від 17.05.2019 на загальну суму 17 740,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахункових рахунок продавця грошових коштів в національній валюті України за кожну поставлену партію товару, у строк, вказаний у видатковій накладній, але не пізніше 14 календарних днів з дати отримання товару покупцем.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов договору лише частково оплатив товар на суму 10 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки по рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 38 від 25.04.2019 становить 7740,80 грн. (17740,80 грн. (вартість поставленого товару) - 10 000,00 грн. (сума здійснених оплат) = 7740,80 грн.).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання за договором у розмірі 7740,80 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 7740,80 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 941,62 грн. 40% річних та 810,77 грн. пені.

Нарахування пені та 40 % річних здійснено позивачем за період з 31.05.2019 по 18.09.2019.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.2 договору, відповідно до якого у разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За перерахунком суду, здійсненими за загальний період з 01.06.2019 по 18.09.2019 розмір пені становить 800,59 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

У п. 5.5 договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами продавця, яке може відбутися у зв`язку з простроченням оплати покупцем отриманого товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця 40% річних від простроченої суми за весь час прострочки платежу.

При розрахунку відсотків річних, позивачем здійснені аналогічні помилки, що й при розрахунку пені.

За перерахунком суду, розмір відсотків річних становить 933,14 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ КОРПОРЕЙШН" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 06.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МДМ КОРПОРЕЙШН" та адвокатом Дружинським Андрієм Станіславовичем, акт здачі-прийняття правничих послуг № 10/09/19-1 від 18.09.2019 на суму 4000,00 грн.

Також, позивачем долучено платіжне доручення №398 від 09.09.2019 про сплату за послуги з правничої допомоги (підготовка позовної заяви та розрахунків до позову) на суму 4 000,00 грн.

Також в матеріалах справи наявний ордер серії № 1006786 на ім`я адвоката Дружинського А.С. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7820/10.

Суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, ціна спору у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та становить 9 493,19 грн., характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать, що справа є малозначною, розрахунки не є складними, а витрати на правову допомогу у розмір 4 000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та ціною позову.

З огляду на наведене, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на відповідача, на 50%.

Таким чином, судом покладаються на відповідача 50% витрат позивача на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму

1996,07 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 130, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРАЛ КОНКОРД" (01601, м.Київ, СПОРТИВНА ПЛОЩА, будинок 1 А, ідентифікаційний код 42255506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ КОРПОРЕЙШН" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12, ідентифікаційний код 41410363) 7740,80 грн. основного боргу, 800,59 грн. пені, 933,14 грн. 40% річних, 1996,07 грн. витрат на правову допомогу та 1917,22 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2019.

Суддя С.О. Турчин